14.05.15р. Справа № 904/10190/14
За заявою: публічного акціонерного товариства "Дніпровський машинобудівний завод", м.Дніпропетровськ
про розстрочку виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.15 р.
У справі:
за позовом державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова", м. Дніпропетровськ
до публічного акціонерного товариства "Дніпровський машинобудівний завод", м.Дніпропетровськ
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача публічного акціонерного товариства "Веста-Дніпро", м.Дніпропетровськ
про стягнення заборгованості
Суддя Петренко І.В.
Секретар судового засідання Пономарьов Є.О.
Представники:
від позивача: представник Войнов В.В. - довіреність № 157/1191 від 30.12.14р.;
від відповідача (заявника): представник Калга С.І. - довіреність № 92/7 від 30.03.15р.
Державне підприємство "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім.О.М. Макарова" звернулося до господарського суду із позовом, яким просить стягнути з публічного акціонерного товариства "Дніпровський машинобудівний завод" заборгованість у сумі 644968,03грн. у тому числі: 484545,22грн. основного боргу, 68495,81грн. пені, 7460,63грн. 3% річних, 50548,21грн. величина інфляції, 33918,16грн. 7% штраф. Судові витрати у сумі 12900,00грн. позивач просить покласти на відповідача.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2015 року позовні вимоги задоволено частково, а саме стягнуто з публічного акціонерного товариства "Дніпровський машинобудівний завод" (49055, м. Дніпропетровськ, вул. Будівельників, 34, р/р26002277367 в АТ Райфайзен банк "Аваль", МФО 380805, код ЄДРПОУ 14313332) на користь державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" (49047, м. Дніпропетровськ, вул. Криворізька, 1, р/р26001132026114 ПАТ КБ "Приватбанк", МФО 3052299, код ЄДРПОУ 14308368) основний борг у сумі 484545,22грн., пеню у сумі 46206,30грн., 3% річних у сумі 11425,27 грн., втрати від інфляції у сумі 94551,69грн., витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 12734,57грн. У решті позовних вимог відмовлено.
31.03.2015 року на адресу господарського суду надійшла заява за вих.№32/35 від 30.03.2015 року в якій відповідач просить суд встановити порядок виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області шляхом його розстрочення у період з 01.05.2015 року по 30.04.2017 року та сплати боргу рівними частинами, тобто здійснення щомісячних платежів у розмірі 27060,97грн.
Розпорядженням керівника апарату від 02.04.2015 року за № 228 призначено повторний автоматизований розподіл справи, у зв'язку з перебуванням судді Мартинюка С.В. на навчанні.
Автоматизованою системою документообігу заяву за вих.№32/35 від 30.03.2015 року про розстрочку виконання рішення суду розподілено на суддю Петренка І.В.
За результатами розгляду матеріалів заяви за вих.№32/35 від 30.03.2015 року господарський суд, ухвалою від 03.04.2015 року прийняв заяву за вих.№32/35 від 30.03.2015 року про розстрочку виконання рішення суду до розгляду та призначив її розгляд у засіданні на 14.04.2015р.
Ухвалою від 14.04.2015р. в задоволенні заяви за вих.№32/35 від 30.03.2015р. відмовлено.
Супровідним листом від 23.04.2015р. за вих.№904/10190/14/21292/15 справу №904/10190/14 повернуто судді господарського суду Дніпропетровської області Мартинюку С.В.
24.04.2015 року на адресу господарського суду надійшла заява за вих.№32/50 від 23.04.2015 року в якій відповідач просить суд встановити порядок виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області шляхом його розстрочення у період з 01.06.2015 року по 30.05.2016 року та сплати боргу рівними частинами, тобто здійснення щомісячних платежів у розмірі 54121,93грн.
За результатами розгляду матеріалів заяви за вих.№32/50 від 23.04.2015 року господарський суд, ухвалою від 27.04.2015 року прийняв заяву за вих.№32/50 від 23.04.2015 року про розстрочку виконання рішення суду до розгляду та призначив її розгляд у засіданні на 05.05.2015р.
Розпорядженням керівника апарату від 06.05.2015 року за № 394 призначено повторний автоматизований розподіл справи, у зв'язку з перебуванням судді Мартинюка С.В. у відпустці.
Автоматизованою системою документообігу заяву за вих.№32/50 від 23.04.2015 року про розстрочку виконання рішення суду розподілено на суддю Петренка І.В.
За результатами розгляду матеріалів заяви за вих.№32/50 від 23.04.2015 року господарський суд керуючись ст. ст. 86, 121 Господарського процесуального кодексу України ухвалив прийняти заяву за вих.№32/50 від 23.04.2015 року про розстрочку виконання рішення суду до розгляду та призначити розгляд заяви за вих.№32/50 від 23.04.2015 року про розстрочку виконання рішення суду в засіданні на 14.05.2015р.
Копії ухвали суду від 07.05.2015р. про прийняття заяви до розгляду та призначення до розгляду в судовому засіданні було надіслано за належними адресами учасників процесу, що підтверджується реєстром поштових відправлень.
Враховуючи викладене господарський суд констатує, що сторони належним чином повідомлені про час і місце розгляду заяви судом.
Повноважний представник заявника (відповідача) в судовому засіданні заяву про розстрочку виконання рішення підтримує та наполягає на її задоволенні в повному обсязі
Повноважний представник позивача в судовому засіданні проти заяви заперечує, просить суд відмовити в її задоволенні.
Приймаючи рішення господарський суд встановив.
