13 травня 2015 року Справа № 1/44-НМ
Вищий господарський суд України у складі колегії:
Головуючого:Кузьменка М.В.,
суддів:Васищака І.М., Студенця В.І.,
за участю представників сторін позивача - Швидченко В.І., Гаврилова О.Ю.; відповідача 1 - Склярук Ю.В.; відповідача 2 - не з'явися; відповідача 3 - не з'явився; відповідача 4 - Склярук Ю.В.; прокурор - Збарих С.М.;
розглянувши касаційну скаргу Багатопрофільного малого приватного підприємства "Сприяння"
на постановуРівненського апеляційного господарського суду
від04.02.2015
та на рішенняГосподарського суду Житомирської області
від13.02.2014
у справі № 1/44-НМ
за позовомБагатопрофільного малого приватного підприємства "Сприяння"
доРегіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області Міністерства аграрної політики України Державного підприємства "Житомирська пересувна механізована колона" Фонду державного майна України
за участюПрокуратури Житомирської області
провизнання права власності на майно
Багатопрофільне мале приватне підприємство "Сприяння" (далі - БМПП "Сприяння") звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області про визнання БМП "Сприяння" співвласником виробничого приміщення - цеху по обробці природного каменю, розташованого в м. Житомирі по вул. Маршала Рибалко, 29 в частині вартості проведених БМПП "Сприяння" поліпшень; визнання за БМПП "Сприяння" як за орендарем державного майна, переважного права на участь в процесі приватизації майна третьої особи - Державного підприємства "Житомирська пересувна механізована колона" шляхом викупу орендованого майна; зобов'язання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області виключити орендоване БМПП "Сприяння" майно Державного підприємства "Житомирська пересувна механізована колона" з переліку майна, що підлягає приватизації.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 27.02.2008 порушено провадження у справі № 1/44-НМ за позовом БМПП "Сприяння" до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області про визнання права власності на майно та зобов'язання вчинити певні дії. Цією ж ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи Державне підприємство "Житомирська пересувна механізована колона" (далі - ДП "Житомирська пересувна механізована колона").
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 14.07.2009 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Міністерство аграрної політики України.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 23.02.2012 залучено до участі у справі в якості другого відповідача Міністерство аграрної політики України.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 20.03.2012 залучено до участі у справі в якості відповідачів Державне підприємство "Житомирська пересувна механізована колона" та Фонд державного майна України.
БМПП "Сприяння" неодноразово подавало зави про уточнення позовних вимог, в останній з яких просило визнати підприємство співвласником об'єкту оренди, а саме приміщень складу піску (приміщення № 32, площею 148, 4 м2), складу цементу (приміщення № 34, площею 31, 6 м2 та № 33, площею 133, 8 м2) та бетонно-розчинного вузла (приміщення № 33, площею 133, 8 м2) загальною площею 345, 4 м2, шляхом визнання за БМПП "Сприяння" права власності на 34/100 частин (частина вартості проведених БМПП "Сприяння" поліпшень) орендованих приміщень, перелічених вище, які знаходяться за адресою: м. Житомир, вул. Маршала Рибалка, 29 (виробниче приміщення літера "А" згідно інвентарної справи № 17172 від 15.12.1997 на будівлю № 29 по вул. Маршала Рибалка в місті Житомирі Житомирського ПМК "Укрм'ясомолтехпром");
зобов'язати відповідачів виключити наведене орендоване БМПП "Сприяння" майно ДП "Житомирська пересувна механізована колона" з переліку об'єктів агропромислового комплексу, які підлягають підготовці до продажу в 2012 році Регіональним відділенням ФДМУ, затвердженого наказом Фонду державного майна України № 142 від 27.01.2012;
визнати за БМПП "Сприяння", як за орендарем державного майна, переважне право на участь в процесі приватизації майна ДП "Житомирська пересувна механізована колона", а саме визначеної вище частини майна загальною площею 345, 4 м2, в розмірі 66/100 частин орендованих приміщень, шляхом викупу орендованого майна;
зобов'язати відповідачів виділити орендоване БМПП "Сприяння" майно ДП "Житомирська пересувна механізована колона" майна загальною площею 345, 4 м2, в розмірі 66/100 частин орендованих приміщень в окремий об'єкт приватизації з цілісного майнового комплексу ДП "Житомирська пересувна механізована колона" та визнати таким, що підлягає приватизації шляхом викупу саме БМПП "Сприяння".
