18.05.15р. Справа № 904/84/15
За позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод", м. Дніпропетровськ
до Публічного акціонерного товариства "АКТАБАНК", м. Дніпропетровськ
про зобов'язання перерахувати грошові кошти
Суддя ЗАГИНАЙКО Т.В.
Представники:
від позивача: Джанслідзе О.А. - представник, дов. від 06.01.2015р. №53/юр-3/88 (був присутній у судових засіданнях 18.02.2015р., 05.03.2015р. та 06.03.2015р.);
Сорокін В.В. - представник, дов. від 06.01.2015р. №53/юр-3/90 (був присутній у судовому засіданні 24.02.2015р.);
від відповідача: Бурганова С.В.- представник, дов. від 17.01.2015р. №227.
Позивач просить зобов'язати відповідача перерахувати грошові кошти позивача у сумі 7 716 668 грн. 18 коп. на поточний рахунок позивача.
Відповідач у відзиві (вх. №13695/15 від 06.03.2015р.) на позов просить припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду, оскільки позивач звернувся до відповідача з аналогічними вимогами в Дніпропетровський окружний адміністративний суд, та ухвалою від 21.01.2015р. по справі відкрито провадження.
Також позивач у заяві (вх. №9919/15 від 18.02.2015р.) про забезпечення позову, просив накласти арешт на рухоме і нерухоме майно, грошові кошти відповідача в межах суми 7 716 668 грн. 18 коп., що містяться на всіх рахунках відповідача, враховуючи також додатково суми витрат позивача на оплату судових зборів: в розмірі 1 827 грн. 00 коп. - за подання заяви про забезпечення позову та 1 218 грн. 00 коп. - за подання позовної заяви до господарського суду Дніпропетровської області.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2015 року у справі №904/84/15 було частково задоволено заяву позивача про забезпечення позову; накладено арешт на грошові кошти відповідача - Публічного акціонерного товариства "АКТАБАНК" в межах суми в розмірі 7 717 886 грн. 18 коп.
Відповідач у заяві (вх. №17326/15 від 23.03.2015р.) про скасування забезпечення позову зазначає, що у зв'язку з відкликанням банківської ліцензії та початком ліквідації відповідача накладений арешт на кошти Публічного акціонерного товариства "АКТАБАНК" не дає змоги Уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Актабанк» виконувати вимоги Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Позивач у клопотанні (вх. №30288/15 від 18.05.2015р.) про перенесення судового засідання по справі просить відкласти розгляд справи на іншу дату у зв'язку з участю представника позивача в раніше призначеному судовому засіданні.
Приймаючи до уваги, що:
- відповідно до пункту 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору,
- суд не обмежує кола осіб, які можуть бути представниками у суді, а розгляд справи вже відкладався за клопотанням та у зв'язку з неявкою позивача;
- відповідно до частини 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи;
- тому суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача.
Також позивач у клопотанні (вх. №30290/15 від 18.05.2015р.) про зупинення провадження у справі просить суд зупинити провадження у справі до розгляду господарським судом Дніпропетровської області справи №904/59/14 за скаргами на дії (бездіяльність) Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби. В обґрунтування клопотання позивач зазначає наступне: - підставою для відмови в перерахуванні коштів відповідач вважає наявність арешту, накладеного державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби; - дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби оскаржуються у господарському суді Дніпропетровської області у справі №904/59/14; - грошові кошти, які належать позивачу і розміщуються на рахунках відповідача, не були виплачені ані позивачу, ані ДВС України; - листом від 20.02.2015р. відповідач повідомив позивача про те, що кредитором позивача є орган Державної виконавчої служби, який ініціював накладення арешту.
Суд не вбачає підстав для задоволення зазначеного клопотання відповідача та зупинення провадження у справі, оскільки:
- відповідно до частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави;
- згідно з пунктом 3.16. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 Господарського процесуального кодексу України);
- під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин;
- з матеріалів справи не вбачається, а відповідачем не доведено, що справа №904/59/14 пов'язана зі справою №904/84/15 і що справу №904/84/15 неможливо розглянути до вирішення справи №904/59/14.
Оригінали документів, оглянуті у судових засіданнях, відповідають копіям, залученим до матеріалів справи.
Клопотання про технічну фіксацію судового процесу за допомогою технічних засобів представниками сторін заявлено не було.
У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -
16.07.2009р. між Відкритим акціонерним товариством „АКТАБАНК", як банком, та Відкритим акціонерним товариством "Дніпропетровський трубний завод", як клієнтом, було укладено Договір №300622 на розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку (надалі - Договір).
Відповідно до пункту 1.4 Статуту Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод" Публічне акціонерне товариство "Дніпропетровський трубний завод" є повним правонаступником усіх прав та обов'язків Відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод".
