Справа № 2-331/11
.
18 березня 2011 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючої-судді ОСОБА_1; І.А.
при секретарі Павлюченко О.Ю.
з участю адвокатів ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Сміла цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Національної акціонерної страхової компанії „Оранта”, ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою,
встановив:
ОСОБА_4 1 вересня 2010 року біля 13-45 год., керуючи автомобілем НОМЕР_1 і рухаючись по вул. Мазура в м. Сміла, не дотримався безпечної дистанції та не врахував дорожню обстановку, внаслідок чого сталося зіткнення його автомобіля НОМЕР_2, що призвело до пошкодження транспортних засобів.
За порушення відповідачем п. 13.1 ПДР України постановою Смілянського міьскрайсуду від 20 вересня 2010 року його притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП у вигляді 400 грн. штрафу.
30 липня 2009 року між відповідачами укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Позивачка, уточнивши свої вимоги, просить стягнути з НАСК „Оранта” в рахунок відшкодування витрат на відновлювальний ремонт 15870,22 грн., оскільки до цього часу відповідач не виконав своїх договірних зобов'язань, а також витрати по оплаті судового збору і ІТЗ та за надання правової допомоги. Крім того просить стягнути ОСОБА_4 втрату товарного виду автомобіля в сумі 1649,68 грн., моральну шкоду в сумі 3000 грн., витрати за проведення експертного дослідження автомобіля в сумі 450 грн.
Відповідач ОСОБА_4 позов визнав частково, посилаючись на те, що права позивачки порушила саме страхова компанія, яка без будь-яких підстав своєчасно не виплатили страхове відшкодування, а тому його діями ніяка моральна шкода їй не заподіяна. Про наявність спору він дізнався лише отримавши від суду позовну заяву, хоча своєчасно надав відповідачу постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності. В зв'язку з цим позов він визнає лише в частині відшкодування втрати товарного виду автомобіля та частково моральної шкоди. Також він погоджується з тим, що відшкодовувати судові витрати, в тому числі і за експертне дослідження, повинна страхова компанія, так як звернення позивачки до суду викликано саме її бездіяльністю.
Представник страхової компанії позов також визнав частково, посилаючись на те, що саме учасниками ДТП не був своєчасно наданий весь пакет документів, необхідний для проведення виплат. Крім того страхова компанія визначила розмір відшкодування, який не співпадає з зазначеним у дослідженні експерта, а тому згодна виплатити його в сумі 10873,94 грн., так як є сумніви у достовірності суми, визначеної у висновку експерта. Що стосується витрат по справі, то вони відповідно до вимог закону повинні бути стягнуті з обох відповідачів пропорційно задоволеним вимогам.
Заслухавши сторони, їх представників, експерта, свідка, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст. 1166, 1167, 1187, 1194 ЦК України майнова та моральна шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала за наявності її вини; шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом; особа, що застрахувала свою відповідальність, в разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування, зобов'язана сплатити різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою. Порядок проведення виплати страхової суми визначається також ст. ст. 9, 22, 29, 35 ЗУ „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”.
Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження від 7 вересня 2010 року вартість відновлювального ремонту становить 15870 грн. 22 коп., а втрата товарного вигляду автомобіля визначена в сумі 1649,68 грн. Таким чином відповідно до умов договору страхування НАСК „Оранта” повинна була виплатити позивачці своєчасно вказану суму, оскільки, як встановлено, в судовому засіданні, всі необхідні документи були учасниками ДТП надані, проте документи на проведення виплат направлені лише 17 лютого 2011 року після наявності в суді даного позову та до цього часу не виплачені ОСОБА_3 Доказів вини учасників ДТП у несвоєчасному наданні документів для призначення страхового відшкодування представником відповідача надано не було, хоча обидві сторони пояснили, що кожен самостійно надавав постанову про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності в страхову компанію.
Суд не може прийняти до уваги посилання представника страхової компанії на те, що виплата повинна становити ту суму, що визначена аварійним комісаром у своєму звіті № 426, оскільки вони спростовуються іншими доказами по справі.
В судовому засіданні встановлено, в тому числі з пояснень експерта, що обстеження транспортного засобу проводилось на станції технічного обслуговування, де в подальшому здійснювався ремонт автомобіля. При цьому були присутні обидва учасника ДТП та проводився необхідний демонтаж автомобіля для встановлення пошкоджень, що неможливо виявити при поверхневому огляді. ОСОБА_4 в судовому засіданні також пояснив, що акт обстеження експертом транспортного засобу він підписав лише після приїзду аварійного комісара та його ознайомлення з вказаним актом. Таким чином, вказаний спеціаліст товарознавець фактично визнав наявність тих пошкоджень, що були зафіксовані експертом.
