12 травня 2015 року м. Київ 2а-3043/12/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., за участю секретаря судового засідання Волощук Л.В.,
представників сторін:
від позивача - не з'явились,
від відповідача - Болбот К.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_2
до Головного управління юстиції у Київській області
про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_2 з позовом до Головного управління юстиції у Київській області, в якому просила визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління юстиції у Київській області від 05.06.2012 № 446/20 та поновити її на посаді заступника начальника Броварського міськрайонного управління юстиції - начальника відділу державної виконавчої служби.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2013, позивачу у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.03.2015 (провадження К/800/51656/14) постанову Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2013 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Скасовуючи вказані судові рішення судів, Вищий адміністративний суд України зазначив, що під час нового розгляду справи суду необхідно враховувати висновки викладені ухвалі від 24.03.2015 (провадження № К/800/51656/140), а саме перевірити правомірність прийняття відповідачем наказів № 95/31 від 23 листопада 2011 року, № 96/31 від 30 листопада 2011 року та № 27/31 від 06 травня 2011 року "Про притягнення до відповідальності", які були підставою для прийняття наказу Головного управління юстиції у Київській області від 05 червня 2012 року № 446/20 та звільнення позивача за систематичне невиконання без поважних причин службових обов'язків відповідно до пункту 3 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.
Позовні вимоги ОСОБА_2 обґрунтовує тим, що оскаржуваний наказ є незаконним, оскільки рішення про її звільнення прийнято без достатніх для цього підстав, з порушенням вимог чинного законодавства.
Позивач у судове засідання, призначене на 12.05.2015 не з'явився, надав суду письмові пояснення відповідно до яких позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити. Крім того, позивач надав суду клопотання від 12.05.2015 про здійснення судового розгляду справи за його відсутності та без участі його уповноваженого представника.
Відповідач у судовому засіданні адміністративного позову не визнав, заперечував проти його задоволення з підстав, викладених у письмових запереченнях та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що з 28.09.2007 ОСОБА_2 обіймала посаду заступника начальника Броварського міськрайонного управління юстиції - начальника відділу Державної виконавчої служби.
06 лютого 2012 року спеціалістами управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області проведено позапланову перевірку у відділі державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції, у ході якої виявлено порушення Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25 грудня 2008 року № 2274/5.
Разом з тим, 02 квітня 2012 року Державною виконавчою службою України проведено планову цільову перевірку стану дотримання в органах державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області вимог статей 11 та 30 Закону України "Про виконавче провадження" щодо дотримання строків здійснення виконавчих проваджень, за результатами якої встановлено, зокрема, наявність у відділі державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області виконавчих проваджень, які перебувають понад строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", у більшій кількості, ніж зазначено у звіті.
За наслідками перевірки начальник управління державної виконавчої служби у Київській області звернувся до начальника Головного управління юстиції у Київській області з поданням від 29 травня 2012 року, в якому просив вирішити питання щодо звільнення позивача з посади заступника начальника Броварського міськрайонного управління юстиції - начальника державної виконавчої служби.
Наказом начальника Головного управління юстиції у Київській області від 05 червня 2012 року № 446/20 відповідно до пункту 3 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, статті 24 Закону України "Про відпустки" за неналежне виконання посадових обов'язків та порушення вимог п. 9.1 Положення про районний, районний у місті, міський (міста обласного значення), міськрайонний відділ державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 10 квітня 2012 року № 549/5, частини 1 статті 83 Закону України "Про виконавче провадження", пункту 2.7 Порядку щодо заповнення звіту про роботу органів державної виконавчої служби, затвердженого наказом Державної виконавчої служби України від 21 грудня 2011 року № 61/26 "Про затвердження звітності за формою № 1 (піврічна) "Звіт про роботу органів державної виконавчої служби" та Порядку щодо її складання", з урахуванням застосованих заходів дисциплінарного стягнення у вигляді оголошення доган відповідно до наказів Головного управління юстиції у Київській області від 23 листопада 2011 року № 95/31 і від 30 листопада 2011 року № 96/31 та застосованого заходу дисциплінарного впливу у вигляді затримки до одного року у призначенні на вищу посаду відповідно до наказу Головного управління юстиції у Київській області від 06 травня 2011 року № 27/31, ОСОБА_2 звільнено із займаної посади за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на неї трудовим договором з виплатою компенсації за невикористану частину щорічної основної та додаткової відпусток.
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вказане рішення видано неуповноваженою особою та вважає, що рішення про звільнення начальників відділів ДВС належить виключно до компетенції Голови Державної виконавчої служби України.
Порядок призначення на посаду та звільнення з посади працівників органів державної виконавчої служби регулюється Законом України "Про державну виконавчу службу".
Відповідно до частини третьої статті дев'ятої зазначеного Закону заступник начальника міськрайонного управління юстиції - начальник відділу державної виконавчої служби призначається на посаду та звільняється з посади начальником Головного управління юстиції в області за поданням заступника начальника Головного управління юстиції в області - начальника управління державної виконавчої служби, погодженим з директором Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
Судом встановлено, що подання про звільнення ОСОБА_2 було внесене начальником державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області Зарубенко І.В. (лист від 07 березня 2012 року № 10.6.2-662).
Звільнення ОСОБА_2 було погоджене головою Державної виконавчої служби Стаднік Г.В. шляхом направлення листа від 28 березня 2012 року № 4-13/4/506.
У зв'язку з перетворенням відділів Державної виконавчої служби на управління Державної виконавчої служби згідно наказу Міністра юстиції України від 21 червня 2011 року № 1642/5 та відповідно до Указу Президента України від 06 квітня 2011 року № 395/2011 "Про затвердження Положення про Міністерство юстиції України" на час звільнення позивача з роботи посада "заступник начальника Головного управління юстиції в області - начальника управління державної виконавчої служби" перестала існувати у зв'язку з утворенням посади начальника управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області. З таких же підстав посаду директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було замінено на посаду "голова Державної виконавчої служби".
Таким чином, подання про звільнення ОСОБА_2 з роботи було внесене та погоджене у порядку, встановленому ч. 3 ст. 9 Закону України "Про державну виконавчу службу".
Зазначені обставини були також дослідженні та встановлені в рішеннях Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2013 та Київського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2013 року по даній справі. При цьому, суд касаційної інстанції скасовуючи вказані рішення не зазначив про ту обставину, що судами попередніх інстанцій не було надано належної правової оцінки доводам дозивача відносно того, що оскаржуване рішення прийнято неуповноваженою особою.
Відносно тверджень позивача про протиправність оскаржуваного наказу у зв'язку із відсутністю в ньому посилань на конкретні дисциплінарні порушення, що стали підставою для прийняття рішення про звільнення, суд зазначає про таке.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 було звільнено з роботи на підставі пункту 3 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
Частиною 1 статті 147 Кодексу законів про працю України встановлено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.
Як зазначив Верховний Суд України в пункті 22 постанови Пленуму від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 частини 1 статті 40 пунктом 1 статті 41 Кодексу законів про працю України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147(1), 148, 149 Кодексу законів про працю України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.
Зокрема, у справі про звільнення за пунктом 3 статті 40 Кодексу законів про працю України суд повинен з'ясовувати, чи передував безпосередньо звільненню дисциплінарний проступок, за який не застосовувалися інші заходи дисциплінарного чи громадського стягнення, та чи можна вважати його вчинення систематичним невиконанням працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Отже, за передбаченими пунктом 3 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України підставами, працівник може бути звільнений лише за проступок, вчинений після застосування до нього дисциплінарного чи громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково (стаття 151 Кодексу законів про працю України), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни відповідно до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення не минуло більше одного року.
Таким чином, наведеними вище правовими нормами передбачено, що підставою для звільнення може бути лише безпосереднє порушення трудової дисципліни чи невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, за наявності застосованого й такого, що не втратив юридичної сили за давністю або не знятого заходу дисциплінарного чи громадського стягнення, а не фактична наявність сукупності застосованих заходів дисциплінарного стягнення.
