12.05.15 Справа № 904/2039/15
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛІОН", м. Запоріжжя
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "АМСТОР", м. Дніпропетровськ
про стягнення 1205360, 08 грн.
Суддя Ярошенко В.І.
Представники:
від позивача: не з'явились
від відповідача: не з'явились
Товариство з обмеженою відповідальністю "КЛІОН" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "АМСТОР" про стягнення основного боргу у сумі 1203527, 79 грн. та трьох відсотків річних у розмірі 1832, 29 грн.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 11382 від 01.05.2011 в частині повної та своєчасної оплати за отриманий товар.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.2015 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 30.03.2015.
27.03.2015 від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою суду від 30.03.2015 розгляд справи було відкладено на 12.05.2015.
Позивач у судове засідання 12.05.2015 не з'явився, причини неявки суду не повідомив. Про дату, місце та час проведення судового засідання повідомлений належним чином.
Відповідач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, відзив на позовну заяву та інші витребуванні судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення цінних листів з ухвалами суду (арк. с. 76, 86).
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
У судовому засіданні 12.05.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд
01.05.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кліон» ( далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Амстор» (далі - відповідач, покупець) було укладено договір № 11382 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується поставляти товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість відповідно до умов договору. Товар, що підлягає поставці за цим договором, визначається специфікацією (додаток № 3), яка є невід'ємною частиною цього договору.
Постачальник зобов'язується прийняти від покупця замовлення (додаток № 1) на постачання товару та здійснити постачання товару до торгового центру за адресою, вказаною в замовленні покупця, своїми транспортними засобами та за свій рахунок (п. 2.1 договору).
Згідно з п. 2.6 договору право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін товарної та/або товарно-транспортної накладної, які засвідчує момент передачі товару.
Відповідно до п. 5.5 договору в редакції додаткової угоди від 27.12.2013 (арк. с. 29) покупець зобов'язаний здійснювати оплату за поставлений товар для виробництва, за вирахуванням сум, які передбачені даним договором, після спливу 25 (двадцяти п'яти) календарних днів з моменту поставки товару, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Покупець здійснює оплату товарів два рази на тиждень по робочих вівторках та четвергах (в день, який раніше настане після спливу строку оплати).
На виконання умов договору, позивач у період з 24.11.2014 по 27.11.2014 поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 1365150, 43 грн., що підтверджується видатковими накладними, підписаними обома сторонами (арк. с. 31-67).
Відповідач здійснив часткову оплату поставленого товару у розмірі 161622, 64 грн.
Таким чином несплаченим залишається товар на суму 1203527, 79 грн.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно з приписами ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання товару за представленими накладними та не надано доказів повної оплати або повернення переданого товару на суму 1203527, 79 грн., а відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягає задоволенню у повному обсязі.
Також, за порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання позивачем нараховані три відсотки річних в сумі 1832, 29 грн. за період з 31.12.2014 по 19.01.2015.
Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.
За своїми ознаками три відсотки річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійним способом захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.
Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування трьох відсотків річних, в межах заявленого позивачем періоду, задовольняє дану вимогу повністю у розмірі 1832, 29 грн.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню у повномі обсязі.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам, а саме у розмірі 24107, 20 грн.
Керуючись ст. 22, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Амстор» (49038, м. Дніпропетровськ, вул. Ленінградська, 27; ідентифікаційний код 32516492) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛІОН» (69106, м. Запоріжжя, вул. Скворцова, буд. 236; ідентифікаційний код 33134908) основний борг у сумі 1203527, 79 грн., три відсотки річних у розмірі 1832, 29 грн. та 24107, 20 грн. витрат по сплаті судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 18.05.2015
Суддя В.І. Ярошенко