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 11.10.2012 позов задоволено частково. Суд визнав право спільної власності за БМПП "Сприяння" в розмірі 34% на об'єкт нерухомого майна - цех по переробці природного каменю, який знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Маршала Рибалка, 29. В іншій частині позову відмовив.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 14.11.2012 рішення Господарського суду Житомирської області від 11.10.2012 залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 19.02.2013 рішення Господарського суду Житомирської області від 11.10.2012 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14.11.2012 скасовано в частині задоволення позовних вимог про визнання права спільної часткової власності на нерухоме майно (цех по переробці природного каменю по вул. Маршала Рибалка, 29 в м. Житомирі) з передачею справи в цій частині позову на новий розгляд до Господарського суду Житомирської області. В іншій частині рішення та постанову залишено без змін.
Рішенням Господарського суду Житомирської області (суддя Шніт А.В.) від 13.02.2014 в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду (колегія суддів складі: головуючий суддя Василишин А.Р., судді Мамченко Ю.А., Юрчук М.І.) від 04.02.2015 рішення Господарського суду Житомирської області від 13.02.2014 залишено без змін.
Не погоджуючись з постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 04.02.2015 та рішенням Господарського суду Житомирської області від 13.02.2014, БМПП "Сприяння" подало касаційну скаргу, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги БМПП "Сприяння" про визнання права спільної власності за позивачем в розмірі 34% на об'єкт нерухомого майна - цех (виробничі приміщення) по переробці природного каменю, який знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Маршала Рибалко, 29.
Касаційна скарга мотивована тим, що господарськими судами оскаржувані рішення прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, без належного дослідження та встановлення всіх обставин справи.
При цьому, скаржник вказує на те, що посилання судів попередніх інстанцій на ту обставину, що БМПП "Сприяння" неправомірно проводило будівельні роботи в період з 1999 року по 2003 рік не відповідають дійсності та спростовуються матеріалами справи, зокрема листом від 27.07.2000 № 117/2 складеним Інспекцією ДАБК Житомирської міської ради про те, що підприємству продовжено строк дії дозволу на виконання будівельних робіт № 20/99 від 17.08.1999 до повного завершення будівельних робіт.
Окрім того, скаржник заперечує висновок судів попередніх інстанцій, що БМПП "Сприяння" було змінено лише функціональне використання орендованого майна та здійснено ремонт існуючого об'єкту, який був наданий йому в оренду.
Також БМПП "Сприяння" вказує на те, що ним було надано всі необхідні докази на підтвердження готовності спірного об'єкта та прийняття його до експлуатації.
Ще одним доводом касаційної скарги є те, що господарськими судами неналежним чином було досліджено питання про надання земельної ділянки позивачу під збудоване майно.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 30.03.2015 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 15.04.2015.
БМПП "Сприяння" було подано доповнення до касаційної скарги, в яких додатково обґрунтовано виділення позивачеві земельної ділянки під збудованим об'єктом.
Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Житомирській області було подано відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просив рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу БМПП "Сприяння" - без задоволення.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 15.04.2015 розгляд касаційної скарги відкладено на 22.04.2015.
Міністерство аграрної політики та продовольства України подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило оскаржувані судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу БМПП "Сприяння" - без задоволення.
Скаржником було подано доповнення до касаційної скарги. Також представником БМПП "Сприяння" в порядку ст. 69 ГПК України було заявлено клопотання про продовження строку розгляду касаційної скарги.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.04.2015 продовжено строк розгляду спору у справі на 15 днів та відкладено розгляд касаційної скарги у справі на 13.05.2015.
БМПП "Сприяння" було подано додаткові письмові пояснення по справі, а також заявлено клопотання про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, яке колегією суддів задоволено.
Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Як встановлено господарськими судами протягом 1993-1997 років між ПМК "Укрм'ясомолтехпром" (орендодавець) та підприємством "Сприяння" (орендар) укладено ряд договорів оренди майна (в тому числі приміщень): від 14.03.1993, від 15.03.1994, від 04.10.1994, від 01.09.1995, від 01.10.1996 та від 08.04.1997.