Згідно з пунктом 1.1 Статуту Публічного акціонерного товариства "АКТАБАНК" Загальними зборами акціонерів банку від 13.07.2009р. змінено найменування банку з Відкритого акціонерного товариства "АКТАБАНК" на Публічне акціонерне товариство "АКТАБАНК" у зв'язку з приведенням організаційно-правової форми банку у відповідність з вимогами Закону України „Про акціонерні товариства".
Відповідно до пункту 1.1 Договору банк відкриває клієнту поточний рахунок у національній та/або іноземній валюті для зберігання грошей та здійснення розрахунково-касового обслуговування клієнта (надання послуг, які пов'язані з переказом коштів з/на рахунок клієнта, видачею йому коштів у готівковій формі, а також із здійсненням інших розрахунково-касових операцій) за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов цього договору та вимог чинного законодавства України.
Згідно з пунктом 2.2 Договору банк здійснює обслуговування рахунку клієнта і надає йому інші послуги відповідно до ліцензії Національного банку України на здійснення банківських операцій, вимог чинного законодавства України, нормативних актів Національного банку України та умов цього договору.
Відповідно до пункту 2.4 Договору при здійсненні розрахунково-касових операцій клієнт використовує порядок і форми розрахунків, що передбачені чинним законодавством і нормативними актами Національного банку; розрахунковий документ на переказ може бути паперовим або електронним; електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом; подання електронного документа здійснюється за допомогою системи дистанційного обслуговування „Клієнт-Банк", „Інтернет-банкінг" або іншої системи, про що укладається відповідний договір.
16.07.2009р. між Відкритим акціонерним товариством „АКТАБАНК", як банком, та Відкритим акціонерним товариством "Дніпропетровський трубний завод", як клієнтом, було укладено Договір №300622 про надання в користування системи „Клієнт-Банк iFOBS" (надалі - Договір про надання в користування системи „Клієнт-Банк iFOBS"), відповідно до пункту 1.1 якого банк встановлює клієнту систему дистанційного обслуговування „Клієнт-Банк iFOBS", виконує роботи по її обслуговуванню та здійснює розрахункове обслуговування клієнта на умовах, визначених договором на розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку, з урахування особливостей, передбачених цим договором.
Згідно з пунктом 2.1 Договору про надання в користування системи „Клієнт-Банк iFOBS" розрахункове обслуговування клієнта, що здійснюється за допомогою системи на підставі цього договору, включає в себе приймання та обробку банком платіжних доручень клієнта на здійснення з його поточних рахунків, відкритих в Банку, в тому числі і тих, що будуть відкриті в майбутньому на умовах основного договору, платежів в національній та іноземній валюті, надання клієнту виписок по зазначених операціях, приймання а обробку платіжних доручень, заяв на продаж іноземної валюти, заяв на купівлю іноземної валюти, в т.ч. заяв про купівлю іноземної валюти за іноземну валюту, а також приймання та обробку передачі клієнту інших документів, якщо це передбачено іншими договорами між сторонами.
У пункті 2.3 Договору про надання в користування системи „Клієнт-Банк iFOBS" сторони домовилися, що електронний платіжний документ вважається прийнятим у випадку отримання клієнтом повідомлення про його прийом, що формується системою.
Відповідно до пункту 2.5 Договору розрахункові та касові документи клієнта приймаються протягом операційного дня; розрахункові документи, які надійшли до банку протягом операційного часу, банк виконує в день їх надходження згідно умов договору; розрахункові документи, які надійшли після операційного часу, банк виконує наступного робочого дня згідно умов договору.
Відповідно до виписки по рахунку позивача станом на 24.12.2014р. вихідний залишок складав 7 716 668 грн. 18 коп. (а.с. 73).
Як вбачається на виконання умов Договору позивачем у системі „Клієнт-Банк iFOBS" було спрямовано відповідачу платіжне доручення від 24.12.2014р. №14354 на суму 7 716 668 грн. 18 коп. з призначенням платежу „перерахування власних коштів на поточний рахунок без ПДВ" для перерахування отримувачу - ПАТ ДТЗ (філія АТ „Укрексімбанк", м. Дніпропетровськ).
Матеріали справи не містять, а відповідачем не надано доказів перерахування грошових коштів у сумі 7 716 668 грн. 18 коп. позивачу.
Позивач вважає, що відповідачем внаслідок неперерахування грошових коштів було порушено права позивача; відповідач проти задоволення позову заперечує, що і є причиною виникнення спору.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку про необґрунтованість вимог позивача, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 статті 509 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до пункту 7.1.2. статті 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.
Відповідно до частин 1 та 3 статті 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
Відповідно до статті 1089 Цивільного кодексу України за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.
Згідно з частиною 3 статті 1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
Відповідно до пункту 8.1 статті 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.
Переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі (пункт 30.1 статті 30 зазначеного Закону).
Статтею 1074 Цивільного кодексу України встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.
За загальним правилом, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, окрім випадків і лише в порядку, встановлених законом (стаття 321 Цивільного кодексу України).
