"13" травня 2015 р. Справа № 5004/1537/12
за заявою підприємця ОСОБА_1, м. Бердянськ, Запорізька обл.
до підприємця ОСОБА_2, с. Квітневе, Рожищенський р-н, Волинська обл.
про банкрутство
Суддя Кравчук А.М.
Представники:
від заявника: н/з
ліквідатор: Кущик А.А.
від кредиторів: ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" - Гураль С.П., довіреність № 235/12 від 18.06.2012 року
від Волинської філії Рівненської товарної біржі: керівник - Темчишин В.П., наказ № 1/08-к від 01.03.2008 року
Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки учасників судового процесу.
встановив: ухвалою суду від 04.12.2012 року порушено провадження у справі про банкрутство підприємця ОСОБА_2, накладено арешт на її майно та грошові кошти, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
19.12.2012 року судом винесено постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, ліквідатором призначено Кущика Артема Анатолійовича, про що розміщено оголошення в газеті "Голос України" № 2 (5502) від 04.01.2013 року.
Ухвалою суду від 09.04.2014 року визнано організатора аукціону - Волинську філію Рівненської товарної біржі (м. Луцьк, вул. Карбишева, 2) учасником провадження у справі №5004/1537/12 про банкрутство підприємця ОСОБА_2
На адресу господарського суду Волинської області надійшли клопотання ліквідатора Кущика А.А. № 02-02/234 від 12.01.2015 року про скасування арештів та заборон, накладених на майно боржника, скарги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" № 140-9-2-00/16-392 від 08.12.2014 року про порушення арбітражним керуючим Кущиком А.А. та організатором аукціону Волинською філією Рівненської товарної біржі умов продажу майна боржника, заяви ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" № 140-9-2-22/16-399 від 08.12.2014 року про вжиття запобіжних заходів для забезпечення вищезгаданих скарг.
Скарги обгрунтовані тим, що ліквідатор, всупереч вимогам ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", зокрема, ст.ст. 42, 43, 44, в редакції що діє з 19.01.2013 року, здійснював продаж майна банкрута на другому повторному аукціоні, не у вигляді цілісного майнового комплексу, початковою вартістю якого є сукупність визнаних кредиторських вимог, а частинами. Крім того, банк, як заставний кредитор не надавав згоди на продаж заставного майна за визначеною ліквідатором ціною та на умовах з пониженням ціни.
У судовому засіданні представник банку скарги та заяви про забезпечення позову підтримав.
Ліквідатор у запереченнях № 02-02/245 від 03.02.2015 року та у судовому засіданні скарги заперечив, посилаючись на п.п. 1, 2 ст. 191 ЦК України зазначив, що поняття цілісного майнового комплексу може бути віднесено лише до відання юридичних осіб, а боржник -ОСОБА_2 є фізичною особою, яка здійснює підприємницьку діяльність. Крім того, майно боржника, що підлягає продажу, зокрема, земельна ділянка та будівля, знаходяться в різних географічних місцях (за різними адресами) та не мають жодного співвідношення один до одного, а тому вони виставляються окремими лотами, що не суперечить реалізації майна боржника. У судовому засіданні 15.05.2013 року представником банку заявлено клопотання про встановлення початкової вартості реалізації заставного майна боржника - магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" за ціною запропонованою банкрутом в заставу на підставі незалежної оцінки в сумі 2 895 864 грн. 00 коп., зобов'язати ліквідатора провести тендер серед спеціалізованих торгівельних організацій, щодо доручення на проведення публічних торгів з продажу заставного майна. Таким чином, ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" було фактично погоджено початкову вартість реалізації заставного майна та встановлено спосіб її реалізації - з аукціону. У судовому засіданні ліквідатор подав клопотання про залишення без розгляду клопотання № 02-02/234 від 12.01.2015 року про скасування арештів та заборон, накладених на майно боржника у зв'язку з надходженням до господарського суду Волинської області позову про визнання аукціону недійсним.
