номер провадження справи 30/63/15
12.05.2015 Справа № 908/1554/15-г
за позовом: Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (87504, м. Маріуполь Донецької області, вул. Левченка, 1)
до відповідача: Державного підприємства "Донецька залізниця" (83062, м. Донецьк, вул. Артема, 68)
про стягнення 1533,00 грн.,
Суддя Кагітіна Л.П.
За участю представників сторін та учасників судового процесу:
від позивача: Шевелев В.Г., довіреність №09/38 від 01.01.2015 р.;
від відповідача: не з'явився;
До господарського суду Запорізької області звернулося Публічне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" з позовною заявою до Державного підприємства "Донецька залізниця" про стягнення 1533,00 грн.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на ст.ст. 16, 22, 623, 909, 920, 924 Цивільного кодексу України, ст. ст. 224, 307, 314 Господарського кодексу України, ст. ст. 61, 64 Господарського процесуального кодексу України, ст. 110, 114, 115 Статуту залізниць України. Вказує, що відповідачем було видано позивачу вантаж з комерційним актом AQ 654364/15/294 від 26.05.2014 р., що свідчить про недостачу антрациту у напіввагоні №6770066 у кількості 2,70 тон. Крім того, позивач просить визнати причину пропуску строку на звернення до суду поважною та відновити пропущений строк. Вказане клопотання мотивоване тим, що 14.11.2014 р. указом Президента України № 875/2014 було введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 04.ю11.2014 р. «Про невідкладені заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях». На виконання вимог Указу та Рішення поштові відділення Укрпошти з 14.11.2014 р. припинили прийом поштових відправлень у м. Донецьк. Наведене позбавило ПАТ «ММК ім. Ілліча» можливості надати суду докази надсилання позовної заяви відповідачу. За доводами позивача, пошук кур'єрських компаній для доставки поштового відправлення та значний обсяг позовних заяв спричинили до пропущення строку звернення з даним позовом.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.03.2015 р. порушено провадження у справі № 908/1554/15-г, присвоєно справі номер провадження № 30/63/15, розгляд якої призначено на 14.04.2015 р. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи по суті.
08.04.2015 р. від відповідача у справі електронною поштою також надійшло клопотання, в якому відповідач вказував на неотримання позовної заяви, просив зобов'язати відповідача направити позовну заяву на електронну адресу позивача, у зв'язку з чим відкласти розгляд справи.
На підставі ст. 86 ГПК України ухвалою суду від 14.04.2015 р. у зв'язку з хворобою судді Кагітіної Л.П. розгляд справи перенесено з 14.04.2015 року на 12.05.2015 р. та зобов'язано позивача направити копію позовної заяви з доданими до неї документами на електрону адресу відповідача: nu@railway.dn.ua.
За письмовим клопотанням представника позивача фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.
Представник позивача у судовому засіданні в повному обсязі підтримав доводи позовної заяви, надав клопотання за вих. №09/39 від 08.05.2015 р. про доручення доказів направлення копії позовної заяви з доданими до неї документами на електрону адресу відповідача.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив. Про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.
На електронну адресу суду надійшов відзив від 07.05.2015 р. В обґрунтування заперечень відповідач посилається на приписи ст. 31 Статуту залізниць України, п.п. 4, 5, 6 Правил перевезення вантажів та зазначає, що у вагонах відкритого типу можливість транспортування вантажів, які містять дрібні фракції, визначаються відправником. Крім того, перед навантаженням вантажів, які містять дрібні франкції, відправник зобов'язаний пересвідчитися, що перевезення у даному вагоні не призведе до втрати вантажу.
Відповідно до підпункту 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 189 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Листом Запорізької дирекції УДППЗ "Укрпошта" від 20.01.2015 р. №04-16-83 повідомлено про припинення приймання поштових відправлень на/з території Донецької та Луганської областей до/з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження. У зв'язку з тим, що відповідач знаходиться у м. Донецьк, господарським судом Запорізької області складено відповідний акт від 13.03.2015 р. про неможливість направлення кореспонденції відповідачу.
