"13" травня 2015 р. Справа № 6/51
Колегія суддів у складі:
ãîëîâóþ÷èé ñóääÿ Ïóëü Î.À., ñóääÿ Á³ëîóñîâà ß.Î., ñóääÿ Ïëàõîâ Î.Â.,
ïðè ñåêðåòàð³ Ëèòâèíîâ³é Ê.Î.,
ïðåäñòàâíèêè ñòîð³í íå ç'ÿâèëèñü
ðîçãëÿíóâøè ó â³äêðèòîìó ñóäîâîìó çàñ³äàíí³ ó ïðèì³ùåíí³ Õàðê³âñüêîãî àïåëÿö³éíîãî ãîñïîäàðñüêîãî ñóäó àïåëÿö³éí³ ñêàðãè ÓÏÔÓ â Òðîñòÿíåöüêîìó ðàéîí³ Ñóìñüêî¿ îáëàñò³ (âõ. ¹2613 Ñ/2, 2615 Ñ/2, 2616 Ñ/2, 2618 Ñ/2 ) íà óõâàëó ãîñïîäàðñüêîãî ñóäó Ñóìñüêî¿ îáëàñò³ â³ä 02.04.15ð. ó ñïðàâ³ ¹ 6/51
çà çàÿâîþ Äϲ ó Òðîñòÿíåöüêîìó ðàéîí³ Ñóìñüêî¿ îáëàñò³,
äî ÂÀÒ "Òðîñòÿíåöüêå ï³äïðèºìñòâî "Ðàéàãðîòåõñåðâ³ñ",
ïðî âèçíàííÿ áàíêðóòîì,-
ÂÑÒÀÍÎÂÈËÀ:
Ухвалою господарського суду Сумської області від 02.04.2015р. (суддя Соп'яненко О.Ю.) 1. У задоволенні заяви № 4618/08-25 від 28.11.2014 року Управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі про визнання поточних кредиторських вимог у розмірі 743 грн. 05 коп. - відмовлено. 2. У задоволенні заяви УПФУ в Тростянецькому районі №40/08-25 від 06.01.2015 року про визнання поточних кредиторських вимог в сумі 743,05 грн. - відмовлено. 3. У задоволенні заяви УПФУ в Тростянецькому районі № 370/08-25 від 29.01.2015 року про визнання поточних кредиторських вимог в сумі 743,06 грн. - відмовлено. 4. У задоволенні заяви № 881/08-25 від 27.02.2015 року УПФУ в Тростянецькому районі про визнання кредиторських вимог на суму 743,05 грн. - відмовлено.
УПФУ в Тростянецькому районі Сумської області з ухвалою місцевого господарського суду не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву кредитора - УПФУ в Тростянецькому районі Сумської області про визнання поточних кредиторських вимог у розмірі 743,05 грн. з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком №2 за листопад 2014р.
УПФУ в Тростянецькому районі Сумської області з ухвалою місцевого господарського суду не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву кредитора - УПФУ в Тростянецькому районі Сумської області про визнання поточних кредиторських вимог у розмірі 743,05 грн. з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком №2 за грудень 2014р.
УПФУ в Тростянецькому районі Сумської області з ухвалою місцевого господарського суду не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву кредитора - УПФУ в Тростянецькому районі Сумської області про визнання поточних кредиторських вимог у розмірі 743,06 грн. з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком №2 за січень 2015р.
УПФУ в Тростянецькому районі Сумської області з ухвалою місцевого господарського суду не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву кредитора - УПФУ в Тростянецькому районі Сумської області про визнання поточних кредиторських вимог у розмірі 743,05 грн. з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком №2 за лютий 2015р.
Враховуючи, що апеляційні скарги Управління Пенсійного фонду України в в Тростянецькому районі подані на одну і ту саму ухвалу господарського суду Сумської області від 02.04.2015р. у справі № 6/51, колегія суддів дійшла висновку про прийняття вищезазначених апеляційних скарг до спільного розгляду.
УПФУ в Тростянецькому районі Сумської області апеляційні скарги обґрунтовують тим, що на думку апелянта, у відповідності з нормами Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та Інструкцією, які є обов'язковими для виконання та спеціальними у регулюванні правовідносин, що виникають між органом Пенсійного фонду та платником, не передбачено припинення нарахування заборгованості на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах в період, коли щодо боржника відкрита ліквідаційна процедура. Відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій працівникам підприємства здійснюється до внесення запису до ЄДРПОУ про державну реєстрацію припинення юридичної особи.
