Справа № 275/10/14-а
Іменем України
07 травня 2015 року смт. Брусилів
Брусилівський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого - судді Коваленко В. К.,
при секретарі - Марієвській Н.А.
з участю
представника позивача ОСОБА_1
представника 3-ї особи ОСОБА_10
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Брусилів Житомирської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Брусиловської селищної ради Житомирської області , 3-ї особи ОСОБА_4 про визнання недійсним рішення селищної ради про передачу земельної ділянки у власність,
11 січня 2014 року до Брусилівського районного суду Житомирської області надійшов адміністративний позов ОСОБА_3 (далі позивач) до Брусиловської селищної ради Житомирської області (далі відповідач) , 3-ї особи ОСОБА_4 про визнання недійсним рішення селищної ради, про передачу земельної ділянки у власність.
В позові зазначено, що рішенням 32 сесії 5 скликання Брусилівської селищної ради від 21.05.2009 року про передачу у приватну власність земельних ділянок ОСОБА_6, батьку позивача, було передано у приватну власність земельну ділянку загальною площею 0,4411 га, з них: 0,1500 га для обслуговування жилого будинку та 0,2911га для ведення особистого селянського господарства. Позивач вважає вищевказане рішення незаконним, мотивуючи це тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_6, батько позивача ОСОБА_3. Після смерті батька спадщину прийняв його брат ОСОБА_4. Згідно записів земельно - шнурової книги № 948 колгоспу ім.. Паризької Комуни смт. Брусилів за період 1979-1988 рр. за ним значилася присадибна земельна ділянка розміром 0,25 га згідно рішення правління колгоспу. 25.05.1985 року згідно акту відводу земельної ділянки на забудову йому було виділено земельну ділянку . Згідно архівного Витягу з протоколу №12 засідання виконавчого комітету Брусилівської селищної ради народних депутатів від 20.12.1993 року йому та його покійному батьку , ОСОБА_6, було передано безкоштовно у приватну власність земельні ділянки, що були раніше надані громадянам у межах смт. Брусилів у розмірах по 0,10 га кожному для ведення особистого господарства у відповідності до вимог ст..56 ЗК України (ред..15.01.1993 року) та по 0,15 га кожному для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель згідно ст..67 ЗК України (ред..15.01.1993року). В 1989 році його покійний батько ОСОБА_6 надав згоду на виділення ОСОБА_8 присадибної ділянки розміром 0,10 га, з раніше збудованим фундаментом, яка знаходилась у землекористуванні його покійного батька по вул.. Макаренка на забудову житлового будинку. Таким чином розмір земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель яка належила його покійному батьку зменшилась на 0,10 га . та становила 0,5га станом на 1989 рік. В свою чергу, на земельній ділянці АДРЕСА_1 позивачем було побудовано житловий будинок. Однак, зважаючи на те, що згідно документів бюро технічної інвентаризації, в його користуванні перебувало 0,15 га земельної ділянки, відповідач без вилучення з його користування приймає незаконне рішення про передачу моєму покійному батьку у власність земельну ділянку розміром 0,15 га, на якій ним було побудовано житловий будинок, який являється його приватною власністю, що є протиправним та незаконним. Фактично, оскаржуваним рішенням передані земельні ділянки у приватну власність його покійному батьку ОСОБА_6 включають в себе земельні ділянки, які 1993 році йому було передано у приватну власність. Позивач весь час сплачував податки за користування земельними ділянками, та весь час користувався ними, перерв у землекористуванні не було з 1984 року, про що було добре відомо відповідачеві. Згідно рішення 42 сесії Брусилівської селищної ради 6 скликання від 04.10.2013 року про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою йому було надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі, а саме: в межах смт. Брусилів загальною площею 0,25 га, з яких : 0,15 га для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель та 0,10 га для ведення особистого селянського господарства. Незважаючи на вищевказане рішення відповідача Брусилівської селищної ради від 04.10.2013 року йому відмовляють у виготовленні технічної документації із землеустрою, оскільки згідно рішення від 21.05.2009 року частина земельних ділянок почала належати його покійному батьку, незважаючи на те, що на цій земельній ділянці розташований його жилий будинок. Про це йому стало відомо лише у листопаді місяці 2013 року. Відповідно до ч.2 ст.14 Конституції України право власності на землю гарантується, це право набувається та реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. У відповідності до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов»язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, отже вважає, що вищевказані положення Конституції України не були дотримані Брусилівською селищною радою Житомирської області при прийнятті оскаржуваного рішення про передачу земельної ділянки його покійному батьку у власність, а тому просить визнати протиправним недійсним рішення 32 сесії 5 скликання Брусилівської селищної ради Житомирської області від 21.05.2009 року про передачу у приватну власність земельних ділянок в частині передачі земельних ділянок розміром0,1500га для обслуговування жилого будинку та 0,2911га для ведення особистого селянського господарства, які знаходяться за адресою АДРЕСА_1.
