12.05.15р. Справа № 904/2556/15
За позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Тернопіль
до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область
про повернення авансового платежу
Суддя Петренко І.В.
Секретар судового засідання Пономарьов Є.О.
Представники:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, м.Тернопіль (далі по тексту - позивач) звернувся до господарського суду з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область (далі по тексту - відповідач) про стягнення 108891,75грн. основної заборгованості.
Судові витрати по справі позивач просив суд стягнути з відповідача.
За результатами розгляду позовної заяви за вих. № б/н від 06.03.2015р. ухвалою суду від 02.04.2015р. порушено провадження по справі та призначено слухання на 23.04.2015р.
Суд розгляд справи відкладав з 23.04.2015р. до 12.05.2015р.
Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.
За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.
Позивач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується відомостями про участь позивача в судовому засіданні від 23.04.2015р., яке було проведено в режимі відеоконференції.
Відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується ухвалою суду, яка повернулася на адресу господарського суду 07.05.2015р. з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".
12.05.2015р. повноважний представник позивача в судове засідання не з'явився, подав клопотання про розгляд справи без участі повноважного представника та долучення до матеріалів справи оригіналів документів.
Повноважний представник відповідача в судове засідання не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, відзив на позов не надав, витребуванні судом документи не представив.
Абзацом 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. за №18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
На думку суду неявка у судове засідання представників позивача та відповідача не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами.
В судовому засіданні оглянуто всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.
Суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи вимоги статті 69 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду справи у судовому засіданні, яке відбулося 12.05.2015р. в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, господарський суд, -
17.11.2014р. між позивачем та відповідачем укладено договір підряду у спрощений спосіб, відповідно до умов якого підрядник зобов'язався на свій ризик виконати роботу, за завданням позивача, а саме в строк до 31.12.2014р. збільшити потужності лінії переробки насіння соняшнику з 30 тон до 70-90 тонн та зменшити остаточний жир в макусі соняшниковій до 6% до 9% у місті Кіровоград, Кіровоградська область, а позивач, в свою чергу зобов'язався прийняти та оплатити роботи.
На виконання усних домовленостей сторін позивач через свого представника 19.11.2014р. та 04.12.2014р. перерахував авансові платежі на особистий рахунок відповідача на суму 108891,75грн., що підтверджується квитанціями від 19.11.2014р. та від 04.12.2014р. і довідкою публічного акціонерного товариства "А-Банк".
Станом на час складання даної позовної заяви та її розгляду в суді відповідач своїх зобов'язань щодо виконання обумовлених сторонами робіт не виконав.
У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором в обумовлений сторонами строк, позивач втратив інтерес щодо виконання відповідачем договірних зобов'язань та в односторонньому порядку відмовився від укладеного між сторонами договору підряду.
З метою досудового врегулювання спору, позивач на адресу відповідача направив лист-вимогу №01/2015 від 12.01.2015р. в якому просив повернення суми сплаченого авансу.
Доказом направлення листа-вимоги на адресу відповідача служить лист з описом вкладення та поштове повідомлення з відміткою про отримання поштового відправлення 24.01.2015р.
Вимога позивача залишена без відповіді та задоволення.
В свою чергу, відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав. Крім того, відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
У відповідності до ст. ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Дослідивши матеріали справи, оригінали документів наданих позивачем на вимогу суду в судове засідання та заслухавши повноважного представника позивача в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у розмірі 108891,75грн. основної заборгованості, слід визнати обґрунтованими, документально доведеними, такими, що не суперечать чинному законодавству України, а отже є такими, що підлягають задоволенню.
Статтею 654 Цивільного кодексу України визначено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Господарський суд констатує, що договір підряду між сторонами було укладено у спрощений спосіб, тобто і розірвання вказаного договору відбувається у спрощений спосіб.
Господарський суд встановив, що укладений між сторонами договір підряду розірвано.
Частиною 1 статті 1212 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Господарський суд констатує, що грошові кошти у розмірі 108891,75грн. перераховані відповідачу на підставі укладеного між сторонами у спрощений спосіб договору підряду. Згодом вказаний договір підряду було розірвано, отже підстава на якій грошові кошти були отримані, згодом відпала.
Таким чином, господарський суд констатує, що відповідач без достатньої правової підстави зберігає у себе грошові кошти у розмірі 108891,75грн.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір при задоволенні позову покладається на відповідача.
З урахуванням положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 2177,84грн.
До уваги. Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Пленум Вищого господарського суду України у п. 9 постанови від 17.05.2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", роз'яснив, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.
Аналогічна правова позиція підтримана постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2014р. по справі № 904/9428/13, недотримання якої стало підставою скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Керуючись ст.ст. 654, 1212 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 33, 34, 36, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (50085, АДРЕСА_1) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (49020, АДРЕСА_2; індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 108891,75грн. (сто вісім тисяч вісімсот дев'яносто одна грн. 75 коп.) основної заборгованості; 2177,84грн. (дві тисячі сто сімдесят сім грн. 84 коп.) судового збору, видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено
15.05.2015 року
Суддя І.В. Петренко