12 травня 2015 року м.Житомир справа № 806/1157/15
час прийняття: 13 год. 10 хв. категорія 5.2
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Лавренчук О.В.,
секретар судового засідання Костарчук О. Ф.,
за участю: адвоката позивача Купець Л. П.,
представника відповідача Забродської Т. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 06.03.2015 р. №0000031703 та №0000041703,
встановив:
ОСОБА_3 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України в Житомирській області, в якому просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення від 06.03.2015 року №0000031703, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання зі сплати ввізного мита на 1660,66 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 415,17 грн.; №0000041703, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість на 3653,45 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 913,36 грн. В обґрунтування заявлених вимог вказує на закінчення строків притягнення його до відповідальності, у зв'язку з чим апеляційним судом загальної юрисдикції були закриті справи про вчинення адміністративних правопорушень.
Представник позивача у судовому засіданні вимоги адміністративного позову підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.
Відповідач адміністративний позов не визнав, надав суду письмові заперечення, за змістом яких вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення такими, що відповідають приписам Податкового та Митного кодексів України як щодо підстав збільшення сум грошового зобов'язання зі сплати ввізного мита та податку на додану вартість, так і щодо процедури їх застосування.
Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідачем було здійснено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів ОСОБА_3 при митному оформленні транспортних засобів з митними деклараціями від 07.05.2012 року №101060000/2012/006796, від 12.09.2012 року №101060000/2012/015902 та від 26.09.2012 року №101060000/2012/016966, за наслідками якої складено акт від 17.02.2015 року №н1/5/101000000/НОМЕР_1. Зазначеною перевіркою зроблено висновок про порушення позивачем вимог ст. 49, ст. 51, ч. 2 ст. 52, ст. 53, пп. 4 ч. 6 ст. 54, ст. 55, ст. 57 Митного кодексу України, п. 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ввізного мита, що підлягає сплати до бюджету, на 1660,66 грн. та податку на додану вартість на 3653,45 грн. На підставі акту перевірку відповідачем були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
Вирішуючи спір по суті, судом встановлено, що висновок про порушення позивачем згаданих приписів податкового та митного законодавства пов'язаний з обставинами справи, відповідно до яких ОСОБА_3 у 2012 році, діючи за довіреностями від громадян ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, придбав за межами України та ввіз на митну територію України вантажні автомобілі марки «PEUGEOT» (модель PARTNER, номер кузова НОМЕР_2); марки «VOLKSWAGEN» (модель CADDY 51 KW BESTEL 2.0SDI, номер кузова НОМЕР_3); марки «VOLKSWAGEN» (модель CADDY Kasstenwagen SDI, номер кузова НОМЕР_4).
Митне оформлення вантажних автомобілів здійснено на підставі митних декларацій від 07.05.2012 року №101060000/2012/006796, від 12.09.2012 року №101060000/2012/015902 та від 26.09.2012 року №101060000/2012/016966.
Так, за даними митної декларації від 07.05.2012 року №101060000/2012/006796 ОСОБА_3 був придбаний у підприємства UAB «КМВ LT» та ввезений на митну територію України через зону діяльності Ягодинської митниці на підставі договору купівлі-продажу від 12.04.2012 року №29120412Раrtner594_uа (PIRKIMO-PARDAVIMO SUTARTIS) згаданий вантажний автомобіль марки «PEUGEOT» загальною фактурною вартістю 15193,96 грн. (5000,00 LTL). Задекларована митна вартість товару складає 32505,26 грн., сума сплачених митних платежів - 10401,69 грн., у тому числі сума сплаченого ввізного мита - 3250,53 грн., сума сплаченого податку на додану вартість -7151,16 грн.
Згідно отриманої інформації, яка надійшла від Митного департаменту при Міністерстві фінансів Литовської Республіки та викладена у листі від 21.02.2014 року №(20.3/19)3В-2366, ОСОБА_3 відповідно до згаданого документу купівлі-продажу та митної декларації Литовської Республіки від 12.04.2012 року №12LTKR2000EK013864 фактично придбав транспортний засіб у UAB «КМВ LT» за 3500,00 євро (12084,80 LTL), що на день митного оформлення транспортного засобу було еквівалентно 36723,18 грн. (07.05.2012 курс Національного банку України становив: євро - 10,492337, LTL - 3,038791).
Крім того, судом встановлено, що за даними митної декларації від 12.09.2012 року №101060000/2012/015902 ОСОБА_3 на підставі угоди купівлі-продажу (VERKOOPNOTA) від 06.08.2012 б/н був придбаний згаданий раніше вантажний автомобіль марки «VOLKSWAGEN» (модель CADDY 51 KW BESTEL 2.0SDI) у підприємства UAB «MILAVITA» та ввезений на митну територію України через зону діяльності Ягодинської митниці загальною фактурною вартістю 20441,30 грн. (2000,00 EUR). Задекларована митна вартість товару складає 37571,10 грн., сума сплачених митних платежів - 12022,75 грн., у тому числі сума сплаченого ввізного мита - 3757,11 грн., сума сплаченого податку на додану вартість - 8265,64 грн.
Натомість, згідно інформації Митного департаменту при Міністерстві фінансів Литовської Республіки ОСОБА_3 відповідно до документу купівлі-продажу від 05.09.2012 року (PAZYMA-SASKAITA) F 0664 та митної декларації Литовської Республіки від 05.09.2011 року №12LTKR1000EK0736B0 фактично придбав транспортний засіб у UAB «MILAVITA» за 16000,00 LTL (2000,00 євро), що на день митного оформлення транспортного засобу складало 47361,68 грн. (або 4633,92 євро). Курс Національного банку України станом на 12.09.2012 становив: євро - 10,220649, LTL - 2,960105.
