Справа № 819/956/15-a
13 травня 2015 р.м.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі:
судді Баранюка А.З.
при секретарі судового засідання Шпіцері О.М.
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1;
представників відповідача - Івахів Н.Б., Бегмана Й.Й.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Бережанської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Тернопільській області (№ 141) про стягнення одноразової допомоги, -
ОСОБА_4 (надалі - позивач, ОСОБА_4.) звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Державної пенітенціарної служби України в Тернопільській області в якому просив стягнути одноразову допомогу при звільненні зі служби 26 липня 2010 року та служби 30 грудня 2014 року на загальну суму 19 233,98грн.
В ході розгляду справи представник позивача подав заяву про зменшення позовних вимог в якій просить стягнути з відповідача заборгованість по виплаті одноразової вихідної допомоги на загальну суму 11314,14 гривень.
Ухвалою суду від 13 травня 2015 року, відповідно до ст. 52 КАС України, замінено первинного відповідача - управління Державної пенітенціарної служби України в Тернопільській області на належного відповідача - Бережанську виправну колонію управління Державної пенітенціарної служби України в Тернопільській області (№141) (надалі - відповідач, Бережанська ВК № 141).
Представник позивача у судовому засіданні зменшенні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та додатково пояснив, що позивач двічі звільнявся із Бережанською ВК №141 і при цих звільненнях відповідач двічі не виплачував у повному обсязі одноразову грошову допомогу при звільненні в порушення постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року. Відтак, позивачу не доплачено 1815,91 грн. вихідної допомоги за період до 2010 року, 5557,08 грн. вихідної допомоги за період роботи до 2014 року. Крім цього, в результаті несвоєчасної виплати допомоги за період роботи до 2010 року утворився борг у сумі 1009,38 грн., та компенсація за несвоєчасну виплату заробітної плати становить 2931,77 грн., що підтверджується поданим розрахунком (а.с. 56), а тому просив позов задовольнити.
Представники відповідача проти позову заперечили з підстав наведених у запереченні та доповненні до заперечення та додатково пояснили, що нарахування вихідної допомоги позивачу здійснювалось відповідно до наказу Державного департаменту України з питань виконання покарань від 07.10.2009 року №222 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України» та Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей», оскільки позивач - майор внутрішньої служби ОСОБА_4 належав до категорії старшого начальницького складу, виплати одноразової допомоги проводилися у встановленому порядку, а тому просили суд відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши і дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що 21.02.2000 року ОСОБА_4 прийнятий на службу в органи Державної кримінально - виконавчої служби України.
28.07.2010 року наказом начальника Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Тернопільській області №43 о/с від 26.07.2010 року майора внутрішньої служби ОСОБА_4 звільнено з посади чергового помічника начальника Бережанської виховної колонії у запас Збройних Сил України за п. 64 «ж» (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 №114.
Наказом Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Тернопільській області №72 о/с від 15.11.2010 року ОСОБА_4 знову прийнятий на службу на посаду старшого вихователя - начальника відділення СПС відділу СВПР Бережанської виховної колонії.
30.12.2014 року майор внутрішньої служби ОСОБА_4 звільнений із посади начальника відділу інтендантського та господарського забезпечення Бережанської виправної колонії (№141) через скорочення штатів за п.64 «г» Положення №114.
Із довідки Бережанської ВК №141 від 26.01.2015 року № 93 (а.с. 7) слідує, що виплата одноразової грошової допомоги ОСОБА_4 проводився двічі: при звільненні зі служби за власним бажанням в сумі 5769,53 грн. та при звільненні зі служби через скорочення штатів в сумі 8059,58 грн.
Згідно статті 1 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» № 2713-IV від 23.06.2005 року на Державну кримінально-виконавчу службу України покладається завдання щодо здійснення державної політики у сфері виконання кримінальних покарань.
Відповідно до частини 5 статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюються дія статей 22 і 23 Закону України «Про міліцію», а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ.
Пунктом 12 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114, передбачено, що особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ одержують грошове і речове забезпечення за нормами, встановленими законодавством.
Як вже зазначалося, 26.07.2010 року позивача було звільнено у запас відповідно до пп. "ж" п. 64 зазначеного Положення (а.с. 34).
Згідно із п. п. 1, 2 постанови Кабінету міністрів України від 07.11.2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством інфраструктури, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державною пенітенціарною службою, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (державні органи).
Відповідно до п. 10 постанови Кабінету міністрів України від 17.07.1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» військовослужбовцям, які звільняються із служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, та мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Згідно із п. 18.1 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженої наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 07.10.2009 року № 222, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.11.2009 року за № 1040/17056 при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Згідно п.18.2 вищевказаної Інструкції одноразова грошова допомога особам рядового і начальницького складу, звільненим зі служби, нараховується з окладів за останніми штатними посадами, займаними перед звільненням, окладів за спеціальними званнями, а також щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру (надбавок, доплат) та премій (обчислених як середньомісячна сума за попередні повні дванадцять календарних місяців), крім одноразових додаткових видів грошового забезпечення, що були їм нараховані в останньому повному календарному місяці служби перед звільненням.