Вказані орендовані приміщення знаходяться на балансі ДП "Житомирська пересувна механізована колона" за адресою м.Житомир, вул.Маршала Рибалка, 29.
Під час користування орендованим майном позивачем були зроблені невід'ємні поліпшення орендованого майна, що підтверджується висновком судової будівельно-технічної експертизи від 25.07.2011.
З даного висновку експертизи вбачається, що позивачем була розроблена кошторисна документація на виконання робіт з реконструкції складу піску, складу цементу, бетонно-розчинного вузла ПМК треста "Укрм'ясомолтехпром" в цех по обробці природного каменю продуктивністю 150 кв.м. в місяць, яка була погоджена Управлінням містобудування та архітектури м.Житомира та якою передбачено виконання робіт з влаштування: шламозбірного приямку; лотка під підлогового каналу з приямком; приямку для насоса; фундаментів під обладнання; фундаментів під м/к колони; фундаментів під монорельсову колію; фундаментів під реверсивний блок; фундаментів під компресор (2 шт.); фундаментів під токарний станок; стін і перегородок; фундаментів під поворотний тельфер; фундаментів під стіл фрези; фундаментів під стійки фрезерного станка; підлог, пандусів, монолітних ділянок, металевих конструкцій; опалення; будівництво ділянки первинної обробки каменю; навісу; гаража з насосною; адміністративно-побутового корпусу; покриття території з асфальтобетону; будівельно-художньої майстерні тощо.
Невід'ємні поліпшення позивачем були виконані на підставі вказаної проектно-кошторисної документації і відповідають вимогам чинного законодавства України в галузі будівництва.
В матеріалах справи знаходяться листи Житомирської ПМК №12 від 23.01.1997, №11 від 23.01.1997, №33 від 27.05.1996, від 24.03.1997, №01-87 від 20.06.1995, з яких вбачається, що ДП "Житомирська пересувна механізована колона" дає свою згоду на вилучення з землекористування ПМК невикористовуваної земельної ділянки площею 0,75 га для передачі її у користування позивачу, дає згоду на підключення до діючих мереж водопостачання на побутові потреби та каналізування побутових стоків проектованих приміщень позивача, дає згоду на теплозабезпечення проектованих виробничих приміщень від існуючої котельні, дає згоду на приблокування 3-ї черги будівництва цеху комплексної обробки каменю розміром 18х54 метри до існуючих будівель, згідно з планом розвитку виробничих приміщень, погодженого 01.09.1996.
У висновку судової експертизи вказано, що фінансування здійснених невід'ємних поліпшень орендованого майна, були здійснені за рахунок коштів БМПП "Сприяння". Також було встановлено, що ринкова вартість приміщень складу піску, складу цементу та бетонно-розчинного вузла, що розташовані в м.Житомирі по вул.М.Рибалка, 29, без проведення поліпшень складала 326 931, 00 грн. Після проведення невід'ємних поліпшень, ринкова вартість вказаних приміщень складає 497 004, 00 грн.
Частка держави в вартості приміщень складу піску, складу цементу та бетонно-розчинного вузла після проведення невід'ємних поліпшень складає 66%, а частка орендаря - 34%.
Крім того, судами встановлено, що під час реконструкції складу піску, складу цементу та бетонно-розчинного вузла, які знаходяться на балансі ДП "Житомирська пересувна механізована колона", проведені роботи з дозволу орендодавця призвели до збільшення корисності даних приміщень. Ці роботи включали влаштування додаткових конструктивних елементів (стіни, підлоги, перекриття) та поліпшення експлуатаційних показників приміщень по їх оснащенню елементами інженерної інфраструктури: забезпечення приміщень лініями силових електропередач, монтажем трубопроводів стисненого повітря, будівництво водонапірної вежі, автономне опалення і т.ін.; забезпечення всіх приміщень вантажопід'ємним обладнанням (кран - балка з електротельфером, монорельси з електротельфером). Дані роботи призвели до зростання вартості державного майна.
Предметом позову є матеріально-правова вимога БМПП "Сприяння" до відповідачів про визнання права спільної власності за позивачем в розмірі 34% на об'єкт нерухомого майна.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно з ч. 3 ст. 773 ЦК України наймач має право змінювати стан речі, переданої йому у найм, лише за згодою наймодавця.
Статтею 778 ЦК України передбачено, що наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця.
Якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 2 ст. 331 ЦК України передбачено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).
Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Вищий господарський суд України у постанові від 19.02.2013, передаючи дану справу на новий розгляд, зазначив, що не може погодитися з передчасними висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для визнання права спільної часткової власності на реконструйований об'єкт нерухомості, оскільки судами було залишено поза увагою, що підтвердженням правомірності проведення позивачем будівельних робіт стосовно об'єкта оренди є наявність дозволу інспекції ДАБК на виконання будівельних робіт. Проте, з матеріалів справи не вбачається, судами не встановлено та позивачем не доведено отримання ним такого дозволу.
Введення певного майна в експлуатацію означає документальне оформлення події, що фіксує готовність цього майна для використання його за належним призначенням. Вказавши, що право власності на нерухоме майно виникає після введення його в експлуатацію, законодавець визначив загальний порядок, за яким статус нерухомого майна набувається після фіксації у визначеному законодавством порядку готовності цього майна для використання його за призначенням.
З вказаного вище вбачається, що право власності (спільної власності) може визнаватися щодо існуючої речі як предмету матеріального світу, окремо визначеного об'єкта матеріальних прав; одержання новоствореним майном статусу існуючої речі - виробничого приміщення (об'єкта нерухомості) виникає після додержання наведених вище приписів законодавства.
Разом з тим, судами не встановлено та позивачем не доведено введення орендарем у встановленому законом порядку новоствореної речі (цех по обробці каменю) до експлуатації.
Відповідно до ч. 2 ст. 11111 ГПК України у постанові суду касаційної інстанції мають бути зазначені, зокрема дії, що їх повинні виконати сторони та суд першої інстанції у разі скасування рішення, постанови і передачі справи на новий розгляд.
Згідно із ст. 11112 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Постанова касаційної інстанції не може містити вказівок про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.
У п. 12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції і є обов'язковими для господарського суду під час нового розгляду справи (частина перша статті 11112 ГПК), повинні бути максимально конкретними й стосуватися виключно вчинення господарським судом певних процесуальних дій та/або встановлення обставин, що входять до предмета доказування у справі і не були з'ясовані у прийнятті рішення або постанови господарського суду.
Місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, за результатами здійснення нового розгляду справи, приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, виходив в тому числі з такого.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю видано позивачу дозвіл від 17.08.1999 № 20/99 на виконання будівельних робіт зі строком дії дозволу - до 17.08.2000 року. При цьому, в матеріалах справи міститься копія даного дозволу, оригінал якого позивачем суду не надано.
Відповідно до висновку експерта від 09.12.2013 при дослідженні дозволу на виконання будівельних робіт №20/99 від 17.08.1999 експертом встановлено:
1. Ознак монтажу при виготовленні копії дозволу на виконання будівельних робіт №20/99 від 17.08.1999 року та реквізитів в копії дозволу не виявлено.
2. Відповісти на питання, "В який період часу виконаний підпис начальника інспекції архітектурно-будівельного контролю Кучерявого В.В. у дозволі на виконання будівельних робіт інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю №20/99 від 17.08.1999 року (а.с. 185 том 8)" не надається можливим із-за відсутності науково-обґрунтованої методики вирішення даного питання стосовно копій документів.
3. Підпис, графічне зображення якого розташоване в графі "Начальник інспекції держархбудконтролю Кучерявий В.В. " копії дозволу на виконання будівельних робіт №20/99 від 17.08.1999 року, ймовірно виконаний Кучерявим В.В.
Категорично відповісти на дане питання можливо при наданні оригіналу дозволу на виконання будівельних робіт №20/99 від 17.08.1999 року.
4. Рукописні записи "20/99 17 серпня", графічне зображення яких розташоване в графах "№" і "від" копії дозволу на виконання будівельник робіт №20/99 від 17.08.1999 року, ймовірно виконаний Кучерявим В.В.
Категорично відповісти на дане питання можливо при наданні оригіналу дозволу на виконання будівельних робіт №20/99 від 17.08.1999 року.
Разом з тим, у період з 17.08.2000 (дата закінчення строку дії дозволу №20/99 на виконання будівельних робіт) по 2003 рік (закінчення поліпшення орендованого майна) позивачем не надані дозволи Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю на виконання будівельних робіт.
