79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"05" травня 2015 р. Справа № 914/1307/13
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого - судді Кравчук Н.М.
суддів Гнатюк Г.М.
Мирутенко О.Л.
розглянувши апеляційну скаргу Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" (надалі ЛМКП "Львівтеплоенерго"), б/н від 27.02.2015р.
на рішення господарського суду Львівської області від 03.02.2015р.
у справі №914/1307/13
за позовом: ЛМКП "Львівтеплоенерго" м. Львів,
до відповідача: публічного акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" (надалі ПАТ "ДТЕК Західенерго"), м. Львів,
третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні
відповідача: відокремлений підрозділ "Галременерго" ПАТ "ДТЕК Західенерго" (надалі ВП "Галременерго" ПАТ "ДТЕК Західенерго"), м. Львів,
третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Львівська міська рада, м. Львів,
третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні
відповідача: Державна податкова інспекція у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (надалі ДПІ у Сихівському районі м. Львова), м. Львів,
третя особа-4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: публічне акціонерне товариство "Львівобленерго", (надалі ПАТ "Львівобленерго" м. Львів
про стягнення 304 166,34 грн. заборгованості та судових витрат,
за участю представників учасників судового процесу:
від позивача: Коцелко Ю.В.
від відповідача: Чорній О.Б.
від третьої особи-1: Чорній О.Б.
від третьої особи-2: не з'явився
від третьої особи-3: не з'явився
від третьої особи-4: не з'явився
Учасникам судового процесу роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22, 28 ГПК України. Заяв про відвід суддів та клопотань про здійснення технічної фіксації судового процесу від сторін не надходило.
ЛМКП "Львівтеплоенерго" звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до ПАТ "ДТЕК Західенерго" про стягнення 304 166,34 грн. відшкодування витрат на сплату земельного податку.
Рішенням господарського суду Львівської області від 06.11.2013р. у справі № 914/1307/13 позовні вимоги задоволено, стягнуто з ПАТ "ДТЕК Західенерго" на користь ЛМКП "Львівтеплоенерго" 304 166,34 грн. відшкодування витрат на сплату земельного податку та 6 083,33 грн. судового збору (а.с. 199-210 том ІІ).
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.02.2014р. рішення господарського суду Львівської області від 06.11.2013р. скасовано в частині стягнення з ПАТ "ДТЕК Західенерго" на користь ЛМКП "Львівтеплоенерго" 304 166,34 грн. відшкодування витрат на сплату земельного податку та 6 083,33 грн. судового збору. Постановлено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ЛМКП "Львівтеплоенерго" про стягнення 304 166,34 грн. відшкодування витрат на сплату земельного податку відмовлено повністю (у мотивувальній частині постанови апеляційний суд зробив висновок, що договір від 23.05.2005р. №06/50-05 є недійсним). У решті рішення господарського суду Львівської області від 06.11.2013р. у справі №914/1307/13 залишено без змін (а.с. 76-83 том ІІІ).
Постановою Вищого господарського суду України від 22.04.2014р. постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.02.2014р. скасовано, справу направлено на новий перегляд до Львівського апеляційного господарського суду. Скасовуючи згадану постанову ЛАГС, Вищий господарський суд зазначив, що суд апеляційної інстанції при постановленні нового рішення, мотивувальна частина якого місить посилання на необхідність визнання договору від 23.05.2005р. №06/50-05 недійсним на підставі п.1 ч.1 ст.83 ГПК України, в резолютивній його частині про це не зазначив, чим допустив порушення вимог норм процесуального права (а.с. 145-149 том ІІІ).
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.07.2014р. рішення господарського суду Львівської області від 06.11.2013р. залишено без змін, апеляційну скаргу - без задоволення (а.с. 200-206 том ІІІ).
Постановою Вищого господарського суду України від 28.10.2014р. рішення господарського суду Львівської області та постанову Львівського апеляційного господарського суду скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд (а.с. 257-262 том ІІІ).