Крім того, судом прийнято до уваги положення:
а) інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.14 "Про Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням анти терористичної операції" (інформаційний лист ВГСУ від 12.09.14 № 01-06/1290/14);
б) інформаційного листа Вищого господарського суду України від 01.12.14 № 01-06/2051/14 "Про внесення змін і доповнень до інформаційного листа ВГСУ від 12.09.14 № 01-06/1290/14 "Про Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням анти терористичної операції" згідно з якими:
- учасник судового процесу (п. 6 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 01.12.14 №01-06/2051/14), який знаходиться на території проведення АТО, вважається належним чином повідомленим про час і місце засідання господарського суду за умов якщо відповідну ухвалу господарським судом надіслано поштою за місцезнаходженням учасника судового процесу зазначеному в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. При цьому (…) згідно із ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, вони вважаються достовірними, доки до них не внесено відповідних змін.
Інформація про час та місце розгляду справи № 908/1554/15-г була розміщена судом на офіційному веб-порталі "Судова влада України" 12.03.2015 р. в розділі "Новини та події суду", що підтверджується роздрукованими (долучено судом до матеріалів справи) витягами із вказаного офіційного веб-порталу під заголовком: "До уваги Державного підприємства "Донецька залізниця" по справі №908/1554/15-г".
Крім того, судом направлено ухвалу про перенесення розгляду справи від 14.04.2015р. на електронну пошту відповідача, про свідчить витяг з журналу реєстрації вихідної кореспонденції електронною поштою за вих. №06-05/1041 від 15.04.2015 р.
З огляду на викладене, судом були вжиті всі заходи передбачені чинним ГПК України, а також інформаційним листом Вищого господарського суду України від 01.12.14 № 01-06/2052/14 "Про внесення змін і доповнень до інформаційного листа ВГСУ від 12.09.14 № 01-06/1290/14 "Про Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку із проведенням АТО" щодо повідомлення учасників судового процесу, які знаходяться на території проведення АТО. І вказане, відповідно до змісту наведеного вище інформаційного листа від 01.12.14 № 01-06/2052/14, виключає підстави для скасування прийнятого судового рішення з посиланням на п. 2 ч. 3 ст. 104 (п. 2 ч. 2 ст. 10110) ГПК України в частині того, що справу розглянуто судом за відсутності будь-якої із сторін не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду.
Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно зі ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Відкладення на підставі ст. 77 ГПК України розгляду справи у разі нез'явлення представника сторони за викликом господарського суду є правом, а не обов'язком суду, і використовується ним, якщо неявка представника сторони перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні.
Враховуючи обмеженість розгляду справи визначеними законом процесуальними строками та достатність матеріалів справи для розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника відповідача.
В судовому засіданні 12.05.2015 р. справу розглянуто за наявними матеріалами, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини рішення.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд
28.05.2014 р. за залізничною накладною №48260236 вантажовідправником ТОВ "ДТЕК Ровенькиантрацит" на адресу Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" (вантажоодержувач, позивач у справі) на станцію призначення Маріуполь-Сортировочний залізниці перевізником Державне підприємство "Донецька залізниця" (відповідач у справі) здійснена поставка антрациту навалом у вологому стані.
Згідно комерційного акту AQ 654364/15/294 від 26.05.2014 р. виявлено недостачу антрациту у напівагоні №67700666 у кількості 2700 кг.