На підставі викладеного суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що БМПП "Сприяння" неправомірно проведені будівельні роботи.
Відповідно до п. 3.12-3.13 Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженого Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 05.12.2000 № 273 (чинного на момент існування спірних правовідносин) дозвіл видається на весь термін будівництва об'єкта (нормативний або передбачений контрактом). Якщо цей строк не дотримано, то продовження дії дозволу встановлюється на строк, що не перевищує одного календарного року.
Термін дії дозволу на виконання підготовчих робіт установлюється інспекціями держархбудконтролю, у залежності від часу, необхідного для їх виконання (згідно з календарним планом).
Після закінчення терміну дії дозволу забудовник (замовник) повинен завчасно подовжити його в інспекції держархбудконтролю.
Подовження терміну дії дозволу здійснюється на підставі листа забудовника (замовника), у якому надається перелік виконаних на об'єкті містобудування робіт, зазначаються відповідальні за здійснення будівельних робіт інженерно-технічні працівники будівельної організації, працівники, що здійснюють технічний та авторський нагляд.
Якщо дозвіл на виконання будівельних робіт не було завчасно продовжено після закінчення його терміну, то будівництво вважається самовільним.
Не врахувавши наведене, місцевий господарський суд не перевірив наявність чи відсутність обставини щодо продовження строку дії дозволу на виконання будівельних робіт. Суд апеляційної інстанції в свою чергу, вказавши на те, що в матеріалах справи наявний лист Інспекції ДАБК від 27.07.2000 № 117/2 (том Х, арк. справи 40), з якого вбачається, що дія дозволу на виконання будівельних робіт № 20/99 від 17.08.1999 продовжується до повного завершення будівельних робіт по всім чергам будівництва, відповідно до вимог діючого містобудівного законодавства, при цьому, зазначив, що з наявних в матеріалах справи доказів не вбачається, що у період з 17.08.2000 (дата закінчення строку дії дозволу № 20/99 на виконання будівельних робіт) по 2003 рік (закінчення поліпшення орендованого майна) позивачу були надані дозволи Інспекції ДАБК на виконання будівельних робіт.
Окрім того, місцевим господарським судом зазначено, що право власності (спільної власності) може визнаватися щодо існуючої речі як предмету матеріального світу, окремо визначеного об'єкта матеріальних прав; одержання новоствореним майном статусу існуючої речі - виробничого приміщення (об'єкта нерухомості) виникає з моменту його прийняття до експлуатації та документального оформлення події, що фіксує готовність цього майна для використання його за належним призначенням.
Проте, позивачем не наведено та матеріали справи не містять належних доказів введення позивачем (орендарем) у встановленому порядку новоствореної речі (цех по обробці каменю) до експлуатації.
Суд апеляційної інстанції в цій частині зробив загальний висновок, що зміна тільки функціонального використання або проведення ремонту існуючого об'єкту матеріальних прав не означає одночасної зміни самого об'єкта та отримання ним статусу "нової речі".
Таким чином, судами попередніх інстанцій, не зважаючи на вказівки суду касаційної інстанції, не було остаточно вирішено питання щодо того чи було створено нову річ у зв'язку з проведенням БМПП "Сприяння" конкретних поліпшень, які описані судами.
Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду, окрім того зазначив, що не заслуговують на увагу твердження БМПП "Сприяння" щодо того, що відповідно до декларації про початок виконання будівельних робіт від 15 березня 2013 року та декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 25 березня 2013 року, зареєстрованих у встановленому законом порядку в Інспекції ДАБК у Житомирській області - спірне майно повністю збудовано БМПП "Сприяння" та визнано готовим до експлуатації, оскільки: по-перше, таких декларацій на момент виникнення спору та подання позовної заяви, та й закінчення проведення поліпшень не було; по-друге, БМПП "Сприяння" звертаючись до суду з позовом просить визнати за ним права спільної часткової власності на об'єкт нерухомого майна - цех по обробці природного каменю, що знаходиться за адресою м. Житомир, вул. Маршала Рибалка, 29, а в деклараціях зазначено нерухоме майно - виробничі будівлі по обробленню граніту в м. Житомирі. В даному випадку колегія суду констатує невідповідність виду нерухомого майна, яке зазначено в позовній заяві та апеляційній скарзі "цех по обробці природного каменю", виду, котрий зазначений в деклараціях "виробничі будівлі по обробленню граніту". Крім того, дане майно також різниться і за ознаками функціонального призначення та експлуатаційною придатністю.
