пр. № 1-кп/759/461/15 ун. № 752/5732/15-к
18 травня 2015 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
при секретарі: ОСОБА_2 ,
провівши в приміщенні суду відкрите підготовче судове засідання за обвинувальним актом стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Києві, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , який обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 309 та ч. 2 ст. 307 КК України, -
сторони провадження: прокурор - ОСОБА_4 , захисник ОСОБА_5 , обвинувачений - ОСОБА_6 , -
До суду 30 квітня 2015 року надійшов обвинувальний акт (кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014100010011289 від 05 грудня 2014р.) стосовно ОСОБА_7 , який обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 309 та ч. 2 ст. 307 КК України.
Прокурор просить призначити судовий розгляд на підставі даного обвинувального акту, вважаючи, що по справі дотримані вимоги, передбачені ст. ст. 32, 291 КПК України.
Захисник, якого підтримав обвинувачений, заявив клопотання про повернення даного обвинувального акта прокурору, посилаючись на невідповідність цього документа та додатків до нього вимогам закону, зокрема, порушено порядок черговості наведення відомостей, який визначений ст. 291 КПК України, викладені в акті фактичні обставини подані в стислому вигляді і не узгоджуються з правовою кваліфікацією вчиненого (відсутні дані про придбання наркотичних засобів), формулювання обвинувачення відсутнє, замість нього в акті наведено опис всіх подій, які стали відомі слідчому під час оголошення підозри, у підсумку наведеного обвинувачення не вказано, що обвинувачений в чомусь обвинувачується. Крім того, в реєстрі матеріалів досудового розслідування не вказано особу, якій відкривалися матеріали провадження.
Заслухавши думку прокурора, який заперечував проти задоволення вказаного клопотання захисту, вважаючи, що дотримані вимоги, передбачені ст. 291 КПК України, обвинуваченого та його захисника, вивчивши обвинувальний акт та долучені до нього додатки, проаналізувавши доводи заявленого захистом клопотання, вважаю, що даний обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору з таких підстав.
Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення і яким завершується досудове розслідування.
Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам ст. 291 КПК України, зокрема, містити виклад фактичних обставин та формулювання обвинувачення. При цьому за змістом закону, фактичні обставини викладаються так, як їх встановив прокурор за результатами досудового розслідування і які, на думку останнього, містять значимі для формулювання обвинувачення факти, що підлягають доказуванню в межах даного провадження (ст. 91 КПК України). Є очевидним те, що за межами фактичних обставин, які прокурор вважає встановленими під час досудового розслідування, не може бути сформульоване обвинувачення, оскільки воно не може ґрунтуватися на припущеннях. У свою чергу, обвинувачення - твердження про вчинення певним суб'єктом кримінального правопорушення, передбаченого законом про кримінальну відповідальність, відтак формулювання обвинувачення повинно за результатами аналізу фактичних обставин, які прокурор вважає встановленими, містити чіткий висновок про наявність в діянні такого суб'єкта всіх встановлених ознак юридичного складу конкретного кримінального правопорушення, яке передбачене законом про кримінальну відповідальність та у вчиненні якого обвинувачується вказаний суб'єкт.
Натомість вказані вимоги закону виконані не були.
Вказаний обвинувальний акт не містить формулювання обвинувачення по суті, замість нього наводяться різного роду фактичні обставини, виклад яких з усією очевидністю не можна вважати формулюванням обвинувачення. Зокрема, якщо буквально, без жодної оцінки на предмет достовірності чи доведеності певних фактів та звинувачень, сприймати текст обвинувального акта в цій частині, то «САМОЙЛОВ… ОБВИНУВАЧУЄТЬСЯ у тому, що він: - будучи раніше судимим за ч. 1 ст. 309 КК України,… на шлях виправлення не став, належних висновків не зробив та знову вчинив злочин (абзац перший, арк. 2); - …12.01.2015 року… у особи, що обрала собі псевдонім « ОСОБА_8 », ІНФОРМАЦІЯ_2 » вилучено поліетиленовий пакетик з пазовим замком всередині з речовиною рослинного походження…(абзац третій, арк. 2); - згідно висновку експерта НДЕКЦ при УМВС України на ПЗЗ № 26 від 16.01.2015 року надана на досліджена подрібнена речовина… є канабісом…» (абзац перший, арк. 3) і так далі по тексту.
Більш того, якщо навіть і вважати цю частину обвинувального акта формулюванням обвинувачення, то вона не відповідає фактичним обставинам, які наведені на початку цього ж процесуального документа і які вважав прокурор встановленими. Зокрема, як видно з тексту обвинувального акта, під час досудового розслідування не було встановленим те, що ОСОБА_6 11 січня 2015 року у якійсь спосіб придбавав наркотичні засоби, хоча з цього приводу йому висувається обвинувачення за двома статтями особливої частини КК України.