13.05.2015р. до суду від апелянта надійшли факсограмою заяви ( вх. 264, 265, 266, 267), в яких останній просить провести розгляд справи без його участі у зв'язку з неможливістю представника апелянта прийняти участь у судовому засіданні.
Інші учасники процесу в судове засідання не з'явилися.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України на підставі наявних у справі доказів, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.
Ухвалою господарського суду Сумської області від 29.07.2003р. порушено провадження у справі №6/51 про визнання ВАТ "Тростянецьке підприємство "Райагротехсервіс" банкрутом.
Постановою господарського суду Сумської області від 17.12.2007р. боржника ВАТ "Тростянецьке підприємство "Райагротехсервіс" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.
Згідно з приписами статті 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
В силу п. 1-1 прикінцевих положень Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі - Закон) в редакції Закону від 22.12.2011 р. №4212-VІ, який набрав чинності 19.01.2013 р., положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
Таким чином, враховуючи, що провадження у справі порушено 29.07.2003р. (тобто до набрання чинності новою редакцією Закону), постанову про визнання боржника банкрутом прийнято 17.12.2007р., а також ту обставину, що спір у даній справі не стосується продажу майна боржника та здійснення ліквідаційної процедури, колегія суддів зазначає, що до спірних правовідносин мають бути застосовані положення Закону в редакції, чинній до 19.01.2013 р.
Як убачається з матеріалів справи, в грудні 2014 року до господарського суду надійшла заява № 4618/08-25 від 28.11.2014 року УПФУ в Тростянецькому районі про визнання кредиторських вимог на суму 743,05 грн. З поданих документів вбачається, що вимоги складаються з боргу по сплаті відшкодування на виплату та доставку пільгових пенсій за списком 2 за листопад 2014 року, що підтверджується розрахунками сум сплати витрат на виплату пенсій, призначених відповідно до п.п. “б” “з” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.
В січні 2015 року до господарського суду надійшла заява № 40/08-25 від 06.01.2015 року УПФУ в Тростянецькому районі про визнання кредиторських вимог на суму 743,05 грн. З поданих документів вбачається, що вимоги складаються з боргу по сплаті відшкодування на виплату та доставку пільгових пенсій за списком 2 за грудень 2014 року, що підтверджується розрахунками сум сплати витрат на виплату пенсій, призначених відповідно до п.п. “б” “з” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.
В лютому 2015 року до господарського суду надійшла заява № 370/08-25 від 29.01.2015 року УПФУ в Тростянецькому районі про визнання кредиторських вимог на суму 743,05 грн. З поданих документів вбачається, що вимоги складаються з боргу по сплаті відшкодування на виплату та доставку пільгових пенсій за списком 2 за січень 2015 року, що підтверджується розрахунками сум сплати витрат на виплату пенсій, призначених відповідно до п.п. “б” “з” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.
В березні 2015 року до господарського суду надійшла заява № 881/08-25 від 27.02.2015 року УПФУ в Тростянецькому районі про визнання кредиторських вимог на суму 743,05 грн. З поданих документів вбачається, що вимоги складаються з боргу по сплаті відшкодування на виплату та доставку пільгових пенсій за списком 2 за лютий 2015 року, що підтверджується розрахунками сум сплати витрат на виплату пенсій, призначених відповідно до п.п. “б” “з” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.
Відповідно до правової позиції Управління Пенсійного фонду України в в Тростянецькому районі Сумської області, викладеної в апеляційних скаргах, вимоги з відшкодування пільгових пенсій у вищевказаних розмірах, що виникли під час провадження процедур банкрутства, є поточними, а тому мають бути відшкодовані в порядку, встановленому відповідними нормами Законів України “Про пенсійне забезпечення”, “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування”, а також Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України (затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. №21-1, далі - Інструкція).
Крім того, апелянтом зазначено, що Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та Інструкцією не передбачено припинення нарахування заборгованості на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, в період, коли щодо боржника відкрита ліквідаційна процедура.
Стосовно вищевказаних аргументів колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 5 Закону провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
Як убачається зі змісту даної норми, при здійсненні провадженні у справах про банкрутство Закон (яким врегульовано, зокрема, порядок здійснення ліквідаційної процедури) має пріоритет перед іншими законодавчими актами України.
Статтею 1 Закону визначено поняття кредитора - це юридична або фізична особа, державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника. Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу, строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким що настав. Вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедури банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.
