ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
14.04.2015Справа №910/5574/15-г
За позовом Публічного акціонерного товариства "АВТОКРАЗБАНК" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "АКБ Банк" Костенка Ігоря Івановича
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетична група»
про стягнення 3 145 604,64 грн.
Суддя Якименко М.М.
Представники сторін:
від позивача: не з'явилися;
від відповідача: Сівак Д.О. - довіреність б/н від 29.10.2014 року;
Публічне акціонерне товариство «АВТОКРАЗБАНК» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «АКБ Банк» Костенка Ігоря Івановича звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична група" про стягнення 3 145 604,64 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності погашення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами у розмірах і строки передбачені умова Договору про кредитну лінію №08 від 08.02.2007 року.
З цих підстав, позивач просив суд задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 2 000 000,00 грн. - простроченої заборгованості за кредитом, 28 000,00 грн. - поточних процентів за кредитом, 499 166,70 грн. - прострочених процентів за кредитом, 181 260,28 грн. - пені за несвоєчасне погашення кредиту, 39 132,16 грн. - пені за несвоєчасне погашення процентів, 200 000,00 грн. - штрафу у розмірі 10% від суми кредиту, 164 600,00 грн. - інфляційних втрат за несвоєчасне погашення кредиту, 33 445,50 грн. - інфляційних втрат за несвоєчасне погашення кредиту.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.03.2015 року порушено провадження по справі та призначено розгляд справи на 31.03.2015 року.
В судове засідання, призначене на 31.03.2015 року представник відповідача з'явився, подав клопотання про відкладення розгляду справи.
Представник позивача в судове засідання 31.03.2015 року не з'явився, хоча про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав.
Враховуючи те, що нез'явлення представника позивача у судове засідання перешкоджає вирішенню спору по суті, а також враховуючи клопотання представника відповідача, суд вважав за доцільне відкласти розгляд справи на 14.04.2015 року.
10.04.2015 року через канцелярію суду представник позивача подав клопотання про розгляд справи за відсутністю представника позивача.
В судове засідання 14.04.2015 року представник позивача не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином.
Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 14.04.2015 року представник відповідача подав письмові пояснення на позовну заяву.
В судовому засіданні 14.04.2015 року представник позивача позовні вимоги не визнав та просив суд їх задоволені відмовити.
Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 14.04.2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності та заслухавши пояснення представника відповідача, Господарський суд міста Києва, -
08.02.2007 pоку між Відкритим акціонерним товариством «Акціонерний комерційний банк «АВТОКРАЗБАНК» (перейменовано в Публічне акціонерне товариство «АВТОКРАЗБАНК»; далі по тексту - позивач, Банк, ПАТ «АВТОКРАЗБАНК») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергетична група» (далі по тексту - відповідач, позичальник, ТОВ «Енергетична група») укладено Договір про кредитну лінію №08 (далі по тексту - Договір про кредитну лінію №8).
Під час дії Договору про кредитну лінію №08 до нього вносилися зміни, які були оформлені додатковими договорами в кількості 41 додатковий договір (копії додаткових договорів містяться в матеріалах справи).
Згідно з п. 1.1. Договору про кредитну лінію №08 (з врахуванням змін внесених Додатковим договором №34 від 14.08.2012 року), банк надає позичальнику кредит у вигляді невідновлювальної «відкличної» кредитної лінії з лімітом заборгованості 2 000 000,00 грн., на умовах визначених цим договором.
Кредит надається на строк по 12.08.2014 року включно (п. 1.2. Договору про кредитну лінію №08 з врахуванням змін внесених Додатковим договором №38 від 13.08.2013 року).
Згідно з умовами п. 5.1. Договору про кредитну лінію №08, позичальник зобов'язаний використати кредит на зазначені в договори цілі і повернути одержаний кредит та сплатити нараховані відсотки в строки обумовлені цим договором.
У разі не виконання умов цього договору в частині своєчасного погашення відсотків та/або кредиту, або виявлення факту нецільового використання кредитних коштів, або погіршення фінансового стану позичальника та ухилення його від банківського контролю, або у випадку, коли виданий кредит виявився з різних причин незабезпеченим, банк має право в односторонньому порядку достроково вимагати погашення кредиту та нарахованих відсотків із застосуванням штрафу в розмірі 10 (десять) відсотків від суми кредиту, та пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.