Направляючи справу на новий розгляд, касаційний суд зазначив, зокрема, що суди попередніх інстанції не звернули увагу на те, що за приписами Земельного кодексу України набуття права на землю здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання у користування. Єдиним документом, що посвідчує право власності або постійного користування земельною ділянкою є державний акт встановленої форми. Право тимчасового користування виникає на підставі договору оренди. Судами встановлено, що згідно державного акта №11-1113 (005059) від 09.02.1998р. право постійного користування земельною ділянкою площею 11,5301 за адресою: вул. Козельницька, 5 для виробничих потреб підприємства "Львівські теплові мережі" передано ДАЕК "Львівобленерго". Будь-яких інших передбачених земельним законодавством правовстановлюючих документів на право користування спірною земельною ділянкою судами не встановлено, відтак, висновок про те, що позивач є належним землекористувачем на підставі наказу Департаменту міського інженерного господарства, акта-приймання передачі або іншого непередбаченого діючим законодавством документа є помилковим.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, спір виник в зв'язку із невиконанням відповідачем договору №06/50-05 від 23.05.2005р. про відшкодування витрат балансоутримувача, понесені ним за оплату земельного податку, тобто, судам необхідно надати правову оцінку договору.
У силу вимог ч.1 ст.11112 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
При новому розгляді справи, рішенням господарського суду Львівської області від 03.02.2015р. у справі № 914/1307/13 (суддя Яворський Б.І.) визнано недійсним договір про відшкодування витрат балансоутримувача №06/50-05, укладеного 23.05.2005р. між Львівським ЛМКП "Львівтеплоенерго" та ВАТ "Західенерго". У задоволенні позовних вимог відмовлено повністю (а.с. 75-87 том IV).
Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що спірний договір укладений всупереч вимогам ст.203 ЦК України, оскільки ЛМКП "Львівтеплоенерго" не довело, що є власником чи належним користувачем спірної земельної ділянки, а тому у позивача відсутні правові підстави на укладення спірного договору про відшкодування земельного податку з відповідача - фактичного землекористувача.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ЛМКП "Львівтеплоенерго" подало апеляційну скаргу, в якій рішення суду першої інстанції вважає прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, просить його скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задоволити повністю. Зокрема, скаржник зазначає, що в оскаржуваному рішення не наведено в чому конкретно полягає неправомірність дій ЛМКП "Львівтеплоенерго" і яким нормам законодавства не відповідає спірний договір.
Згідно довідки про автоматичний розподіл справ між суддями від 03.03.2015р. дану справу розподілено до розгляду судді-доповідачу Кравчук Н.М., склад колегії сформований з суддів: Кравчук Н.М. - головуючий суддя, Гнатюк Г.М. та Мирутенко О.Л.
Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 06.03.2015р. поновлено строк на подання апеляційної скарги, прийнято її до провадження та призначено до розгляду на 19.03.2015р.
Ухвалою суду від 19.03.2015р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 23.04.2015р.
Ухвалою суду від 23.04.2015р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 05.05.2015р.
Представник позивача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримала повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні проти доводів скаржника заперечив з підстав, викладених у запереченнях на апеляційну скаргу, рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Представник третьої особи-1 в судовому засіданні проти доводів скаржника заперечив з підстав, викладених у запереченнях на апеляційну скаргу, рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Треті особи - 2,3,4 участі уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, хоча належним чином були повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.
Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.
Рішенням Львівської міської ради від 15.08.1997р. № 513 надано в постійне користування ДАЕК "Львівобленерго" для виробничих потреб підприємства "Львівські теплові мережі" земельну ділянку площею 11,5301 га на вул. Козельницькій, 5 у м. Львові та видано Державний акт на право постійного користування землею ІІ-ЛВ №(005059)10709002 від 09.02.1998р. (а.с. 206-209 том І).
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 09.11.1998р. № 892-р прийнято пропозиції Львівської міської ради, погоджені Міненерго, Мінекономіки, Мінфіном, ФДМ України та державними акціонерними енергопостачальними компаніями "Львівобленерго" і "Чернігівобленерго", про передачу з державної власності цілісних майнових комплексів: Львівських теплових мереж (вул. Козельницька,5) та Львівської ТЕЦ-2 (вул. Пластова,125) у власність територіальної громади м. Львова (а.с. 6 том ІІ).
