Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
Від "12" травня 2015 р. Справа № 906/309/15
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Ляхевич А.А.
за участю представників сторін:
від позивача: Костишин В.М., довіреність від 17.04.2015р.,
від відповідача: не з'явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд-Агрохім" (Тернопільська обл., Тернопільський р-н, с.Острів)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діва-Агролан" (Житомирська обл., Червоноармійський р-н, с.Кошелівка)
про стягнення 385515,43 грн. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог за вих.№71 від 08.05.2015 р.)
Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейд-Агрохім" (Тернопільська обл., Тернопільський р-н, с.Острів) звернулося до господарського суду Житомирської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діва-Агролан" (Житомирська обл., Червоноармійський р-н, с.Кошелівка) про стягнення 214670,57 грн.
Ухвалою господарського суду Житомирської області від 12.03.2015р. порушено провадження у справі №906/309/15, розгляд справи призначено на 21.04.2015р. та зобов'язано сторони надати суду докази на підтвердження своїх вимог та заперечень.
23.03.2015р. на адресу суду повернулася неврученою ухвала господарського суду Житомирської області від 12.03.2015р. про порушення провадження у справі №906/309/15, яка направлялася на адресу відповідача (12015, Житомирська обл., Червоноармійський р-н, с.Кошелівка, вул.Леніна, 19), з відміткою поштового відділення щодо причин повернення: "за зазначеною адресою не проживає".
В судовому засіданні 21.04.2015р. представник позивача подав заяву про збільшення розміру позовних вимог за вих.№54 від 17.04.2015р. (вх.№02-44/395/15), за якою позивач просив стягнути з ТОВ "Діва-Агролан" на користь ТОВ "Трейд-Агрохім": 240152,38 грн. основної заборгованості, 30384,64 грн. пені, 46639,00 грн. штрафу; 39026,13 грн. інфляційних та 17983,34 грн. 22% річних; судові витрати просив покласти на відповідача. До заяви додано наступні документи: копія рахунка - фактури №СФ-0000278 від 07.04.2015р.; виписки з сайту щодо динаміки курсу валют на міжбанку станом на 05.09.2014р. та 06.04.2015р.; копія листа №51 від 07.04.2015р.; опис вкладення та фіскальний чек від від 08.04.2015р.; опис вкладення у цінний лист від 17.04.2015р. щодо направлення на адресу відповідача заяви про збільшення розміру позовних вимог з додатками; докази доплати судового збору (платіжне доручення №250 від 17.04.2015р. та квитанція №111 від 21.04.2015р.). Також, за усним клопотанням представника позивача до справи долучено наступні документи: довідку про заборгованість за вих.№56 від 21.04.2015р.; копії оборотно-сальдової відомості по рахунку 361 за період 01.08.2014 - 07.04.2015; копії картки рахунку 361 за 01.08.14 - 07.04.15 (у кількості 2 шт.); копії видаткової накладної №РН-0000825 від 19.08.2014р.; копії виписки по рахунку від 18.08.2014р.; копії статуту позивача; копії виписки з ЄДРПОУ на позивача від 17.04.2015р.; копії довідки з ЄДРПОУ на позивача серії АА №817491 від 13.11.2013р.; копії ліцензії серії АЕ №293461 від 16.12.2013р.
Представник позивача в судовому засіданні 21.04.2015р. підтримав в повному обсязі позовні вимоги згідно з заявою про збільшення розміру позовних вимог. Представник також подав клопотання (вх.№02-44/402/15 від 21.04.2015р.) про відкладення розгляду справи та продовження строку розгляду спору у відповідності до ч.3 ст.69 ГПК України у зв'язку з необхідністю уточнення позовних вимог.
Враховуючи приписи ст.22, ст.55 Господарського процесуального кодексу України щодо права позивача визначати ціну позову та збільшувати позовні вимоги, господарським судом прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог за вих.№54 від 17.04.2015р. (вх.№02-44/395/15).
Водночас, зважаючи на положення ст.77 ГПК України, неявку представника відповідача, для надання останньому можливості реалізувати принцип змагальності, забезпечення участі в судовому засіданні, враховуючи також потребу подання додаткових доказів, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, з урахуванням клопотання представника позивача, господарський суд визнав за необхідне відкласти розгляд справи на 12.05.2015р., продовживши встановлений строк розгляду справи відповідно до ч.3 ст.69 ГПК України на 15 днів за обґрунтованим клопотанням позивача.
12.05.2015р. через діловодну службу суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд-Агрохім" за вих.№71 від 08.05.2015р. про зменшення розміру позовних вимог (вх.№02-44/472/15, а.с.72-73, додані квитанція та опис вкладення - а.с.74,75), за змістом якої позивач, крім іншого, заявляє до стягнення донараховані суми пені та процентів річних станом на 08.05.2015р. відповідно до наведених розрахунків, а саме, просить стягнути з відповідача на свою користь 240152,38 грн. основної заборгованості, 38674,84 грн. пені, 46639,00 грн. штрафу та 21023,08 грн. 22% річних. При цьому, позивач відмовляється від позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 39026,13 грн.
