21 квітня 2015 року (16:34 год.) м.Київ 810/1086/15
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Луценко К.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Абрамян» до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень,
за участю представників сторін:
позивача - Абрамян К.А., паспорт НОМЕР_1
Чаплян С.Є., довіреність від 25.02.2015
відповідача - не з'явився
Суть спору: Приватне підприємство «Абрамян» (далі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач) про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20 березня 2014 року №0001672203, №0001682203, №0001692203, №0001702203, №0001712203, №0001722203, №0001732203, №0001742203.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями відповідачем було збільшено грошові зобов'язання ПП «Абрамян» з податку на додану вартість з огляду на порушення ПП «Абрамян» пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що виразилось у включенні до складу податкового кредиту сум ПДВ на підставі податкових накладних, з дати складання яких минуло понад 365 днів.
Позивач такі висновки податкового органу вважає безпідставними та наголошує, що підприємством вчасно та у встановлений законодавством термін включено до податкових декларацій з ПДВ за травень, червень, липень, серпень та листопад 2012 року податкові накладні на загальну суму ПДВ 154821,00 грн., а виявлені порушення пов'язані з поданням позивачем уточнюючих розрахунків, якими позивачем було самостійно виправлено помилки у податковій звітності з ПДВ за вказані періоди, що полягали у відображенні сум податкового кредиту, сформованого на підставі податкових накладних, виписаних позивачу продавцями, що не є товаровиробниками, у деклараціях з ПДВ переробного підприємства, а не у загальних деклараціях з ПДВ.
Позивач стверджує, що не декларував нових сум податкового кредиту, а лише зменшив відповідні суми податку на додану вартість, включені до складу податкового кредиту в декларації з ПДВ переробного підприємства, та на аналогічні суми збільшив податковий кредит в загальній декларації з ПДВ.
Таким чином, позивач зазначає, що відповідач у даному випадку помилково застосував положення пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, оскільки такі уточнення не можна вважати декларуванням нових податкових зобов'язань.
Відповідач позов не визнав, надав суду письмові заперечення, в яких вказав, що позивачем були подані уточнюючі розрахунки до податкових декларацій з ПДВ за травень, червень, липень, серпень та листопад 2012, якими збільшено податковий кредит за вказані періоди на загальну суму 154821,00 грн. на підставі податкових накладних, із дати складання яких минуло понад 365 днів, що є порушенням пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.
За таких обставин відповідач зазначає, що при здійсненні перевірок позивача та прийнятті податкових повідомлень-рішень податковий орган діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а податкові повідомлення-рішення є законними.
В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали у повному обсязі та просили суд його задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання 21 квітня 2015 року не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Частиною 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
За таких обставин, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за відсутністю представника відповідача.
Ухвалою суду від 21 квітня 2015 року здійснено заміну відповідача, а саме: Васильківську ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області замінено на її правонаступника - Васильківську ОДПІ ГУ ДФС у Київській області.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача та оцінивши докази, які є у справі, суд
Приватне підприємство «Абрамян» зареєстроване Фастівською районною державною адміністрацією Київської області 19 січня 2009 року як юридична особа, що підтверджується довідкою АБ №144360 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.29). Одним з основних видів економічної діяльності Приватного підприємства «Абрамян» є переробка молока та виробництво сиру.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем у січні-лютому 2014 року було проведено ряд камеральних перевірок податкової звітності позивача, а саме за травень, червень, липень, серпень та листопад 2012 року, предметом яких була перевірка правильності формування позивачем податкового кредиту за рахунок податкових накладних з датою виписки понад 365 днів.
Так, 25 січня 2014 року Васильківською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області проведено камеральну перевірку уточнюючого розрахунку №9000006904 від 3 січня 2014 року до податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2012 року за результатами якої складено акт №118/10-07-22-03-12/36204946 від 25 січня 2014 року (а.с. 39-41).
Перевіркою встановлено, що в порушення пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України ПП «Абрамян» завищено податковий кредит за травень 2012 року на суму 34279,00 грн., що у свою чергу призвело до заниження податкових зобов'язань за травень 2012 року на суму 34279,00 грн.
