02 квітня 2015 р. Справа № 804/2725/15
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сидоренка Д.В., при секретарі Гуцал А.В.,
за участю: представника відповідача - ОСОБА_1, довіреність без/н від 17.02.2015 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів і зборів у Дніпропетровській області
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
про застосування арешту на кошти.
Обставини справи: до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів і зборів у Дніпропетровській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
про застосування арешту на кошти.
В обґрунтування позову зазначено, що в.о. начальника ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області прийнято рішення № 149/04-62/10/17-3 від 13.02.2015 року про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків ФОП ОСОБА_2 відповідно до п.п.94.2.3 п.94.2 ст.94 ПК України, у зв'язку з відмовою від проведення перевірки.
Відповідач надала до суду письмові пояснення, згідно яких заперечувала проти позову, та зазначила, що отримала повідомлення про проведення документальної планової перевірки в термін до 12.02.2015р., проте на той час вона вже лікувалася у зв'язку з переломом кістки правої ноги, таким чином фізично не могла розпочати виїзну перевірку. Про зазначене відповідач повідомила ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська письмовим повідомленням із наданням виписки з амбулаторної карти та проханням перенести перевірку. Проте, 13.02.15р. інспектор ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська прибула на місце проживання позивача та, незважаючи на хворобливий стан останньої (перелом кістки ноги), склала акт про відмову від проведення перевірки.
Позивач в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином - шляхом направлення на його адресу судової повістки. До суду надав клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд, -
Згідно Наказу ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська №87 від 29.01.2015р., наказано провести документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_2 за період з 01.01.2012 по 31.12.2014 з питань повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, в термін з 12.02.2015 року тривалістю 10 робочих днів, у зв'язку з чим, ФОП ОСОБА_2 було направлено Повідомлення №2731/10/04-62-17-03 від 29.01.15р., яким повідомлялось про початок перевірки з 12.02.2015р.
Відповідно до Повідомлення №10/02-15 від 10.02.2015р., ФОП ОСОБА_2 повідомила ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, що внаслідок хвороби не має змоги фізично розпочати планову виїзну перевірку, яка мала розпочатися 12.02.2015р., а також просить відтермінувати дату початку означеної перевірки до повного одужання. Додано виписку з амбулаторної карти в оригіналі.
Згідно Виписки з амбулаторної карти від 10.02.2015р., копія якої наявна в матеріалах справи, відповідач 09.02.2015р. отримав травму - закритий перелом правої голені та перебуває на лікуванні у лікаря травматолога з 08.02.15р.
ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська було видане направлення № 177 від 12.02.2015р. про проведення планової виїзної документальної перевірки ФОП ОСОБА_2
Старшими державними ревізор-інспекторами ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська 12.02.2015р. складено Акт №140/173/НОМЕР_1 «Про неможливість проведення документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_2, в якому зазначено, що за адресою: 49000, АДРЕСА_1 ФОП ОСОБА_2 була відсутня. Здійснити документальну планову виїзну перевірку не видалось можливим, так як ФОП ОСОБА_2 не надані первинні документи, підтверджуючих дані, наведені у деклараціях з 01.01.12 по 31.12.14.
13.02.2015р. старшими державними ревізор-інспекторами Кригіною В.В., Барабашовим О.В. ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська було повторно здійснено виїзд на адресу, за якою зареєстрована ФОП ОСОБА_2, зазначену в повідомленні фізичної особи-підрпиємця ОСОБА_2 від №10/02-15 від 10.02.15р.: АДРЕСА_1, та складено Акт №142/173/НОМЕР_1 в якому зазначено, що ФОП ОСОБА_2 було запропоновано розписатися у направленні на проведення планової виїзної перевірки, на що вона категорично відмовилась, спираючись на стан здоров'я (перелом кістки) та тимчасової побутової незручності, викликані гіпсовою пов'язкою. Здійснити документальну планову виїзну перевірку не надається можливим, так як ФОП ОСОБА_2 відмовляється від проведення перевірки шляхом ненадання первинних документів, підтверджуючих дані, наведені у деклараціях з 01.01.12 по 31.12.14.
13 лютого 2015р. в.о. начальника ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська прийнято рішення № 149/04-68/10/17-3 про застосування адміністративного арешту майна платника податків, яким на підставі п.п.94.2.3 п.94.2 ст.94 Податкового кодексу України, а саме: відмова ФОП ОСОБА_2 від проведення перевірки за наявності законних підстав для її проведення, вирішено застосувати умовний адміністративний арешт майна платника податків ФОП ОСОБА_2
Відповідно до пп.17.1.6 п17.1 ст.17 Податкового кодексу України, платник податків має право бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до п.77.4 ст.77 Податкового кодексу України про проведення документальної планової перевірки керівником контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.
Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту органами державної податкової служби визначені статтею 94 Податкового кодексу України, у відповідності до пункту 94.2 якої арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.
Визначення адміністративного арешту як виняткового способу забезпечення виконання обов'язків платника податків, наведене в пункті 94.1 статті 94 Податкового кодексу України , за своїм змістом однаково охоплює як арешт коштів, так і арешт іншого майна.
Отже, норми статті 94 Податкового кодексу України регулюють застосування будь-якого адміністративного арешту незалежно від предмета такого арешту.
Водночас чинне законодавство послідовно розмежовує порядок накладення адміністративного арешту на майно платника податків, відмінне від коштів, та арешту коштів платника податків.
Адміністративний арешт майна платника податків відповідно до пункту 94.10 статті 94 Податкового кодексу України накладається за рішенням керівника органу державної податкової служби, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.
Натомість арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду. Жодного рішення податковий орган в такому разі не приймає.
Наведені норми кореспондуються з приписом пункту 94.4 статті 94 Податкового кодексу України, згідно з якою арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків. Зі змісту цієї норми випливає, що компетенція щодо накладення арешту майна належить органу державної податкової служби, але така компетенція не поширюється на арешт коштів платника податку, який накладається за рішенням лише суду на підставі звернення податкового органу.
Також розрізняється порядок зняття арешту, накладеного на майно платника податків, та арешту коштів на рахунках платника податків.
Адміністративний арешт майна платника податків припиняється: 1) або у зв'язку з відсутністю протягом 96 годин рішення суду про підтвердження обґрунтованості такого арешту (підпункт 94.19.1 пункту 94.19 статті 94 Податкового кодексу України ); 2) або на підставі рішення органу державної податкової служби про звільнення майна з під арешту, яке приймається протягом двох робочих днів, що настають за днем, коли такому органу стало відомо про виникнення підстав для припинення адміністративного арешту (пункт 94.20 статті 94 Податкового кодексу України ).
У свою чергу, звільнення від арешту коштів на рахунках платника податків відповідно до абзацу третього пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України відбувається за рішенням того ж самого органу, який наклав відповідний арешт, тобто за рішенням суду. Рішення податковий орган в такому разі не приймає.
При цьому підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України . Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав, але розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).
Зазначене випливає із системного тлумачення правових норм, які містяться у статті 94 Податкового кодексу України . Ці норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків, причому зміст правового регулювання викладається в єдиному контексті.
Аналогічну позицією займає і Вищий адміністративний суд України в листі від 29.04.2013 року № 642/12/13-13 «Щодо застосування адміністративного арешту коштів».
Як вбачається з матеріалів справи, 13.02.15р. в.о. начальника ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків, яким на підставі п.п.94.2.3 п.94.2 ст.94 Податкового кодексу України, а саме: відмова ФОП ОСОБА_2 від проведення перевірки за наявності законних підстав для її проведення, вирішено: застосувати умовний адміністративний арешт майна платника податків ФОП ОСОБА_2
При цьому, суд звертає увагу, що факт відмови від проведення перевірки матеріалами справи не підтверджений, оскільки відсутність фізичної можливості через стан здоров'я (перелом кістки ноги) підготувати первинні документи, підтверджена випискою з амбулаторної карти від 10.02.15р., випискою з амбулаторної картки за 30.03.2015 року, в якій зазначено діагноз позивача (мовою оригіналу - «закрытый отрыв кортикальной пластинки медиальной лодыжки правой голени») та поясненнями самих податкових інспекторів, які про наявність хвороби позивача зазначили в акті від 13.02.2015р. № 142/173/НОМЕР_1 складеному за місцем реєстрації відповідача, свідчить про наявність об'єктивних поважних причин, які перешкодили можливості проведення запланованого податковим органом заходу.
Аналізуючи вказані норми діючого законодавства, суд зазначає, що необхідною умовою для застосування адміністративного арешту є відмова платника податків від проведення перевірки за наявності законних підстав її проведення. Проте податковий орган не довів суду ті обставини на яких ґрунтуються його вимоги, а саме наявність факту відмови платника податків від проведення перевірки або недопущення до перевірки.
На підставі наведеного, суд приходить до висновку в необхідності відмови в задоволенні позову.
У судовому засіданні, яке відбулось 02.04.2015 року, оголошено вступну та резолютивну части постанови.
Відповідно до вимог ст. 163 КАС України постанову оформлено та підписано 07.04.2015 року.
На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Д.В. Сидоренко