12.05.15 Справа № 904/2056/15
За позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
до Управління комунальної власності міста Виконкому міської ради, м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області
про стягнення 316 400,00 грн.
Суддя Соловйова А.Є.
Секретар судового засідання Капля К.І.
Представники:
від позивача: ОСОБА_2, довіреність б/н від 11.12.2014
від відповідача: Іванова Н.А., довіреність №4799 від 25.12.2014
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі-Позивач) звернулась до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Управління комунальної власності міста Виконкому міської ради (далі-Відповідач) про стягнення суми 316 400 грн. 00 коп.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.2015 порушено провадження у справі, позовна заява прийнята до розгляду.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами був укладений Договір купівлі-продажу нерухомого майна, що відноситься до комунальної власності, який в подальшому був розірваний постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.10.2009 у справі №39/104-09 (23/228-08), що тягне за собою стягнення оплаченої за вказаним договором суми грошових коштів, як це передбачено Порядком повернення у державну власність об'єктів приватизації у разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об'єктів, затвердженим Постановою Кабінету міністрів України №32 від 18.01.2001.
В судових засіданнях 16.04.2015 та 28.04.2015 судом оголошувались перерви на 28.04.2015 та 12.05.2015, відповідно.
16.04.2015 Відповідач подав до господарського суду заяву про застосування строку позовної давності б/н, б/д, в якій вказує на пропуск Позивачем строку позовної давності, який почав свій перебіг з винесенням 19.01.2010 постанови Вищим господарським судом України, та сплинув на момент звернення Позивача в березні 2015 року з даним позовом до суду.
Позивач в судових засіданнях позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.
Відповідач в судових засіданнях проти задоволення позовних вимог заперечував, просив суд в задоволенні позову відмовити. Заяву про застосування строку позовної давності б/н, б/д підтримав.
В судовому засіданні 12.05.2015 оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника Позивача та представника Відповідача, господарський суд, -
11.04.2008 між Управлінням комунальної власності міста Виконкому міської ради (далі-Продавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі-Покупець) був підписаний Договір купівлі-продажу будівлі автостоянки з інфраструктурою, яку орендує фізична особа-підприємець ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1, придбаної фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі-Договір).
11.04.2008 Договір був посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Борисенко С.М. та зареєстрований в реєстрі за №1710.
Пунктом 1.1 Договору передбачено, що Продавець зобов'язався передати у власність Покупця нежитлову будівлю автостоянки з інфраструктурою, яку орендує фізична особа-підприємець ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 - будівля автостоянки літ. Б-1, загальною площею 324,2 кв.м.; ворота №4; замощення ІІ, а Покупець зобов'язався прийняти та сплатити за об'єкт приватизації ціну відповідно до умов, що визначені в цьому Договорі та пройти реєстрацію об'єкта приватизації в КП ДОР "Криворізьке бюро технічної інвентаризації" (далі-БТІ). Характеристика об'єкта приватизації наводиться в технічному паспорті, який надається БТІ і передається Покупцю.
Відповідно до пункту 1.4 Договору, згідно зі звітом про оцінку будівлі автостоянки з інфраструктурою, яку орендує фізична особа-підприємець ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1, яку затверджено наказом управління комунальної власності міста за №46-п від 29.01.2008, вартість об'єкта приватизації становить 372 216 грн. 00 коп., податок на додану вартість становить 74 443 грн. 20 коп.
Вказаний в Договорі об'єкт приватизації продано за 446 659 грн. 20 коп. (п. 1.5 Договору).
Пунктом 2.1 Договору передбачено, що Покупець зобов'язаний внести 446 659 грн. 20 коп. за придбаний об'єкт приватизації, протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення цього Договору, згідно ст. 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".
Розрахунки за придбаний об'єкт приватизації, згідно з цим Договором, здійснюються Покупцем шляхом безготівкового перерахування коштів в сумі 446 659 грн. 20 коп. з рахунку Покупця на рахунок Продавця. Плата за об'єкт приватизації вноситься на підставі цього Договору (п. 2.2 Договору).
