Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"12" травня 2015 р.Справа № 922/1260/15
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Доленчука Д.О.
при секретарі судового засідання Івахненко І.Г.
розглянувши справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ
до Луганського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго", м. Луганськ
про стягнення 66774784,23 грн.
за участю представників:
позивача - Єфременко О.О. за довіреністю № 14-88 від 18.04.2014 р.
відповідача - не з'явився
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Луганського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго" (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача за договором № 13/3764-БО-20 купівлі-продажу природного газу від 31.01.2013 р. суми основного боргу у розмірі 51419866,97 грн., пені у розмірі 6714104,95 грн., суми на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, що складає 6520524,82 грн., та 3% річних у розмірі 2120287,49 грн., загалом - 66774784,23 грн.
Ухвалою суду по справі від 06.03.2015 р. було порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 18.03.2015 р. о 12:00.
18.03.2015 р. судом розгляд справи було відкладено на 12.05.2015 р. о 10:20.
Представник позивача до початку судового засідання надав заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу (вх. № 18420 від 12.05.2015 р.). Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.
Відповідач відзив на позовну заяву до суду не надав, в судове засідання його представник не з'явився. При цьому суд зазначає, що відповідач про розгляд справи у суді був повідомлений належним чином, про що свідчать опубліковані 10.03.2015 р. та 08.04.2015 р. на сторінці господарського суду Харківської області офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет повідомлення про розгляд даної справи у господарському суді Харківської області.
Представник позивача надав письмові пояснення (вх. № 18427 від 12.05.2015 р.). з додатком, які судом долучені до матеріалів справи. Згідно них представник позивача вказував, що в актах приймання-передачі природного газу було помилково вказано, що акти приймання-передачі за договором № 13/3764-БО-20 купівлі-продажу природного газу від 30.01.2013 р. За таких обставин представник позивача просив суд вважати вірним договір № 13/3764-БО-20 купівлі-продажу природного газу від 31.01.2013 р. в актах приймання - передачі природного газу. Дані письмові пояснення судом приймаються судом до уваги.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Беручи до уваги, що відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, та те, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.
Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.
31 січня 2013 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Луганським міським комунальним підприємством "Теплокомуненерго" (покупець) був укладений договір №13/3764-БО-20 купівлі-продажу природного газу (далі - договір).
20 серпня 2013 р. між сторонами була укладена додаткова угода № 1 до договору.
Відповідно до п.1.1. договору продавець зобов'язався поставити покупцеві імпортований природний газ, виключно для вироблення теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, а покупець зобов'язався прийняти та оплачувати газ на умовах цього договору.
На виконання п. 1.1. договору позивач поставив протягом січня - грудня 2013 року, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 109 169 866,97 грн., що підтверджуються наступними актами приймання - передачі природного газу за договором з урахуванням письмових пояснень представника позивача вх. № 18427 від 12.05.2015 р.:
- від 21.10.2013 р. № б/н за січень на суму 23 194 029,26 грн.;
- від 21.10.2013 р. № б/н за лютий на суму 20 293 678,93 грн.;
- від 21.10.2013 р. № б/н за березень на суму 18 014 882,52 грн.;
- від 21.10.2013 р. № б/н за квітень на суму 5 758 199,62 грн.;
- від 21.10.2013 р. № б/н за травень на суму 141 250,60 грн.;
- від 30.06.2013 р. № б/н за червень на суму 119 391,72 грн.;
- від 31.07.2013 р. № б/н за липень на суму 168 922,36 грн.;
- від 31.08.2013 р. № б/н за серпень на суму 162 539,71 грн.;
- від 30.09.2013 р. № б/н за вересень на суму 158 345,78 грн.;
- від 31.10.2013 р. № б/н за жовтень на суму 7 277 450,22 грн.;
- від 30.11.2013 р. № б/н за листопад на суму 13 218 278,25 грн.;
- від 31.12.2013 р. № б/н за грудень на суму 20 662 898,00 грн.
Пунктом 6.1. договору було встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки.
Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа наступного за місяцем поставки газу.
Згідно позову позивач зазначає, що відповідачем розрахунки за поставлений природний газ проводились з порушенням п. 6.1. договору.
Позивачем була надана до суду довідка (№ 14/2-528 від 08.05.2015 р.) про стан заборгованості відповідача за договором станом на 08.05.2015 р. у розмірі 51 419 866,97 грн.
При цьому суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем позивачу суми заборгованості за договором у розмірі 51 419 866,97 грн.
Пунктом 7.2. договору було передбачено, що у разі невиконання відповідачем умов пункту 6.1. договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити позивачу крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Відповідно до п. 9.3. договору було передбачено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.
Згідно ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Приймаючи до уваги норми законодавства, враховуючи умови договору, перевіривши розрахунки позивача відповідних сум, та враховуючи те, що відповідачем не було надано суду відповідних контррозрахунків, господарський суд прийшов до висновку, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума основного боргу у розмірі 51419866,97 грн., пеня у розмірі 6714104,95 грн., сума на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, що складає 6520524,82 грн., та сума 3% річних у розмірі 2120287,49 грн.
За таких обставин позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Враховуючи те, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі, господарський суд відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України вважав за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму судового збору у розмірі 73080,00 грн.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 509, 526, 530, 625, 629, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Луганського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго" (91005, Луганська область, м. Луганськ, Артемівський район, вул. Куракіна, буд. 23 А, ідентифікаційний код 24047779) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, буд. 6, ідентифікаційний код 20077720) суму основного боргу у розмірі 51419866,97 грн., пеню у розмірі 6714104,95 грн., суму на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, що складає 6520524,82 грн., 3% річних у розмірі 2120287,49 грн. та суму сплаченого судового збору у розмірі 73080,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 18.05.2015 р.
Суддя Д.О. Доленчук