06 травня 2015 року Справа № 876/6015/14
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Попка Я.С., Левицької Н.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Тернопільське об'єднання «Текстерно» на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 травня 2014 року у справі за його позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі про визнання протиправними дій та розрахунків, -
У квітні 2014 року відкрите акціонерне товариство «Тернопільське об'єднання «Текстерно» (далі - ВАТ) звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило
- визнати дії управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі (далі - УПФ) по виставленню позивачу до відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» Закону України «Про пенсійне забезпечення» по пенсіонерах після досягнення ними пенсійного віку, передбаченого ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» неправомірними;
- визнати Розрахунок фактичних витрат на виплату і доставку пенсій призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 2014 року ( з січня 2014 року) в частині відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій пенсіонерам після досягнення ними пенсійного віку, передбаченого ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» неправомірним;
- визнати Розрахунок фактичних витрат на виплату і доставку пенсій призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» Закону України «Про пенсійне забезпечення» з лютого 2014 року в частині відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій пенсіонерам після досягнення ними пенсійного віку, передбаченого ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» неправомірним
- визнати Розрахунок фактичних витрат на виплату і доставку пенсій призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» Закону України «Про пенсійне забезпечення» з березня 2014 року в частині відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій пенсіонерам після досягнення ними пенсійного віку, передбаченого ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» неправомірним.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 травня 2014 року у справі № 819/787/14-а у задоволенні позову було відмовлено.
Зазначену постанову в апеляційному порядку оскаржено позивачем, який у поданій апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове про задоволення позовних вимог. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми п. 2 Перехідних положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст. 2 Закону України «Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, а відтак на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що подана скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких міркувань.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач повинен відшкодовувати Пенсійному фонду фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тобто, - 60 років, як це передбачено ст. 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».
Даючи правову оцінку доводам апелянта та висновкам суду, що викладені у оскаржуваному судовому рішення, апеляційний суд виходить із таких міркувань.
Судом встановлено, що УПФ направлено на адресу ВАТ розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до п.п. «б»-«з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 2014 року, з лютого 2014 року, з березня 2014 року (а.с. 7-23).
Згідно з п. 2 Перехідних положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, які працювали на роботах передбачених списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах, - пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». При цьому, зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Пунктом 1 ст. 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що для платників збору, визначених п.п. 1 та 2 ст. 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до п.п. «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років; жінки після досягнення 55 років.
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо добровільної сплати єдиного внеску», який набрав чинності з 28.04.2013 року, в абз. 4 п. 1 ст. 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» слова і цифри «статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» замінено словами і цифрами «статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Таким чином, з 28.04.2013 року, абз. 4 п. 1 ст. 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що для платників збору, визначених п. 1 та п. 2 ст. 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до п.п. «б»-«з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно зі ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» визначено порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, об'єктом оподаткування якого, відповідно до ст. 2 вказаного Закону, є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до п.п. «б»-«з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Враховуючи наведене апеляційний суд вважає, що Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» є спеціальним законом, який регулює вказані правовідносини. Таким чином, позивач повинен відшкодовувати Пенсійному фонду фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тобто 60 років, як це передбачено ст. 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».
При цьому апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність вимог позивача про визнання розрахунку фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо пенсій, призначених відповідно до п.п. «б»-«з» Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 2014 року в частині відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій пенсіонерам після досягнення ними пенсійного віку, передбаченого ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» неправомірним, оскільки постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 березня 2014 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2014 року, в адміністративній справі № 819/223/14-а у позові ВАТ «Тернопільське об'єднання «Текстерно» до управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі про визнання неправомірним розрахунку фактичних витрат на виплату і доставку пенсій призначених відповідно до п.п. «б»-«з» Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 2014 року в частині відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій пенсіонерам після досягнення ними пенсійного віку, передбаченого ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення», було відмовлено у повному обсязі.
Таким чином, апеляційний суд приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України апеляційний суд,
апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Тернопільське об'єднання «Текстерно» залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 травня 2014 року у справі № 819/787/14-а - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Т.В.Онишкевич
Судді Я.С.Попко
Н.Г.Левицька