Згідно розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби за період 2000-2010 року (а.с.20) при звільненні позивача для обчислення такої допомоги було враховано посадовий оклад 975,00 грн., оклад за спеціальним званням 125,00 грн., надбавку за вислугу років 275,00грн., надбавку за особливі умови служби 687,50 грн., середньомісячну премію 35,51 грн., одноразову грошову допомогу в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення та 11 років вислуги.
Таким чином суд вважає, що позивачу правомірно виплачена одноразова допомога при звільненні зі служби за період 2000-2010 роки в сумі 5793,53 грн.
30 грудня 2014 року позивача було звільнено у запас Збройних Сил України відповідно до пп. "г" п. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. № 114 (а.с. 49).
Згідно із п. 10 постанови Кабінету міністрів України від 17.07.1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу, зокрема, органів Державної кримінально-виконавчої служби, які звільняються із служби за віком, станом здоров'я чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, після закінчення строку контракту, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту командуванням, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Відповідно до п. 18.1 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженої наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 07.10.2009 року № 222, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.11.2009 року за № 1040/17056 при звільненні зі служби за вислугою строку служби, за віком, за станом здоров'я, у зв'язку із скороченням штатів або з проведенням організаційних заходів у разі неможливості використання на службі виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Як слідує з розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби за період 2010-2014 року (а.с.21) при звільненні позивача для обчислення такої допомоги було враховано посадовий оклад 1000,00 грн., оклад за спеціальним званням 125,00 грн., надбавку за вислугу років 337,00грн., надбавку за особливі умови служби 731,25 грн., середньомісячну премію 1030,08 грн., одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення та 5 років вислуги.
Отже, позивачу правомірно виплачена одноразова допомога при звільненні зі служби за період 2000-2010 роки в сумі 8059,58 грн.
Зазначеними вище положеннями нормативно-правових актів чітко визначено розміри та підстави виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із звільненням зі служби, а також види грошового забезпечення, які враховуються при обчисленні розміру такої допомоги особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби.
При цьому, суд не погоджується з поясненнями представника позивача про порушення відповідачем, при звільненні позивача, постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», якою передбачено, що розрахунок середньомісячної заробітної плати при звільненні обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи.
Пунктом 1.5 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженої наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 07.10.2009 року № 222 передбачено, що ця Інструкція застосовується при виплаті грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу, які займають штатні посади рядового і начальницького складу в Державному департаменті України з питань виконання покарань, його територіальних органах управління, кримінально-виконавчих інспекціях, установах виконання покарань, слідчих ізоляторах, воєнізованих формуваннях, навчальних закладах, закладах охорони здоров'я, на підприємствах установ виконання покарань, інших підприємствах, в установах і організаціях, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України (далі - органи й установи); навчаються у навчальних закладах кримінально-виконавчої служби; перебувають у розпорядженні відповідних територіальних органів управління або Голови Департаменту.
Згідно із пунктом 4 постанови Кабінету міністрів України від 07.11.2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» умови оплати праці державних службовців та інших працівників бюджетної сфери визначаються відповідно до умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, установ, закладів та організацій відповідних галузей бюджетної сфери.
Відповідно до частини 5 статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» на працівників кримінально-виконавчої служби поширюються умови оплати праці, передбачені для працівників органів внутрішніх справ, які не мають спеціальних звань.
Отже, ч. 5 ст. 23 Закону по-різному врегульована виплата грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби та оплата праці працівникам кримінально-виконавчої служби, які не мають спеціальних звань.
Умов оплати праці працівників органів внутрішніх справ, які не мають спеціальних звань рядового і начальницького складу передбачені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 4 липня 2007 року № 219, який прийнято на виконання постанов Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 № 1298 "Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери".
Зазначеним наказом передбачено оплату праці працівників органів внутрішніх справ, які не мають спеціальних звань рядового і начальницького складу саме у формі ставки заробітної плати.
Таким чином суд вважає, що постанова Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» поширює свою дію при визначенні розмірі середньої заробітної плати працівників кримінально-виконавчої служби, які не мають спеціальних звань і не врегульовує порядок визначення розміру та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби, а тому не може бути застосована до спірних правовідносин.
Згідно із частино 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частина 2 статті 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи встановлені судом обставини справи, досліджені в судовому засіданні докази, норми законодавства України суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими, доказів, які б спростовували правомірність дій відповідача позивачем не представлено, а судом таких доказів не здобуто, у зв'язку з чим позов до задоволення не підлягає.
Керуючись ст.ст. 94, 158-167 КАС України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_4 до Бережанської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Тернопільській області (№ 141) про стягнення одноразової грошової допомоги - відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
В повному обсязі постанова підписана 18 травня 2015 року.
Головуючий суддя Баранюк А.З.
копія вірна
Суддя Баранюк А.З.