На підставі висновків акту перевірки №118/10-07-22-03-12/36204946 від 25 січня 2014 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001692203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 51418,00 грн., у тому числі 34279,00 грн. за основним платежем та 17139,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 9).
25 січня 2014 року Васильківською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області проведено камеральну перевірку уточнюючого розрахунку №9000007231 від 3 січня 2014 року до податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2012 року за результатами якої складено акт №119/10-07-22-03-12/36204946 від 25 січня 2014 року (а.с. 42-44).
Перевіркою встановлено завищення рядка 19 «Від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 8 - рядок 16)», рядка 20.2 «Зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду» в податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2012 року на суму 4591,00 грн.;
заниження рядка 25.1 «Сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду сплачується до загального/спеціального фонду державного бюджету» в податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2012 року на суму 31366,00 грн.
На підставі висновків акту перевірки №119/10-07-22-03-12/36204946 від 25 січня 2014 року відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 20 березня 2014 року №0001672203, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2012 року на суму 4591,00 грн. (а.с. 7) та №0001682203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 47049,00 грн., у тому числі 31366,00 грн. за основним платежем та 15683,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 8).
27 січня 2014 р. Васильківською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області проведено камеральну перевірку уточнюючого розрахунку №9000020468 від 6 січня 2014 року до податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2012 року, за результатами якої складено акт №122/10-07-22-03-12/36204946 від 27 січня 2014 року (а.с. 45-46).
Перевіркою встановлено заниження рядка 25.1 «Сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду сплачується до загального/спеціального фонду державного бюджету» в податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2012 року на суму 33126,00 грн.
На підставі висновків акту перевірки №122/10-07-22-03-12/36204946 від 27 січня 2014 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20 березня 2014 року №0001742203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 49689,00 грн., у тому числі 33126,00 грн. за основним платежем та 16563,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 14).
6 лютого 2014 року Васильківською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області проведено камеральну перевірку уточнюючого розрахунку №9000026692 від 7 січня 2014 року до податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2012 року, за результатами якої складено акт №196/10-07-22-03-12/36204946 від 6 лютого 2014 року (а.с. 47-59).
Перевіркою встановлено завищення рядка 19 «від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 8- рядок 16), рядка 20.2 «Зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду» в податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2012 року на суму 1422,00 грн.;
заниження рядка 25.1 «Сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду сплачується до загального/спеціального фонду державного бюджету» в податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2012 року на суму 34780,00 грн.
На підставі висновків акту перевірки №196/10-07-22-03-12/36204946 від 6 лютого 2014 року відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 20 березня 2014 року №0001702203, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за липень 2012 року на суму 1422,00 грн. (а.с. 10) та №0001712203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 52170,00 грн., у тому числі 34780,00 грн. за основним платежем та 17390,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 11).
6 лютого 2014 року Васильківською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області проведено камеральну перевірку уточнюючого розрахунку №9000026940 від 7 січня 2014 року до податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2012 року, за результатами якої складено акт №197/10-07-22-03-12/36204946 від 6 лютого 2014 року (а.с. 50-52).
Перевіркою встановлено завищення рядка 19 «від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 8- рядок 16), рядка 20.2 «Зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду» в податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2012 року на суму 63,00 грн.;
заниження рядка 25.1 «Сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду сплачується до загального/спеціального фонду державного бюджету» в податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2012 року на суму 8408,00 грн.
На підставі висновків акту перевірки №197/10-07-22-03-12/36204946 від 6 лютого 2014 року відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 20 березня 2014 року №0001722203, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2012 року на суму 63,00 грн. (а.с. 12) та №0001732203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 12612,00 грн., у тому числі 8408,00 грн. за основним платежем та 4204,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 13).
Відповідно до зазначених актів перевірок та письмових заперечень відповідача, суть виявлених податковим органом порушень полягає у формуванні позивачем податкового кредиту за травень, червень, липень, серпень та листопад 2012 року на підставі податкових накладних, з дати складання яких минуло понад 365 днів.