Вказані недоліки фактично унеможливлюють здійснення судового розгляду, оскільки згідно з вимогами п. 13 ч. 1 ст. 3 та ч. 1 ст. 337 КПК України такий проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах цього обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
Завданням кримінального провадження є зокрема охорона прав і законних інтересів всіх учасників провадження, а також забезпечення швидкого і повного судового розгляду з тим, щоб, зокрема, до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, у тому числі під час формулювання обвинувачення, знати суть якого є беззастережним і абсолютним правом обвинуваченого. Недотримання цих принципів робить ілюзорними засади кримінального провадження, визначені ст. 7 КПК України, а тому є неприпустимим.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України підставою для повернення обвинувального акта прокурору з підготовчого судового засідання є встановлення невідповідності вказаного процесуального рішення вимогам ст. 291 КПК України, зокрема такими порушеннями у даній справі суд визнає невідповідність обвинувального акта вимогам закону щодо його змісту.
Таким чином, суд дійшов висновку, що у відповідності до вимог п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України даний обвинувальний акт необхідно повернути прокурору для усунення виявлених недоліків, оскільки він не відповідає вимогам ст. 291 КПК України.
У зв'язку з тим, що судовий розгляд кримінальної справи на даний час не розпочато, а строк дії обраного запобіжного заходу закінчується, за ініціативою суду на розсуд сторін кримінального провадження винесено питання доцільності продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою.
Прокурор, посилаючись на вагомість доказів обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні тяжкого злочину, наявний ризик його переховування від суду внаслідок репутації останнього, вважав за необхідне продовжити його тримання під вартою.
Захисник, якого підтримав обвинувачений, заявив клопотання про зміну запобіжного заходу на більш м'який, посилаючись на те, що ризики, які раніше бралися до уваги, відпали, він не має наміру ухилятися від суду, постійно проживає в місті Києві.
Заслухавши думку прокурора, обвинуваченого та його захисника, проаналізувавши наявні матеріали кримінального провадження, вважаю, що обраний щодо обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою належить продовжити. При цьому, суд бере до уваги таке.
Залишається достатньо підстав вважати, що ОСОБА_6 , опинившись на волі, з огляду на його репутацію (вчинення злочину під час іспитового строку, судимість, відсутність офіційного місця роботи, утриманців), зможе ухилитися від суду та не виконати його процесуальні рішення (ризик переховування) і на це вказують також і такі обставини: характер протиправних системних дій, в яких він підозрюється і щодо яких є обґрунтована органами досудового розслідування підозра; тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому в разі визнання судом його винуватим. Крім того, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину (ст. 12 КК України). За сукупності таких обставин, суд, приймаючи до уваги стан здоров'я ОСОБА_7 , дані про його особу, сімейний стан, відсутність стійких соціальних зв'язків за місцем проживання, які суд оцінює виключно у своїй сукупності, вважає за необхідне продовжити раніше обраний щодо нього запобіжний захід у вигляді взяття під варту, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, у тому числі і домашній арешт, можуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою до суду, та його належну поведінку, попередити вчинення ним нових злочинів.
Оскільки клопотання захисту про зміну запобіжного заходу не можна визнати таким, що ставить під сумнів вище викладені висновки суду, суд вважає за необхідне залишити його без задоволення.
Враховуючи обставини даної справи, які суд визнає виключними, та дані про особу обвинуваченого, керуючись правилами ч. 3 ст. 183, ч. 5 ст. 182 КПК України, суд знаходить правові підстави для визначення у даному випадку застави у розмірі, який перевищує вісімдесят розмірів мінімальної заробітної плати, оскільки саме такий її розмір здатен забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, передбачених п. п. 1-3 ч. 5 ст. 194 КПК України.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 194, 197, 201, 205, 314-316, 350, 369-372 КПК України, ст. ст. 5 та 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд -
Обвинувальний акт (кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014100010011289 від 05 грудня 2014р.) стосовно ОСОБА_7 , який обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 309 та ч. 2 ст. 307 КК України, разом з додатками, - повернути прокурору прокуратури Голосіївського району міста Києва ОСОБА_4 внаслідок невідповідності обвинувального акта та його додатків вимогам КПК України.
Клопотання захисту обвинуваченого ОСОБА_3 про заміну запобіжного заходу з тримання під вартою на інший більш м'який - залишити без задоволення.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_7 - ТРИМАННЯ ПІД ВАРТОЮ - залишити без зміни, продовжити строк тримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Києві, під вартою на строк шістдесят днів, тобто по 16 (включно) липня 2015 року, і утримувати його у Київському слідчому ізоляторі № 13 Управління державної пенітенціарної служби України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області.
Визначити розмір застави, який здатний забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_9 покладених на нього обов'язків - сто п'ятдесят розмірів мінімальних заробітних плат, тобто в розмірі 182 700 грн, після внесення якої ОСОБА_6 підлягає звільненню з під варти в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 202 КПК України. У разі внесення застави, покласти строком на два місця з дня звільнення з під варти на обвинуваченого ОСОБА_7 обов'язки, передбачені п. п. 1-3 ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: 1) прибувати за викликом до суду; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, без дозволу суду; 3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи, - не виконання яких тягне можливість застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Ухвала в частині, що стосується повернення обвинувального акта прокурору, може бути оскаржена шляхом подачі апеляції через Святошинський районний суд міста Києва до Апеляційного суду міста Києва протягом семи днів з дня її оголошення.
Ухвала суду першої інстанції в частині, що стосується повернення обвинувального акта прокурору, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції. В іншій частині ухвала суду набирає законної сили негайно.
СУДДЯ ОСОБА_10