22.01.1999 р. Львівська міська рада прийняла рішення № 18 "Про прийняття цілісного майнового комплексу Львівських теплових мереж, Львівської ТЕЦ-2 ДАЕК "Львівобленерго" у власність територіальної громади міста та передачі на баланс МКП "Львівтеплоенерго" (а.с. 7 том ІІ).
24.06.1999р. складено акт приймання-передачі цілісних майнових комплексів Львівських теплових мереж та ТЕЦ-2 ВАТ "Львівобленерго" у власність територіальної громади м. Львова з передачею на баланс ЛМКП "Львівтеплоенерго" (а.с. 8-10 том ІІ).
23.05.2005р. між ЛМКП "Львівтеплоенерго" (балансоутримувач) та ВАТ "Західенерго", правонаступником якого є ПуАТ "ДТЕК Західенерго" (землекористувач), укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача №06/50-05, відповідно до умов якого Львівська міська рада надала балансоутримувачу для користування земельну ділянку площею 115,301 кв.м. за адресою: м. Львів, вул. Козельницька, 5 (Державний акт на право постійного користування землею за №ІІ ЛВ №(005059) від 09.02.1998р.). Пунктом.1.2 договору визначено, що починаючи з 1999р. і по даний час балансоутримувач сплачує земельний податок. На даній території розташовані об'єкти ВП ВАТ "Західенерго" "Галременерго", за яким закріплена і знаходиться у фактичному користуванні земельна ділянка площею 9,730 кв.м. За дану земельну ділянку землекористувач зобов'язується відшкодувати балансоутримувачу витрати, понесені ним за сплату земельного податку (п.1.3, 3.1 договору) (а.с. 16-17 том І).
Термін сплати відшкодування землекористувачем становить не пізніше, ніж 30 календарних днів з дня підписання договору та отримання відповідного розрахунку на відшкодування земельного податку (п.5.3 договору).
У п.4.3 договору передбачено, що у випадку відмови землекористувача від сплати відшкодування земельного податку, балансоутримувач має право стягнути дану суму через судові органи.
Пункти 6.1, 6.2 договору передбачають, що договір діє з дня його підписання і до 31.12.2005р.. При відсутності заяв, скарг та пропозицій за місяць до закінчення строку його чинності договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
У зв'язку зі зміною назви підприємства «землекористувача» ВАТ «Західенерго» на ПАТ «Західенерго» 29.04.2011р. сторони уклали додаткову угоду до спірного договору. Крім того, сторони дійшли згоди про встановлення строку дії договору до 31.12.2012р. У разі одержання землекористувачем в користування земельної ділянки до 31.12.2012 року договір від 23.05.2005р. №06/50-05 припиняється достроково з моменту державної реєстрації землекористування землекористувача. Протягом терміну дії договору сторони зобов'язуються виконати фінансові зобов'язання, що випливають з його змісту. (а.с. 98 том І).
Додатком від 07.12.2011р. б/н до договору встановлено, що сума відшкодування податку за землю за 2010 рік становить 67 209,40 грн.
16.06.2012р. позивач надіслав відповідачу претензію № 39-1650 про необхідність погашення заборгованості у сумі 67 209,40 грн., яка виникла станом на 31.12.2011р. (а.с. 20 том І).
10.10.2012р. позивач надіслав відповідачу претензію, у якій вимагав сплатити заборгованість по відшкодуванню витрат земельного податку у сумі 261 083,26 грн.
22.11.2012р. відповідач повідомив позивача, що останнім не доведено факт понесення витрат, які ПуАТ "Західенерго" має відшкодувати (а.с. 44 том І).
27.11.2012р. позивач надіслав відповідачу претензію №08-3821 про сплату заборгованість по відшкодуванню витрат земельного податку у сумі 282 624,80 грн. (а.с. 21, 34 том І).