Враховуючи приписи ст.22, ст.55 Господарського процесуального кодексу України щодо права позивача визначати ціну позову, збільшувати і зменшувати позовні вимоги та відмовлятись від них повністю або в частині, господарським судом прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог за вих.№71 від 08.05.2015р. (вх.№02-44/472/15), розгляд справи здійснюється з урахуванням вказаної заяви.
В заяві за вих.№71 від 08.05.2015р. (вх.№02-44/472/15) позивач, крім іншого, частково відмовився від позовних вимог, суд враховує, що відповідно до п.4 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.
Оскільки подана позивачем заява про відмову від позову в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 39026,13 грн. не порушує чиї-небудь законні права та інтереси, господарський суд, роз'яснивши представнику позивача наслідки відмови від позову, вважає за необхідне прийняти відмову від позову у вказаній частині та припинити провадження у справі в цій частині на підставі п.4 ч.1 ст.80 ГПК України, у зв'язку з відмовою позивача від позову.
В решті, представник позивача в засіданні суду підтримав позовні вимоги, з урахуванням заяви від 08.05.2015р., у повному обсязі та просить задоволити позов в межах зазначеної заяви. Представник подав до справи довідку за вих.№72 від 08.05.2015 р. про заборгованість ТОВ "Діва-Агролан" перед позивачем (вх.№6092/15); письмові пояснення по справі (вх.№6093/15); надіслані суду факсом рахунки-фактури №СФ-0000689 від 13.10.2014 р. та №СФ-0000684 від 05.09.2014 р., а також, докази надіслання позивачу копій позовної заяви з доданими до неї документами і повернення вказаного поштового відправлення за адресою ТОВ "Діва-Агролан" (поштовий конверт, вміст якого оглянуто судом в засіданні, з відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання"; зняту судом ксерокопію даного поштового конверта долучено судом до матеріалів справи).
Представник відповідача в судове засідання не з'явився.
При цьому, щодо нез'явлення в засідання суду представника відповідача, господарський суд приймає до уваги наступне.
06.05.2015р. до суду повернулась неврученою кореспонденція господарського суду - ухвала суду від 21.04.2015р. по справі №906/309/15, яка надсилалась відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Діва-Агролан" з відміткою поштового відділення "не існує" (а.с.68-71).
Водночас, зі Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, складеного за електронним запитом суду, вбачається, що станом на 22.04.2015р., місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Діва-Агролан": 12015, Житомирська область, Червоноармійський район, с.Кошелівка, вул.Леніна, буд.19.
Відповідно до вимог ч.1 ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.
Згідно з ч.2 ст.17 вказаного Закону в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, у тому числі її місцезнаходження.
Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Як зазначено у пункті 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. Там же зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Відповідно до абз.1 п.3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що відповідача було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, проте, своїм правом приймати участь в судовому засіданні останній не скористався.
За таких обставин, та зважаючи, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалася обов'язковою, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору, господарський суд Житомирської області визнає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача та за наявними матеріалами справи, відповідно до ст.75 ГПК України.
Заслухавши пояснення присутнього представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд
05.09.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Трейд-Агрохім" (продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальінстю "Діва-Агролан" (покупець, відповідач) укладено договір купівлі-продажу №1/050914 (а.с.9-11).
Відповідно до п.1.1. даного договору, на умовах, визначених цим договором, продавець зобов'язується передати у власність покупця товарно-матеріальні цінності (товар), а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість.
Згідно з п.1.2. даного договору встановлено найменування товару (нітроамофоска (азофоска) 16:16:16 (біг-беги)), його кількість (50,000 т), ціна за одиницю виміру (6250,00грн. з пдв), термін відвантаження покупцю (по домовленості), вартість товару (312500,00 грн. з пдв), а також, термін оплати: 05.09.2014 р. - 20% від загальної суми; до 30.09.2014 р. - решта суми.
У відповідності до п.2.1. договору, покупець проводить оплату вартості товару у строк, визначений п.1.2. договору, шляхом перерахування коштів в розмірі гривневої суми договору, на банківський рахунок продавця, наступним чином: 05.09.2014р. - 62500,00грн. в т.ч. ПДВ10416,67 грн.; з 06.09.2014р. ціна відвантаженого та неоплаченого товару збільшується на 22% річних щодня.
Відвантаження товару здійснюється на складі продавця (п.2.3 договору).
При цьому, в пункті 7.5. договору встановлено, що у випадку порушення покупцем строків оплати товару, визначених у п.2.1. даного договору (при попередній оплаті), продавець не гарантує своєчасне відвантаження товару, а також не несе відповідальності за порушення строків відвантаження товару.