Як вже зазначалось, підставою для прийняття оскаржуваного наказу про звільнення позивача стало неналежне виконання ОСОБА_2 посадових обов'язків та порушення вимог п. 9.1 Положення про районний, районний у місті, міський (міста обласного значення), міськрайонний відділ державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 10 квітня 2012 року № 549/5, частини 1 статті 83 Закону України "Про виконавче провадження", пункту 2.7 Порядку щодо заповнення звіту про роботу органів державної виконавчої служби, затвердженого наказом Державної виконавчої служби України від 21 грудня 2011 року № 61/26 "Про затвердження звітності за формою № 1 (піврічна) "Звіт про роботу органів державної виконавчої служби" та Порядку щодо її складання", з урахуванням застосованих заходів дисциплінарного стягнення у вигляді оголошення доган відповідно до наказів Головного управління юстиції у Київській області від 23 листопада 2011 року № 95/31 і від 30 листопада 2011 року № 96/31 та застосованого заходу дисциплінарного впливу у вигляді затримки до одного року у призначенні на вищу посаду відповідно до наказу Головного управління юстиції у Київській області від 06 травня 2011 року № 27/31, ОСОБА_2 звільнено із займаної посади за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на неї трудовим договором з виплатою компенсації за невикористану частину щорічної основної та додаткової відпусток.
З огляду на зазначене, суд, досліджуючи питання відносно правомірності накладених стягнень, систематичності невиконання позивачем своїх трудових обов'язків, які стали підставою для звільнення, а також обставини, за яких вчинено проступок встановив наступне.
З метою перевірки роботи відділу ДВС Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області з питань ведення загального діловодства та достовірності подання статистичної звітності за 2011 рік спеціалістами управління ДВС ГУЮ у Київській області 06.02.2012 проведено позапланову перевірку.
У ході перевірки було виявлено порушення Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції від 25.12.2008 № 2274/5, а саме: ведення та заповнення неналежним чином Журналу загальної вхідної кореспонденції, Журналу реєстрації вхідних документів про відкриття виконавчого провадження, Журналу обліку виконавчих проваджень, переданих державному виконавцю, відсутність Журналу обліку виконавчих проваджень, переданих державному виконавцю по дільницях №№ 14, 15 та 19. Перевіркою також виявлено порушення п. 2.8 Порядку щодо термінів реєстрації виконавчих документів, невідповідність даних звіту завершених виконавчих проваджень, в тому числі фактично виконаних, з фактично наявними виконавчими провадженнями.
Крім того, 02.04.2012 ДВС України проведено планову цільову перевірку стану дотримання відділом ДВС Броварського міськрайонного управління юстиції вимог статей 11 та 30 Закону України "Про виконавче провадження" щодо дотримання строків здійснення виконавчого провадження.
На підтвердження того, що вищезазначені порушення дійсно мали місце представником відповідача були надані Доповідна записка по результатам позапланової перевірки роботи відділу державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції, проведеної на виконання наказу начальника Головного управління юстиції у Київській області від 27 січня 2012 року № 47/5 та Довідка за результатами планової цільової перевірки стану дотримання в органах державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області вимогам ст.ст. 11, 30 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 квітня 2012 року.
Згідно з статтею 149 Кодексу законів про працю України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.
Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_2 з довідкою за наслідками перевірки вона ознайомилась 28.05.2012, станом на час їх надання порушення частково усунені, в іншій частині надано пояснення щодо причин допущення порушень.
За наслідками перевірки начальник управління ДВС у Київській області звернувся до начальника Головного управління юстиції у Київській області з поданням від 29.05.2012, яким просив вирішити питання щодо звільнення позивача з посади заступника начальника Броварського міськрайонного управління юстиції - начальника ДВС за неналежне виконання своїх посадових обов'язків та порушення п. 9.1 Положення про районний, районний у місті, міський (міст обласного значення) міськрайонний, міжрайонний відділ державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 10.04.2012 № 549/5, ч. 1 ст. 83 Закону України "Про виконавче провадження", п. 2.7 Порядку щодо заповнення звіту про роботу органів державної виконавчої служби, затвердженого наказом Державної виконавчої служби від 21.12.2011 № 61/26 "Про затвердження звітності за формою № 1 (піврічна) про роботу органів державної виконавчої служби".