Відтак, спір виник в зв'язку з несплатою відповідачем на користь позивача відшкодування земельного податку в розмірі 67 209,40 грн. за 2010 рік та 258 498,47 грн. за 2012 рік.
При винесенні постанови колегія суддів керувалася наступним.
Підстави набуття права на землю із земель державної і комунальної власності передбачені статтею 116 Земельного кодексу України. Підставою набуття права на землю у таких випадках є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Порядок надання у постійне користування земельних ділянок встановлений статтею 123 Земельного кодексу України. Так, згідно з ч. 1 цієї статті надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Відповідно до ст.125 Земельного кодексу України (в редакції чинної на момент укладення спірного договору) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону (ст. 126 ЗК України в редакції чинної на момент укладення спірного договору).
Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів (ст. 23 Земельного кодексу України від 18.12.1990р., який був чинний на момент видачі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою). Право тимчасового користування виникає на підставі договору оренди (ст. 24 ЗК України в редакції від 18.12.1990р.).
Як вбачається з матеріалів справи, згідно з свідоцтвом про право власності №С-05573 від 21.12.2012р. та витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №506134 від 15.02.2013р. ПуАТ "ДТЕК Західенерго" є власником будівлі, виробничого цеху під літ "А-4" площею 2080,40 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Козельницька, 5 (а.с. 169 том І).
Згідно Свідоцтва про право власності №С-05575 від 21.12.2012р. та витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №474027 від 14.02.2013р. ПуАТ "ДТЕК Західенерго" є власником будівлі, механічної майстерні "Б-1" - 564,00 кв.м., "Г-2" - 687,4 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Козельницька, 5 (а.с. 170 том І).
Згідно Свідоцтва про право власності №С-05574 від 21.12.2012р. та витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №474035 від 14.02.2013р. ПуАТ "ДТЕК Західенерго" є власником будівлі, виробничого цеху під літ "Б-3" площею 1473,10 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Козельницька, 5 (а.с. 171 том І).
Згідно Свідоцтва про право власності №С-05576 від 21.12.2012р. та витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №473862 від 13.02.2013р. ПуАТ "ДТЕК Західенерго" є власником будівлі, металевого складу під літ "Е-1" площею 106,40 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Козельницька, 5 (а.с. 172 том І).
Як зазначено у листі відділу Держземагенства у м.Львові від 31.05.2013р. № 40/4/379, згідно земельно-кадастрових даних інформація щодо реєстрації договору земельної ділянки площею 0,973 га за адресою: м. Львів, вул. Козельницька, 5 у відділі відсутня. Згідно земельно-кадастрових даних, на земельну ділянку площею 11,5301 га, яка знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Козельницька, 5, зареєстровано державний акт на право постійного користування землею ДАЕК "Львівобленерго" (а.с. 205 том І).
На запит суду відділ Держземагенства у Львівській області 01.11.2013р. повідомив, що згідно земельно-кадастрових даних за адресою: м. Львів, вул. Козельницька, 5 зареєстрована земельна ділянка площею 11,5301 га для виробничих потреб, яка знаходиться в постійному користуванні ВАТ "Львівобленерго" підприємства "Львівські теплові мережі". Інформація щодо реєстрації договору від 23.05.2005р. №06/50-05 земельної ділянки площею 0,973 га, яка знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Козельницька, 5, у відділі відсутня (а.с. 180 том ІІ).
Оцінюючи наявні у справі докази, суд апеляційної інстанції зазначає, що будь-яких рішень органу місцевого самоврядування або органу державної влади про передачу ЛМКП "Львівтеплоенерго" у власність спірної земельної ділянки або надання її у постійне користування чи оренду сторонами не подано.
У матеріалах справи відсутні також докази набуття ЛМКП "Львівтеплоенерго" прав на спірну земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу, оренди чи іншого правочину.
Таким чином, на момент прийняття судом рішення, спірна земельна ділянка належить іншій юридичній особі на праві постійного користування. В свою чергу, позивачем не доведено суду належного права користування чи права власності даною земельною ділянкою.
Частиною 1 ст. 206 Земельного кодексу України передбачено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка.