В розділі 8 договору "Додаткові умови", в пункті 8.1. сторони визначили, що ціна та вартість товару, вказаного в п.1.2 даного договору може змінюватись залежно від зміни міжбанківського курсу долара США на момент оплати.
Відповідно до п.8.2. договору цього ж розділу, при зміні міжбанківського курсу долара США продавець виставляє новий гривневий рахунок, який є невід'ємною частиною даного договору.
У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.
Згідно з ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.
Статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Аналогічні норми містяться в ст.193 Господарського кодексу України.
З матеріалів справи вбачається, що у відповідності до умов договору купівлі-продажу №1/050914 від 05.09.2014р. позивач виконав свої зобов'язання, поставивши у вересні-листопаді 2014 року товар - нітроамофоска (азофоска) 16:16:16 (біг-беги) за видатковими накладними (а.с.12,13,14):
- №РН-0000893 від 10.09.2014 р. на суму 156250,00 грн.;
- №РН-0001127 від 14.10.2014 р. на суму 12500,00 грн.;
- №РН-0001279 від 21.11.2014р. на суму 129600,00грн., на загальну суму 298350,00грн.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Діва-Агролан" не виконало своїх зобов'язань щодо оплати отриманого товару у встановлений договором строк та у визначеному розмірі.
Так, за даними позивача, підтвердженими поданими до справи доказами, на момент поставки товару у відповідача існувала переплата по авансу за раніше проведену поставку (по видатковій накладній №РН-0000825 від 19.08.2014р., засвідчена позивачем копія, а.с.42; картка рахунку:361 по контрагенту ТОВ "Діва - Агролан", а.с.40; виписка по рахунку, а.с.43) в розмірі 2655,00 грн., яка була врахована позивачем в рахунок оплати відповідача за товар, переданий по вказаним вище видатковим накладним у вересні-листопаді 2014 року. Здійснене позивачем зарахування вказаних коштів в сумі 2655,00 грн. в оплату переданого за спірними видатковими накладними товару вбачається також із довідок позивача за вих.№56 від 21.04.2015р. про заборгованість за період з 01.08.2014р. по 08.04.2015р. та за №72 від 08.05.2015р. за період з 01.08.2014р. по 08.05.2015р.
Також, за переданий по спірним видатковим накладним товар відповідач 05.09.2014р. сплатив 62500,00 грн. (у відповідності до умови п.2.1. договору, виписка по рахунку, а.с.16), проте, в подальшому, відповідач сплатив лише 14.10.2014р. 100000,00грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку (а.с.15).
Відповідно до ч.3 ст.6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).
Згідно ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У зв'язку з неоплатою переданого товару у встановлені строки, та у зв'язку зі зміною міжбанківського курсу долара США, позивач виставив новий гривневий рахунок з ціною та вартістю неоплаченого товару, визначеною залежно від зміни міжбанківського курсу долара США; як це передбачено п.8.1., п.8.2. договору. При цьому, відповідно до пункту 8.2., виставлений рахунок-фактура №СФ-0000278 від 07.04.2015р. на суму 240152,38 грн. (а.с.29), є невід'ємною частиною договору купівлі-продажу №1/050914 від 05.09.2014р. Надісланий такий рахунок відповідачу був разом з листом-повідомленням №51 від 07.04.2015р. про зміну ціни та вартості відповідно до п.8.1, п.8.2. договору (а.с.32) та інформацією на підтвердження зміни міжбанківського курсу долара США (а.с.30,31), що підтверджується відповідними доказами - поштовим фіскальним чеком та описом вкладення до листа, адресованого відповідачу (а.с.33,34). Порядок здійснення перерахунку на вимогу суду наведено представником позивача у письмових поясненнях від 12.05.2015 р. (а.с.77).
Враховуючи, що станом на день вирішення спору до справи не надано доказів погашення існуючої заборгованості повністю або частково, позовні вимоги в частині стягнення 240152,38 грн. основної заборгованості суд визнає підтверженими поданими до справи належними доказами, повністю законними та обгрунтованими, відповідно, такими, що підлягають задоволенню господарським судом.
Таким чином, згідно встановлених обставин справи підтверджується порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу №1/050914 від 05.09.2014р.
Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з п.7.2. договору, у випадку порушення покупцем строків оплати товару, визначених у п.1.2. даного договору, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня за кожний календарний день такої прострочки.
Відповідно до п.7.3. договору, у випадку порушення покупцем строків оплати товару, визначених у п.1.2. даного договору, покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 20% від вартості неоплаченого товару,
У відповідності до зазначених умов договору, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 38674,84грн. пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу за період з 01.10.2014р. по 12.05.2015р., та 46639,00 грн. штрафу у розмірі 20% від суми основного боргу станом на 01.10.2014р.
