05 травня 2015 року Справа № 876/3839/13
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Святецького В.В.
суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.,
з участю секретаря судового засідання Прокопенко О.В.,
представника позивача Самокіша С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2012 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу,-
22 листопада 2010 року Державна податкова інспекція у Пустомитівському районі Львівської області звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 заборгованість по податку з доходів фізичних осіб в сумі 105465,33 грн.
Львівський окружний адміністративний суд постановою від 26 грудня 2012 року позов задовольнив повністю.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ФОП ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, які мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення спору.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що позивачем пропущено річний строк звернення до суду, передбачений КАС України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.
В скарзі також зазначає, що 10.04.2009 року відповідачем отримано остаточне податкове повідомлення - рішення від 01.04.2009р. №0003671750/3, згідно якого визначено податкове зобов'язання в сумі 105 465,33грн.
Позивач також посилається на порушення вимог ст.1 Указу, а саме йдеться про перевищення обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за календарний рік понад 500 тис.грн. Згідно ст.5 Указу платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду(кварталу), зі сплатою податку з доходів фізичних осіб за правилами встановленими IV розділом Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.92р. №13-92 „Про прибутковий податок з доходів громадян" (далі - Декрет). (арк..7 абз.2,3 Акту), хоча подібної вимоги Указ не передбачає, а тому твердження про обов'язок сплачувати податок з доходів фізичних осіб, апелянт вважає необґрунтованими.
З огляду на викладене, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, що відповідно до приписів ч.4 ст. 196 КАС України не є перешкодою для розгляду справи у його відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає до задоволення, з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що за відповідачем рахується податковий борг, а вжиті податковим органом заходи не призвели до його погашення.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та є вірними з наступних міркувань.
Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_2 перебуває на обліку як платник податків в ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області.
ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області проведено виїзну планову комплексну документальну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 22.03.2006 року по 31.03.2008 року, за наслідками якої складено акт перевірки від 08.08.2008 року №987/17-0/НОМЕР_1.
За результатами проведеної перевірки, ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.08.2008 року №0003671750/0, яким позивачу визначено грошове зобов'язання за платежем: податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 116011 грн. 86 коп., в тому числі за основним платежем 105465,33 грн., штрафні (фінансові) санкції у сумі 10546,33 грн.
Вказане податкове повідомлення-рішення позивач оскаржив до ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області та до ДПА України.
10.04.2009 року відповідачем отримано податкове повідомлення-рішення від 01.04.2009 року №0003671750/3, яким визначено податкове зобов'язання на суму 105465 грн. 33 коп.
15.01.2010 року ОСОБА_2 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від01.04.2009 року №0003671750/3.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 12.04.2010 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2012 року, вказану позовну заяву залишено без розгляду.
В силу ст.ст. 9, 14, 15 Закону України ,,Про систему оподаткування" відповідач зобов'язаний сплачувати належні суми податків та зборів у встановлені законом строки.
Пунктом 1.3 ст. 1 Закону України №2181-ІІІ від 21.12.2000 року ,,Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (чинного на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання ( з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Пунктом 5.1 ст.5 Закону №2181-III встановлено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.
Підпунктами 5.2.1, 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону № 2181-ІІІ визначено, що податкове зобовязання платника податків, нараховане контролюючим органом вважається узгодженим у день отримання платником податку податкового повідомлення-рішення. У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобовязання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник має право звернутись до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення.
Згідно з абз. 3 пп. 5.3.1 п. 5.3 статті 5 Закону №2181-III , у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а" - "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.
Згідно п.п. 5.4.1. п. 5.4. ст. 5 цього ж Закону, узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією ж статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
При цьому, важливим є встановлення моменту, з якого сума заборгованості є узгодженою. Згідно з ст. 5 Закону № 2181 день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.
Враховуючи вищевикладене, податкове зобов'язання є узгодженими з 04.10.2012 року, тобто з дати проголошення ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду.
Відповідно до п.15.1.1. ст. 15 Закону № 2181 за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Відповідно до п. 15.2.1 ст. 15 Закону № 2181 у разі коли податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або до визнання боргу безнадійним.
При цьому, апеляційний суд не бере до уваги покликання ОСОБА_2 щодо протиправності податкового повідомлення - рішення від 01.04.2009р. №0003671750/3, оскільки правомірність зазначеного повідомлення-рішення не є предметом позову у даній справі.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про задоволення позову.
Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.
Керуючись ч.3 ст.160, ст. 195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-
апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2012 року у справі № 2а-10871/10/1370 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя В.В. Святецький
Судді Л.Я. Гудим
О.М. Довгополов
Ухвала в повному обсязі складена 12 травня 2015 року.