Заява заявника (відповідача) за вих.№92/50 від 23.04.2015 року про розстрочку виконання судового рішення обґрунтована тим, що на сьогоднішній день склалася реальна об'єктивна ситуація при якій виконання судового рішення в повному обсязі є неможливим через важкий фінансовий стан підприємства та відсутність достатнього об'єму грошових коштів.
На економічний стан підприємства відповідача впливає складний соціально-економічний стан в державі, неплатоспроможність контрагентів по господарським договорам, відкладення терміну виконання державних програм розвитку виробництва, де було задіяно підприємство відповідача.
На сьогоднішній день виробництво готової продукції на підприємстві відповідача повністю зупинено; встановлено режим неповного робочого часу.
Підприємство несе великі затрати на утримання об'єктів соціальної сфери, які залишилися на балансі підприємства з часів конверсії.
Підприємство відповідача має великі грошові зобов'язання зі сплати податків та зборів, які розстрочені на підставі норм чинного законодавства України. Сума щомісячних платежів з податків та зборів перевищує один мільйон гривень.
Відповідач стверджує, що розстрочені грошові зобов'язання виконуються, виплачується заробітна плата працівникам підприємства.
Зрив графіків з обов'язкових платежів призведе до того, що вся сума податкового боргу, а це понад 15 (п'ятнадцять) мільйонів гривень стягуватиметься з підприємства в примусовому порядку через органи Державної виконавчої служби, а отже вся господарська діяльність буде заблокована, а виплата заробітної плати працівників стане взагалі неможливою.
Відповідач звертає увагу суду, що ним вживаються заходи щодо розвитку власної господарської діяльності.
В свою чергу, позивач скористався наданим йому правом на участь в судовому засіданні, письмових заперечень не надав, однак в усному порядку проти заяви відповідача заперечив та просив суд в її задоволенні відмовити.
Статтею 121 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання (ч.1).
Відповідно до п.7.1.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.12р. за № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).
Пунктом 7.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.12р. за № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Дослідивши заяву відповідача (заявника) за вих.№92/50 від 23.04.2015р. господарський суд визнав її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню на підставі наступного.
По-перше, господарський суд встановив, що заборгованість відповідача перед позивачем виникла за договором про технічне забезпечення електропостачання споживача №41, який укладено між сторонами 01.04.2010року.
По-друге, борг виник у період з серпня 2013 року по жовтень 2014 року.
По-третє, позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача 22.12.2014р., рішення по справі прийнято лише 10.03.2015р.
Таким чином, відповідач безпідставно користувався грошовими коштами позивача в період з серпня 2013 року і по сьогоднішній день не погасив існуючу заборгованість посилаючись на власний важкий фінансовий стан.
По-четверте, відповідач з заявою про розстрочку виконання рішення звертається до суду 24.04.2015р. і просить розстрочити повну суму заборгованості, яка була стягнута з останнього рішенням від 10.03.2015р.
Таким чином, відповідач не вчинив жодних дій спрямованих на виконання рішення суду.
Крім того просить почати розстрочку з червня 2015 року, тобто мова йде по суті не лише про розстрочку, а й про відстрочку.
Господарський суд визнав, що в неналежному виконанні відповідачем (заявником) умов укладеного між сторонами договору про технічне забезпечення електропостачання споживача №41, який укладено між сторонами 01.04.2010року відсутня вина позивача, а зазначена заборгованість утворилася внаслідок господарської діяльності самого відповідача (заявника).
Господарським судом також не встановлено виняткової сукупності обставин, які б свідчили про те, що тяжкий фінансово-економічний стан відповідача унеможливлює примусове виконання судового рішення протягом строків, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", а саме суцільної збитковості господарської діяльності боржника у 2013-2014рр.
Господарський суд наголошує, що наявні стрімкі інфляційні процеси в економіці держави, які супроводжуються істотним здешевленням національної валюти, якщо повністю й не виключають наявність обставин для надання розстрочки виконання судового рішення, то є суттєвими перешкодами для їх виникнення. Адже, в противному разі інфляційні процеси зачіпають передусім майнові інтереси кредитора, так як належні до стягнення на його користь грошові кошти в національній валюті за період тривалої розстрочки (більше двох років) істотно знецінюються, що, як наслідок, призводить до погіршення фінансового стану позивача.
При цьому, самі по собі соціально-економічна напруга в суспільстві та важке становище в господарській сфері не є підставами для розстрочення виконання судового рішення, оскільки негативні фінансові наслідки соціально-економічної кризи в державі стосуються всіх господарюючих суб'єктів, насамперед стягувача.
Господарський суд враховує, що відповідно до ст.617 Цивільного кодексу України випадкові обставини недодержання своїх обов'язків контрагентами боржника чи відсутність у боржника необхідних коштів не звільняють боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.
Більше того, слід зазначити, що відповідно до ст.42 та абзацу 5 ст.44 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, а принципами підприємницької діяльності є комерційний розрахунок та власний комерційний ризик.
З огляду на це, господарський суд не виключає наявність підстав вважати, що наведені боржником обставини передусім є наслідком господарської діяльності відповідача, його власного комерційного розрахунку та ризику, а не виникли в силу якихось об'єктивних та незалежних від боржника обставин.
Керуючись ст. ст. 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В задоволенні заяви за вих.№92/50 від 23.04.2015р. про розстрочку виконання рішення суду відмовити.
Ухвала набирає законної сили з часу її прийняття та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в порядку встановленому для оскарження судових рішень.
Суддя І.В. Петренко