Розглядаючи вказані позовні вимоги, господарський суд приймає до уваги наступне.
Відповідно до ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
У відповідності до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Згідно ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п.6 ст.231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
У відповідності до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений даним законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
При цьому, чинне законодавство не встановлює обмежень щодо одночасного застосування пені і штрафу у випадку порушення виконання зобов'язання і таке застосування чинному законодавству не суперечить. Більше того, таке одночасне стягнення пені та штрафу за порушення господарського зобов'язання передбачено приписами ч.2 ст.231 ГК України.
Судом враховується також, що 05.09.2014р. сторони підписали та скріпили печатками договір купівлі-продажу №1/050914 без будь-яких зауважень, отже, підписуючи договір, відповідач у відповідності з п.3 ст.181 Господарського кодексу України погодився з його умовами, у тому числі й застосуванням штрафних санкцій. При цьому, відповідач не скористався своїм правом, закріпленим п.4 ст.181 Господарського кодексу України щодо надання протоколу розбіжностей до договору, а також п.5 ст.231 Господарського кодексу України, яким передбачено, що у разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу.
За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про обгрунтованість позову в частині стягнення з відповідача штрафу в розмірі 46639,00 грн., що становить 20% від суми заборгованості 233195,00 грн. станом на 01.10.2014 р.
Перевіряючи ж обгрунтованість заявленої позивачем до стягнення суми пені, господарський суд враховує таке.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Проте, вказане положення не було враховано позивачем при здійсненні нарахування пені (уточнений розрахунок - а.с.72), при цьому, іншого ніж передбачено законом (ч.6 ст.232 ГК України) періоду нарахування пені, умовами укладеного між сторонами договору не передбачено.
З урахуванням зазначеного вище обмеження періоду нарахування пені та відповідно до здійсненого позивачем уточненого розрахунку, правомірним суд визнає нарахування позивачем до стягнення з відповідача 23329,20 грн. пені за загальний період з 01.10.2014 р. по 31.03.2015 р.:
- за період з 01.10.2014 р. по 13.10.2014 р. на існуючу в цей період суму боргу 233195,00 грн., що складає 2076,39 грн. та
- за період з 14.10.2014 р. по 31.03.2015р. на суму боргу 133195,00 грн., що складає 21252,81 грн.
Таким чином, господарський суд вважає обґрунтованими і такими, що мають бути задоволені, вимоги про стягнення з відповідача 23329,20 грн. пені; у позові в частині стягнення 15345,64 грн. пені суд відмовляє.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Саме на вказану норму закону послався позивач, заявляючи у позові вимогу про стягнення з відповідача 21023,08 грн. 22% річних.
Так, у даному випадку, змістом пункту 2.1. договору, який наведено вище, передбачено інший розмір процентів річних від простроченої суми боргу, а саме, 22% річних.
Згідно розрахунку позивача (уточнений розрахунок процентів, а.с.73), правильність якого перевірена судом, стягненню з відповідача підлягають 22% річних, нараховані за загальний період прострочення з 01.10.2014р. по 12.05.2015р. на існуючі у даний період суми заборгованості, що загалом становить суму 21023,08 грн. Позовні вимоги в цій частині є законними та обгрунтованими та підлягають задоволенню господарським судом.
Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Всупереч наведеним нормам, відповідач не подав суду доказів сплати боргу.
Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги ТОВ "Трейд-Агрохім" обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню частково: стягненню з відповідача підлягають 240152,38грн. основної заборгованості, 23329,20 грн. пені, 46639,00 грн. штрафу, 21023,08 грн. 22% річних; в частині стягнення 15345,64 грн. пені у позові слід відмовити; провадження у справі в частині стягнення 39026,13 грн. інфляційних приняється відповідно до п.4 ч.1 ст.80 ГПК України.
У відповідності до вимог ст.49 ГПК України, судові витрати по справі покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.49, п.4 ч.1 ст.80, ст.ст.82-85 ГПК України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Діва-Агролан" (12015, Житомирська обл., Червоноармійський р-н, с.Кошелівка, вул.Леніна, буд.19, ідентифікаційний код 39268782) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд-Агрохім" (47728, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, с.Острів, вул.Промислова Бічна, буд.3А, ідентифікаційний код 31276010):
- 240152,38 грн. основної заборгованості,
- 23329,20 грн. пені,
- 46639,00 грн. штрафу,
- 21023,08 грн. 22% річних,
- 6929,79 грн. витрат по сплаті судового збору.
У позові в частині стягнення 15345,64 грн. пені відмовити.
3. Провадження у справі в частині стягнення 39026,13 грн. інфляційних припинити.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 18.05.15
Суддя Ляхевич А.А.
віддрук.прим:
1 - до справи
2 - позивачу (реком.)
3 - відповідачу (реком.)