В судовому засіданні позивач адміністративний позов підтримав в повному об»ємі , просив позов задовольнити.
Представник позивача ОСОБА_1 позов підтримав з мотивів наведених у позовній заяв, та додатково пояснив,
Представник відповідача Брусилівської селищної ради ОСОБА_9 позов підтримала в повному обсязі.
Представник третьої особи ОСОБА_2 позов не визнав , підтримав письмові заперечення на позов, в яких зазначив, що рішення 32 сесії 5 скликання Брусилівської селищної ради Житомирської області від 21.05.2009 року про передачу у приватну власність земельних ділянок в частині передачі земельних ділянок розміром 0,15 га для обслуговування житлового будинку та 0,2911га для ведення особистого селянського господарства було прийнято відповідно до вимог діючого на той час законодавства, так як рішення приймалося на підставі вимог ст..ст. 12,118,121, п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України, а саме: в межах повноважень селищної ради. Земельна ділянка ОСОБА_6 була передана у власність відповідно до процедури визначеної законом та у розмірах, які не перевищують розміри в яких громадянин має право на отримання земельних ділянок у власність і у відповідності до технічної документації, яка була належним чином розроблена та погоджена. Дійсно рішенням № 180 від 20.12.1993 року позивачу було передано у власність земельні ділянки 0,15 га для обслуговування житлового будинку та 0,10 га для ведення підсобного господарства, однак у вищесказаному рішенні не зазначено адресу за якою розташовані земельні ділянки, і тому твердження позивача, що це саме земельна ділянка яка на даний час перебуває у власності ОСОБА_4 є безпідставним. Також згідно технічної документації та державного акту вищевказана земельна ділянка має цільове призначення для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 тому в зазначеній земельній ділянці не може знаходитися будинок АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_3
Суд, вислухавши пояснення позивача представника позивача, представника відповідача, представника 3-ї особи , дослідивши та оцінивши матеріали справи, докази, приходить до висновку, що позов підлягає повному задоволенню з наступних підстав.
Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завдання адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийнятті рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особі зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачено Конституцією та Законами України.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішені справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, відповідно до якого усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.
Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно зі статтями 24, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією України і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією України та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.
Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Відповідно до частини першої статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:
а) землі сільськогосподарського призначення;
б) землі житлової та громадської забудови;
в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;
г) землі оздоровчого призначення;
ґ) землі рекреаційного призначення;
д) землі історико-культурного призначення;
е) землі лісогосподарського призначення;
є) землі водного фонду;
ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Таким чином, частиною першою статті 19 Земельного кодексу України встановлений вичерпний перелік категорій земель України за основним цільовим призначенням.
Судом встановлено, що Витяг із рішення тридцять другої сесії п»ятого скликання Брусилівської селищної ради Житомирської області від 21.05.2009 року «про передачу у приватну власність земельних ділянок» та додаток №1 до вказаного рішення підтверджують, що ОСОБА_6 передано у приватну власність земельну ділянку загальною площею 0,4411га. з них: 0,15 га для обслуговування жилого будинку, 0,2911га для ведення особистого селянського господарства.(а.с.21,22).
Витяг з рішення сорок другої сесії шостого скликання Брусилівської селищної ради Житомирської області «про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою» від 04.10.2013 року та додаток №1 до вищевказаного рішення від 04.10.2013 року підтверджують, що ОСОБА_3 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) в межах селища Брусилів , загальна площа земельної ділянки - 0,2500га, (а.с.31,32).
Копія свідоцтва про право власності на житловий будинок виданого на підставі рішення виконкому Брусилівської селищної ради 21 березня 2000 року говорить, що , що ОСОБА_3 належить на праві особистої власності житловий будинок по АДРЕСА_1 також про це підтверджує копія технічного паспорту ( а.с. 14-20).
Із довідки виданої виконкомом Брусилівської селищної ради Житомирської області від 18.09.2013 року вбачається, що ОСОБА_3 дійсно користується земельною ділянкою 0,15 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, та земельною ділянкою площею, 0.10 га для ведення особистого селянського господарства за адресою по АДРЕСА_1 та щорічно сплачує земельний податок з фізичних осіб за використання даної земельної ділянки (а.с. 23).
