13.05.15 Справа № 904/3030/15
За позовом Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКТЕПЛОМЕРЕЖА", м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область
до Житлово-будівельного кооперативу № 13 "ДРУЖБА", м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область
про стягнення 42920, 35 грн.
Суддя Ярошенко В.І.
Представники:
від позивача: Сорока В.М. - представник за дов. № 00.01.0158 від 15.04.15
від відповідача: Войталюк Л.С. - директор, протокол № 7 від 19.05.13
Комунальне підприємство Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Житлвоо-будівельного кооперативу № 13 "Дружба" про стягнення основного боргу у розмірі 42920, 35 грн.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 127 від 01.03.1999 в частині повної та своєчасної оплати за отриману теплову енергію.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.04.2015 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 13.05.14.
29.04.2015 через канцелярію Господарського суду Дніпропетровської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечує проти задоволення позовної вимоги про стягнення заборгованості у сумі 42920, 35 грн. за договором від 01.03.1999 № 127 з огляду на наступне.
Житлово-будівельний кооператив № 13 "Дружба" та КП "Дніпродзержинськ-тепломережа" почали співпрацювати з періоду 19.09.2007 - договір № 14Т від 19.09.2007. Що підтверджує офіційний лист від КП «ДТМ» 29.11.2007 №00.03.2801/1 про те, що функція реалізації теплової енергії переходить до КП «Дніпродзержинськтепломережа», згідно з договором між КП «ДТМ» та ВАТ «ДТЕЦ» №11/7 від 01.11.2007.
До цього моменту ЖБК №13 «Дружба» співпрацював з ВАТ «Дніпродзержинська ТЕЦ» - договір № 722 від 20.11.2002. У позовній заяві вказано що у грудні 2004 року КП «ДТМ» постачала теплову енергію на суму 42 920, 35 грн., що відповідач спростовує копією акту та рахунку від ВАТ «ДТЕЦ», що підтверджує, що саме ВАТ «ДТЕЦ» є постачальником теплової енергії у даний період.
Також, відповідач у відзиві на позов зазначає, що позивачем до суду не надано документів на підтвердження поставки теплової енергії відповідачу на суму 42920, 35 грн.
05.05.2015 від відповідача надійшла заява про застосування позовної давності, в якій він просить застосувати строк позовної давності щодо вимог позивача про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію у грудні 2004 року на суму 42920, 35 грн. та відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
У судовому засіданні 12.05.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд
Як вбачається з викладених в позові обставин, 01.03.1999 між ДМКП "Облтепломережа" "Дніпродзержинськтепломережа" (далі - постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом № 13 "Дружба" (далі - відповідач, споживач) було укладено договір № 127 на відпуск теплової енергії для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання за відсутності у споживача приладів обліку (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору постачальник здійснює відпуск теплової енергії для потреб централізованого опалення і вентиляції згідно глави СНиП 2.04. 07-86 "Теплові мережі" та здійснює централізоване гаряче водопостачання згідно глави СНиП 2.04. 01-85 "Внутрішній водопровід та каналізація споруд" по об'єктах споживача, розташованим за адресою: пер. Більшовицький, 29 від джерела теплопостачання ДТЕЦ.
Споживач зобов'язується здійснювати передплату за теплову енергію, гарячу та холодну воду у безакцептному порядку згідно рахунків (або іншим платіжним документам) постачальника, що надходять не раніше 5-го числа місяця, що сплачується (п. 3.1 договору).
У позовні заяві позивач зазначає, що у грудні 2004 року ним було поставлено позивачу теплову енергію на суму 42920, 35 грн., яка не сплачена відповідачем.
Посилаючись на вищевикладені обставини, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за теплову енергію у розмірі 42920, 35 грн., поставлену останньому на підставі договору від 01.03.1999 № 127.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що спірний договір між сторонами не укладався та постачання теплової енергії у грудні 2004 року було здійснено відповідачу ВАТ «Дніпродзержинська ТЕЦ» на підставі договору договір № 722 від 20.11.2002.
Господарський суд, дослідивши матеріали справи, не вбачає підстав для задоволення позовних вимог з нижченаведених підстав.
Предметом позову є вимога про стягнення з відповідача заборгованості за теплову енергію у сумі 42920, 35 грн.
Відповідно до приписів ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною першою ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Доказів поставки позивачем та прийняття відповідачем теплової енергії у грудні 2004 року на суму 42920, 35 грн. (акт виконаних робіт, накладна тощо) або виставлення відповідачу рахунку на вищезазначену суму позивачем до суду не надано.
Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими та речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
Згідно частини 2 ст. 36 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Крім того, як вбачається з довідки АБ № 386281 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій (ЄДРПОУ) першу реєстрацію Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" було здійснено 30.04.1999 (арк. с. 14). В той час, як договір № 127 на відпуск теплової енергії для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання за відсутності у споживача приладів обліку, на який позивач посилається як на підставу стягнення заборгованості, датований 01.03.1999 (арк. с. 8-10). Тобто на 2 місяці раніше ніж було здійснено реєстрацію КП ДМР "Дніпродзержинськтепломережа".
Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на викладене та те, що позивачем належними та допустимими доказами у розумінні ст. 33, 34 ГПК України, не доведено суду наявності правової підстави для виникнення у відповідача обов'язку з оплати теплової енергії, а також недоведеністю позивачем факту поставки теплової енергії відповідачеві, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про стягнення 42920, 35 грн. боргу за теплову енергію.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості за теплову енергію у сумі 42920, 35 грн. є необґрунтованою, безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.
Крім того, відповідачем подано заяву про застосування позовної давності від 29.04.2015 № 003 (вх. № 27075/15 від 05.05.2015), згідно якої останній просить суд застосувати строк позовної давності щодо вимог позивача про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію у грудні 2004 року на суму 42920, 35 грн. на підставі ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України.
Статтею 256 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).
Згідно п. 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» № 10 від 29.05.2013. За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Враховуючи відсутність встановлення судом порушення прав чи інтересів позивача у спірних правовідносинах, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування позовної давності до вимог позивача про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу № 13 "Дружба" заборгованості за теплову енергію у сумі 42920, 35 грн.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на позивача.
Керуючись ст. 22, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
У задоволені позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 18.05.2015
Суддя В.І. Ярошенко