Представник Волинської філії Рівненської товарної біржі у запереченнях № 1-8/05 від 08.05.2015 року та у судовому засіданні у задоволенні скарг просив відмовити, оскільки, ліквідаційна процедура у даній справі здійснюється у відповідності до ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції до 19.01.2013 року, а процедура продажу майна боржника у відповідності до чинної редакції закону, зокрема, регулюється розділом 4 "Продаж майна в провадженні у справі про банкрутство". Проте, в скарзі банк посилається на ст. 43, п. 5 ст. 44 нової редакції закону, яка є складовою розділу 3 "Ліквідаційна процедура", що в даному випадку не повинна застосовуватись до даної справи. Зазначив, що початкова вартість виставленого на аукціоні майна була погоджена скаржником, та за ініціативою останнього була значно завищена від проведеної ліквідатором експертної оцінки, у співвідношенні 2 895 864 грн. 00 коп. до 1 508 540 грн. 00 коп.. Крім того, продаж майна банкрута та його вартість була погоджена на засіданні комітету кредиторів підприємця ОСОБА_2 15.05.2013 року, до складу якого входить і сам скаржник. При розгляді судом справи щодо визнання організатора аукціону 09.04.2014 року в суд були надані копії договорів на надання послуг по організації та проведенню аукціону з продажу майна боржника, проте зі сторони скаржника заперечень щодо початкової вартості виставленого на аукціоні мана не було. Порядок проведення повторного та другого повторного аукціону погоджений 20.02.2014 року на засіданні комітету кредиторів боржника.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та встановивши дійсні обставини справи, суд дійшов висновку про безпідставність скарг ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на дії ліквідатора та організатора аукціону - Волинської філії Рівненської товарної біржі виходячи з наступного.
19.01.2013 року набрав чинності Закон України № 4212-VI від 22.12.2011 року "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яким Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" викладено в новій редакції.
Відповідно до п. 40 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013 № 01-06/606/2013 "Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 №4212- VІ)" положення Закону застосовуються господарськими судами у розгляді справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання ним чинності, тобто з 19.01.2013 року. Положення Закону, якими врегульовано ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності Законом, якщо на цей момент господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
19.12.2012 року судом винесено постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, ліквідатором призначено Кущика Артема Анатолійовича.
Отже, в даному випадку, ліквідаційна процедура здійснюється у відповідності до закону в редакції чинній до 19.01.2013 року.
Згідно ст. 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" при реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів.
Відповідно до ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження:
- приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження;
- виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута;
- здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством;
- аналізує фінансове становище банкрута;
- виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута;
- очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу;
- пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту;
- з підстав, передбачених частиною десятою статті 17 цього Закону, подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника;
- вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб;
- передає у встановленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповідно до нормативно-правових документів підлягають обов'язковому зберіганню;
- реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом;
- повідомляє про своє призначення державний орган з питань банкрутства в десятиденний строк з дня прийняття рішення господарським судом та надає державному органу з питань банкрутства інформацію для ведення єдиної бази даних щодо підприємств-банкрутів;
- здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.
05.09.2013 року ліквідатор подав проміжний звіт, з якого вбачається, що в процесі здійснення ліквідаційної процедури останнім проведено експертну оцінку будівлі та направлено цей звіт до ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" з метою погодження початкової вартості реалізації майна. Банком погоджено оцінку будівлі, як початкову вартість її реалізації на рівні 2 895 864 грн. 00 коп. ( том 3, а.с. 73-75).
15.05.2013 року проведено збори кредиторів банкрута, на яких сформовано комітет кредиторів, визначено його кількісний склад - двох кредиторів, зокрема, ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", ТОВ "Югос Плюс". 15.05.2013 року проведено засідання комітету кредиторів, на якому затверджено звіт ліквідатора, визнано його роботу задовільною, встановлено спосіб та порядок продажу майна банкрута, що увійшло до ліквідаційної маси, зокрема, вирішено реалізувати нежитлову будівлю, що перебуває у заставі банку з відкритих торгів (аукціону), а також допустити можливість зниження ціни при проведенні повторного аукціону (протоколи № 1 від 15.05.2013 року, том 2, а.с. 160-167).
26.06.2013 року, 06.08.2013 року між ліквідатором та Рівненською товарною біржею в особі директора Волинської філії Рівненської товарної біржі укладено договір № 1, № 2 про надання послуг по організації та проведенню аукціону (том 3, а.с. 108-113).