Відповідно до інформації зазначеної у комерційному акті на підставі актів ГУ-23 №31754, ГУ-106 №14 від 24.05.2014 р. Донецькою залізницею здійснювалось комісійне переважування вагону №67700666 на справних 150-ти тонних вагонних вагах станції Волноваха Донецької залізничної дороги з повною зупинкою та відчепленням вагону. За документом значиться тара 23800 кг, нетто 69 000 кг. Фактично вага вантажу вагону №67700666 виявилась брутто - 90100 кг, тара 23800 кг., нетто - 66300 кг, що менше за зазначене в накладній на 2700 кг. Погрузка вантажу у вагоні нижче рівня бортів на 40 см, розрівняна, маркована вапном. Зліва з півдня над 2-3 розвантажувальними люками по ходу поїзда заглиблення розміром 200х200х100см. В районі заглиблення маркування порушено. Зліва з півдня по ходу поїзда несправність запору другого розвантажувального люка, нещільне прилягання кришки люку до поперечної балки, щілина довжиною 70 см, завширшки 3 см, зароблена папером. Витікання вантажу немає. Вагон технічно не справний. Вагон без дверний, люка закриті на запорний механізм. При повторному зважуванні нестача в кількості 2700 кг підтвердилась.
Після складання комерційного акту вантаж за досилочною накладною № 48361208 був відправлений на станцію призначення.
За доводами позивача, внаслідок невиконання відповідачем покладених на нього законом та договором перевезення цивільно-правових зобов'язань в частині забезпечення схоронності перевезеного вантажу, позивачу заподіяно збитки у вигляді нестачі вантажу у піввагоні №67700666 у розмірі 2700 кг, що з урахуванням вартості втраченого вантажу становить 1533,00 грн.
Позовні вимоги про стягнення з Державного підприємства "Донецька залізниця" 1533,00 грн. збитків, які виникли в результаті несхоронності вантажу при перевезенні, є предметом судового розгляду у даній справі.
Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши представника позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Аналогічний припис містить ст. 307 ГК України.
Частина 5 ст. 307 ГК України, яка кореспондується із ст. 908 ЦК України, визначає, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та ін. нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про залізничний транспорт", законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із Закону України "Про транспорт", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.
Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, передбачені Статутом залізниць України (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.99 № 457).
Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з ін. видами транспорту.
Накладна, відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України, є основним перевізним документом встановленої форми і надається залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Аналогічне викладено в Правилах оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 р.
Договір про перевезення вантажу вважається укладеним з моменту проставлення календарного штемпеля станції відправлення в оформленій паперовій накладній або з моменту накладення електронного цифрового підпису працівником залізниці в електронній накладній (Правила приймання вантажів до перевезення, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644).
У статті 920 ЦК України закріплено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниці та підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.
Згідно з ч. 2 ст. 924 ЦК перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини. Перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин (ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт").
Відповідно до п. 100 Статуту залізниць України, залізниці повинні забезпечувати своєчасне перевезення і збереження багажу і вантажобагажу.
Відповідно до ст. 110 Статуту залізниць України, залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству. Обов'язки збереження, супроводження та охорони особливо цінних та небезпечних вантажів, перелік яких встановлюється Правилами, покладаються на відправника.
Згідно з ст. 129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. У разі недостачі, псування або пошкодження вантажу одержувач має право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів - за умови пред'явлення накладної, комерційного акту і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.
Фактичні обставини справи свідчать, що під час перевезення Державним підприємством "Донецька залізниця" вантажу, який був адресований Публічному акціонерному товариству "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", комерційним актом AQ 654364 від 26.05.2015 р. встановлено нестачу ватажу у піввагоні №67700666.
Умовами п. 113 Статуту залізниць України визначено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Пунктом 114 Статуту залізниць України встановлено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме:
а) за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі;
б) за втрату вантажу, який здано до перевезення з оголошеною вартістю, - у розмірі оголошеної вартості, а якщо залізниця доведе, що оголошена вартість перевищує дійсну, - у розмірах дійсної вартості;
в) за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було знижено його вартість. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення. Загальна сума відшкодування збитку за незбережений вантаж в усіх випадках не може перевищувати суми, яка сплачується за повністю втрачений вантаж.