Постановою правління Національного банку України від 15.01.2015 року №19 „Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства „АКТАБАНК" було відкликано банківську ліцензію та ліквідовано Публічне акціонерне товариство „АКТАБАНК".
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 16.01.2015р. №6 „Про початок процедури ліквідації розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства „АКТАБАНК" з відшкодуванням з боку Фонду коштів за вкладами фізичних осіб, відповідно до Плану врегулювання з 16.01.2015р., призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства „АКТАБАНК" Приходько Ю.В.
Тобто, станом на момент прийняття рішення у справі у відповідача відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації.
Пунктом 16 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до пункту 6 статті 2 Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.
Процедура щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються спеціальними нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.
У спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація чи почата процедура його ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.
Виходячи із суті (змісту) та згідно з частиною 2 статті 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.
Відповідно до пункту 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.
Пунктом 1 частини 6 статті 36 даного Закону передбачено, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом.
Однак, згідно з пунктом 4 частини 1 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у цьому Законі термін "вкладник" вживається у значенні "фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката".
А тому, враховуючи дану норму, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та юридичні особи не підпадають під визначення поняття "вкладник" у розумінні вищевказаного Закону. Тому, на них не поширюється виняток з обмеження встановленого пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Разом із цим, указаний Закон не дає визначення поняття "кредитор банку". Визначення терміну "кредитор банку" міститься у статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність", та під яким розуміється юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.
Згідно з пунктом 1.24 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.
Отже, враховуючи вищезазначене, та, зокрема, положення статей 177, 190, 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання щодо переказу коштів з рахунку позивача, відкритому у відповідача, на його рахунок в іншому банку чи на рахунок контрагента позивача є майновим зобов'язанням.
Тому, виходячи з аналізу вищенаведених положень, позивач є кредитором банку, на якого поширюються обмеження, встановлені пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", і тому не можуть бути задоволені його вимоги до відповідача від часу запровадження у останньому тимчасової адміністрації.
Відповідно до пункту третього частини 2 статті 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду має право продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій.
У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що уповноважена особа Фонду дала дозвіл на продовження виконання відповідачем спірних платіжних доручень позивача.
Крім того, виходячи зі змісту статей 39, 40, 49, 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації складається план врегулювання (рішення Фонду, що визначає спосіб, економічне обґрунтування, строки та умови виведення неплатоспроможного банку з ринку) у якому визначаються заходи щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку в один із способів передбачених у частині 2 статі 39 даного Закону. Фонд складає реєстр активів і зобов'язань, які підлягають відчуженню. Під час відчуження зобов'язань Фонд має забезпечити неупереджене ставлення до всіх кредиторів неплатоспроможного банку, дотримуючись черговості, передбаченої статтею 52 цього Закону, при цьому зобов'язання банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом, мають найвищий пріоритет і не можуть бути відчужені частково. Під час ліквідації банку уповноважена особа Фонду не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, за виключенням погашення за погодженням з виконавчою дирекцією Фонду вимог за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури. Кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів у черговості передбаченій статтею 52 даного Закону. Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від реалізації майна банку після повного задоволення вимог попередньої черги. Таким чином, після запровадження у банку тимчасової адміністрації (з метою виведення цього банку з ринку) та переходу до процедури ліквідації банку, задоволення вимог кредиторів відбувається у особливому, передбаченому зазначеним спеціальним Законом порядку з дотриманням принципів черговості, передбаченої статтею 52 цього Закону, та виходячи з того, що найвищий пріоритет мають зобов'язання банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом.
Тому, враховуючи вищезазначене, вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача переказати грошові кошти у розмірі 7 716 668 грн. 18 коп. не підлягають задоволенню.
При цьому, суд звертає увагу на те, що позивач не позбавлений можливості захистити свої майнові права за договором банківського рахунку в порядку, передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Отже, позивачем не доведено обставин, на які він посилається як підставу своїх вимог, доказів в їх підтвердження не надано.
З урахуванням викладеного позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2015 року у справі №904/84/15 було частково задоволено заяву Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод" про забезпечення позову; накладено арешт на грошові кошти відповідача - Публічного акціонерного товариства "АКТАБАНК" в межах суми в розмірі 7 717 886 грн. 18 коп.
Відповідно до статті 68 Господарського процесуального кодексу України питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.
Оскільки позов Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод" у даній справі не підлягає задоволенню, то заходи до забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2015 року у справі №904/84/15, підлягають скасуванню.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід віднести за рахунок позивача.
Керуючись статтями 49, 68, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В позові відмовити.
Судові витрати віднести за рахунок позивача.
Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2015 року у справі №904/84/15, щодо накладення арешту на грошові кошти Публічного акціонерного товариства "АКТАБАНК" в межах суми в розмірі 7 717 886 грн. 18 коп.
Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
СУДДЯ Т.В. ЗАГИНАЙКО
Дата підписання рішення,
оформленого відповідно до статті 84 ГПК України,
„18„ травня 2015р.