Відповідно до п. 1-1 прикінцевих та перехідних положень ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" положення закону (в редакції чинній з 19.01.2013 року) положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом.
П. 33 Інформаційного листа ВГС України від 28.03.2013 року № 01-06/606/2013 "Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції, на яку посилається скаржник, змінений 26.12.2013 року.
Проте, до внесення змін в даний інформаційний лист, ліквідатором та торгуючою організацією оцінено і визначено порядок реалізації майна боржника, зокрема, початкова вартість лоту №1 - нежитлової будівлі, за адресою АДРЕСА_4, визначається замовником в сумі 2 895 864 грн. 00 коп., з можливим пониженням ціни від початкової вартості лоту на 20%, передбачено проведення другого та повторного аукціону; початкова ціна лоту № 2 - земельної ділянки, за адресою АДРЕСА_5, визначається замовником в сумі 54 657 грн. 00 коп., з можливим пониженням ціни від початкової вартості лоту на 20%, передбачено проведення другого та повторного аукціону (договори № 1, № 2 про надання послуг по організації та проведенню аукціону (том 3, а.с. 108-113)).
Згідно листа ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" № 140-9-2-00/16-286 від 22.11.2013 року банк отримав проміжний звіт ліквідатора 08.11.2013 року за період з 01.02.2013 року до 06.11.2013 року з інформацією про зобов'язання торгуючої організації провести аукціон з продажу майна боржника (том 3, а.с. 85).
17.01.2014 року, 20.02.2014 року на засіданнях комітету кредиторів боржника з питанням, зокрема, внесення змін до основних умов проведення аукціону з продажу майна боржника, кредитор ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" не з'явився, хоч був належним чином повідомлений про час та місце проведення засідання (том 3, а.с. 124-142).
20.02.2014 року між ліквідатором та Волинською філією Рівненської товарної біржі укладено додаткову угоду до договору про надання послуг по організації та проведенню аукціону від 26.06.2013 року, якою визначено порядок проведення повторного аукціону та другого повторного аукціону (том 3, а.с. 114).
21.01.2014 року проводився аукціон з продажу майна банкрута. ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" не мав заперечень щодо ліквідаційної маси та початкової вартості продажу майна підприємця ОСОБА_2 (том 3, а.с. 154-165).
Ухвалою суду від 09.04.2014 року відмовлено у задоволенні скарги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на дії ліквідатора, зокрема, з питань зміни основних умов проведення аукціону з продажу заставного майна боржника. (том 3, а.с. 205).
Ухвалою суду від 04.09.2014 року відмовлено у задоволенні скарги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на незаконні дії організатора аукціону Волинської філії Рівненської товарної біржі.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 21.10.2014 року ухвалу господарського суду Волинської області від 04.09.2014 року залишено без змін.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 02.12.2014 року повернуто касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Запорізької обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 21.10.2014 у справі №5004/1537/12 без розгляду.
Отже, ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" не оскаржувалися умови проведення аукціону, а оскаржувався сам процес підготовки до нього (з посиланням на зміст оголошення про проведення аукціону). Всі дії збоку банку свідчать про те, що кредитор погодився на умови реалізації заставного майна на повторному аукціоні - будівлі з можливістю зниження до початкової вартості ціни на тому ж аукціоні на 50%, а також із новою початковою вартістю майна та просив суд провести його повторно, на умовах, викладених в оголошенні про проведення аукціону.
Ухвалою суду від 05.12.2014 року у задоволенні скарги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на дії ліквідатора Кущика А.А. про порушення ліцензійних умов провадження діяльності арбітражного керуючого, зокрема, неналежного виконання обов'язків по збереженню нерухомого майна боржника, відмовлено (том 5, а.с. 86-88).
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 19.01.2014 року ухвалу господарського суду Волинської області від 05.12.2014 року залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 31.03.2015 року постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 29.01.2015 та ухвалу господарського суду Волинської області від 05.12.2014 у справі № 5004/1537/12 залишено без змін.