З висновку експерта та його пояснень в судовому засіданні вбачається, що він має відповідні свідоцтва на зайняття діяльністю та тривалий стаж роботи, займається виключно експертними дослідженнями, є незалежним експертом, що не працює в жодній структурі. Також при наданні роз'яснень суду він обгрунтував свої висновки, посилаючись на те, що в звіті аварійного комісара не вказаний його стаж роботи, спеціальна освіта та кваліфікація, ним не вказані всі внутрішні пошкодження та весь обсяг супутніх робіт, методика обрахування застосована 2003 року, хоча необхідно виходити з такої за 2009 рік, зазначена вартість запасних частин при придбанні їх у офіційного ділера, який не включає до неї ПДВ. Всі вказані обставини в їх сукупності могли вплинути на розбіжність визначення вартості відновлювального ремонту. Крім того з його пояснень вбачається, що використання довідника „Бюлетень автотовароведа” № 53, а не № 54, на що посилався представник НАСК „Оранта”, не вплинув ніяким чином на його висновок, оскільки відповідно до нього застосовувався коефіцієнт експлуатаційного зносу автомобіля, а в даному випадку за обома довідниками він становив 0, так як автомобілю немає 7 років і його експлуатація відповідала визначеним нормам.
При таких обставинах суд не вбачає підстав для неприйняття в якості доказу експертного дослідження від 7 вересня 2010 року та визначення страхового відшкодування відповідно до звіту аварійного комісара, оскільки перший є найбільш обґрунтованим та фактично відповідає коштам, що були витрачені позивачкою на проведення ремонту автомобіля, з врахуванням придбання нею запчастин за ціною з включенням в неї ПДВ.
На підтримку своїх вимог в частині відшкодування моральної шкоди ОСОБА_3 посилалась на те, що під час ДТП 1 вересня 2010 року вона отримала нервовий стрес, на її утриманні знаходиться дитина-інвалід шкільного віку, а пошкоджений автомобіль являвся тим засобом, за допомогою якого вона доправляла її до школи, відсутність протягом тривалого часу в користуванні автомобіля порушувало звичний порядок її життя.
Оскільки вказаний страховий договір не передбачав відшкодування моральної шкоди та втрати товарного вигляду автомобіля, то ці суми підлягають стягненню з ОСОБА_4, як з винної особи у заподіянні шкоди, як і витрати на проведення експертного дослідження.
Разом з тим відповідно до ст. 1193 ЦК України суд може зменшити розмір відшкодування залежно від матеріального становища особи-боржника, а тому задовольняє вимоги щодо відшкодування моральної шкоди частково в сумі 1000 грн., з врахуванням того, що затримка з виплатою страхового відшкодування фактично виникла не з його вини та було пошкоджено і його автомобіль також.
Відповідно до ст. 22 ЗУ „Про обов'язкове страхування...” якщо судом встановлено відшкодувати потерпілому моральну шкоду, передбачену п.п.3,4 ч.2 ст. 23 ЦК України, таке відшкодування, в розмірі визначеному судом, здійснює особа, яку визнано винною у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди. Оскільки вимоги про відшкодування моральної шкоди заявлені з підстав, передбачених п.3 ч.2 ст. 23 ЦК України, винною особою у ДТП є відповдіач, вона повинна бути стягнута лише з ОСОБА_4
Оскільки вимоги позивачки задоволені, а її звернення до суду фактично викликано безпідставною бездіяльністю НАСК „Оранта”, то з неї необхідно стягнути витрати по справі у вигляді судового збору в сумі 183,50 грн., за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн., та правової допомоги в сумі 600 грн.
На підставі ст. ст. 23, 981, 982, 984, 990, 1166, 1167, 1187, 1193, 1194 ЦК України, ст. ст. 9, 22, 29, 35 ЗУ „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних
вирішив:
Позов задоволити.
Стягнути з Національної акціонерної страхової компанії „Оранта” на користь ОСОБА_3 невиплачене страхове відшкодування матеріальної шкоди в сумі 15870,22 грн., а також витрати по оплаті судового збору в сумі 183,50 грн., інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн., та наданню правової допомоги в сумі 600 грн., а всього 16773,72 грн.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 за втрату товарного вигляду автомобіля „Шевроле-Лачетті”, реєстраційний номер НОМЕР_3 в сумі 1649,68 грн., моральну шкоду в сумі 1000 грн., а також витрати по оплаті висновку експерта в сумі 450 грн., а всього 3099,68 грн.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Черкаської області через Смілянський міськрайсуд шляхом подачі в 10 денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі його оскарження - після розгляду справи апеляційним судом, якщо воно не буде скасоване
Головуюча: І. А. Зайончковська