Факт нестачі вантажу у вагоні №67700666 у кількості 2700 кг засвідчений складеним залізницею комерційним актом AQ 654364/15/294 від 26.05.2015 р., підписаний належними особами згідно п.10 Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002 р., оригінал якого міститься в матеріалах справи. Разом з тим, у вказаному акті зазначено, що при повторному переважуванні вагонів недостача вантажу підтвердилася.
Частиною 3 ст. 32 Статуту залізниць України та п.4 Правил приймання вантажів до перевезення передбачено обов'язок відправника підготувати вантаж до навантаження відповідно до вимог, які забезпечували б збереження його на всьому шляху перевезення та екологічну безпеку та захист навколишнього середовища, а не вагон.
Пунктом 3.8 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" №04-5/601 від 29.05.2002 р. зазначено, що відповідно до параграфу 1 Технічних умов розміщення та закріплення вантажів на відкритому рухомому складі, правильність розміщення та закріплення вантажів перевіряє залізниця.
У пункті 28 Правил приймання вантажів до перевезення визначено, що вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
Також пунктом 3 цих же Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, визначено, що залізниця може не приймати вантаж до перевезення у разі відсутності або неналежного його маркування, а також у тарі, що не відповідає вимогам стандартів або інших нормативних документів.
Пунктом 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 р. № 542 передбачено, що з метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.
Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
Накладна не містить будь-яких зауважень залізниці щодо стану вантажу та вагону, вантаж прийнято до перевезення, що свідчить про те, що відправником були виконані вищезазначені вимоги Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу.
Досліджені у судовому засіданні вищенаведені письмові докази свідчать про те, що нестача вантажу виникла під час перевезення, оскільки після візуального огляду вантажу та вагону залізницею на станції відправлення, вантаж був прийнятий нею до перевезення без зауважень. Відповідно до частини 3 статті 314 Господарського кодексу України, за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Частиною 1 статті 115 Статуту залізниць України передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту залізниць недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
У пункті 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 2% маси, зазначеної в перевізних документах - вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані.
Згідно рахунка вантажовідправника № 942 від 31.05.2014 року вартість 1 тони антрациту становить 976,80 грн. без ПДВ.
Відповідно до залізничної накладної вага антрациту складає 69000 кг, в дійсності виявилось 66300 кг, отже маса встановленої недостачі вантажу у напіввагоні № 67700666 складає 2700 кг. Позивач, розраховуючи суму збитків, застосовує ціну вантажу (антрациту) - 967,80 грн. без ПДВ. Вага напіввагону з урахування природної втрати 69000 кг (вага піввагону за документом) х 2% = 1380 кг. Відповідно, вартість вантажу, якого не вистачає у вказаному вагоні з урахуванням ПДВ та норми нестачі із розрахунку (2700 кг (маса недостачі вантажу) - 1380 кг (вага піввагону з урахуванням природної втрати) х 967,80 грн. х 1,2 становить 1533,00 грн.
Перевіривши надані позивачем розрахунки суми збитків, суд дійшов до висновку, що вимоги про їх стягнення підлягають задоволенню в межах заявлених в позові сум.
Також суд враховує, що згідно з ч.3 ст.32 Статуту залізниць України та п.4 Правил приймання вантажів до перевезення передбачено обов'язок відправника підготувати вантаж до навантаження відповідно до вимог, які забезпечували б збереження його на всьому шляху перевезення та екологічну безпеку та захист навколишнього середовища, а не вагон. На станції відправлення залізницею будь-яких зауважень до стану вантажу та вагону не було, що за оцінкою суду свідчить про те, що відправником виконані вищезазначені вимоги Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу. У той же час, відповідно до ст. 110 Статуту залізниць саме залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу.
За таких обставин, враховуючи, що позивач здійснив розрахунок завданих йому збитків у відповідності до умов п. 114 Статуту залізниць України, виходячи з дійсної вартості вантажу, щодо якого виявлено нестачу, суд дійшов висновку, що вимоги Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" про стягнення з Державного підприємства "Донецька залізниця" 1533,00 грн. збитків, які виникли в результаті несхоронності вантажу при перевезенні є обґрунтованими, а тому задовольняються судом повністю.
