Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"13" травня 2015 р.Справа № 922/2321/15
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Калантай М.В.
при секретарі судового засідання Дем'яновій Є.Є.
розглянувши справу
за позовом Харківської міської ради, м. Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Актив-плюс КВ", м.Харків
про стягнення коштів в сумі 73202,80 грн.
за участю представників:
від позивача: Шалак Я.О.-довіреність від 13.02.2015 №08-11/670/2-15
від відповідача: не з'явився
Харківська міська рада, м. Харків (далі за текстом - позивач), звернулася до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Актив-плюс КВ", м.Харків (далі за текстом - відповідач), про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоді в сумі 73202,80 грн.
В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на ухилення відповідача від укладання договору пайової участі та несплату коштів пайового внеску до місцевого бюджету.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в позовній заяві, просив позов задовольнити.
Відповідач наданим йому правом не скористався, представника в судове засідання не направив, відзиву не надав.
Господарським судом перевірено місцезнаходження відповідача. У відповідності до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців адресою відповідача є: 61170, м. Харків, вул. Блюхера, 24-Б, кв. 64. Вказані відомості співпадають з відомостями, зазначеними позивачем у позовній заяві.
За вказаною адресою відповідачу направлено ухвалу про порушення провадження у справі.
Господарський суд вважає за необхідне зазначити, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а у разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважаються, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Враховуючи приписи чинного законодавства, а також те, що ухвала про порушення провадження до суду не поверталася, судом здійснено належне повідомлення відповідача про час та місце судового засідання у даній справі.
У відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вислухавши представника позивача, всебічно і повно дослідивши надані до матеріалів справи докази, суд встановив наступне.
Відповідно до декларації про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області від 10.09.2014 за № ХК 143142530032, реконструкція квартир №№1-В, 1-Г, 1-Д в житловому будинку по пр. Орджонікідзе, 19 у м. Харкові під торговельно-офісні приміщення, прийнята в експлуатацію прийнято в експлуатацію. Замовником будівництва за даною декларацією є Товариство з обмеженою відповідальністю «Актив-плюс KB».
Позивач, посилаючись на приписи Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", вказує на те, що відповідно до статті 40 цього Закону замовник об'єкта будівництва зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту (окрім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті) та укласти договір про пайову участь з органом місцевого самоврядування.
Частиною 9 статті 40 цього ж Закону встановлено строки, упродовж яких мають укладатися договори про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту - не пізніше ніж 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника будівництва щодо його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію. Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.
За приписами частини 1 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.
Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 09.11.2011р. №804 затверджено Порядок пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова (далі - Порядок), який містить механізм залучення до пайової участі, порядок укладення договорів та розрахунку розміру величини пайового внеску.
За приписами пункту 1.5 Порядку, пайова участь замовника полягає у перерахуванні до бюджету міста Харкова коштів на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Харкова.
Залучення замовників до пайової участі здійснюється шляхом укладення договорів про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова з Департаментом економіки та комунального майна Харківської міської ради.
Для укладення такого договору замовник зобов'язаний звернутись із відповідною заявою до Департаменту не пізніше ніж за 30 календарних днів до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.
Листами управління соціально-економічного розвитку, планування та обліку Департаменту економіки та комунального майна від 27.11.2014 № 941/0/124-14 та від 20.01.2015 № 31/0/124-15 ТОВ «Актив-плюс KB» було повідомлено про необхідність виконання вимог закону та направлено на підписання проект договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова.
Відповідей на вказані листи до управління соціально-економічного розвитку, планування та обліку Департаменту економіки та комунального майна від ТОВ «Актив-плюс KB» не надійшло.
Вказане, за твердженнями позивача, є порушенням прав та законних інтересів територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради щодо отримання коштів від пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, які мають використовуватися для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Харкова.
Неукладання відповідачем відповідного договору пайової участи та не виконання зобов'язань, що прямо встановлені Законом, спричинили, на думку позивача, Харківській міській раді збитків у вигляді упущеної вигоди (неодержаного доходу).
Відповідно до проведеного Департаментом економіки та комунального майна розрахунку кошторисна вартість реконструкції квартир №№ 1-В, 1-Г, 1-Д в житловому будинку по пр. Орджонікідзе, 19 у м. Харкові під торговельно-офісні приміщення, які було прийнято в експлуатацію на підставі декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 10.09.2014 № ХК 143142530032, становить 665480,0 грн.
Розмір пайової участі, що підлягала б перерахуванню до місцевого бюджету, становить 10% від вищевказаного розміру кошторисної вартості будівництва з урахуванням збільшення розміру пайової участі згідно з п.5.5. Порядку пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова, тобто 73202,80грн.
Позивач, посилаючись на приписи статей 224, 225 Господарського кодексу України, статей 22, 623 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути з відповідача на користь місцевого бюджету м. Харкова згідно з розрахунком величини пайового внеску, виконаного за показниками опосередкованої вартості будівництва 73202,80грн. збитків у вигляді упущеної вигоди (неодержаного доходу).
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на таке.
Нормами статті 623 Цивільного кодексу України та статті 224 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, у разі порушення ним господарського зобов'язання або встановлених вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
При цьому, збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання (частина 4 статті 623 Цивільного кодексу України).
Так, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.
Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.
Зазначений висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 04.07.2011 р. у справі №3-64гс11.
Однак, матеріали справи не містять належних доказів вжиття позивачем заходів одержання доходів у вигляді розміру пайової участі, а також заходів щодо уникнення збитків.
Стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди є одним із видів цивільно-правової відповідальності. При цьому, для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи, шкідливий результат такої поведінки (збитки), причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками, вина правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Крім того господарський суд вважає за необхідне вказати на таке.
За приписами статті 623 Цивільного кодексу України, статті 224 Господарського кодексу України обов'язок боржника відшкодувати кредиторові завдані збитки виникає внаслідок порушення боржником зобов'язань.
У відповідності до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, а саме, зокрема, із договорів та інших правочинів тощо. Крім того, цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
Частиною 5 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.
У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності.
Згідно з частиною 9 цієї ж статті даного закону договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.
Істотними умовами договору є:
1) розмір пайової участі;
2) строк (графік) сплати пайової участі;
3) відповідальність сторін.
Невід'ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.
Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.
Із наданих до матеріалів справи доказів вбачається, що відповідний договір між сторонами не укладався, не встановлені розмір та строк сплати пайової участі, тобто зобов'язання не виникло, тому відсутній факт порушення такого зобов'язання.
У відповідності до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Приймаючи до уваги наведене, враховуючи, що позивачем не доведено факту порушення відповідачем зобов'язання, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
У відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови у задоволенні позову витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В позові відмовити.
Рішення може бути оскаржене в установленому законодавством порядку.
Повне рішення складено 18.05.2015 р.
Суддя М.В. Калантай