Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"12" травня 2015 р.Справа № 904/2236/15
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Інте Т.В.
при секретарі судового засідання Федоровой К.О.
розглянувши справу
за позовом фізичної особа-підприємця ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ
до Публічного акціонерного товариства "Кросс - птахофабрика "Зоря", с. Хролі
про стягнення коштів
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_2, дов. б/н від 27.04.15 р., ОСОБА_1, ФОП особисто;
відповідача - не з'явився,
Позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просить стягнути з відповідача - Публічного акціонерного товариства "Кросс - птахофабрика "Зоря" основний борг в сумі 166475,00 грн., штрафні санкції в сумі 48478,00 грн. та судовий збір в сумі 4299,06 грн., мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем його зобов'язань за договором на вивіз рідких побутових відходів №1/1012-209 від 20.09.13 р.
Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили позов задовольнити, через канцелярію суду надали додаткові документи, які були досліджені судом та долучені до матеріалів справи.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги суду не виконав, письмовий відзив не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується відповідним повідомленням про вручення поштового повідомлення (а.с. 25).
Між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (позивач, виконавець) та Публічним акціонерним товариством "Кросс-"Зоря" (відповідач, замовник) був укладений договір на вивіз рідких побутових відходів за №1/1012-209 від 20 вересня 2013 року (далі - договір)(а.с. 12), відповідно до умов якого, позивач зобов'язався приймати від відповідача замовлення на вивіз рідких побутових відходів та своїм транспортом здійснювати відкачку та транспортування їх до очисних установ, відповідач зобов'язався своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату послуг позивача.
Відповідно до п. 3.2 договору (в редакції додаткової угоди від 18.11.13 р.), вартість послуг, що надаються позивачем, з 1 грудня 2013 р., за умови оплати за безготівковим розрахунком, складає 750 грн. за 10 куб.м. рідких нечистот з відстійників.
Строки оплати наданих послуг, спірним договором сторонами не були встановлені.
На виконання умов договору, позивач надав послуги щодо вивезення рідких побутових відходів відповідача на загальну суму 289125,00 грн., що підтверджується актами виконаних робіт за № 16 від 11.02.2014 року, № 17 від 17.02.2014 року, № 18 від 24.02.2014 року, № 19 від 28.02.2014 року (а.с. 14-17), які були підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств.
Проте, відповідач свої зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг не виконав в повному обсязі, здійснивши часткову оплату в сумі 122650,00 грн., внаслідок чого неоплаченими залишились послуги на загальну суму 166475,00 грн.
Оскільки строки оплати наданих послуг договором не були встановлені, 17.12.14 р. позивач направив на адресу відповідача претензію про сплату грошових коштів в сумі 166475,00 грн. (а.с. 18), яка була отримана відповідачем 18.12.14 р., що підтверджується відповідною накладною (а.с. 19) та чеком.
Втім, відповідач ніяким чином на вказану претензію не відреагував, заборгованість не сплатив.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).
Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
У разі якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст. 903 Цивільного кодексу України).
Як вже було зазначено, строк оплати відповідачем наданих позивачем послуг в спірному договорі не встановлений.
Відповідно до частини 2 статті 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач отримав претензію про сплату грошових коштів в сумі 166475,00 грн. 18.12.14 р.
Таким чином, відповідач мав сплатити грошові кошти в сумі 166475,00 грн. до 26.12.14 р.
Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованість в сумі 166475,00 не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу чи підтверджували б оплату заборгованості.
Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що з 26.12.14 р. прострочив виконання зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг наданих на підставі спірного договору.
Згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Враховуючи викладене, а також те, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 166475,00 грн. заборгованості, належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача штрафних санкцій (пені) в сумі 48478,00 грн., суд зазначає наступне.
Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч. 1 ст. 546 ЦК України).
Відповідно до приписів статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
В частині 1 ст. 548 ЦК України закріплено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Як свідчать матеріали справи, спірним договором забезпечення виконання грошового зобов'язання не передбачене, позивачем не доведено встановлення такого забезпечення законом.
Враховуючи викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача 48478,00 грн. пені є незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає відхиленню.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України, відповідно до приписів якої, при частковому задоволенні позову - витрати по сплаті судового збору за подання позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Кросс - птахофабрика "Зоря" (62840, Харківська область, Харківський район, с. Хролі, вул. Червоноармійська-Миколаївська, буд. 25/2, код ЄДРПОУ 31214525) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (49125, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) заборгованість в сумі 166475,00 грн. та судовий збір в сумі 3329,50 грн.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 13.05.2015 р.
Суддя Т.В. Інте