14 травня 2015 року Справа № 916/3947/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіДобролюбової Т.В.
суддівГоголь Т.Г. (доповідач), Швеця В.О.
розглянувши у судовому засіданні за участю представників сторін: прокуратури: Боднарчук В.М. - прокурор ГПУ, посв. №02313, позивачів, відповідача-1: не з'явились, повідомлені належно, відповідача-2: ОСОБА_5 - паспорт,
касаційну скаргуПриватного підприємця ОСОБА_5
на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 03.02.15
та на додаткову постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.02.15
у справіГосподарського суду Одеської області
за позовомКотовського міжрайонного прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації та Одеського обласного управління водних ресурсів
до1. Котовської районної державної адміністрації 2. Приватного підприємця ОСОБА_5
провизнання незаконним і скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди водного об'єкта та зобов'язання звільнити водний об'єкт
У судовому засіданні 23.04.15 оголошувалася перерва до 14.05.15.
Котовський міжрайонний прокурор Одеської області звернувся до Господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації та Одеського обласного управління водних ресурсів з позовом до Котовської районної державної адміністрації та Приватного підприємця ОСОБА_5 про: 1) визнання незаконним та скасування розпорядження Котовської районної державної адміністрації №847/10 від 21.12.10 "Про надання згоди на передачу в оренду водного об'єкту загальнодержавного призначення Косівське водосховище на території Косівської сільської ради"; 2) визнання недійсним договору оренди водного об'єкта загальнодержавного значення (Косівське водосховище на р. Ягорлик), загальною площею водного дзеркала 137,6731 га, який розташований на землі Косівської сільської ради Котовського району Одеської області, укладеного 31.12.10 між Котовською районною державною адміністрацією та Приватним підприємцем ОСОБА_5; 3) зобов'язання підприємця звільнити водний об'єкт загальнодержавного значення, загальною площею водного дзеркала 137,6731 га, який розташований на землях Косівської сільської ради Котовського району Одеської області. Прокурор посилався на те, що прийняття оспорюваного розпорядження і передача спірного об'єкта відповідачеві-2 в оренду відбулися з порушенням приписів статті 51 Водного кодексу України; що місцеві державні адміністрації набувають статусу орендодавця водних об'єктів загальнодержавного значення за умови розподілу таких повноважень Кабінетом Міністрів України, проте Котовській районній державній адміністрації повноваження щодо передачі спірного водного об'єкта не надавались, а тому вона не мала повноважень щодо розпорядження таким об'єктом. Отже, як вважав прокурор, спірне розпорядження прийняте з порушенням вимог закону і з перевищенням компетенції райдержадміністрації. Оскільки вказане розпорядження є незаконним, то і договір оренди водного об'єкта, укладений на підставі цього розпорядження, є таким, що суперечить приписам законодавства та підлягає визнанню недійсним за приписами статей 203, 215 Цивільного кодексу України. Прокурор посилався на приписи статей 16, 393, 203, 215 Цивільного кодексу України, статей 3, 5, 13, 14, 51 Водного кодексу України, статті 122 Земельного кодексу України, статі 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", статті 20 Господарського кодексу України.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 11.12.14 (суддя Степанова Л.В.) позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано розпорядження Котовської районної державної адміністрації Одеської області №847/10 від 21.12.10 "Про надання згоди на передачу в оренду водного об'єкту загальнодержавного значення Косівське водосховище на території Косівської сільської ради". Визнано недійсним договір оренди водного об'єкту загальнодержавного значення (Косівське водосховище на р. Ягорлик), загальною площею водного дзеркала 137,6731 га, який розташований на землі Косівської сільської ради Котовського району Одеської області, укладеного 31.12.10 між Котовською районною державною адміністрацією та Приватним підприємцем ОСОБА_5 Стягнуто з Котовської районної державної адміністрації і Приватного підприємця ОСОБА_5 до Державного бюджету України по 1218 грн. судового збору. В решті позову відмовлено. Місцевий господарський суд установив, що надання в оренду спірного об'єкта здійснено в порушення вимог водного законодавства; що Кабінет Міністрів України не наділяв Котовську районну державну адміністрацію повноваженнями щодо розпорядження спірним водним об'єктом загальнодержавного значення. Отже, суд визнав, що спірне розпорядження прийняте з порушенням вимог закону і з перевищенням компетенції райдержадміністрації. Оскільки вказане розпорядження є незаконним, то і договір оренди водного об'єкта, укладений на підставі цього розпорядження, є таким, що суперечить приписам законодавства та підлягає визнанню недійсним. Відмовляючи у позові про звільнення об'єкта оренди, суд виходив з того, що прокурором не надано правого обґрунтування позову у цій частині та ним не зазначено яким чином та від чого необхідно звільнити спірний об'єкт. Суд також визнав, що строк позовної давності за заявленими виимогами не сплив. Судове рішення обґрунтоване приписами статей 113, 118 Конституції України, статей 16, 203, 215, 393 Цивільного кодексу України, статей 6, 14, 51 Водного кодексу України, статті 122 Земельного кодексу України, статі 7 Закону України "Про місцеві державні адміністрації".
Додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 22.12.14 (суддя Степанова Л.В.) стягнуто з Одеської обласної державної адміністрації і Одеського обласного управління водних ресурсів до Державного бюджету України по 609 грн. судового збору.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.02.15 (судді: Таран С.В., Величко Т.А., Туренко В.Б.) перевірене рішення місцевого господарського суду скасовано частково, викладено пункти 1, 4, 5, 6 рішення у такій редакції: "1. Позов задоволено повністю. 4. Зобов'язано Приватного підприємця ОСОБА_5 звільнити водний об'єкт загальнодержавного значення, загальною площею водного дзеркала 137,6731 га, який розташований на землі Косівської сільської ради Котовського району Одеської області. 5. Стягнуто з Котовської районної державної адміністрації в дохід Державного бюджету України 1827 грн. судового збору. 6. Стягнуто з Приватного підприємця ОСОБА_5 в дохід Державного бюджету України 1827 грн. судового збору." В решті рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же підстав. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позову про зобов'язання віповідача-2 звільнити водний об'єкт загальнодержавного значення.
Додатковою постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.02.15 (судді: Таран С.В., Величко Т.А., Туренко В.Б.) додаткове рішення місцевого господарського суду скасовано.
Приватний підприємець ОСОБА_5 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення і постанову у справі, а також додаткові рішення і постанову про розподіл судових витрат. Скаржник посилається на порушення судами приписів статті 51 Водного кодексу України, статей 215-217, 261, 267 Цивільного кодексу України. Скаржник вважає, що Котовська районна державна адміністрація є належним орендодавцем спірного водного об'єкта; що розподіл Кабінетом Міністрів України повноважень щодо передачі водних об'єктів загальнодержавного значення не є обов'язковою умовою реалізації місцевими адміністраціями свого права як орендодавця водного об'єкта. Він вважає, що прокурором подано даний позов з пропуском строку позовної давності.
Від позивачів відзивів на касаційну скаргу судом не отримано.
Від прокуратури судом отримано відзив на касаційну скаргу, в якому він просить постанову у справі залишити без замін з мотивів у ній викладених, а касаційну скаргу - без задоволення.
Від відповідача-1 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він погоджується з доводами касаційної скарги.
Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення прокурора і відповідача-2, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів законодавства відзначає наступне.
Апеляційним господарським судом установлено, з підтвердженням матеріалами справи, що розпорядженням Котовської районної державної адміністрації Одеської області від 21.12.10 №847/10 "Про надання згоди на передачу в оренду водного об'єкту загальнодержавного значення Косівське водосховище на території Косівської сільської ради" надано згоду на передачу в оренду Приватному підприємцю ОСОБА_5 водного об'єкту загальнодержавного значення - Косівське водосховище, загальною площею 137,6731 га, що розташоване на території Косівської сільської ради Котовського району Одеської області, терміном на 25 років для рибогосподарських потреб. На підставі зазначеного розпорядження 31.12.10 між Котовською районною державною адміністрацією - орендодавцем та Приватним підприємцем ОСОБА_5 - орендарем був укладений договір оренди зазначеного водного об'єкту загальнодержавного значення. За умовами цього договору орендодавець надає у користування, а орендар приймає в оренду водний об'єкт загальнодержавного значення - Косівське водосховище на р. Ягорлик, загальною площею водного дзеркала 137,6731 га, розташований на землях Косівської сільсьської ради Котовського району Одеської області. Водний об'єкт загальнодержавного значення надається на умовах оренди строком на 25 років з 31.12.10 до 31.12.35 для рибогосподарських потреб (пункти 1.2, 8.1 договору). Судом апеляційної інстанції установлено та це підтверджено матеріалами справи, що Косівське водосховище на р. Ягорлик має статус водного об'єкта загальнодержавного значення; що розпорядження водними об'єктами загальнодержавного значення на час прийняття спірного розпорядження і укладання договору належало до відання Кабінету Міністрів України, який здійснював розподіл повноважень щодо передачі таких водних об'єктів загальнодержавного значення у користування; що Кабінет Міністрів України не надавав Котовській районній державній адміністрації повноважень щодо розпорядження спірним водним об'єктом загальнодержавного значення - Косівським водосховищем. Отже, як установив суд, спірний водний об'єкт був наданий відповідачу-2 в оренду з порушенням вимог закону і з перевищенням компетенції райдержадміністрації. Водночас суд установив, що прокурором не пропущено строк позовної даності при зверненні з даним позовом. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимоги Котовського міжрайонного прокурора Одеської області заявлені в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації та Одеського обласного управління водних ресурсів до Котовської районної державної адміністрації та Приватного підприємця ОСОБА_5 про визнання незаконним і скасування розпорядження Котовської районної державної адміністрації №847/10 від 21.12.10 "Про надання згоди на передачу в оренду водного об'єкту загальнодержавного призначення Косівське водосховище на території Косівської сільської ради"; визнання недійсним договору оренди водного об'єкта загальнодержавного значення (Косівське водосховище на р. Ягорлик), укладеного 31.12.10 між відповідачами; та звільнення вказаного водного об'єкта. Ухвалюючи постанову у справі, суд апеляційної інстанції визнав ці вимоги обґрунтованими. Відповідно до приписів статті 3 Водного кодексу України (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) усі води (водні об'єкти) на території України становлять її водний фонд. До водного фонду України належать: поверхневі води (природні водойми (озера), водотоки (річки, струмки), штучні водойми (водосховища, ставки) і канали, інші водні об'єкти; підземні води та джерела; внутрішні морські води та територіальне море. Статтею 5 Водного кодексу України (у відповідній редакції) здійснено розподіл водних об'єктів на: загальнодержавні і місцевого значення. До водних об'єктів загальнодержавного значення належать: внутрішні морські води та територіальне море; підземні води, які є джерелом централізованого водопостачання; поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків; водні об'єкти в межах територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а також віднесені до категорії лікувальних. До водних об'єктів місцевого значення належать: поверхневі води, що знаходяться і використовуються в межах однієї області і які не віднесені до водних об'єктів загальнодержавного значення; підземні води, які не можуть бути джерелом централізованого водопостачання. За приписами статі 6 цього ж Кодексу (у відповідній редакції) води (водні об'єкти) є виключно власністю народу України і надаються тільки у користування. Народ України здійснює право власності на води (водні об'єкти) через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві Ради. Окремі повноваження щодо розпорядження водами (водними об'єктами) можуть надаватися відповідним органам державної виконавчої влади. До відання Кабінету Міністрів України у галузі управління і контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів належить, зокрема, розпорядження водними об'єктами загальнодержавного значення (стаття 14 Водного кодексу України). Разом з тим, відповідно до приписів статті 51 Водного кодексу України (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) орендодавцями водних об'єктів загальнодержавного значення є Кабінет Міністрів України та місцеві державні адміністрації. Розподіл повноважень щодо передачі водних об'єктів загальнодержавного значення визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Кодексу та інших законів України. У розумінні приписів наведених норм місцеві державні адміністрації набувають статусу орендодавця водних об'єктів загальнодержавного значення за умови розподілу (делегування) таких повноважень Кабінетом Міністрів України. Як вже зазначалося, і це установив суд апеляційної інстанції, з підтвердженням матеріалами справи, спірний водний об'єкт - Косівське водосховище на р. Ягорлик відноситься до водних об'єктів загальнодержавного значення. Установив апеляційний господарський суд і те, що Кабінет Міністрів України не делегував Котовській районній державній адміністрації (відповідачеві-1) повноважень щодо розпорядження водними об'єктами загальнодержавного значення, в тому числі, спірним, як того вимагають приписи статті 51 Водного кодексу України; що передача водного об'єкта в оренду відповідачеві-2 відбулася з порушенням вимог закону та з перевищенням компетенції районної державної адміністрації. Статтею 19 Конституції України унормовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За приписами статі 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" акти місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України та Кабінету Міністрів України або інтересам територіальних громад чи окремих громадян, можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду. Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (стаття 21 Цивільного кодексу України). Враховуючи наведені приписи законодавства та зважаючи на встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про підставність визнання незаконним та скасування розпорядження Котовської районної державної адміністрації Одеської області №847/10 від 21.12.10 "Про надання згоди на передачу в оренду водного об'єкту загальнодержавного значення Косівське водосховище на території Косівської сільської ради". Статтею 203 Цивільного кодексу України (в редакції, що діяла на момент укладення оспорюваного договору) унормовано, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Зважаючи на те, що розпорядження №847/10 від 21.12.10 не відповідає вимогам законодавства та є незаконним, а оспорюваний договір оренди водного об'єкта був укладений на підставі цього розпорядження, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання такого договору недійсним та звільнення спірного об'єкта відповідачем-2. Згідно з приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази, додатково перевіряти їх. Довід скаржника про пропуск прокурором строку позовної даності не може бути підставою для скасування постанови у справі, скільки він був предметом розгляду судом і відхилений ним як необґрунтований. Як вже зазначалося суд апеляційної інстанції установив, що прокурором не пропущено строк позовної давності при зверненні з даним позовом. Інші доводи касаційної скарги теж визнаються неспроможними, позяак вони не спростовують наведеного та установленого судом. Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів визнає, що апеляційним господарським судом правильно застосовані норми матеріального і процесуального права до встановлених обставин, тому підстави для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги відсутні.
Водночас колегія суддів зазначає, що витрати зі сплати судового збору були розподілені у відповідності до приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України, а тому відсутні підстави для скасування судового акта щодо розподілу судового збору.
На підставі викладеного та керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.02.15 у справі №916/3947/14 залишити без змін.
Касаційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_5 - без задоволення.
Головуючий суддя Т.Добролюбова
Судді Т.Гоголь
В.Швець