14 травня 2015 року Справа № 922/5213/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіДобролюбової Т.В.
суддівГоголь Т.Г. (доповідач), Швеця В.О.
розглянувши у судовому засіданні за участю представників сторін: позивача: Ворожбянов А.М. - дов. від 29.12.14, відповідача: Коваль А.П. - дов. від 06.04.15,
касаційну скаргуХарківської міської ради
на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 10.03.15
у справі№922/5213/14 Господарського суду Харківської області
за позовомХарківської міської ради
доТовариства з обмеженою відповідальністю фірма "Українка, ЛТД"
проповернення безпідставно набутого майна
Харківська міська рада звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Українка, ЛТД" про зобов'язання останнього повернути територіальній громаді міста Харкова в особі позивача безпідставно набуте майно - земельну ділянку, площею 0,1120 га, на вул. Ейдемана Роберта, 14, у м. Харкові, та стягнення 456099,16 грн. доходів, отриманих відповідачем від такого майна. Позивач посилався на те, що відповідач використовував спірну земельну ділянку без достатніх правових підстав, оскільки він не оформляв правовстановлюючих документів на неї, і це, на думку позивача, є підставою для повернення такої земельної ділянки та стягнення з відповідача доходів, отриманих від безпідставно набутого майна. Позов обґрунтований приписами статей 16, 1212-1215 Цивільного кодексу України.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 16.12.14 (суддя Лаврова Л.С.) в позові відмовлено. Суд зазначив, що відповідач є власником нерухомості, розташованої на спірній земельній ділянці, і зобов'язання відповідача повернути таку земельну ділянку призведуть до порушення його прав як власника майна; що останнім вживалися заходи щодо одержання документів, які посвідчують право землекористування. Суд установив, що спірна земельна ділянка не є безпідставно набутим майном у розумінні приписів статей 1212-1215 Цивільного кодексу України, а тому відсутні підстави для її повернення та стягнення доходів від безпідставно набутого майна.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.03.15 (судді: Істоміна О.А., Білецька А.М., Горбачова Л.П.) перевірене рішення місцевого господарського суду залишено без змін.
Харківська міська рада звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення і постанову у справі в частині відмови у позові, а справу в цій частині направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Скаржник посилається на порушення судами приписів статей 377, 1212-1215 Цивільного кодексу України, статті 120 Земельного кодексу України, статей 42, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України, положень Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.10 №376. Він наголошує на тому, що відповідач використовує спірну земельну ділянку безпідставно, оскільки речові права на неї за відповідачем не реєструвалися. Рада вказує на те, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна. При цьому, на думку скаржника, спірна сума доходу від безпідставно набутого майна є обґрунтованою і документально доведеною.
Від відповідача відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.
Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів законодавства відзначає наступне.
Господарськими судами установлено та підтверджено матеріалами справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Українка, ЛТД" за договором купівлі-продажу цілісного майнового комплексу №6-8618 від 23.11.95, набуло у власність нежитлову будівлю, літ. "А-1", загальною площею 814,5 м2, розташовану на вул. Роберта Ейдемана,14, у м. Харкові, що підтверджується свідоцтвом про право власності №422-В, виданим 18.12.95 представництвом Фонду Державного майна України в м. Харкові. Установили суди і те, що відповідач у зв'язку із переходом права власності на нерухомість набув і право на земельну ділянку під такою нерухомістю на тих же умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимоги Харківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Українка, ЛТД" про повернення територіальній громаді міста Харкова в особі позивача безпідставно набутого майна - земельної ділянки, площею 0,1120 га, на вул. Ейдемана Роберта, 14, у м. Харкові, та стягнення 456099,16 грн. доходів, отриманих від безпідставно набутого майна. Ухвалюючи судові рішення, господарські суди дійшли висновку про необґрунтованість цих вимог. Відповідно до приписів статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі (стаття 1213 цього ж Кодексу). Згідно з приписами статті 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. Порядок набуття прав на земельну ділянку при переході права на будівлю і споруду унормований статтею 30 Земельного кодексу України від 18.12.90 (чинного на час придбання спірного майна). За приписами наведеної норми при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення. На момент пред'явлення позову діяла стаття 120 Земельного кодексу України від 25.10.01. Зазначеною статтею унормовано, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. В процесі розгляду спору суди установили, що відповідач у 1995 році набув право власності на нерухоме майно (цілісний майновий комплекс, у тому числі, приміщення, площею 815,1 кв.м їдальня №233 "Колос-93), розташоване на спірній земельній ділянці; що відповідач, у відповідності до вимог земельного законодавства, набув і право на земельну ділянку під такою нерухомістю на тих же умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Таким чином, як установили суди, спірна земельна ділянка не є безпідставно набутим майном у розумінні приписів статті 1212 Цивільного кодексу України. Разом з тим, оскільки земельна ділянка, яка є предметом спору, не є такою, що набута безпідставно, то господарські суди дійшли вірного висновку про необґрунтованість позову також і в частині стягнення з відповідача доходів, отриманих від такого майна. Виходячи з встановлених господарськими судами обставин справи та вимог вказаних норм, господарські суди правомірно відмовили у задоволенні позову. Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права. Доводи касаційної скарги визнаються неспроможними та спростовуються викладеним. Отже, колегія суддів визнає, що апеляційним господарським судом правильно застосовані норми матеріального і процесуального права до встановлених обставин справи, тому підстави для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги відсутні.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.03.15 у справі №922/5213/14 залишити без змін.
Касаційну скаргу Харківської міської ради - без задоволення.
Головуючий суддя Т.Добролюбова
Судді Т.Гоголь
В.Швець