Передача об'єкта приватизації здійснюється Продавцем Покупцю в триденний термін після сплати повної ціни продажу придбаного об'єкта приватизації (п. 3.1 Договору).
Згідно з пунктом 11.3 Договору, у разі невиконання однією із сторін умов цього Договору він може бути змінений або розірваний на вимогу другої сторони за рішенням суду, або господарського суду.
Як вказувалось вище, 11.04.2008 року Договір був посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Борисенко С.М. та зареєстрований в реєстрі за №1710, а враховуючи приписи пункту 2.1 Договору, щодо оплати за придбання об'єкту приватизації протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення договору, така оплата мала бути здійснена до 11.05.2008, включно.
На виконання умов Договору Позивачем була здійснена часткова оплата вартості об'єкту приватизації в сумі 316 400 грн. 00 коп., з яких сума в розмірі 301 400 грн. 00 коп. була сплачена 29.05.2008 відповідно до платіжного доручення №29/05 від 29.05.2008 та сума в розмірі 15 000 грн. 00 коп. була сплачена 13.06.2008 згідно платіжного доручення №2 від 13.06.2008 (а.с.11).
В подальшому, як вказує Позивач в своїй позовній заяві та, що не заперечується Відповідачем, у зв'язку з неналежним виконанням фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 свого обов'язку зі сплати за об'єкт приватизації, Договір купівлі-продажу будівлі автостоянки з інфраструктурою, яку орендує фізична особа-підприємець ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1, придбаної фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, був розірваний постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.10.2009 по справі №39/104-09 (23/228-08), яка, в частині розірвання вказаного Договору, була залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 19.01.2010.
Звертаючись з даним позовом до суду фізична особа-підприємець ОСОБА_1 просить суд стягнути з Управління комунальної власності міста Виконкому міської ради суму в розмірі 315 400 грн. 00 коп., яка була сплачена за придбання об'єкту приватизації за вищевказаним Договором, посилаючись на те, що згідно з Порядком повернення у державну власність об'єктів приватизації у разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об'єктів, затвердженим Постановою Кабінету міністрів України №32 від 18.01.2001, повернення покупцям коштів, сплачених за об'єкт приватизації, у разі розірвання договору купівлі-продажу такого об'єкта у зв'язку з невиконанням його умов або визнання його недійсним у судовому порядку провадиться згідно із законодавством.
Розглянувши заявлені позовні вимоги господарський суд вважає їх обґрунтованими з огляду на наступне.
Приватизація державного та комунального майна регламентується нормами Законами України "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", Цивільним та Господарським кодексами України (в редакції, чинній на розірвання Договору купівлі-продажу будівлі автостоянки з інфраструктурою, яку орендує фізична особа-підприємець ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1, придбаної фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про приватизацію державного майна", приватизація державного майна (далі - приватизація) - це відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України.
Згідно з частиною 2 статті 2 Закону України "Про приватизацію державного майна", приватизація здійснюється на основі, зокрема, таких принципів: законності; державного регулювання та контролю.
Частиною першою статті 3 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", Приватизація об'єктів малої приватизації здійснюється, зокрема, шляхом викупу.
При приватизації майна державного підприємства як єдиного майнового комплексу шляхом його викупу, продажу на аукціоні, за конкурсом між продавцем і покупцем укладається відповідний договір купівлі-продажу (ч. 1 ст. 27 Закону України "Про приватизацію державного майна").
Відповідно до частини 4 статті 27 Закону України "Про приватизацію державного майна", договір купівлі-продажу підлягає нотаріальному посвідченню та у випадках, передбачених законом, державній реєстрації.
За змістом частини 1 статті 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", право власності на державне майно підтверджується договором купівлі-продажу, який укладається між покупцем та уповноваженим представником відповідного органу приватизації, а також актом приймання-передачі зазначеного майна. Договір купівлі-продажу державного майна підлягає нотаріальному посвідченню та у випадках, передбачених законом, державній реєстрації.
На вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано або визнано недійсним за рішенням суду в разі невиконання іншою стороною зобов'язань, передбачених договором купівлі-продажу, у визначені строки (ч. 5 ст. 27 Закону України "Про приватизацію державного майна").
Органи приватизації здійснюють контроль за виконанням покупцем умов договору купівлі-продажу, а у разі їх невиконання застосовують санкції, передбачені чинним законодавством, та можуть у встановленому порядку порушувати питання про розірвання договору (ч. 8 ст. 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)").
Частиною другою статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Згідно з частиною 4 статті 653 Цивільного кодексу України, сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Постановою Кабінету міністрів України №32 від 18.01.2001 затверджено Порядок повернення у державну власність об'єктів приватизації у разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об'єктів, згідно з пунктом 3 Загальних положень якого, повернення покупцям коштів, сплачених за об'єкт приватизації, у разі розірвання договору купівлі-продажу такого об'єкта у зв'язку з невиконанням його умов або визнання його недійсним у судовому порядку провадиться згідно із законодавством.
Крім того, на момент розірвання вищевказаного Договору був чинний порядок повернення покупцям коштів, сплачених за об'єкти приватизації, у разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу, затверджений Наказом Фонду державного майна України №1701 від 15.08.2000, відповідно до пункту 1 якого при розірванні договору купівлі-продажу або визнанні його недійсним повернення Покупцю коштів, сплачених ним за об'єкт приватизації, здійснюється лише на підставі рішення суду, арбітражного суду.
Враховуючи те, що вказаний Договір був розірваний згідно постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.10.2009 у справі №39/104-09(23/228-08), яка набрала законної сили з моменту її прийняття - 21.10.2009, таким чином Позивач правомірно вказує на те, що сплачена ним сума за вже розірваним Договором підлягає стягненню за рішенням суду.
Як вказувалось вище, 16.04.2015 Відповідач подав до господарського суду заяву про застосування строку позовної давності, вказуючи на те, що передбачений статтею 257 Цивільного кодексу трирічний строк загальної позовної давності сплинув, у зв'язку з тим, що обставини, що обумовлюють початок його перебігу існували понад три роки до подачі Позивачем даного позову.
Господарський суд погоджується з викладеними Відповідачем в заяві обставинами з огляду на наступне.
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу (ст. 260 Цивільного кодексу України).
Частиною першою статті 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно з частинами 3-5 статті 267, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
За змістом абзацу третього пункту 4.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання (абзац другий частини п'ятої статті 261 ЦК України).
Позивач в своїй позовній заяві вказує та не заперечував в судових засіданнях, що про розірвання Договору купівлі-продажу будівлі автостоянки з інфраструктурою, яку орендує фізична особа-підприємець ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1, придбаної фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, він дізнався з прийняттям Дніпропетровським апеляційним господарським судом постанови від 21.10.2009 у справі №39/104-09(23/228-08), якою і був розірваний вказаний Договір.
Згідно з частиною третьою статті 105 Господарського процесуального кодексу України, постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Отже, з прийняттям Дніпропетровським апеляційним господарським судом 21.10.2009 вказаної постанови, вона набрала чинності з моменту її прийняття, а саме 21.10.2009.
Крім того, необхідно також зазначити, що постановою Вищого господарського суду України від 19.01.2010 в зазначеній справі, вказану постанову в частині розірвання Договору залишено без змін.
Отже, суд доходить висновку, що строк позовної давності почав свій перебіг 22.10.2009 року та, з урахуванням приписів статті 257 Цивільного кодексу України, закінчився 22.10.2012, а тому, враховуючи, що Позивач звернувся з даним позовом до суду в березні 2015 року, строк позовної давності Позивачем пропущений.
Доказів зупинення або переривання перебігу позовної давності Позивачем суду не надано.
Враховуючи викладене, позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені судові витрати у справі у разі відмови в задоволенні позову покладаються на Позивача.
Керуючись ст.ст. 1, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
В задоволенні позову - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 15.05.2015.
Суддя А.Є. Соловйова