При цьому, п. 12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів передбачено, що експлуатація об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється. Наслідком чого є застосування до забудовника відповідальності встановленої чинним законодавством, що при тому, не звільняє забудовника від виконання обов'язку прийняття об'єкта в експлуатацію.
Отже, судами не було належним чином перевірено обставини виконання будівельних робіт на підставі відповідного дозволу та введення БМПП "Сприяння" у встановленому законом порядку новоствореної речі до експлуатації, а також достовірно не перевірено чи стосуються зазначені декларації предмету спору, а саме спірних нежитлових приміщень.
Інша вказівка Вищого господарського суду України у постанові від 19.02.2013 з огляду на приписи ч.3 ст.376 ЦК України стосувалася з'ясування обставин щодо того чи надавалася земельна ділянка під збудованим об'єктом позивачу у власність або в користування з врахуванням встановлених судами обставин надання орендодавцем згоди на вилучення з його землекористування невикористовуваної земельної ділянки площею 0,75 га для передачі її у користування позивачу.
Відповідно до ч. 3 ст. 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Місцевим господарським судом встановлено, що БМПП "Сприяння" не надано документів, що надають право користування земельною ділянкою під спірним майном. Позивачем також не надано доказів звернення до відповідного органу для надання земельної ділянки під вже побудоване майно.
Також судом апеляційної інстанції з цього приводу було зазначено, що акт обстеження земельної ділянки по вул. Маршала Рибалки, 29 в м. Житомирі для проектування та будівництва виробничих приміщень від 12 вересня 1996 року, котрим надано згоду на вилучення земельної ділянки площею 0,75 га на території ПМК "Укрм'ясомолотехпром" та передачі її у безстрокове користування та володіння позивача, не є тим належним правовстановлюючим документом в правовому полі норми статті 9 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року (в редакцій чинні на час вилучення даної земельної ділянки) на підставі котрого можна набути право власності, користування чи оренди земельною ділянкою (залишаючи при цьому поза увагою навіть те, що майно котре розміщене на даній земельній ділянці перебуває у державній власності).
Крім того, розмір даної ділянки (0,75 га.) є значно меншим від загального розміру новозбудованого майна, на яке БМПП "Сприяння" хоче визнати право власності.
У п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)" від 30.03.2012 № 6 зазначено, що будівництвом об'єкта нерухомості на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, вважається спорудження таких об'єктів на земельній ділянці, що не віднесена до земель житлової й громадської забудови, зокрема, наданій для ведення городництва, сінокосіння, випасання худоби тощо, цільове призначення або вид використання якої не змінено в установленому законом порядку.
Під наданням земельної ділянки слід розуміти рішення компетентного органу влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або надання у користування, або передачу права користування земельною ділянкою на підставі цивільно-правових договорів із фізичною чи юридичною особою.
З огляду на викладене, судами попередніх інстанцій не було перевірено доводи позивача щодо того, що умовами договору оренди погоджено, що разом з виробничими приміщеннями до позивача переходить право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться ці приміщення.
Окрім того, судами попередніх інстанцій не було дано оцінки доводам Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області, що власником спірного приміщення є держава, а орендодавцем цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також іншого майна відповідно до Закону України "Про оренду державного та комунального майна" є Фонд державного майна України та його регіональні відділення. Проте, орендодавцем виробничого приміщення, розташованого в м. Житомир по вул. Маршала Рибалко, 29, всупереч вимог чинного законодавства про оренду державного і комунального майна та без дозволу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області виступав балансоутримувач - ДП "Житомирська пересувна механізована колона".
Згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (ч. 1 ст. 11110 ГПК України).
Відповідно до п. 3 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оскільки як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустилися неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 4-7 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, то це відповідно є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, та передання справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду місцевому господарському суду слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін, і, залежно від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу Багатопрофільного малого приватного підприємства "Сприяння" задовльнити частково.
Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 04.02.2015 та рішення Господарського суду Житомирської області від 13.02.2014 у справі № 1/44-НМ скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Житомирської області.
Головуючий - суддя Кузьменко М.В.
Судді: Васищак І.М.
Студенець В.І.