Зокрема, з вказаних актів перевірок вбачається, що в порушення пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1, 200.2, 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України позивачем завищено податковий кредит за травень-серпень та листопад 2012 року на загальну суму 154821,00 грн., у тому числі за травень 2012 року на суму 34279,00 грн., за червень 2012 року на суму 35957,00 грн., за липень 2012 року на суму 40793,00 грн., за серпень 2012 року на суму 33126,00 грн. та за листопад 2012 року на суму 10666,00 грн.
Не погоджуючись з такими висновками відповідача та рішеннями, прийнятими на підставі вказаних актів перевірок, позивач звернувся зі скаргами до податкового органу.
Рішенням Головного управління Міндоходів у Київській області від 13 червня 2014 року № 1414/10/10-36-10-01-04/398 скаргу позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін (а.с. 236-240).
Вважаючи, що оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями відповідачем неправомірно збільшено суму грошового зобов'язання ПП «Абрамян» з податку на додану вартість, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відносини, які виникають з приводу справляння податків і зборів, порядок адміністрування податків і зборів, права та обов'язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства в Україні регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI.
Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
За приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Абзацом 3 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.
Згідно з абзацом 1 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Положеннями пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
За змістом підпунктів 200.2 та 200.3 статті 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;
б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду ( пункт 200.4 статті 200 Податкового кодексу України).
Пунктом 1 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України встановлено, що у період до 1 січня 2015 року податок на додану вартість юридичними особами, які зареєстровані платниками податку на додану вартість, при здійсненні ними операцій з постачання власної виробленої продукції (молока, молочної сировини, молочних продуктів, м'яса, м'ясопродуктів, іншої продукції переробки тварин (шкур, субпродуктів, м'ясо-кісткового борошна), виготовленої з поставлених молока або м'яса в живій вазі сільськогосподарськими підприємствами, визначеними розділом V Кодексу, іншими юридичними і фізичними особами, у тому числі фізичними особами - підприємцями, які самостійно вирощують, розводять, відгодовують продукцію тваринництва, визначену розділом V Кодексу (далі - переробні підприємства), справляється з урахуванням особливостей.
Зокрема, підпунктом 3 цього ж пункту передбачено, що переробне підприємство веде окремий облік операцій з постачання власно виробленої продукції (молока, молочної сировини, молочних продуктів, м'яса, м'ясопродуктів, іншої продукції переробки тварин (шкур, субпродуктів, м'ясо-кісткового борошна), виготовленої з поставлених молока або м'яса в живій вазі сільськогосподарськими товаровиробниками (далі - продукція), і з постачання інших товарів/послуг, у тому числі продукції, виготовленої із сировини, визначеної у підпункті 1 цього пункту, та складає податкову декларацію з податку на додану вартість і податкову декларацію з податку на додану вартість щодо діяльності з постачання продукції.
Відповідно до підпункту 9 пункту 1 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України переробне підприємство у строки, встановлені пунктом 203.1 статті 203 Кодексу, подає до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість і податкову декларацію з податку на додану вартість щодо діяльності з постачання продукції за місцем реєстрації переробного підприємства. У податковій декларації з податку на додану вартість щодо діяльності з постачання продукції окремо відображаються сума податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню на спеціальний рахунок для виплати компенсації, та сума податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до спеціального фонду Державного бюджету України.
Водночас, положення пункту 1 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України не поширюються на операції з постачання продукції, виготовленої переробними підприємствами з імпортованої сировини, сировини, поставленої не в живій вазі, сировини, що не є сировиною власного виробництва сільськогосподарських підприємств, визначених розділом V цього Кодексу, інших юридичних і фізичних осіб, у тому числі фізичних осіб - підприємців, які самостійно вирощують, розводять, відгодовують продукцію тваринництва, визначену цим Кодексом.
Тобто, переробне підприємство операції з постачання готової молочної продукції, виготовленої з поставленого молока в живій вазі сільськогосподарськими товаровиробниками, відображає в податковій декларації з податку на додану вартість переробного підприємства, а інші операції, в тому числі постачання молочної продукції, із сировини, що не є сировиною власного виробництва сільськогосподарського товаровиробника чи фізичної особи - в загальній податковій декларації з податку на додану вартість, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом.