Щодо заяви позивача про відновлення пропущеного з поважних причин строку подання позовної заяви, суд зазичає наступне.
В силу ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Зазначаючи про сплив позовної давності, позивач виходить із встановленого п. 136 Статуту залізниць України 6-місячного строку, вказавши при цьому, що початком його перебігу у розумінні п/п. "а" п. 134 названого Статуту є день видачі вантажу вантажоодержувачу.
Згідно приписів ст. 315 ГК України передбачена можливість досудового врегулювання господарського спору та визначено, що до пред'явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, можливим є пред'явлення йому претензії. Претензії можуть пред'являтися протягом шести місяців, а претензії щодо сплати штрафів і премій - протягом сорока п'яти днів. Перевізник розглядає заявлену претензію і повідомляє заявника про задоволення чи відхилення її протягом трьох місяців, а щодо претензії з перевезення у прямому змішаному сполученні - протягом шести місяців. Претензії щодо сплати штрафу або премії розглядаються протягом сорока п'яти днів. Якщо претензію відхилено або відповідь на неї не одержано в строк, зазначений у частині третій цієї статті, заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді.
Частиною 1 ст. 261 ЦК України, яка є загальною нормою, встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Статтею 257 ЦК України визначено загальну позовну давність тривалістю у три роки, однак, в силу приписів ст. 258 цього ж Кодексу для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність, зокрема, скорочена порівняно із загальною позовною давністю.
Частиною 3 ст. 925 названого Кодексу , яка є спеціальною нормою, визначено, що до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).
Так, п. 136 Статуту залізниць України закріплено, що позови до залізниць можуть бути пред'явлені у шестимісячний термін, що обчислюється відповідно до вимог п. 134 цього Статуту , яким передбачено також і 6-місячний строк для пред'явлення претензії.
Водночас ст. 315 ГК України передбачено право заявника на звернення з позовом до суду після перебігу 6-місячного строку на подання претензії та отримання відповіді на неї.
Таким чином, звернення з позовом до залізниці після спливу 6-місячного строку, передбаченого для пред'явлення претензії, не суперечить положенням ст. 315 ГК України та ст. 925 ЦК України. (таких висновків дійшов Вищий господарський суд України в постанові від 05.06.14 р. по справі № 916/2301/13).
Ті обставини, що позивачем претензія до відповідача не пред'являлась, не впливають на порядок обчислення позовної давності, адже визначений законом строк в межах якого особа має право звернутися з позовом до суду не може поглинатися строком на реалізацію нею права на досудове врегулювання спору.
З урахуванням того, що вантажу видано позивачеві 28.05.2014 р., він мав право звернутись з претензією протягом 6 місяців від цієї дати, та мав право (не) отримати на неї відповідь, ще протягом трьох місяців, звернення позивача по даній справі 06.03.2015 р. (штамп пошти на конверті, яким направлено позов до господарського суду Запорізької області) з позовом відбулось в межах строки позовної давності, тому суд клопотання позивача відхиляє.
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.
В даному випадку, позивачем доведено, а відповідачем не спростовано обґрунтованість та правомірність заявлених вимог.
Відповідно до приписів ст. 49 ГПК витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 45, 22, 33, 34, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" до Державного підприємства "Донецька залізниця" задовольнити повністю.
Стягнути з Державного підприємства "Донецька залізниця" (83062, м. Донецьк, вул. Артема, буд.68, код ЄДРПОУ 01074957) на користь Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (87504, м. Маріуполь Донецької області, вул. Левченка, буд.1, код ЄДРПОУ 00191129) 1533 (одна тисяча п'ятсот тридцять три) грн. 00 коп. збитків та 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Л.П. Кагітіна
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлене у повному обсязі та підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 15.05.2015 р.