79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"06" травня 2015 р. Справа № 914/4190/14
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого - судді Скрипчук О.С.
суддів Дубник О.П.
Матущака О.І.
при секретарі судового засідання Лагутіні В.Б.
розглянувши апеляційну скаргу Українсько-польського спільного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Артгос-Пласт» б/н від 23.02.2015 року
на рішення Господарського суду Львівської області від 09.02.2015 року
у справі № 914/4190/14
за позовом: резидента Республіки Польща - Акціонерного товариства Завод пластмас «Артгос», м. Бжозув Бжозувського повіту Підкарпатського воєводства Республіки Польща
до відповідача: Українсько-польського спільного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Артгос-Пласт», м. Городок Львівської області
про повернення майна.
за участю представників:
від позивача: Піка М.Є. - довіреність б/н від 01.04.2015 року;
від відповідача: Гринчук В.З. - довіреність б/н від 14.01.2015 року;
Резидент Республіки Польща - Акціонерне товариство Завод пластмас «Артгос» звернувся до Господарського суду Львівської області із позовом до Українсько-польського спільного підприємства ТзОВ «Артгос-Пласт» про повернення майна.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 09.02.2015 року у справі № 914/4190/14 (суддя Коссак С.М.) позов резидента Республіки Польща - Акціонерного товариства Завод пластмас «Артгос» задоволено. Суд виніс рішення, яким зобов'язав Українсько-польське спільне підприємство Товариство з обмеженою відповідальністю «Артгос-Пласт» повернути Акціонерному товариству Завод пластмас «Артгос» майно: форма «Горщик 180» №7395, форма «Герметична кришка відра 12 Л» №218, форма «Вішак для одягу» №7277, форма «Балконна коробка L70» №9385, форма «Витискач до мопа» №7414, Навантажувач №9620, Млин для пластику №9402, Коробка ажурна №65, форма для ручки до відра №9351, форма «Ручка до миски» №9422, форма «Шуруп до унітазу» №9367, форма «Опорна вкладка» №9365, форма «гвинт до унітазу» №9381, форма «гайка до унітазу» №9382, Млин для пластмас №080419S0304C03, форма «прокладка для унітазу» №9557, форма «Опорна пробка для унітазу» №9598, форма «Кришка для унітазу С 10» №9588, форма «Решітка до хлібниці» №9526, форма «Завіса до кришки для унітазу С 10» №9592, форма «Cидіння для унітазу Венеція» №9655, форма «Частина до кришки для унітазу» №9656, форма «Відбій до кришки для унітазу» №9638, форма «Завіса до кришки для унітазу» №9452, форма «Прокладка для унітазу» №9554, форма «Прокладка для унітазу» №9671, форма «Завіса до кришки для унітазу» №9672, форма «Гвинт до кришки для унітазу АРЕНА» №9608, форма «Cидіння для унітазу С 21» №9607, форма «Cидіння для унітазу Метеор» №9455, форма «Відбій до кришки для унітазу» №9533, форма «Відбій до кришки для унітазу АРЕНА» №9545, форма «Cидіння для унітазу Оригінал» №9626, форма «Миска 240 - 3Л» №9479, форма «Відро 12 Л» №9580, форма «Ручка до відра 12 Л» №9581, форма «Накладка до кришки для унітазу БОБАС» №9547, форма «Накладка до кришки для унітазу» №9444, форма «Тримач для туалетного паперу» №9583, форма «Миска 220 - 2Л» №9528, форма «Витискач до мопа» №9657 шляхом надання доступу до нього для його вивезення.
Не погоджуючись з даним рішенням, Українсько-польське спільне підприємство ТзОВ «Артгос-Пласт» подало апеляційну скаргу б/н від 23.02.2015 року, в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 09.02.2015 року скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального і процесуального права. А саме скаржник стверджує, що місцевий господарський суд прийняв рішення про повернення навантажувача та млина для пластика, які не є прес-формами та не передавались в оперативний лізинг відповідачу за умовами, наданих позивачем договорів оперативного лізингу.
Позивачем не було подано відзиву на апеляційну скаргу.
Відповідачем було подано клопотання б/н від 10.04.2015 року (вх. № 01-04/2279/15 від 14.04.2015 року), в якому просить суд викликати для дачі пояснень Галіва Ростислава Любомировича (колишнього директора Українсько-польського спільного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Артгос-Пласт») та Кшиштофа Зємбу (голову правління Акціонерного товариства Завод пластмас «Артгос»). Дане клопотання колегією суддів відхилене.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, на протязі 2003 - 2010рр. між Акціонерним товариством Завод пластмас «Артгос» (лізингодавець) та Українсько-польським спільним підприємством ТзОВ «Артгос-Пласт» (лізингоодержувач) були укладені договори оперативного лізингу, а саме: № 015/2003 від 01.11.2003р., № 1/2005 від 02.02.2005р., №1/2006 від 02.04.2006р., № 1/2007 від 01.02.2007р., № 1/2008 від 01.01.2008р., № 1/2009 від 01.04.2009р, № 1 від 01.02.2010р. Згідно умов яких лізингодавець передав, а лізингоодержувач отримав в користування майно.
В подальшому, 20.08.2014р. між сторонами було укладено договір про отримання майна в оперативний лізинг та зобов'язання його повернути (надалі договір).