Отже, під час ліквідаційної процедури не виникає будь-яких нових зобов'язань, що можуть бути заявлені в порядку ст. 23 Закону № 2343-ХІІ.
Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" № 2343-ХІІ - ліквідатор повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю, тому після звільнення працівників підприємства - банкрута фонд оплати праці не формується і не сплачуються витрати на виплату і доставку пенсій.
Зі змісту даної норми вбачається, що поточні кредитори можуть звернутися в ліквідаційну процедуру з грошовими вимогами до банкрута, які виникли за період після порушення провадження у справі і до дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом. Зазначений висновок відповідає правовій позиції Вищого господарського суду України (постанова від 18.09.2013 р. у справі №6/108-09) та Верховного Суду України (постанови від 18.03.2014 р. та від 18.04.2014 р. у справі №6/108-09).
Щодо законів України, на які посилається апелянт, колегія суддів зазначає, що ними врегульовано порядок покриття витрат на виплату та доставку пільгових пенсій шляхом введення окремого виду збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
А саме, відповідно до ст. 1, 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.
Для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій,
призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Статтею 4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" встановлена ставка збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Отже, суми витрат на виплату та доставку пільгових пенсій є окремим видом збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, в зв'язку з чим на них також розповсюджується дія норм, встановлених у ч. 1 ст. 23 Закону.
Таким чином, на думку колегії суддів, вимоги Управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі до боржника у сумі 743,05 грн. заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком №2 за листопад 2014р., у сумі 743,05 грн. заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком №2 за грудень 2014р., у сумі 743,05 грн. заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком №2 за січень 2015р., у сумі 743,06 грн. заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком №2 за лютий 2015р. не мають характеру поточних, оскільки виникли після прийняття постанови господарського суду про визнання боржника банкрутом.
Відповідно до ч. ч. 8, 9 ст. 30 Закону кошти, які надходять при проведенні ліквідаційної процедури, зараховуються на основний рахунок боржника, з якого здійснюються виплати кредиторам у порядку, передбаченому ст. 31 Закону, з основного рахунку проводяться такі виплати: поточні комунальні та експлуатаційні платежі, інші витрати, пов'язані із здійсненням ліквідаційної процедури.
У статті 31 Закону зазначено склад витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури, яка також не передбачає сплату фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій та внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - в зв'язку з чим колегія суддів дійшла висновку, що вимоги заявника не є ані витратами четвертої черги, ані поточними зобов'язаннями, виходячи зі змісту спеціального Закону.
Посилання апелянта на постанову Верховного Суду України від 30.05.2011р. колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки вони спростовуються правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах, прийнятих пізніше (зокрема, від 18.03.2014 р. та від 18.04.2014 р. у справі №6/108-09, від 13.05.2014 р. у справі №5021/321/12).
За таких обставин, на думку колегії суддів, висновок місцевого господарського суду про те, що вимоги УПФУ в Тростянецькому районі не підлягають задоволенню, оскільки не мають характеру поточних та виникли після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом - є обґрунтованим і таким, що відповідає матеріалам справи та приписам чинного законодавства.
Отже, здійснивши апеляційний перегляд оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає, що викладені в апеляційних скаргах твердження зроблені при довільному трактуванні обставин справи та норм чинного законодавства, аргументи заявника скарги ґрунтуються на припущеннях, на їх підтвердження не надано відповідно до статей 33, 36 Господарського процесуального кодексу України доказів з посиланням на конкретні норми матеріального та процесуального права, які б спростовували висновки місцевого господарського суду.
Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а оскаржувану ухвалу слід залишити без змін.
З огляду на викладене, керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтями 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Харківський апеляційний господарський суд, -
ÏÎÑÒÀÍÎÂÈÂ:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі про визнання поточних кредиторських вимог у розмірі 743,05 грн. з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком №2 за листопад 2014р. залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі про визнання поточних кредиторських вимог у розмірі 743,05 грн. з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком №2 за грудень 2014р. залишити без задоволення
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі про визнання поточних кредиторських вимог у розмірі 743,06 грн. з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком №2 за січень 2015р. залишити без задоволення
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі про визнання поточних кредиторських вимог у розмірі 743,05 грн. з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком №2 за лютий 2015р. залишити без задоволення
Ухвалу господарського суду Сумської області від 02.04.2015 року у справі №6/51 залишити без змін.
Повний текст постанови складено 15.05.2015 року.
Головуючий суддя О.А.Пуль
Суддя Я.О.Білоусова
Суддя О.В.Плахов