Провадження № 2/2508/1142/2012 Справа № 2508/8123/2012
іменем України
12 грудня 2012 року смт. Козелець
Козелецький районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого-судді Бузунко О.А.
при секретареві Галюк Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про захист честі, гідності та стягнення моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів мотивуючі свої позовні вимоги тим, що ОСОБА_2 спільно з ОСОБА_3 допустили порушення його права честі та гідності, а саме: 30 жовтня 2012 року поширили неправдиву інформацію, що позивач завдав тілесних ушкоджень ОСОБА_3 При цьому, позивач дізнався, що ОСОБА_3 знаходиться в реанімаційному відділенні лікарні і навістив його там. Від працівників лікарні позивачу стало відомо, що насправді у ОСОБА_3 відсутні тілесні ушкодження, що також підтвердив і сам відповідач і погодився поїхати до райвідділу і написати відповідну заяву. Відповідач зізнався, що обмовити позивача його примусила ОСОБА_2 Позивач вважає, що такими своїми спільними неправомірними діями, а саме поширенням неправдивої інформації, відповідачі завдали позивачу моральної шкоди, розмір якої останній оцінив в суму 5 000,00 грн., відповідно, і просив стягнути вказану суму солідарно з відповідачів.
Позивач в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги і просив суд їх задовольнити.
Відповідачі заперечували проти заявлених повних вимог та пояснили суду, що насправді 29 жовтня 2012 року (а не 30, як стверджує позивач) ОСОБА_1 в смт Козелець поблизу магазину «Московський» наніс тілесних ушкоджень ОСОБА_3 ОСОБА_2 викликала швидку і ОСОБА_3 забрали до лікарні, помістивши його в реанімаційне відділення. Саме з тих причин, що насправді мало місце побиття позивачем відповідача ОСОБА_3 відповідачі вважають поширення цієї інформації правомірно, оскільки вона не має статусу неправдивої. Відповідно, відповідачі просили відмовити в задоволенні позовних вимог.
В судовому засіданні 12 грудня 2012 року в якості свідка було допитано лікаря-хірурга Козелецької центральної районної лікарні ОСОБА_4, який дав показання, що 30 жовтня 2012 року (саме ця дата зазначена в історії хвороби відповідача) до лікарні каретою швидкої допомоги було доставлено ОСОБА_3, який скаржився на болі в животі. Оскільки насправді не було достовірно відомо, що сталося з відповідачем, його було поміщено до палати інтенсивної терапії та проведено відповідне обстеження. На рентгенівських знімках, які були досліджені лікарем було очевидно, що у ОСОБА_3 відсутні внутрішні ушкодження. Крім того, у відповідача були також відсутні як зовнішні, так і внутрішні гематоми. 1 листопада 2012 року ОСОБА_3 перевели до звичайної палати і того ж дня відпустили додому. 30 жовтня 2012 року інформація про те, що з тілесними ушкодженнями до лікарні доставлений ОСОБА_3 була передана до правоохоронних органів.
Свідок ОСОБА_5, який працює дільничним Козелецького РВ УМВС, підтвердив, що від лікарні надійшла інформація про нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_3 (точної дати надходження такої інформації свідок не пам'ятає). Приїхавши до лікарні, ОСОБА_5 поспілкувався з ОСОБА_3, якому останній пояснив, що його побив ОСОБА_1 Наступного дня ОСОБА_3 разом зі ОСОБА_1 приїхав до Козелецького РВ та пояснив, що насправді його ОСОБА_1 не бив. Свідком такої ствердної відповіді став ОСОБА_6, старший дільничний інспектор Козелецького РВ, який також був допитаний в судовому засіданні в якості свідка.
Крім того, в судовому засіданні в якості свідка була допитана ОСОБА_7, яка пояснила суду, що безпосереднім очевидцем події, яка мала місце 30 жовтня 2012 року не була. Про те, що сталося вона дізналася від свого чоловіка - ОСОБА_1, а також від сусідів по вулиці дізналася, що згодом ОСОБА_2 продовжувала розповсюджувати інформацію, що ОСОБА_1 побив ОСОБА_3
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Згідно зі ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Відповідно до ст. 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно дотримуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Згідно зі ст. 201 ЦК України, честь, гідність і ділова репутація, як особисті нематеріальні блага, охороняються цивільним законодавством України.
