Справа № 761/12076/15-ц
Провадження № 8/761/52/2015
Іменем України
05 травня 2015 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді: Фролової І.В.
при секретарі: Вітріщаку Р. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 11 лютого 2015 року в справі за поданням старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кеди Михайла Васильовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , -
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 11 лютого 2015 р. у справі за поданням старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кеди М.В. заявника, ОСОБА_1 , було тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа, ухвала набрала законної сили.
В квітні 2014 р. заявник ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з заявою про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами вищезазначеної ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 11 лютого 2015 р., оскільки заявнику стали відомі обставини, які є істотними для справи, і які не були і не могли бути відомі під час розгляду подання старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кеди М.В. в Шевченківському районному суді м. Києва, а саме зазначає, що ТОВ «Мрія-А», де працює ОСОБА_1 , здійснюються щомісячні відрахування із заробітної плати боржника з метою погашення його боргових зобов'язань, а відтак висновки, викладені в ухвалі Шевченківського районного суду м. Києва від 11 лютого 2015 р. щодо ухилення боржника від виконання зобов'язань не відповідають дійсності.
Заявник в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Представник Державної виконавчої служби України в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи. Про причини неявки суд не повідомив. Суд, вважає за можливе розглянути заяву у його відсутності, оскільки його неявка не перешкоджає розгляду заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, відповідно до ч. 1 ст. 365 ЦК України та з урахуванням ч. 2 ст. 377-1 ЦПК України.
Суд, перевіривши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяви по суті, вважає, що заява про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 11 лютого 2015 р. підлягає задоволенню з наступних підстав.
За приписами ч. 1, 2 ст. 361 ЦПК України, рішення або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, а також судовий наказ можуть бути переглянуті у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Підставами для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв'язку з нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Як роз'яснив Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 3 Постанови від 30 березня 2012р. за № 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами», що нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.
Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених п. 1) ч. 2 ст. 361 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.
Як вбачається з матеріалів справи, і це встановлено судом ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 11 лютого 2015 р. подання старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кеда М.В. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа боржника ОСОБА_1 - задоволено, при цьому вказане подання було мотивоване тим, що боржник ухиляється від примусового виконання рішення суду про стягнення заборгованості, оскільки має доходи, але приховує їх від державного виконавця, разом з тим, боржник працює, але жодним чином не погашає заборгованість.
Як вбачається із відповіді Пенсійного фонду України № 1006835704 від 28 жовтня 2014 року ОСОБА_1 працює в ТОВ «Мрія-А», що, зокрема, встановлено і ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 11 лютого 2015 р.
Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кеда М.В. ВП № 32948783 від 02 грудня 2014 року звернуто стягнення на доходи боржника, а саме постановлено ТОВ «Мрія-А» здійснювати відрахування із заробітної плати ОСОБА_1 в розмірі 20 % від суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Листом № 12-0-35-1743/2.-290/4 від 09 грудня 2014 року державний виконавець направив зазначену постанову на адресу ТОВ «Мрія-А».
Згідно електронних платежів, що додані заявником до заяви про перегляд ухвали за нововиявленими обставинами, ТОВ «Мрія-А» з грудня 2014 року здійснює відрахування із заробітної плати ОСОБА_1 .
За таких обставин, на час ухвалення Шевченківським районним судом рішення про обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за кордон, останній погашав заборгованість шляхом відрахувань із заробітної плати, що є істотною обставиною для розгляду питання про обмеження боржника у праві виїзду за кордон, яка існувала на час винесення ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 11 лютого 2015 р., та у розумінні ч. 2 ст. 361 ЦПК України є нововиявленою обставиною.
Розглядаючи подання старшого державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України заявника, суд виходив з наступного.
Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому Протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
Відповідно до п. 18) ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.
За змістом ч. 1 ст. 377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника-фізичної особи або керівника боржника-юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби. Суд негайно розглядає подання без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.
Відповідно до положень ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду і в'їзду в Україну громадян України», громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), до виконання зобов'язань. Громадянинові який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань. При цьому паспорт може бути тимчасово затримано чи вилучено у випадках, передбачених пунктами 1-9 ч. 1 цієї статті, або в разі використання паспорта для вчинення злочину, або виявлення у ньому підробки, а також у випадках припинення громадянства України. Тимчасове затримання або вилучення паспорта у таких випадках здійснюється судом, органами прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, Державної прикордонної служби України, військовими комісаріатами та консульською службою України.
Таким чином, аналіз перелічених норм законів дає підстави стверджувати, що необхідною умовою для застосування видів тимчасового обмеження у виїзді за кордон є встановлення факту ухилення боржника - фізичної особи від виконання зобов'язань за рішенням суду.
Згідно з положеннями ст. ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається, отже Старший державний виконавець зобов'язаний довести підстави подання.
З урахуванням п. 5) ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду і в'їзду в Україну громадян України», п. 18) ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» саме Старший державний виконавець зобов'язаний довести навмисне або інше свідоме невиконання боржником ОСОБА_1 рішення суду.
Відповідно до п. 1) ч. 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Однак, старший державний виконавець не надав суду доказів, які б давали підстави вважати, що боржник у виконавчому провадженні ОСОБА_1 має намір ухилятись або ухиляється від виконання судового рішення, в тому числі і шляхом залишення території України. Посилання державного виконавця в поданні щодо ухилення від виконання боргових зобов'язань спростовується фактом влаштування ОСОБА_1 на роботу та щомісячними відрахуваннями із заробітної плати останнього.
Разом з тим, відсутність на праві власності у боржника рухомого та нерухомого майна не може свідчити про свідоме ухилення останнього від виконання рішення суду.
Крім того, з матеріалів подання не вбачається, що державним виконавцем були здійснені інші виконавчі дії з метою примусового виконання рішення суду.
До того ж, внесене державним виконавцем подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фактично позбавляє заявника ОСОБА_1 роботи, оскільки на час внесення вказаного подання, останній фактично перебував у трудових відносинах з ТОВ «Мрія-А» та згідно з покладеними на нього посадовими обов'язками зобов'язаний брати участь у маркетингових дослідженнях зовнішнього ринку, вести переговори з партнерами та налагоджувати нові контакти тощо, що передбачає постійні відрядження в інші міста України та за її межі.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що ухвала Шевченківського районного суду м. Києва від 11 лютого 2015 р. у справі за поданням старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кеди М.В. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа боржника ОСОБА_1 підлягає скасуванню, а у задоволенні подання старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кеди М.В. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа боржника ОСОБА_1 слід відмовити.
Керуючись ст. 33 Конституції України; ст. ст. 209, 210, 293, 294, 361-365, 377-1 ЦПК України; ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду і в'їзду в Україну громадян України»; Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012р. за № 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами», суд, -
Заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 11 лютого 2015 року в справі за поданням Старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кеди Михайла Васильовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 - задовольнити.
Скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 11 лютого 2015 рокуу справі за поданням Старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кеди Михайла Васильовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 за нововиявленими обставинами.
Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні подання Старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кеди Михайла Васильовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа боржника - ОСОБА_1 , - відмовити
Ухвалу суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги, протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя: