Справа: № 826/12337/14 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А. Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.
Іменем України
12 травня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Твердохліб В.А.,
суддів Троян Н.М., Костюк Л.О.,
за участю секретаря Погребняк М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м.Києві, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м.Києві Коломієць Ольги Анатоліївни про визнання протиправним та скасування рішення, зобов"язання вчинити дії, -
ОСОБА_2 (далі - Позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м.Києві (далі - Відповідач 1), Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м.Києві Коломієць О.А. (далі - Відповідач 2) та , з урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати протиправним та скасувати рішення Відповідача 2 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 24.06.2014 року №13987240, зобов'язати Відповідача 1 зареєструвати за ним право власності на нежитлову будівлю загальною площею 727,0 кв.м в будинку АДРЕСА_1.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 18.06.2014 року Позивач через свого представника ОСОБА_4 звернувся до Відповідача 1 із заявою про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомості - нежитловий будинок (приміщення) АДРЕСА_1.
Згідно картки прийому заяви №13865550 (а.с.48) Позивачем разом із вказаною заявою подано Відповідачу 1 також наступні документи: копії паспортів про громадянство України та Швейцарії, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, копію довіреності, технічний паспорт та його копію.
24.06.2014 року Відповідачем 2, із посиланням на вимоги ч.2 ст.5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» прийнято рішення про відмову у державній реєстрації за Позивачем права власності на нежитлове приміщення, розташоване по АДРЕСА_1.
Підставою для такої відмови слугувало те, що подані Позивачем документи не відповідають вимогам, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують. В технічному паспорті від 25.01.2012 року наявні відмітки про відсутність дозволу на реконструкцію, облаштування підвалу та добудову мансардного поверху.
Спеціальним законом, який визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна, є Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон).
Цей Закон регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень (ст.1 Закону).
Згідно ч.1 ст.4 Закону обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право власності на нерухоме майно.
Відповідно ст.8 Закону до повноважень органу державної реєстрації прав, серед іншого, віднесено проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень або відмову у їх реєстрації;
Положеннями ст.16 Закону передбачено, що заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подається до органу державної реєстрації прав у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених цим Законом.
Разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому порядку.
Процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначено Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року №868 (далі - Порядок).
Згідно п.13 Порядку заявник подає разом із заявою органові державної реєстрації прав, нотаріусові необхідні для державної реєстрації прав документи, визначені цим Порядком, їх копії, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату державного мита.
Пунктом 15 Порядку передбачено, що під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо:
1) обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках);
2) повноважень заявника;
3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах;
4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону;
5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.
Для проведення державної реєстрації речових прав необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно, та інші документи, визначені цим Порядком (п.36 Порядку).
Відповідно пп.10 п.37 Порядку документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, є рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.
Крім того, статтею 19 Закону передбачено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі, зокрема, рішень судів, що набрали законної сили.
Згідно реєстраційного посвідчення НОМЕР_1, виданого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об»єкти нерухомого майна 03.12.2008 року, двоповерхова нежитлова будівля (літ.Б), загальною площею 727,0 кв.м, розташована по АДРЕСА_1, зареєстрована на праві власності за ТОВ «Нікомар».
В матеріалах справи міститься копія рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 28 березня 2012 року, яким задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до ТОВ «Нікомар» та визнано за ним право власності на нежитлову будівлю, площею 727,0 кв.м, що розташована в АДРЕСА_1.
Відповідно положень п.28. Порядку державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Згідно вимог ч.ч.1, 2 ст.24 Закону у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено, зокрема, у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують;
За наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.
Отже, сама по собі наявність судового рішення про визнання за особою права власності на об»єкт нерухомого майна, яке набуло чинності, не є безумовною підставою для проведення реєстраційним органом його державної реєстрації.
Так, за приписами положень ст.24 Закону підставою для відмови у державній реєстрації може невідповідність поданих документів вимогам, встановленим цим Законом,
В матеріалах справи міститься копія технічного паспорту від 25.01.2012 року на нежитловий будинок (приміщення) АДРЕСА_1, в якому наявна відмітка про неподання до БТІ дозволу на реконструкцію, облаштування підвалу та добудову мансардного поверху (а.с.11).
Частиною 2 ст.331 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).
Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Згідно ст.5 Закону у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення.
Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об'єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.
За приписами п.12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №461 від 13.04.2011 року, експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.
Таким чином, в разі проведення реконструкції об»єкта нерухомого майна таке майно підлягає обов»язковому введенню в експлуатацію відповідно порядку, встановленого чинним законодавством.
Однак, дозвіл на реконструкцію, облаштування підвалу та добудову мансардного поверху в нежитловій будівлі, загальною площею 727,0 кв.м, в будинку АДРЕСА_1 до БТІ не подавався, в експлуатацію вказана нежитлова будівля не вводилася.
З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку про правомірність відмови Відповідача 2 у державній реєстрації прав та їх обтяжень, оформленої рішенням від 24.06.2014 року №13987240.
Крім того, є обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що наявність рішення суду, яким визнано право власності Позивача на об'єкт нерухомого майна, не виключає передбачений законом обов'язок щодо прийняття об'єкта нерухомого майна в експлуатацію.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи Позивача, викладені ним в апеляційній скарзі, стосовно того, що вже була проведена державна реєстрація вказаного майна відповідно вимог чинного законодавства за ТОВ «Нікомар», а тому це нерухоме майно не є новоствореним, оскільки зазначені обставини не є підставою для державної реєстрації об»єкта нерухомого майна та звільнення особи від обов»язку виконання вимог закону щодо прийняття об'єкта нерухомого майна в експлуатацію.
Крім того, на запит суду апеляційної інстанції Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об»єкти нерухомого майна листом від 05.03.2015 за №2926 (И-2015) повідомило, що за даними інвентаризаційної справи колишня двоповерхова житлова будівля літер «Б», що знаходиться по АДРЕСА_1 була повністю відреконструйована з влаштуванням підвалу, добудовою мансарди, про що є примітка на поверховому плані на будинок в цілому.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2014 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя Твердохліб В.А.
Судді Троян Н.М.
Костюк Л.О.
Ухвала складена в повному обсязі 15 травня 2015 року.
Головуючий суддя Твердохліб В.А.
Судді: Костюк Л.О.
Троян Н.М.