12 травня 2015 р. Справа № 804/3070/15
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Сидоренка Д.В., при секретарі Гуцал А.В., розглянувши за участю:
представника позивача - Продайко О.В., довіреність без/н від 02.01.2015 року
у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РЄГЄНЗА"
до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби
про визнання нечинним та скасування рішення.
Обставини справи: до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ТОВ «Рєгєнза» до Дніпродзержинської ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області про визнання нечинним та скасування рішення від 24.09.2014р. №97 про опис майна у податкову заставу.
Позовні вимоги мотивовані відсутністю у товариства податкового боргу, внаслідок оскарження податкової вимоги №1032-25 від 15.04.2014р. в адміністративному та судовому порядку.
Присутній у судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі.
Відповідач проти позову заперечував. У запереченнях на адміністративний позов зазначив, що з метою дотримання вимог п.57.1 ст.57 ПК України, у автоматичному режимі здійснений розрахунок щомісячного авансового внеску з податку на прибуток, який має сплачуватися починаючи з березня 2014р. по лютий 2015р. включно. Внаслідок невірного обрахування товариством щомісячної суми авансового внеску з податку на прибуток, в особовому рахунку 30.03.2014р. виник податковий борг у сумі 1255774,00 грн., про що повідомлено податковою вимогою від 15.04.2014р. № 1032-25. Станом на 24.09.2014р. по підприємству обліковується податковий борг у сумі 1312072,71 грн. Крім того, відповідач зазначає, що позивач оскаржує податкову вимогу, а не рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання та суму податкового боргу, відповідних змін щодо неузгодженості податкового зобов'язання не проводиться.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, суд
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до п. 1 ч.2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Пунктом 41.1 ст.41 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) встановлено, що контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.
Враховуючи зазначене, відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки визначені Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 54.1 ст. 54 ПК України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Відповідно до абз.4 п.57.1 ст. 57 ПК України платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.
Підпунктом 16.1.4 п.16.1 ст. 16 ПК України встановлений обов'язок платника податку сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (п.57.1 ст. 57 ПК України).
Згідно з п.59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може не надсилатися, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п.п.59.3-59.4 ст. 59 ПК України).
Статтею 88 ПК України визначений один із способів погашення податкового боргу у випадку не сплати платником податку податкового боргу.
Так, у відповідності до п.88.1 ст. 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.
Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення (п.88.2 ст. 88 ПК України).
Відповідно до п.89.1 ст. 89 ПК України право податкової застави виникає у разі:
- несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку;
- несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.
Згідно з п.89.3 ст. 89 ПК України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.
До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.
Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.
Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом державної податкової служби.
Порядок та підстави припинення застави майна платника податку визначені статтею 93 ПК України.
Отже, зі змісту наведених норм податкового законодавства вбачається, що як підставою для направлення податкової вимоги на адресу платника податку, так і підставою для опису його майна у податкову заставу є наявність за таким платником податків податкового боргу.
Податковим боргом у відповідності до положень п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України є сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Як вбачається з матеріалів справи, 15.04.2014 року податковим органом на адресу позивача було надіслано вимогу №1032-25 про сплату боргу з авансового внеску з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем (КБК 11024000) станом на 14.04.2014 року за узгодженим грошовим зобов'язанням у розмірі 1255773,67 грн.
Крім того, начальником Дніпродзержинської ОДПІ 24.09.2014 року прийнято рішення №97 про опис майна ТОВ «Регенза» у податкову заставу.
Згідно заперечень відповідача, з метою дотримання вимог п.57.1 ст.57 ПК України, податковим органом у автоматичному режимі здійснений розрахунок щомісячного авансового внеску з податку на прибуток, який має сплачуватися починаючи з березня 2014р. по лютий 2015р. включно та, внаслідок невірного обрахування товариством щомісячної суми авансового внеску з податку на прибуток, в особовому рахунку 30.03.2014р. виник податковий борг у сумі 1255774,00 грн. (сума яка розрахована податковим органом 2503428,00 грн. - сума самостійно задекларована платником 1247654,00 грн.), про що повідомлено податковою вимогою від 15.04.2014р. № 1032-25. Станом на 24.09.2014р. по підприємству обліковується податковий борг у сумі 1312072,71 грн.
