ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
0,2
про повернення позовної заяви
12.05.2015
Справа № 910/11963/15
Суддя Домнічева І.О., розглянувши
позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "БМУ-2-ЛТД"
до Публічного акціонерного товариства "ЗЛАТОБАНК"
про зобов'язання виконати умови договору та стягнення 58 097,20 грн.
Згідно з п. 3 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі.
Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Частиною 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору встановлюється в 1 розмірі мінімальної заробітної плати у місячному розмірі.
Предметом поданого позову є зобов'язання відповідача, виконати подані позивачем платіжні доручення, внаслідок чого з відкритих в установі банку (відповідача) рахунків позивача будуть перераховані певні (наведені в платіжних дорученнях) суми грошових коштів на інші рахунки. Тобто фактично позивачем подано позов на захист його майнового інтересу, що полягає у відновленні порушеного права на вільне володіння та розпорядження належним позивачу майном, яким, в розумінні статей 177, 190 Цивільного кодексу України, є грошові кошти.
Що ж до позовних заяв немайнового характеру, то до них відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці.
Аналогічна правова позиція викладена в пункті 2.2, Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України".
Відтак, заявлені позовні вимоги направлені на захист майнового інтересу позивача, підлягають вартісній оцінці (по відношенню до сум грошових коштів, які позивач просить перерахувати), а отже, є майновими вимогами, і тому судовий збір, відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання даного позову має справлятися у відсотковому співвідношенні до ціни позову.
Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 54 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці.
Нормами статті 55 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що ціна позову визначається: у позовах про стягнення грошей - стягуваною сумою або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; у позовах про витребування майна - вартістю майна, що витребовується; у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою усіх вимог; у позовах про стягнення іноземної валюти - в іноземній валюті та у карбованцях відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову.
Ціну позову вказує позивач. У випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею.
У позовній заяві, позивачем визначено ціну позову у розмірі 58 097,20 грн.
Проте, з прохальної частини позовної заяви вбачається, що позивач просить суд зобов'язати відповідача виконати платіжні доручення № 404 від 21.11.2014 р. на суму 8 890,00 грн., № 406 від 21.11.2014 р. на суму 50 375,00 грн., № 416 від 15.12.2014 р. на суму 87 000,00 грн., № 1 від 14.01.2015 р. на суму 48 371,00 грн., № 2 від 20.01.2015 р. на суму 5 000,00 грн., № 4 від 21.01.2015 р. на суму 82 000,00 грн., № 5 від 22.01.2015 р. на суму 82 000,00 грн., № 6 від 23.01.2015 р. на суму 80 908,00 грн. та № 8 від 05.02.2015 р. на суму 350 000,00 грн.
Отже, з урахуванням вищевикладеного, вимога про зобов'язання виконати платіжні доручення підлягає вартісній оцінці та фактично є вимогою про стягнення грошових коштів.
Враховуючи викладене, при зверненні з позовом до суду, позивач повинен був сплатити судовий збір виходячи з ціни позову у розмірі 794 544,00 грн.
Проте, до позовної заяви позивачем додане платіжне доручення про сплату судового збору № 263 від 02.04.2015 р. на суму 1 827,00 грн. та платіжне доручення № 264 від 02.04.2015 р. на суму 1 218,00 грн.
Тобто, сплачений судовий збір на загальну суму 3 045, 00 грн. є меншим ніж встановленого Законом України "Про судовий збір".
Враховуючи вищевикладене, у суду відсутні підстави вважати, що позивачем виконано вимоги п. 3 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до п. 3.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 р. № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції, недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
За таких обставин, позовна заява не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню для усунення допущеного порушення, після чого заявник не позбавлений права повторно звернутись з позовною заявою до господарського суду в загальному порядку (ч. 3 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись п. 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, -
Позовну заяву і додані до неї документи повернути без розгляду.
Суддя І.О. Домнічев а