Згідно п. 33 Інформаційного листа ВГС України від 28.03.2013 року № 01-06/606/2013 Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з числа положень Закону, в яких ідеться про продаж майна у провадженні справи про банкрутство, господарським судам слід виходити насамперед з тих приписів, які визначають відповідну судову процедуру і вміщені в розділі III "Ліквідаційна процедура" (оцінка майна банкрута; продаж майна банкрута; передання активів боржника, які залишаються не проданими на час закінчення ліквідаційної процедури тощо) та в статтях, що визначають процедуру санації (продаж майна боржника як цілісного майнового комплексу; відчуження майна боржника шляхом заміщення активів; продаж частини майна боржника тощо). Що ж до норм розділу IV Закону "Продаж майна у провадженні у справі про банкрутство", то вони застосовуються господарськими судами, якщо відповідне питання не врегульовано зазначеними приписами.
Слід зазначити, що не все майно банкрута - підприємця може включатись до ліквідаційної маси, а лише те, що пов'язане зі здійсненням ним підприємницької діяльності та за мінусом майна на яке згідно чинного законодавства України не може бути звернено стягнення.
Отже, продаж майна фізичної особи - підприємця в складі цілісного майнового комплексу є неможливим, оскільки поняття цілісного майнового комплексу включає сукупність всіх видів майна, майнових активів, права на знаки, що індивідуалізують боржника, його продукцію, роботи, послуги, інші права.
Крім того, початкова вартість виставленого на аукціон майна була погоджена скаржником, за його ініціативи така вартість була значно вища від проведеної ліквідатором експертної оцінки.
Про проведення аукціону повідомлено Запорізьку дирекцію ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" рекомендованими повідомленнями про вручення, в яких зазначалась кількість лотів, початкова вартість виставленого на аукціоні майна, місце проведення, дата та час його проведення. Проте, скаржник не висловив своїх заперечень ні щодо ціни, ні щодо порядку продажу майна.
Стартова ціна з першим кроком аукціону втрачає свій сенс. Відтак, на аукціоні головне, не стартова ціна, а щоб він був проведений відкрито та прозоро, щоб забезпечити можливість взяти в ньому участь якомога більшому колу зацікавлених осіб. Під час конкурентної боротьби учасників аукціону і визначається ринкова вартість майна.
Підготовка та порядок проведення аукціону регламентований розділом 4 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Особливості проведення повторного та другого повторного аукціону з можливістю зниження початкової вартості визначені ст.ст. 65, 66 цього закону.
Згідно п. 33 Інформаційного листа ВГС України від 28.03.2013 року № 01-06/606/2013 Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" положеннями статей 65, 66 Закону врегульовано питання стосовно можливості зниження початкової вартості майна, що продається на аукціоні. Вперше аукціон проводиться без можливості зниження початкової вартості, якщо інше не встановлено договором про проведення аукціону. У разі закінчення аукціону без визначення переможця проводиться повторний аукціон зі зниженням початкової вартості на 20 відсотків та з можливістю подальшого зниження початкової вартості на самому аукціоні, але не нижче, ніж до граничної вартості, - 50 відсотків початкової вартості (наприклад, майно має початкову вартість 100 грн.; відповідно на першому повторному аукціоні вартість майна становить 80 грн., але може бути знижена до 40 грн.). При цьому про наведене зазначається у відповідному оголошенні. Другий повторний аукціон проводиться зі зниженням початкової вартості на 20 відсотків від вартості першого повторного аукціону та за відсутності бажаючих укласти договір початкова вартість знижується на крок аукціону доти, доки не виявиться бажаючий укласти договір (відповідно на другому повторному аукціоні вартість майна становить 60 грн., але може бути знижена до 1 грн.). Можливості проведення третього повторного аукціону Законом не передбачено.
Порядок проведення повторного та другого повторного аукціону погоджений на засіданні комітету кредиторів боржника (протокол №3 від 20.02.2014 року).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що скаржником не доведено належними та допустимими доказами неналежних виконань обов'язків, покладених на ліквідатора та торгуючу організацію у даній справі.
Крім того, ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" у заявах про вжиття запобіжних заходів № 140-9-2-00/16-399 від 08.12.2014 року просить заборонити проведення Волинською філією Рівненської товарної біржі других повторних торгів щодо продажу магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1", розташованого в АДРЕСА_4, призначених на 17.12.2014 року.