Відповідно до п. 1.1 договору від 20.08.2014 року, боржник (Українсько-польське спільне підприємство ТзОВ «Артгос-Пласт») визнав та підтвердив, що отримав від позивача, в період з 2004 по 2014р. включно, майно в оперативний лізинг загальною вартістю 208 000,00 польських злотих, що станом на момент укладення даного договору становить 852800,00 грн. Перелік майна зазначено в таблиці, яка міститься в умовах договору.
Відповідно до п.1.2. договору відповідач зобов'язується повернути майно, визначене у п.1.1. договору, у робочому стані з врахуванням зносу, до 30 вересня 2014р. включно.
Позивач при зверненні до суду першої інстанції стверджує, що відповідач не повернув йому майно згідно договору від 20.08.2014 року, а тому звернувся із позовом до суду.
При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.
Статею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 638 цього Кодексу встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. При цьому, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для даного виду договору, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 180 ГК України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.
Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.
У разі визнання погодженої сторонами в договорі ціни такою, що порушує вимоги антимонопольно-конкурентного законодавства, антимонопольний орган має право вимагати від сторін зміни умови договору щодо ціни.
Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.
Приписами ч.8 ст. 181 ГК України передбачено, що у разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).
Відповідно до 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.
До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Договір лізингу має бути укладеним у письмовій формі з зазначенням у ньому предмета лізингу, строку лізингу, розміру лізингових платежів.
Разом з тим судом встановлено та не заперечується сторонами, що 20.08.2014р. між сторонами було укладено договір про отримання майна в оперативний лізинг та зобов'язання його повернути. Відповідно до п. 1.1 договору від 20.08.2014 року, боржник (Українсько-польське спільне підприємство ТзОВ «Артгос-Пласт») визнав та підтвердив, що він отримав від позивача, в період з 2004 по 2014р. включно, майно в оперативний лізинг загальною вартістю 208 000,00 польських злотих, що станом на момент укладення даного договору становить 852800,00 грн. Перелік майна зазначено в таблиці, яка міститься в умовах договору.
Також, судом встановлено, що зазначене майно в переліку договору від 20.08.2014 року було предметом договорів оперативного лізингу: № 015/2003 від 01.11.2003р., № 1/2005 від 02.02.2005р., №1/2006 від 02.04.2006р., № 1/2007 від 01.02.2007р., № 1/2008 від 01.01.2008р., № 1/2009 від 01.04.2009р, № 1 від 01.02.2010р. На підставі цих договорів лізингодавець передав, а лізингоодержувач отримав в користування майно.
Отже, сторони уклавши договір отримання майна в оперативний лізинг та зобов'язання його повернути від 20.08.2014 року не вчинили жодних дій по переданню майна, оскільки майно перебувало в користуванні відповідача згідно договорів оперативного лізингу: № 015/2003 від 01.11.2003р., № 1/2005 від 02.02.2005р., №1/2006 від 02.04.2006р., № 1/2007 від 01.02.2007р., № 1/2008 від 01.01.2008р., № 1/2009 від 01.04.2009р, № 1 від 01.02.2010р.
Разом з тим, слід зазначити, що сторони укладаючи договір від 20.08.2014 року не досягнули згоди щодо ціни договору (ціни лізингових платежів), яка є істотною умовою.
Ціна договору, згідно ч. 1 ст. 189 ГК України є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання. Не встановлення загальної ціни договору на момент його укладення суперечить приписам норм матеріального права.
Посилання суду першої інстанції на те, що договір від 20.08.2014 року містить ціну договору, колегією суддів оцінюється критично. Адже, зазначена ціна в договорі 852800,00 грн. це є вартість предмета лізингу, а не ціна лізингових платежів (що для договору лізингу є істотною умовою договору).
Таким чином, не досягнули згоди щодо ціни договору (вартості лізингових платежів), яка є його істотною умовою, останній є неукладеним (таким, що не відбувся), а тому позовні вимоги резидента Республіки Польща - Акціонерного товариства Завод пластмас «Артгос» до Українсько-польського спільного підприємства ТзОВ «Артгос-Пласт» про повернення майна, згідно договору від 20.08.2014 року не підлягають до задоволення.
У зв'язку із викладеним, Львівський апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити, а рішення Господарського суду Львівської області від 09.02.2015 року - скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, 103- 105 Господарського процесуального кодексу України, -
Львівський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу задоволити.
2. Рішення Господарського суду Львівської області від 09.02.2014 року скасувати, прияти нове рішення, яким в позові відмовити.
3. Стягнути з резидента Республіки Польща - Акціонерного товариства Завод пластмас «Артгос» (Zaklad Tworzyw Sztucznych «Artgos» Spolka Akcyjna) Regon: 370415303, NIP: 6860000853); (36-200, Республіка Польща, Підкарпатське воєводство, Бжозувський повіт, гміна м. Бжозув, м. Бжозув, вул. Жешувська, 20) на користь Українського - Польського спільного підприємства Товариство з обмеженою відповідальністю «Артгос-Пласт» (81500, Львівська область, Городоцький район, місто Городок, вулиця Заводська, буд.4; ідентифікаційний код юридичної особи 30714984) 8528,00 грн. судового збору за перегляд рішення в апеляційному порядку.
4. Доручити Господарському суду Львівської області видати наказ.
5. Справу направити в Господарський суд Львівської області.
Повний текст постанови складено і підписано 14.05.2015 року.
Головуючий - суддя Скрипчук О.С.
суддя Дубник О.П.
суддя Матущак О.І.