Судом також встановлено, що за даними митної декларації від 26.09.2012 року №101060000/2012/016966 ОСОБА_3 на підставі документу купівлі-продажу від 17.09.2012 року б/н (TRANSPORTO PRIEMONES PIRKIMO-PARDAV1MO SUTARTIS) було ввезено на митну територію України через зону діяльності Ягодинської митниці вантажний автомобіль марки «VOLKSWAGEN» (модель CADDY Kasstenwagen SDI), загальною фактурною вартістю 17962,03 грн. (6000,00 LTL). Задекларована митна вартість товару складає 26141,13 грн., сума сплачених митних платежів - 8365,16 грн., у тому числі сума сплаченого ввізного мита - 2614,11 грн., сума сплаченого податку на додану вартість - 5751,05 грн.
Проте, митні органи Литовської Республіки у листі від 21.02.2014 року №(20.3/19)3В-2366 вказали, що UAB «Dzukijos baldai» Co.Ltd.LT надало завірені копії документів митним органам Литовської Республіки, на підставі яких воно придбало транспортний засіб у фірми Auktionator «Herbert Schoppl» AT (Австрія) та здійснило його продаж ОСОБА_3 Зазначені відомості містяться у документі купівлі-продажу (TRANSPORTO PRIEMONES PIRKIMO-PARDAVIMO SUTARTIS) Serija SS PAZYMA SASKATIA від 17.09.2012 року №12/478, укладеним між UAB «Dzukijos baldai» Co.Ltd.LT та громадянином ОСОБА_3, у митній декларації країни експорту та свідчать, що фактурна вартість транспортного засобу «VOLKSWAGEN» (модель CADDY Kasstenwagen SDI) становить 9600,00 LTL, що на день митного оформлення транспортного засобу складало 28739,24 грн. (курс Національного банку України станом на 17.09.2012 становив LTL - 2,993671).
Отже, враховуючи невідповідність дійсної вартості імпортованих автомобілів задекларованій митній вартості, відповідачем і було здійснено донарахування ввізного мита та податку на додану вартість в оскаржуваних сумах.
Дійшовши висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову, суд керується наступним.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 Митного кодексу України, товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД.
Згідно п. 54.4 ст. 54 Податкового кодексу України, у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов'язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.
Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Зміст наведених правових положень свідчить на користь висновку, що завершення митного оформлення не означає закінчення митного контролю та не є беззаперечною підставою для тверджень про достовірність заявленої митної вартості імпортованого товару його дійсній вартості. Крім того, законодавець визначає умови реалізації повноважень контролюючого органу щодо донарахування грошових зобов'язань після завершення процедури митного оформлення - документальне підтвердження відомостей про дійсну вартість товару.
Досліджені у справі письмові докази беззаперечно свідчать про заниження ОСОБА_3 митної вартості ввезених на митну територію України транспортних засобів. При цьому, у ході судового розгляду справи позивач не пояснив та не спростував причин виявлених розбіжностей між даними митних декларацій та фактами, повідомленими митними органами Литовської Республіки, а обмежився лише твердженнями про те, що при декларуванні транспортних засобів подав усі наявні у нього документи, одержані від продавців транспортних засобів. Це дозволяє суду погодитись з висновком контролюючого органу про наявність обумовлених Податковим кодексом України правових підстав для збільшення позивачу грошового зобов'язання зі сплати ввізного мита та податку на додану вартість.
При цьому судом також враховується, що постановами Апеляційного суду Житомирської області від 29.12.2014 року у справі №295/12468/14-п, від 04.02.2015 року у справі №295/12467/14-п та від 23.02.2015 року у справі №295/12469/14-п підтверджено факт порушення декларантом вимог митного законодавства щодо декларування вартості товару, в результаті чого занижено митні платежі.
У свою чергу, перевіривши правильність розрахунку донараховних позивачу грошових зобов'язань, суд погоджується з висновком Головного управління Державної фіскальної служби України в Житомирській області, що сума ввізного мита, яка підлягає доплаті ОСОБА_3, становить 1660,66 грн., а сума податку на додану вартість - 3653,45 грн.
Згідно п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, -тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування -тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Враховуючи наведені приписи Податкового кодексу України, суд також вважає правомірним застосування до позивача оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями штрафу у сумі 415,17 грн. та 913,36 грн. відповідно.
Що ж стосується тверджень позивача про закінчення строків притягнення його до відповідальності, то суд вважає їх юридично безпідставними, оскільки ОСОБА_3 безпідставно ототожнює строки притягнення до адміністративної відповідальності за порушення митних правил зі строками визначення грошових зобов'язань зі сплати податків. Так, відповідно до ч. 2 ст. 345 Митного кодексу України, документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, проводяться органами доходів і зборів з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України.
Статтею 102 Податкового кодексу України визначено, що контролюючий орган має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.
Таким чином, перевіривши оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення від 06.03.2015 року №0000031703 та №0000041703 на відповідність їх вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення адміністративного позову.
Керуючись статтями 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
постановив:
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 06.03.2015 р. №0000031703 та №0000041703, - відмовити.
Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя О.В. Лавренчук
Повний текст постанови виготовлено: 18 травня 2015 р.