Листом від 27.03.2014 року (копія листа міститься в матеріалах справи) позивач звернувся до відповідача з вимогою про дострокове погашення кредиту за Договором про кредитну лінію №8, зокрема позивач вимагав достроково погасити кредит в сумі 2 000 000,00 грн., нараховані відсотки за кредит в сумі 185 333,35 грн., штраф в сумі 200 000 грн., всього 2 385 333,35 грн., на протязі 30-ти календарних днів від дати складання даної вимоги.
Таким чином, з 27.04.2014 р. на підставі Договору про кредитну лінію №8 у ПАТ «Автокразбанк» (кредитора) виникло право грошової вимоги до ТОВ «Енергетична група» (боржника) в сумі 2 385 333,35 грн.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначив, що відповідач в порушення умов Договору про кредитну лінію №8 не повернув позивачу кредитні кошти та не сплатив відсотки (проценти) за користування кредитними коштами.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що Договір про кредитну лінію №8 укладений між позивачем та відповідачем за своєю юридичною природою є кредитним договором.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
29.12.2011 р. між ПАТ «Автокразбанк» (Банком) та Дорошенком Дмитром Петровичем (Клієнтом) укладено Договір банківського рахунку №6684 (далі по тексту - Договір банківського рахунку №6684), відповідно до умов якого Банк зобов'язується відкрити на ім'я клієнта поточний рахунок №26204010306684 (з 17.12.2012 р. - рахунок №26203500019949) у національній валюті, здійснювати зберігання коштів на рахунку, приймати і зараховувати на рахунок грошові кошти, що надходять, виконувати розпорядження Клієнта чи його довіреної особи на перерахування і видачу відповідних сум з рахунку, а також здійснювати інші види банківських операцій відповідно до діючого законодавства України.
Станом на 18.04.2014 р. на поточному рахунку Клієнта №26203500019949 в ПАТ «Автокразбанк» знаходилась сума у розмірі 3 500 541,08 грн.
18.04.2014 р. Клієнт направив на адресу Банку лист з вимогою перерахувати суму у розмірі 2 385 333,35 грн. з поточного рахунку №26203500019949 на інший рахунок на протязі семи календарних днів з дня направлення вказаного листа. Однак, вказана вимога була залишена Банком без задоволення.
Таким чином, з 26 квітня 2014 р. у Дорошенка Дмитра Петровича виникло право грошової вимоги до ПАТ «Автокразбанк» в сумі 2 385 333,35 грн.
28.04.2014 р. між Дорошенком Дмитром Петровичем (Первісним кредитором) та ТОВ «Енергетична група» (Новим кредитором) укладено Договір відступлення права вимоги (далі по тексту - Договору відступлення права вимоги) , відповідно до п. 1 якого Первісний кредитор відступає Новому кредитору належне Первісному кредитору право грошової вимоги до Публічного акціонерного товариства «Автокразбанк» (далі - Боржник) в сумі 2 385 333,35 грн. (два мільйони триста вісімдесят п'ять тисяч триста тридцять три гривні тридцять п'ять копійок), яке виникло на підставі Договору банківського рахунку №6684 від 29.12.2011 р., укладеного між Первісним кредитором та Боржником.
Таким чином, 28.04.2014 р. на підставі Договору відступлення права вимоги у ТОВ «Енергетична група» (кредитора) виникло право грошової вимоги до ПАТ «Автокразбанк» (боржника) на суму 2 385 333,35 грн.
Відповідно до ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Відповідно до ч. 3 ст. 203 ГК України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.
29.04.2014 р. ТОВ «Енергетична група» було здійснено залік однорідних зустрічних вимог, а саме Відповідач повідомив ПАТ «Автокразбанк» про здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, на суму 2 385 333,35 грн., внаслідок чого:
- зобов'язання ТОВ «Енергетична група» перед ПАТ «Автокразбанк», що виникли на підставі Договору про кредитну лінію №8 від 08.02.2007 р. щодо сплати грошових коштів у розмірі 2 385 333,35 грн. (кредит в сумі 2 000 000 грн., нараховані відсотки за кредит в сумі 185 333,35 грн., штраф в сумі 200 000 грн.) є припиненими;
- зобов'язання ПАТ «Автокразбанк» перед ТОВ «Енергетична група» за Договором про відступлення права вимоги від 28.04.2014 р. та Договором банківського рахунку №6684 від 29.12.2011 р. є припиненими на суму 2 385 333,35 грн.
