Справа № 669/1483/14-ц
Провадження № 22-ц/792/880/15
14 травня 2015 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
апеляційного суду Хмельницької області
в складі: головуючої - судді Грох Л.М.,
суддів: Костенка А.М., Гринчука Р.С.,
при секретарі: Гриньовій А.М.,
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Мостобуд» про стягнення заробітної плати, компенсації за невчасно виплачену заробітну плату, компенсацію за затримку розрахунку і відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Мостобуд» на заочне рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 02 лютого 2015 року.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги,
керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів
В грудні 2014 року ОСОБА_1, звертаючись до суду з вказаним позовом до ПАТ «Мостобуд», посилався на те, що з 29 грудня 2012 року по 26 червня 2014 року працював у ПАТ «Мостобуд» на посаді тракториста і був звільнений на підставі ч.1 ст. 38 КЗпП України. У порушення вимог ч.ч. 1, 2 ст.115, ст. 116 КЗпП України при звільненні, із ним не було проведено повного розрахунку та не виплачено 12201,10 грн. заробітної плати. Тому просив стягнути заборгованість по зарплаті, а також компенсацію за невчасно виплачену заробітну плату в розмірі 1959,31 грн. та середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Крім того, просив стягнути 6000 грн. на відшкодування завданої моральної шкоди, що полягала у душевних стражданнях у зв'язку з неотриманням належної винагороди за працю, що потягло складнощі в утриманні сім'ї, порушенні звичного способу життя, погіршенні стосунків з рідними.
Заочним рішенням Білогірського районного суду від 02 лютого 2015 року позов задоволено. Стягнуто з ПАТ «Мостобуд» на користь ОСОБА_1 12201,10 грн. заборгованості по заробітній платі, 1959,31 грн. компенсації за невчасно виплачену заробітну плату, 24082,20 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди в розмірі 6000 грн., а всього - 38242,61 грн.
Вирішено питання про судові витрати.
В апеляційній скарзі ПАТ «Мостобуд» вважає рішення суду таким, що винесене з порушенням норм матеріального права, просить його в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в стягненні моральної шкоди, а середній заробіток за час затримки розрахунку зменшити до 22570,56 грн. На думку апелянта, при проведенні розрахунків суд першої інстанції допустив помилку із розрахунком середньоденного заробітку, взявши до уваги для цього заробіток за лютий та червень 2014 року. Так як ОСОБА_1 перебував у період з 01.03.2014 року по 30.05.2014 року у відпустці без збереження заробітної плати, то два останні календарні місяці роботи, що передують звільненню, є жовтень та грудень 2013 року. При середньоденному заробітку 147,52 грн. середній заробіток за час затримки розрахунку становить 22 570,56 грн., а не 24 082,20 грн. Вважає також хибним висновок суду про наявність підстав для стягнення моральної шкоди у розмірі 6000 грн. Суд не взяв до уваги, що позивач не надав суду жодних доказів на підтвердження факту заподіяння шкоди, вини відповідача та розміру шкоди.
Сторони в судове засідання не з'явилися, подали письмові заяви про розгляд справи за їх відсутності - апелянт просив задовольнити апеляційну скаргу, позивач просив її відхилити як безпідставну.
Колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП.
В силу ч.1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, проводиться в день звільнення.
Згідно з ч.1 ст. 117 КЗпП в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженим постановою КМУ від 20.12.1997 року № 1427, встановлено, що така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати заробітної плати, нарахованої працівникові за період роботи починаючи з 01 січня 1998 року, якщо індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги за цей період зріс більш як на один відсоток.
Встановлено, що з 07 жовтня 2003 року ОСОБА_1 перебував трудових відносинах з відповідачем. 26 червня 2014 року ОСОБА_1 звільнений з роботи за власним бажанням на підставі ч.1 ст. 38 КЗпП України. Заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 за період з травня 2013 року по червень 2014 року на час звільнення становила 12201,10 грн. і не була йому виплачена в день звільнення. Спір між сторонами щодо розміру належних до виплати позивачу коштів відсутній. Компенсація втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати ОСОБА_1 становить 1959,31 грн.
Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи і фактично не оспорюються сторонами.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 12201,10 грн. заборгованості по заробітній платі, що належать йому від ПАТ «Мостобуд», та грошова компенсація втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, а також в зв'язку з невиплатою цих коштів у день звільнення з вини уповноваженого власником органу на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні з 27 червня 2014 року по 01 лютого 2015 року.
Доводи апеляційної скарги про помилку суду при розрахунку середньомісячного заробітку, який проводився виходячи із заробітку позивача за лютий та червень 2014 року, є безпідставними.