Як встановлено судом в ході розгляду справи, за період роботи на посаді заступника начальника Броварського міськрайонного управління юстиції - начальника відділу Державної виконавчої служби позивач неодноразово притягувалась до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання посадових обов'язків, а саме: наказами Головного управління юстиції у Київській області від 05.05.2008 № 14/61, від 21.04.2009 № 111/61, від 14.05.2010 № 69/61, від 23.12.2010 №154/61, від 18.01.2011 № 4/31, від 23.11.2011 № 95/31, від 30.11.2011 № 96/31. Також упродовж часу роботи до позивача двічі (у 2008 та 2011 роках) застосовувались заходи дисциплінарного впливу у вигляді затримки до одного року у призначенні на вищу посаду.
Вирішуючи питання щодо правомірності прийнятих наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності № 95/31 від 23.11.2011 та 96/31 від 30.11.2011, а також наказу про застосування заходів дисциплінарного впливу № 27/31 від 06.05.2011, про які зазначено в наказі начальника Головного управління юстиції у Київській області від 05 червня 2012 року № 446/20 про звільнення ОСОБА_2 із займаної посади, суд зазначає про таке.
Наказом начальника Головного управління юстиції у Київській області від 23.11.2011 № 95/31, на підставі подання начальника управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області Зарубенка І.В. від 04.11.2011 до ОСОБА_2 було застосовано захід дисциплінарного стягнення у вигляді догани за неналежне виконання службових обов'язків. Підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності було встановлення перевіркою факту неналежного здійснення контролю за дотриманням працівниками відділу виконавської дисципліни, а саме: неналежне виконання виконавчого листа №2-334 від 30.03.2011 Броварського міськрайнного суду Київської області про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 коштів у сумі 754162,80 грн. Про що свідчать наявні в матеріалах справи подання начальника управління державної виконавчої служби ГУЮ у Київській області Зарубенка І.В. від 04.11.2011. При цьому, позивач писав відповідні письмові пояснення по цьому поданню.
З зазначеним наказом ОСОБА_2 була ознайомлена, про що свідчить її підпис на копії наказу.
Вважаючи притягнення її до відповідальності безпідставним, а прийнятий наказ таким, що порушує її права, позивач звернулась до суду з адміністративним позовом про його скасування.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 18.03.2013, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2013 у справі № 2а-5840/12/1070 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування наказу № 95/31 від 23.11.2011 відмовлено повністю.
Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, з огляду на зазначене та враховуючи, що рішення суду набрало законної сили, суд дійшов висновку, що наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_2 № 95/31 від 23.11.2011 є таким, що прийнятий правомірно та відповідно до вимог законодавства.
30.11.2011 Головним управлінням юстиції у Київській області відносно ОСОБА_2 було винесено наказ № 96/31 "Про застосування заходу дисциплінарного стягнення" у вигляді догани. Підставою для притягнення до дисциплінарного стягнення стало службове розслідування, проведене на підставі наказу Головного управління юстиції у Київській області № 787/5 від 11.11.2011 по факту стягнення коштів по виконавчому листу Києво - Святошинського районного суду від 08.06.2011 № 21075/201 на користь ОСОБА_7 у розмірі 31231,70 грн. У ході проведення розслідування встановлено, що ОСОБА_2 порушено вимоги статтей 11, 30, 83 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: не здійснення контролю за своєчасністю, правильністю і повнотою виконання рішення суду. Також було встановлено, що за 10 місяців 2011 року показники по завершеним виконавчим документам та фактичному виконанню нижче середніх показників по області, а понад строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження" перебуває 169 виконавчих проваджень, що свідчить про недостатній контроль з боку керівництва відділу за роботою підпорядкованих державних виконавців. Наведені обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи поданням начальника управління державної виконавчої служби ГУЮ у Київській області Зарубенка І.В. від 17.11.2011, і позивач писав відповідні пояснення по цьому поданню.
З зазначеним наказом ОСОБА_2 була ознайомлена 30.11.2011, про що свідчить її підпис на копії наказу.