Відповідно до ст. 297 ЦК України, кожен має право на повагу до його гідності та честі, які є недоторканними. Частиною 3 ст. 297 та частиною 2 ст. 299 ЦК України передбачено право фізичної особи звернутися до суду з позовом про захист її честі, гідності та ділової репутації.
Відповідно до ст. 280 ЦК України, якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.
Згідно з абз. 5 ч. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», недостовірною є та інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Відповідно до постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 1 листопада 2012 року в ході перевірки по повідомленню від чергової медсестри Козелецької ЦРЛ про те, що в лікарню з тілесними ушкодженнями у вигляді заритої травми живота, забою ребер доставлено ОСОБА_3 (ушкодження спричинив ОСОБА_1М.) було встановлено, що як пояснює ОСОБА_3 30 жовтня 202 року він звернувся до Козелецької ЦРЛ з приводу захворювання, проте тілесних ушкоджень йому ніхто не наносив, його ніхто не бив; забій ребер він отримав ще в 2011 році з власної необережності; перевірку по факту просить не проводити.
Заслухавши показання свідків, дослідивши постанову про відому в порушенні кримінальної справи, суд вважає, що відповідачами поширено завідомо неправдиві відомості, які ганьблять позивача, шкодять його репутації, вказують на нього як людину, яка негативно поводить себе в суспільстві.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що інформація, що є предметом судового захисту, є недостовірною та негативною.
Згідно з ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
При розгляді вказаної справи про відшкодування моральної (немайнової) шкоди обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Факт поширення відповідачами про позивача негативної інформації підтверджується показаннями свідків та зібраними в справі матеріалами.
Згідно з абз. 1,2 п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» у разі заподіяння особі моральної шкоди неправомірно вчиненими діями кількох осіб, розмір відшкодування визначається з урахуванням ступеня вини кожної з них; на осіб, які заподіяли моральну шкоду спільно (взаємопов'язаними, сукупними діями або діями з єдиним наміром), покладається солідарна відповідальність по її відшкодуванню.
Позивачем заявлена сума в розмірі 5 000,00 грн. як компенсація заподіяних моральних збитків. В судовому засіданні позивач пояснив, що моральна шкода полягає у тому, що шляхом поширення недостовірної інформації відповідачі принизили його честь та гідність, неприпустимо негативно його охаракретизували в очах суспільства. Суд вважає, що позивачем не доведено факт заподіяння позивачу моральних збитків саме в заявленому розмірі, проте вважає за можливе задовольнити позовні вимоги частково. Враховуючи матеріальний стан відповідачів, а саме те, що ОСОБА_2 не працює, ОСОБА_3 є інвалідом ІІІ групи, за його словами, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, та ступінь заподіяної ОСОБА_1 шкоди, суд вважає за необхідне стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заподіяну моральну шкоду в розмірі 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень 00 коп.(еквівалент пятидесяти неоподатковуваним мінімумам доходів громадян).
Крім того, солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 належить стягнути 18 (вісімнадцять) гривень 24 коп. судового збору (пропорційно задоволеним вимогам).
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 3, 68 Конституції України, ст. ст. 23, 201, 280, 297, 299 ЦК України, ст. ст. 10, 60, 61, 88, 212, 213, 215, 218 ЦПК України, суд
ОСОБА_8 Михайловича - задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заподіяну моральну шкоду в розмірі 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень 00 коп.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 18 (вісімнадцять) гривень 24 коп. судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Чернігівської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення через Козелецький районний суд Чернігівської області.
Суддя Козелецького районного суду Бузунко О.А.
· Мотивувальна та резолютивна частини рішення проголошені 12 грудня 2012 року
· Повний текст рішення виготовлено 14 грудня 2012 року