Так, відповідно до пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата (абзац 3).
Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи (абзац 4).
Час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працювали і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду (абзац 7).
Як вбачається зі змісту заяви відповідача про перегляд заочного рішення (а. с. 48-52), звіту про виплату зарплати (а. с.11), ОСОБА_1 у період з 01.03.2014 р. по 30.05.2014 року перебував у відпустці без збереження заробітної плати.
У зв'язку з цим березень, квітень та травень 2014 року суд першої інстанції обґрунтовано виключив з розрахункового періоду відповідно до положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, оскільки у цей період позивач не працював з поважних причин та за ним не зберігався заробіток.
Твердження апелянта про те, що для розрахунку середньої зарплати слід було брати виплати за жовтень 2013 року та грудень 2013 року як два останні календарні місяці роботи позивача, що передували звільненню, - є безпідставним і не ґрунтується на нормах чинного законодавства.
За таких обставин, підстав для зміни рішення в частині розміру нарахованого середнього заробітку за час затримки розрахунку не вбачається.
Разом з тим, задовольняючи у повному обсязі вимогу про стягнення моральної шкоди в сумі 6000 грн., суд першої інстанції припустився помилки при визначенні розміру її відшкодування.
Так, в силу ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
За змістом вказаного положення закону передумовою для відшкодування працівнику моральної шкоди на підставі ст. 237-1 КЗпП України, є наявність порушення прав працівника у сфері трудових відносин, з урахуванням специфіки об'єкту яких завдана моральна шкода може бути відшкодована працівнику у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі.
Згідно ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Як встановлено з даних звіту про виплату заробітної плати (а. с.11), існуюча заборгованість по зарплаті ОСОБА_1 в сумі 12201,10 грн. виникла у зв'язку з невиплатою йому нарахованої зарплати за травень-липень 2013 року та частково за червень 2014 року в сумі 3734,59 грн.
У зв'язку з несплатою відповідачем заробітної плати у строки, визначені ст. 115 КЗпП України, внаслідок чого виникла заборгованість, позивач зазнав моральних страждань через нестачу коштів на утримання сім'ї, підтримання стану свого здоров'я в зв'язку з інвалідністю, і з очевидністю був змушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя та життя родини.
Відтак суд обґрунтовано визнав встановленим факт заподіяння моральної шкоди відповідачем позивачу.
При вирішенні питання щодо розміру відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції навів, проте не в повній мірі врахував положення п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до яких, крім урахування характеру та обсягу страждань і немайнових втрат, яких зазнала особа, необхідно виходити із засад розумності та справедливості.
Тому, з урахуванням зазначених положень, фактичних обставин справи, розмір відшкодування моральної шкоди, визначений судом першої інстанції, є надміру великим і підлягає зменшенню до 2000 грн., в зв'язку з чим рішення в цій частині підлягає зміні.
Водночас, слід змінити рішення в частині розміру судового збору, що підлягає стягненню з відповідача в дохід бюджету, який суд першої інстанції помилково визначив у розмірі 767,84 грн.
Згідно з ч.3 ст. 88 ЦПК за задоволеними вимогами майнового характеру слід стягнути 382,42 грн. судового збору (1% від суми стягнення), за вимогою немайнового характеру (про відшкодування моральної шкоди), - 243,60 грн., а всього 626,02 грн.
Крім того, в резолютивній частині рішення судом допущено арифметичну помилку при визначенні загальної суми стягнення за усіма вимогами, відтак слід виключити з абзацу 2 резолютивної частини рішення заключну частину речення „...а всього на загальну суму 38242,61 грн. (тридцять вісім тисяч двісті сорок дві гривні 61 коп.)".
Апеляційна скарга не містить доводів на спростування законності та обгрунтованості рішення суду щодо інших вимог, тому в решті рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Мостобуд» задовольнити частково.
Рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 02 лютого 2015 року в частині розміру стягнутої моральної шкоди та судового збору змінити, визначивши відшкодування моральної шкоди у розмірі 2000 грн. та судовий збір, що підлягає стягненню з публічного акціонерного товариства «Мостобуд» в дохід держави у розмірі 626,02 грн.
Виключити з абзацу 2 резолютивної частини рішення частину речення „...а всього на загальну суму 38242,61 грн. (тридцять вісім тисяч двісті сорок дві гривні 61 коп.)".
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуюча:/підпис/
Судді:/підписи/
З оригіналом згідно:
суддя апеляційного суду Л.М. Грох
Головуючий у першій інстанції: Бараболя Н.С. Провадження № 22-ц/792/880/15
Доповідач: Грох Л.М. Категорія: 55