Факт порушення відповідачем зобов'язань за Договором про кредитну лінію №8 в частині сплати процентів за кредитним договором, а також тіла кредиту, позивачем доведений та відповідачем не оспорювався.
Так само, позивачем не заперечено існування його зобов'язань щодо повернення суми депозиту на вимогу відповідача згідно умов договору Договір банківського рахунку №6684
За змістом ст. 509 ЦК України, ст. ГК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Судом встановлено, що відповідно до умов Договору банківського рахунку №6684 відповідач є кредитором ПАТ «АВТОКРАЗБАНК» на загальну суму 2 385 333,35 грн.. Одночасно відповідач виступає боржником банку за Договором про кредитну лінію №8.
Тобто, в правовідносинах, що виникли між позивачем та відповідачем, відбулось поєднання (в особі ТОВ «Енергетична група») боржника і кредитора банку (ПАТ «АВТОКРАЗБАНК») в грошовому зобов'язанні.
На підставі ст. 606 ЦК України, зобов'язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі.
Суд зазначає, що законодавство України не ототожнює поняття правочин та зобов'язання, зокрема, один правочин може містити в собі декілька зобов'язань; в розумінні ст. 606 ЦК України припиняється саме зобов'язання, а не правочин, внаслідок поєднання боржника і кредитора в одній особі.
Між позивачем та відповідачем (як новим кредитором за Договором відступлення права вимоги) укладені правочини, які містять тотожні зобов'язання один щодо одного, а саме грошові зобов'язання, які підлягають припиненню у зв'язку з поєднанням в цьому зобов'язанні боржника і кредитора в одній особі.
Таким чином, суд приходить до висновку, що оскільки ТОВ «Енергетична група» є стосовно ПАТ «АВТОКРАЗБАНК» як боржником (за Договором про кредитну лінію №8) так і кредитором (за договором банківського рахунку №6684), то зобов'язання відповідача щодо сплати кредиту та процентів за ним є припиненими у зв'язку з поєднанням боржника і кредитора в одній особі.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач звертався до позивача з пропозицією про погашення заборгованості за Договором про кредитну лінію №8 за рахунок коштів, що знаходились на банківському рахунку, право вимоги за яким перебувало у відповідача.
Наслідки запровадження тимчасової адміністрації регулюються ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23.02.2012 року № 4452-VI (далі по тексту - Закон № 4452). Так, зокрема, ч. 5 ст. 36 Закону № 4452 під час тимчасової адміністрації не здійснюється. зокрема: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів. встановленого цим Законом.
У відповідності до п. 1 ч. 6 ст. 36 Закону № 4452 обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється, зокрема, на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодуванню що гарантується Фондом.
Відповідно до Постанови Правління Національного банку України №537 від 28.08.2014 року "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "АВТОКРАЗБАНК", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №76 від 29.08.2014 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "АКБ Банк" та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію".
Спеціальним законом, який має пріоритет перед іншими законодавчими актами під час тимчасової адміністрації та ліквідації банків та в питаннях регулювання правовідносин у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, є Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" № 4452 від 23.02.2012.
Згідно з ч. 3 ст. 1 зазначеного Закону, відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Національного банку України.
Відповідно до ч. 8 Перехідних Положень зазначеного Закону законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.
Таким чином, для правовідносин, що виникають під час тимчасової адміністрації або ліквідації банку, яку здійснює уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, пріоритетними є норми Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Суд зазначає, що виходячи з системного аналізу норм ст. 509, 598, 606 ЦК України та норм спеціального закону - "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", обмеження, встановлені ч. 5 ст. 36 Закону № 4452, стосуються випадків зарахування зустрічних однорідних вимог, що є іншою підставою припинення зобов'язання, ніж поєднання боржника та кредитора в одній особі.
Суд зазначає, що позовні вимоги про стягнення пені та штрафу є похідними від вимог про стягнення основної суми заборгованості, а отже задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами про стягнення заборгованості за кредитними договором.
Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" - є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Відповідно до п. 22 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", позивач звільнений від сплати судового збору за подачу даного позову.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -
1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Якименко М.М.
Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 12.05.2015 року.