13 травня 2015 року Справа № 9/12/5022-224/2012(12/5/5022-91/2012)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Остапенка М.І.,
суддів :Гончарука П.А., Стратієнко Л.В.
розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Шпака Олександра Вікторовича
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2014 року
у справі за позовомФізичної особи-підприємця Шпака Олександра Вікторовича
до третя особа: за участю:1. Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції 2. Головного управління державної казначейської служби України в Тернопільській області 3. Державної казначейської служби України Приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу Березій З.А. Прокуратури Тернопільської області
провідшкодування майнової шкоди
у лютому 2012 року, фізична особа-підприємець Шпак Олександр Вікторович звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовом до Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції та Управління державного казначейства в Тернопільській області про стягнення 490272,00 грн на відшкодування збитків, які спричинені неотриманням ним доходів, які він міг би отримати від надання в оренду, на умовах попереднього договору від 20.08.210 року, нежитлового приміщення по вул. Тролейбусна, 12 м.Тернопіль, з вини державних виконавців Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції, які протиправно зволікали з передачею йому необхідних документів для реєстрації права власності на придбане на прилюдних торгах майно.
Заявами від 29.08.2013 року та від 15.11.2013 року позивач уточнив свої вимоги і посилаючись на умови попереднього договору від 20.08.2010 року просив стягнути на його користь 612840,00 грн.
Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 26.09.2013 року до участі у справі в якості відповідача залучено Державну казначейську службу України, а справу передано за підсудністю до господарського суду міста Києва.
Рішенням господарського суду міста Києва від 12.03.2014 року в задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.
За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2014 року рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення.
Постановлені судами рішення оскаржено у касаційному порядку і ухвалою Вищого господарського суду України від 24.04.2015 року порушено касаційне провадження у справі за касаційною скаргою позивача, у якій він посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права і просить оскаржувані рішення скасувати, прийнявши нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника виконавчої служби та прокурора Кузнецової Ю.В., перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, судова колегія вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відносини щодо укладення попередніх договорів регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
Згідно ст. 182 Господарського кодексу України, за попереднім договором суб'єкт господарювання зобов'язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором. Попередній договір повинен містити умови, що дозволяють визначити предмет, а також інші істотні умови основного договору. У разі якщо сторона, яка уклала попередній договір, одержавши проект договору від іншої сторони, ухиляється від укладення основного договору, друга сторона має право вимагати укладення такого договору в судовому порядку. Зобов'язання укласти основний договір, передбачене попереднім договором припиняється, якщо до закінчення строку, в який сторони мають укласти основний договір, одна із сторін не надішле проект такого договору іншій стороні.
За змістом цієї норми, попередній договір трансформується в основний договір за взаємною згодою, при цьому проект основного господарського договору може бути складений будь-якою стороною і надісланий іншій.
У разі коли сторони не вчиняли будь-яких дій, спрямованих на укладення основного договору до закінчення передбаченого для його укладення строку, зобов'язання укласти договір припиняються і сторони попереднього договору втрачають право вимагати укладення основного договору.
Із наявних у справі матеріалів вбачається, що укладаючи 20.08.2010 року попередній договір оренди нежитлового приміщення по вул.Тролейбусна, 12 у м.Тернопіль, позивач і товариство з обмеженою відповідальністю "Веста" обумовили можливість укладення основного договору оренди після державної реєстрації позивачем права власності на це майно, яке було ним придбано на прилюдних торгах 28.07.2010 року, але не пізніше 10.10.2010 року.
Протягом визначеного попереднім договором строку, яких-небудь дій, направлених на укладення основного договору, жодна із сторін не вчиняла, претензій одна до одної не заявляла, зокрема і щодо відшкодування збитків, завданих простроченням, що передбачено ст. 635 Цивільного кодексу України, а тому зобов'язання за попереднім договором припинилось, що виключає можливість дійсного визначення можливих втрат позивача у майбутньому на умовах попереднього договору від 20.08.2010 року.
Позивач є переможцем прилюдних торгів, які відбулись 28.07.2010 року на виконання наказів господарського суду Тернопільської області № 13/8-201 від 23.11.2009 року, № 12/38-632 від 05.06.2010 року та до 04.08.2010 року сплатив повну вартість придбаного майна, про що складено акт від 16.08.2010 року.
Але, постановою заступника начальника відділу державної виконавчої служби від 04.10.2010 року, яка позивачем не оскаржувалась, акт про проведення прилюдних торгів від 16.08.2010 скасовано, а новий акт про реалізацію майна складено 15.10.2010 року.
Таким чином, на час визначеного попереднім договором строку, порядок набуття переможцем торгів права власності, який завершується видачею нотаріусом свідоцтва про придбання на торгах нерухомого майна, не було завершено.
Проте, незавершення порядку набуття позивачем права власності на час припинення попереднього договору від 20.08.2010 року, само по собі не могло бути підставою майнової відповідальності виконавчої служби, оскільки укладаючи попередній договір, з умовою укласти основний договір у певний строк, сторона повинна мати на це нічим не обумовлене право, використати яке вона може лише за власної волі, а тому з огляду на зазначене та встановлені судами обставини, відмова у позові є правомірною і підстав для скасування чи зміни рішення господарського суду та постанови апеляційного господарського суду за мотивів, наведених у касаційній скарзі, судова колегія Вищого господарського суду України не вбачає.
Керуючись ст. ст. 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2014 року - без змін.
Головуючий М.І. Остапенко
Судді П.А. Гончарук
Л.В. Стратієнко