Судом встановлено, що ПП «Абрамян» подало до податкового органу податкові декларації з податку на додану вартість переробного підприємства за травень 2012 року №9034098477 від 18 червня 2012 року (а.с. 53-57), за червень 2012 року №9041230253 від 18 липня 2012 року (а.с. 72-77), за липень 2012 року №9050119147 від 17 серпня 2012 року (а.с. 96-100), за серпень 2012 року №9056132671 від 17 вересня 2012 року (а.с. 118-122), за листопад 2012 року №9079254057 від 17 грудня 2012 року (а.с. 139-143).
Суму податку на додану вартість у розмірі 154821,00 грн. за податковими накладними, які виписані позивачу продавцями молока у з період з травня по серпень 2012 року та листопад 2012 року були включені позивачем до податкових декларацій з ПДВ переробного підприємства (щодо діяльності з постачання продукції).
Одночасно з податковими деклараціями з ПДВ переробного підприємства позивачем до податкового органу подано загальні податкові декларації з ПДВ за травень 2012 року №9034090730 від 18 червня 2012 року (а.с. 65-67), за червень 2012 року №9041218147 від 18 липня 2012 року (а.с. 89-91), за липень 2012 року №9050119335 від 17 серпня 2012 року (а.с. 112-117), за серпень 2012 року №9056133192 від 17 вересня 2012 року (а.с. 133-135), за листопад 2012 року №9079257982 від 17 грудня 2012 року (а.с. 150-152).
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем разом з вказаними деклараціями подавались також розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів та реєстри виданих та отриманих податкових накладних, що містять відомості про податкові накладні, що стали підставою для формування податкового кредиту у загальній сумі 154821,00 грн.
У ході розгляду справи позивач пояснив, що при заповненні вищезазначених декларацій бухгалтером підприємства було допущено помилки, а саме: суми податкового кредиту у загальному розмірі 154821,00 грн., сформованого на підставі податкових накладних, виданих позивачу продавцями, що не є сільськогосподарськими товаровиробниками, були помилково відображені у деклараціях з ПДВ переробного підприємства, а не у загальних, як того вимагає чинне законодавство.
З метою приведення податкової звітності за вказані періоди у відповідність чинному законодавству, позивач подав до податкового органу уточнюючі розрахунки, а саме:
№9000006904 від 3 січня 2014 року до податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2012 року, яким збільшено податкові зобов'язання на суму 39359 грн. (ряд. 1) та збільшено податковий кредит на суму 34279,00 грн. (ряд. 10.1) (а.с. 68-71);
№9000007231 від 3 січня 2014 року до податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2012 року, яким збільшено податкові зобов'язання на суму 31366,00 грн. (ряд.1), збільшено податковий кредит на суму 35957,00 грн. (ряд. 10.1) а також збільшено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного (звітного) податкового) періоду на суму 4591,00 грн. (ряд. 19) (а.с.92-95);
№9000026692 від 7 січня 2014 року до податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2012 року, яким збільшено податкові зобов'язання на суму 39371,00 грн. (ряд. 1), збільшено податковий кредит на суму 40793,00 грн. (ряд. 10.1), а також збільшено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного (звітного) податкового) періоду на суму 1422,00 грн. (ряд. 19) (а.с. 115-117);
№9000020468 від 6 січня 2014 року до податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2012 року, яким збільшено податкові зобов'язання на суму 34061,00 грн. (ряд. 1) та збільшено податковий кредит на суму 33262,00 грн. (ряд. 10.1) (а.с. 136-138);
№9000026940 від 7 січня 2014 року до податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2012 року, яким збільшено податкові зобов'язання на суму 10603,00 грн. (ряд.1), збільшено податковий кредит на суму 10666,00 грн. (ряд. 10.1) а також збільшено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного (звітного) податкового) періоду на суму 63,00 грн. (ряд. 19) (а.с. 153-157).
Також позивачем були подані уточнюючі розрахунки до податкових декларацій з податку на додану вартість переробного підприємства за аналогічні періоди (а.с. 60-64, 80-88, 103-111, 125-132, 146-149).