Вважаючи даний наказ протиправним, 20.06.2012 позивач звернулась до суду про його оскарження.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.03.2013 в адміністративній справі № 2а-5840/12/1070 позовну заяву ОСОБА_2 про скасування наказу № 96/31 від 30.11.2011 залишено без розгляду у зв'язку із пропущенням строку звернення до суду.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2013 року в адміністративній справі № 2а-5840/12/1070, апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 18.03.2013 року в адміністративній справі № 2а-5840/12/1070 - повернуто особі, яка її подала.
Таким чином, враховуючи, що рішення Київського окружного адміністративного суду від 18.03.2013 року в адміністративній справі № 2а-5840/12/1070 набрало законної сили, а інші судові рішення, якими було б визнано протиправним та скасовано наказ № 96/31 від 30.11.2011 - відсутні, суд приходить до висновку, що зазначений наказ є таким, що прийнятий правомірно.
Наказом Головного управління юстиції у Київській області № 27/31 від 06.05.2011 на підставі статті 14 Закону України «Про державну службу» до ОСОБА_2 було застосовано захід дисциплінарного впливу у вигляді затримки до одного року у призначенні на вищу посаду за неналежне виконання службових обов'язків.
Підставою для притягнення до дисциплінарного стягнення стали незадовільні підсумки роботи відділу державної виконавчої служби Броварського міського управління юстиції у Київській області за І квартал 2011. У ході перевірки було встановлено, що у відділі на виконанні перебуває 162 виконавчих документи з порушеннями строків, встановлених Закону України «Про виконавче провадження», хоча згідно даних оперативної інформації сформованої в ЄДРВП таких виконавчих проваджень 3642. В березні 2011 року ці показники збільшились на 739 виконавчих проваджень. Крім того, у відділу показники по завершеним виконавчим документам та фактичному виконанню нижче середніх показників по області. Про вказані обставини, зокрема викладено у поданні від 15.04.2011.
З даним наказом позивач була ознайомлена, проте не зверталась до суду щодо його оскарження, отже, погодилась з його змістом. Крім того, в ході судового розгляду позивач не спростував обставин, за яких було прийнято наказ № 27/31 від 06.05.2011 та які викладені у поданні від 15.04.2011.
Враховуючи наведене, судом встановлено, що наказам від 23.11.2011 № 95/31 та від 30.11.2011 № 96/31 була надана правова оцінка в адміністративній справі № 2а-5840/12/1070, а наказ від 06.05.2011 № 27/31 до суду взагалі не оскаржувався та не є предметом цього позову.
Таким чином, суд дійшов висновку про правомірність накладених стягнень про застосування заходів дисциплінарного впливу, які були враховані та стали підставою для звільнення ОСОБА_2, а також систематичність невиконання своїх трудових обов'язків протягом тривалого часу.
Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Водночас, суд звертає увагу, що під час судового розгляду справи позивачем не було надано суду жодних доказів на спростування висновків викладених в доповідній записці від 06.02.2012 по результатам позапланової перевірки роботи відділу ДВС Броварського МУЮ, довідці від 02.04.2012 складеної за результатами планової цільової перевірки стану дотримання в одганах ДВС ГУЮ у Київській області вимог ст. 11,30 Закону України "Про виконавче провадження". У свою чергу, накази від 23.11.2011 № 95/31, від 30.11.2011 № 96/31 стали предметом розгляду в іншій адміністартивній справі № 2а-5840/12/1070, в якій суд прийняв рішення не на користь позивача, а наказ від 06.05.2011 № 27/31 позивач до суду не оскаржував.
Таким чином, суд враховуючи всі викладені обставини в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, з урахуванням викладених в ухвалі Вищого адміністративного суду від 24.03.2015 доводів, дійшов висновку, що наказ від 05.06.2012 № 446/20, є обґрунтованим та правомірним, підстави для його скасування відсутні, а тому адміністративний позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення, ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Оскільки будь-які докази понесення відповідачем зазначених витрат у суду відсутні, з клопотанням про їх відшкодування відповідач до суду не звертався, то вони стягненню з позивача не підлягають.
Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.
Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Панова Г. В.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 18 травня 2015 р.