Із копії акта відводу земельної ділянки на забудову ОСОБА_3 від 25.05.1985 року вбачається, що було проведено огляд земельної ділянки, що підлягає забудові за адресою по АДРЕСА_1 (а.с. 24).
З копії архівного витягу з протоколу №12 засідання виконавчого комітету Брусилівської селищної ради народних депутатів від 20 грудня 1993 року № 180 вбачається, що за розглядом заяв ОСОБА_3 та ОСОБА_6 . передано безплатно у приватну власність земельні ділянки, що були раніше надані громадянам у межах населеного пункту у розмірах згідно додатку № 1,2 позивачу ОСОБА_3 та ОСОБА_6 по 0,25 га кожному.
Довідка видана ТОВ «Агрофірма Брусилів» від 27.09.2013 року, який з 01.09.200року підтверджує, що дійсно за ОСОБА_3 значилась присадибна земельна ділянка площею 0,25 га видана Рішенням правління колгоспу (протокол №12 від 29.09.1984 року) згідно записів земельно - шнурової книги колгоспу ім.Паризької комуни смт. Брусилів за період 1979 -1988 років за № 948 (а.с.26).
Копія заяви ОСОБА_8 від 02.03.1989 року, копія виписки з протоколу зборів уповноважених членів колгоспу ім.. Паризької комуни від 13 лютого 1990 року підтверджують, що ОСОБА_8 наділено земельну ділянку розміром 0,10 га по вул.. Макаренка під забудову жилого будинку на землекористуванні пенсіонера ОСОБА_6 за його добровільною письмовою згодою.(а.с.27,28).
Копія свідоцтва про смерть підтверджує, що ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року (а.с.13).
Копія договору дарування житлового будинку та земельної ділянки від 04 січня 2012 року говорить, що ОСОБА_6 подарував ОСОБА_4 житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,15 га на якій він розташований, також Витяг з державного реєстру правочинів, витяг про державну реєстрацію прав, копія державного акта серії ЯЛ № 720067 виданого виконавчим комітетом Брусилівської селищної ради Брусилівського району від 13.08.2010 року свідчать про право власності на вказане майно (а.с. 53-56).
З висновку експерта за результатами проведення земельно - технічної експертизи № 4-Е/15 від 06.04.2015 року вбачається, що технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж та виготовлення державних актів на право власності на земельні ділянки ОСОБА_6 , яка потім була подарована ОСОБА_4,за адресою АДРЕСА_1 не відповідає вимогам земельного законодавства, також фактичний порядок користування земельними ділянками не відповідає технічній документації із землеустрою, тому є місце накладання земельних ділянок відповідно до правовстановлюючих документів ОСОБА_6 на земельні ділянки, що перебувають в користуванні ОСОБА_3 З експертизи також вбачається, що 3-я особа користується земельними ділянками розміром 0,2848 га., а позивач земельними ділянками 0,2565 га. Істотними помилками при виготовленні технічної документації ОСОБА_6 є юридична та геодезична, а саме фактичні межі та площі земельних ділянок не відповідають межам та площам земельних ділянок, що зазначені в технічній документації із землеустрою. Крім того межа, що розділяє земельні ділянки за цільовим використанням(додаток 2, лінія з точок 5 на точку 30) ріже сарай, який входить до при будинкової території.(а.с.150-178).
Отже за таких обставин суд вважає, що є підстави про визнання протиправним та скасування оспорюваного рішення , а саме: рішення тридцять другої сесії п»ятого скликання Брусилівської селищної ради Житомирської області від 21.05.2009 року, яким було передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,4411 га з них: 0,15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, 0,2911га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться по вул.. Революції,68, смт. Брусилів Житомирської області.
Враховуючи викладене, на підставі ст.19 Конституції України, ст.ст.24, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.ст.19 ЗК України, керуючись ст.ст. 2, 7-12, 11,17, 69 -71, 86, 158-163, 167 КАС України суд,
Поновити ОСОБА_3 строк для звернення до суду з позовом до Брусиловської селищної ради Житомирської області , 3-я особа ОСОБА_4 про визнання недійсним рішення 32 сесії п»ятого скликання від 21 травня 2009 року «Про передачу у приватну власність земельних ділянок».
Визнати протиправним та скасувати рішення тридцять другої сесії п»ятого скликання Брусиловської селищної ради Житомирської області від 21 травня 2009 року «Про передачу у приватну власність земельних ділянок» в частині передачі ОСОБА_6 земельних ділянок розміром 0,1500 га для обслуговування жилого будинку та 0,2911 га для ведення особистого селянського господарства, які знаходяться за адресою АДРЕСА_1
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини 3 статті 160 КАС України, а також прийняття судом у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Коваленко В. К.