На підтвердження цих доводів відповідачем надано облікову картку позивача з платежу 1102400 (авансові внески з податку на прибуток приватних підприємств), дані якої свідчать про те, що 30.03.2014 року до картки внесено суму нарахованого податку згідно декларацій №9091096540 від 03.03.2014р. в розмірі 2503428,00 грн., у зв'язку з чим виник податковий борг в розмірі 1255774,00 грн. Станом на 30.09.2014р. заборгованість всього складає 1335075,31 грн. (1255774,00 грн. + сума пені в розмірі 79301,31 грн.).
Наявність за позивачем станом на 30.03.2014р. вказаної суми податкового боргу в розмірі 1255774,00 грн. і стало підставою для направлення на його адресу 15.04.2014р. податкової вимоги та прийняття прийняття в подальшому рішення про опис майна у податкову заставу.
Разом з тим, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.10.2014 року по справі №804/15574/14 позовні вимоги ТОВ «Рєгєнза» задоволено, визнано протиправним та скасовано податкову вимогу Дніпродзержинської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 15.04.2014р. №1032-25.
Рішення суду обґрунтовано, зокрема тим, що під час розгляду справи встановлені обставини відсутності порушень у заповненні платником податків податкової звітності та помилковістю вимоги податкового органу.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2015 року постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.10.2014 року у справі №804/15574/14 залишено без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції обґрунтовано тим, що зазначена у податковій вимозі від 15.04.2014р. №1032-25 сума в розмірі 1255774,00 грн. не є узгодженою, оскільки податковим органом не виносилося податкове повідомлення-рішення про визначення суми 1255774,00 грн., як податкового зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 254 КАС України у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 ст. 254 КАС України).
Таким чином, постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.10.2014 року та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2015р. у справі №804/15574/14 є такими, що набрали законної сили.
Відповідно до частини першої статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно статті 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
Частиною 2 ст.255 КАС України визначено, що обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.
Аналогічне правило встановлено ч.1 ст.72 КАС України, а саме обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Отже, з урахуванням приписів статей 72 та 255 КАС України обставини, встановлені в адміністративній справі №804/15574/14/14, є такими, що не потребують доказування.
З огляду на зазначене вище, під час розгляду справи спростовано твердження відповідача щодо наявності у ТОВ «Рєгєнза» податкового боргу у сумі 1255774,00 грн. станом на 30.03.2014р., та як наслідок наявності податковий борг станом на день прийняття оскаржуваного рішення.
За таких умов, рішення від 24.09.2014р. №97 про опис майна у податкову заставу є такими, що прийнято податковим органом протиправно, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.
Позивач просить суд визнати нечинним та скасувати рішення від 24.09.2014р. №97 про опис майна у податкову заставу.
В свою чергу, частиною 2 ст.11 КАС України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог, тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Відповідно до п.11 ст. 171 КАС України резолютивна частина постанови суду про визнання нормативно-правового акта незаконним або таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, і про визнання його нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.
Зі змісту зазначеної норми вбачається, що лише нормативно-правовий акт може бути визнаний судом нечинним, а оскаржуване рішення про опис майна у податкову заставу є актом індивідуальної дії.
Оскільки акти індивідуальної дії відповідно нормам КАС України підлягають визнанню протиправними та скасуванню, а не визнаються нечинними, суд вважає за необхідне прийняти постанову про захист прав позивача саме таким способом.
Враховуючи необхідність повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає необхідним визнати протиправним та скасувати рішення від 24.09.2014р. №97 про опис майна у податкову заставу.
У судовому засіданні, яке відбулось 12.05.2015 року, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Відповідно до вимог ст.163 КАС України постанова оформлена та підписана 15.05.2015 року.
Керуючись ст.ст. 11, 160-163, 167 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати рішення про опис майна у податкову заставу №97 від 24.09.2014р.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Рєгєнза» судові витрати із сплати судового збору у розмірі 73,08 грн.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Сидоренко Д.В.