Уточнення полягали в тому, що показники податкового кредиту, сформованого на підставі податкових накладних, виписаних позивачу продавцями, які не є сільськогосподарськими товаровиробниками за травень, червень, липень, серпень та листопад 2012 року у загальній сумі 154821,00 було перенесено з податкових декларацій з ПДВ переробного підприємства до загальних декларацій з ПДВ аналогічного періоду.
Пунктом 50.1 статті 50 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Отже, подавши у січні 2014 року уточнюючі розрахунки до загальних декларацій з ПДВ за травень, червень, липень, серпень та листопад 2012 року, позивач лише усунув самостійно виявлені помилки у податковій звітності.
Водночас, такі уточнення не можна вважати декларуванням податкових зобов'язань в розумінні пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, оскільки воно було проведено у порядку статті 50 Податкового кодексу України та не призвело до нового декларування податкового кредиту або податкових зобов'язань.
Суд погоджується із доводами відповідача, що платник податку втрачає право на формування податкового кредиту на підставі певної податкової накладної у разі, якщо така накладна не була включена ним до податкового декларації з ПДВ у строк 365 календарних днів з дати її складання.
Однак, слід зауважити, що положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не визначено яким саме чином платник податку повинен включити суми податку додану вартість на підставі отриманих податкових накладних до податкової звітності.
Так, податковий кредит за вказаними в актах перевірки податковими накладними був сформований та відображений позивачем у деклараціях з ПДВ переробного підприємства за травень, червень, липень, серпень, та листопад 2012 року, тобто в межах 365 днів з дати виписки податкових накладних.
Наведені обставини підтверджуються податковими деклараціями з ПДВ переробного підприємства з відповідними додатками, а також Реєстрами виданих та отриманих податкових накладних, копії яких містяться в матеріалах справи. Крім того, суд зазначає, що у податкового органу не виникло зауважень як до вказаних декларацій з ПДВ переробного підприємства, так і до відповідних уточнюючих розрахунків до них.
Суд зазначає, що фактично податковий орган ототожнює уточнення податкової звітності шляхом перенесення відповідних показників з декларації з ПДВ переробного підприємства до загальної декларації з ПДВ з формування податкового кредиту з ПДВ, проте такі доводи відповідача не містять правового підґрунтя.
Суд наголошує на тому, що за наслідками вказаних уточнень декларування нових податкових зобов'язань чи податкового кредиту не відбулось.
При цьому, жодних посилань на відсутність права позивача на формування податкового кредиту, чи формування його з порушеннями податкового законодавства та бухгалтерського обліку, не здійснення оплати за вказаними податковими накладними, відповідачем не наведено.
Натомість, судом встановлено, що допущені позивачем помилки не призвели до заниження чи завищення суми податкового зобов'язання, а тому проведені нарахування спірними податковими повідомленням-рішенням є безпідставними, оскільки на момент перевірки у податкового органу були підтверджуючі документи щодо відсутності завищення податкового кредиту та відповідно заниження податкового зобов'язання.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.
Вимога про визнання протиправним може стосуватися лише індивідуального акта.
Вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування) індивідуальних актів не містять різних способів захисту, а є одним і тим же способом, сформульованим у різних словесних формах.
Таким чином, у тих випадках, коли предметом спору є індивідуальний акт позовною вимогою за правилами Кодексу адміністративного судочинства має бути визнання такого акта протиправними.
Враховуючи норми частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України для повного захисту прав позивача суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 20 березня 2014 року №0001672203, №0001682203, №0001692203, №0001702203, №0001712203, №0001722203, №0001732203, №0001742203.
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, доказів, які б спростовували доводи позивача не надав.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 438,00 грн. згідно платіжного доручення № 1 від 19 лютого 2015 року.
Понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 438,00 грн. підлягають стягненню на його користь відповідно до положень статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України з Державного бюджету.
Судом 21 квітня 2015 року проголошені вступна та резолютивна частина постанови. Повний текст постанови виготовлений 27 квітня 2015 року.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 20.03.2014 №0001672203, №0001682203, №0001692203, №0001702203, №0001712203, №0001722203, №0001732203, №0001742203.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Абрамян» (08553, Київська область, Фастівський район, село Королівка, вул. Шкільна,
буд. 7) 438,00 грн. (чотириста тридцять вісім гривень 00 коп.) судового збору.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Кушнова А.О.