Заява обгрунтована тим, що проведення аукціону 17.12.2014 року з продажу майна банкрута, що перебуває в заставі банку, проводитиметься з порушеннями порядку продажу майна, передбаченого чинним законодавством, що може завдати шкоду інтересам банку, як заставного кредитора.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
Відповідно до ст.18 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", господарський суд має право за клопотанням сторін або учасників провадження у справі про банкрутство чи за своєю ініціативою вживати заходів щодо забезпечення вимог кредиторів. Господарський суд за клопотанням розпорядника майна, кредиторів або з власної ініціативи може заборонити укладати без згоди арбітражного керуючого угоди, а також зобов'язати боржника передати цінні папери, валютні цінності, інше майно на зберігання третім особам або вжити інших заходів для збереження майна, про що виноситься ухвала.
Згідно ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченого цим кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
При вирішенні питання про забезпечення позову суди мають здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу.
Адекватність заходу до забезпечення вимог кредиторів, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Причому оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони особам вчиняти певні дії.
Відповідно до частин 2, 3 пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26.12.2011 р. № 16 особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
22.12.2014 року у зв'язку з надходженням до господарського суду Волинської області апеляційної скарги на ухвалу суду від 05.12.2014 року, на виконання вимог ст. 109 ГПК України справу № 5004/1537/12 надіслано до Рівненського апеляційного господарського суду .
Ухвалою суду від 06.01.2015 року відкладено вирішення питання про прийняття скарг ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" про порушення арбітражним керуючим Кущиком А.А. та організатором аукціону Волинською філією Рівненської товарної біржі умов продажу майна боржника, заяв про вжиття запобіжних заходів для забезпечення вищезгаданих скарг до повернення матеріалів справи № 5004/1537/12 за заявою підприємця ОСОБА_1 до підприємця ОСОБА_2 про банкрутство до господарського суду Волинської області.
Другі повторні торги щодо продажу магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1", розташованого в АДРЕСА_4 були призначені на 17.12.2014 року.
Розгляд справи призначений ухвалою суду лише 16.04.2015 року у зв'язку з надходженням до господарського суду Волинської області матеріалів справи № 5004/1537/12.
Крім того, постановою ВДВС Бердянського міськрайонного управління юстиції ВП № 37494585 від 18.04.2013 року накладено арешт на майно боржника підприємця ОСОБА_2
Ухвалою суду від 07.08.2013 року накладено заборону реєстраційній службі Бердянського міськрайонного управління юстиції Запорізької області, та спеціальним суб'єктам, які здійснюють функції державного реєстратора, здійснювати перереєстрацію прав власності на нового власника нежитлової будівлі АДРЕСА_4.
За викладених обставин суд не вбачає підстав для задоволення клопотання ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" про застосування заходів забезпечення вимог кредиторів.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 3-1, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 33, 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Волинської області, -
ухвалив:
1. В задоволенні скарг ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" № 140-9-2-00/16-392 від 08.12.2014 року про порушення арбітражним керуючим Кущиком А.А. та учасником провадження - організатором аукціону Волинською філією Рівненської товарної біржі умов продажу майна боржника відмовити.
2. Заяви ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" № 140-9-2-00/16-399 від 08.12.2014 року про вжиття запобіжних заходів для забезпечення скарг на арбітражного керуючого Кущика А.А. та учасника провадження - організатора аукціону Волинську філію Рівненської товарної біржі залишити без задоволення.
3. Клопотання арбітражного керуючого Кущика А.А. № 02-02/234 від 12.01.2015 року про скасування арештів та заборон, накладених на майно боржника, залишити без розгляду.
4. Ухвалу надіслати:
- заявнику - підприємцю ОСОБА_1, АДРЕСА_3;
-Товариству з обмеженою відповідальністю "Югос Плюс", вул.Центральна, 110, с.Кірово, Токмацький район, Запорізька область;
-підприємцю ОСОБА_2 (АДРЕСА_2);
- підприємцю ОСОБА_7, АДРЕСА_1;
- Головному управлінню юстиції у Волинській області (сектору з питань банкрутства).
Суддя А. М. Кравчук