Нормами ст. 91 та ст. 96 Земельного кодексу України покладено обов'язок на власників земельних ділянок та землекористувачів, зокрема, своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
Договір № 06/50-05 про відшкодування витрат «Балансоутримувача» від 23.05.2005р. фактично регулює питання відшкодування земельного податку.
Згідно ст.2 Закону України "Про плату за землю" (який був чинний на момент укладення договору) використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Податок - це обов'язковий платіж, що справляється з юридичних і фізичних осіб за користування земельними ділянками (ст.1 цього ж Закону).
Відповідно до ст.5 Закону об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.
Власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (ст.15 Закону). Чинний на сьогодні Податковий кодекс України визначає, що земельний податок - це обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (п.14.1.72 Податкового кодексу України).
При цьому, необхідно мати на увазі, що платниками податку на землю є власники земельних ділянок, земельних часток та землекористувачі за земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності. Слід відрізняти поняття справляння податку з платника податку від його фактичного перерахування належному отримувачу, яке може здійснюватися як платником податку, так і його представником чи податковим агентом. Тому податок, в тому числі земельний, є елементом податкових відносин та не підпадає під регулювання цивільного законодавства. Аналогічний висновок зробив ВГС України, направляючи справу на новий розгляд.
За приписами ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 ст.202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ст.203 ЦК України).
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3,5,6 ст.203 ЦК України (ч.1 ст.215 ЦК України).
Таким чином, правочини, які не відповідають вимогам закону, не породжують будь-яких бажаних сторонам результатів, незалежно від волі сторін та їх вини у вчиненні незаконного правочину. Визнання правочину господарським судом недійсним є наслідком його вчинення з порушенням закону, а не заходом відповідальності сторін. Для такого визнання, як правило, не має значення, чи усвідомлювали (або повинні були усвідомлювати) сторони протиправність своєї поведінки під час вчинення правочину (п.2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.
Пленум Вищого господарського суду України у постанові №11 від 29.05.2013р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" звертає увагу, що якщо, вирішуючи господарський спір, суд встановить, що зміст договору, пов'язаного з предметом спору, суперечить законодавству, чинному на момент укладення договору, він, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 83 ГПК, вправі за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині. Реалізація господарським судом цього права здійснюється незалежно від наявності відповідного клопотання сторони (п.2.3 постанови).
Як зазначалося вище, судом встановлено, що ЛМКП "Львівтеплоенерго" не є власником спірної земельної ділянки чи користувачем, а власником не заявлено будь-яких вимог до відповідача про відшкодування збитків за фактичне землекористування, а тому в позивача були відсутні правові підстави на укладення вищезазначеного договору про відшкодування земельного податку з відповідача - фактичного землекористувача.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для визнання недійсними договору № 06/50-05 про відшкодування витрат «Балансоутримувача» від 23.05.2005р. у зв'язку з недодержанням його сторонами в момент вчинення правочину вимог Земельного Кодексу України щодо належного права розпорядження спірною земельною ділянкою саме позивачем.
ЛМКП "Львівтеплоенерго" не довело що є власником чи належним користувачем спірної земельної ділянки, а сплата податку, відшкодування якого є предметом договору, не регулюється цивільним законодавством.
Згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Оскільки правовою підставою для звернення позивача з позовом у даній справі є, зокрема, вищезгаданий договір укладений між ЛМКП "Львівтеплоенерго" (балансоутримувач) та ВАТ "Західенерго", правонаступником якого є ПуАТ "ДТЕК Західенерго" (землекористувач), який підлягає визнанню судом недійсними, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову про стягнення 304 166,34 грн. заборгованості за цим договором.
Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Частиною 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Однак, доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду є законним, обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись, ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -
1. Рішення господарського суду Львівської області від 03.02.2015р. у справі № 914/1307/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з розділом ХІІ-1 ГПК України.
3. Справу передати до господарського суду Львівської області.
Головуючий суддя Кравчук Н.М.
судді Гнатюк Г.М.
Мирутенко О.Л.