Справа №2а/1770/1001/2012
04 квітня 2012 р. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д. П. за участю секретаря судового засідання Минько Н.З. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: не з'явився,
відповідача: представник ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву позивача, якою збільшено розмір позовних вимог, у адміністративній справі за позовом
ОСОБА_2
до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області
про зобов'язання вчинення певних дій, визнання дій незаконними,
ОСОБА_2 звернувся з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області про зобов'язання вчинення певних дій, визнання дій незаконними.
До початку судового засідання позивачем подано через канцелярію суду додаткову позовну заяву від 30 березня 2012 року. У даній позовній заяві позивачем змінено предмет позову та крім позовних вимог, що містилися у первісному позові, доповнено вимогу щодо:
"Солідарно стягнути з УМВС України в Рівненській області та Рівненського МВ УМВС України в Рівненській області матеріальну шкоду на користь ОСОБА_2 в розмірі 6000 грн.".
Таким чином, позовну заяву від 30.03. 2012 року слід вважати заявою про зміну позовних вимог, яка визначила позовні вимоги, як майнового так і немайнового характеру.
Відповідно до ч. 1 ст. 137 Кодексу адміністративного судочинства України до початку судового розгляду справи по суті позивач може змінити підставу або предмет адміністративного позову, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи. Заява про зміну позовних вимог повинна відповідати вимогам, які встановлені цим Кодексом для позовних заяв. У разі невідповідності такої заяви вимогам статті 106 цього Кодексу суд своєю ухвалою повертає її позивачу. Ухвала суду, прийнята за результатами розгляду питання про прийняття заяви про зміну позовних вимог, окремо не оскаржується.
Частиною 3 ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.
З первісним позовом позивачем було подано квитанцію про сплату судового збору на суму 107 грн. 40 коп. Однак враховуючи, що первісний позов містив лише вимоги немайнового характеру, ухвалою судді від 20.03. 2012 року було повернуто ОСОБА_2 надмірно сплачений згідно квитанції № к111/С/5 від 12.03. 2012 року судовий збір в сумі 75,21 грн. Тобто в матеріалах справи міститься квитанція про сплату судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру.
Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Таким чином, суд дійшов висновку, що при поданні заяви про зміну позовних вимог, ОСОБА_2, відповідно до ч. 3 ст. 106 КАС України, слід було долучити квитанцію про сплату судового збору з врахуванням майнового характеру нової позовної заяви.
Оскільки позовна заява від 30.03. 2012 року не відповідає вимогам ч. 3 ст. 106 КАС України, то відповідно до ч. 1 ст. 137 КАС України її слід повернути позивачу.
Керуючись ч. 3 ст. 106, ч. 1 ст. 137, ч. 4 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Повернути ОСОБА_2 заяву про зміну позовних вимог, а саме позовну заяву від 30.03. 2012 року, як таку, що не відповідає вимогам ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала суду, прийнята за результатами розгляду питання про прийняття заяви про зміну позовних вимог, окремо не оскаржується.
Суддя Зозуля Д. П.