Справа: № 826/19691/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А.
Суддя-доповідач: Міщук М.С.
Іменем України
13 травня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді суддів: при секретарі Міщука М.С. Бєлової Л.В., Гром Л.М. Доценку О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у справі за позовом комунального підприємства Київської обласної ради «Тетіївтепломережа» до Кабінету Міністрів України, треті особи: Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про визнання незаконними та нечинними окремих положень постанови, -
15 грудня 2014 року комунальне підприємство Київської обласної ради «Тетіївтепломережа» (далі КП «Тетіївтепломережа», Підприємство або позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Кабінету Міністрів України (далі КМУ або відповідач), у якому, з урахуванням заяви про зміну (уточнення) позовних вимог від 17.02.2015 року, просило:
- визнати не законною та не чинною з 01 листопада 2014 року постанову Кабінету Міністрів України від 18 червня 2014 року №217 (зі змінами, внесеними згідно з постановами КМУ №444 від 10.09.2014 року та №568 від 08.10.2014 року) в частині пунктів 8-19, затвердженого нею Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2015 року позов задоволено повністю.
Визнано незаконною постанову Кабінету Міністрів України №217 від 18 червня 2014 року «Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу».
В апеляційній скарзі про скасування постанови КМУ посилається на те, що видання постанови № 217 від 18.06.2014 року, якою затверджений Порядок, вчинено на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Законом України «Про теплопостачання», а обґрунтування судом першої інстанції підстави визнання незаконною даної постанови Уряду з підстав порушенням вимог статті 9 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» не є підставою для визнання вказаного нормативного акту повністю незаконним.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, які з'явились у судове засідання та перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, КП «Тетіївтепломережа» є теплопостачальною організацією, яка самостійно виробляє теплову енергію та надає послуги з централізованого опалення населенню, бюджетним організаціям, іншим споживачам.
Відповідно до договору купівлі-продажу №1176/14-ТЕ-17 від 02.12.2013 року, укладеного між КП «Тетіївтепломережа» (покупець) та НАК «Нафтогаз України» (продавець), право власності на газ переходить до позивача при його передачі.
Відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання» Кабінет Міністрів України прийнято постанову №217 від 18 червня 2014 року «Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу» (далі Порядок).
Пунктом 2 Порядку передбачено, що теплопостачальні організації, що здійснюють продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, для виробництва яких повністю або частково використовується природний газ, куплений у гарантованого постачальника природного газу такими теплопостачальними організаціями або теплогенеруючими організаціями, в яких теплопостачальні організації купують теплову енергію, та їх структурні підрозділи відкривають у місячний строк з дня набрання чинності постановою, якою затверджено цей Порядок, в уповноваженому банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожиту теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води за категоріями споживачів "населення", "бюджетні установи", "інші споживачі" (далі - спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними організаціями).
Згідно із пунктом 8 Порядку уповноважений банк здійснює перерахування коштів, що надходять на спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними і теплогенеруючими організаціями, згідно з реєстром нормативів перерахування коштів, що надходять як плата за теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води від усіх категорій споживачів та як плата теплопостачальних організацій за вироблену теплогенеруючими організаціями теплову енергію (далі - реєстр нормативів), що затверджується Комісією.
Пунктами 9-19 Порядку:
- передбачено розрахунок теплопостачальними і теплогенеруючими організаціями для кожної категорії споживачів нормативів перерахування коштів, що надходять як плата за теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води від усіх категорій споживачів та як плата теплопостачальних організацій за вироблену теплогенеруючими організаціями теплову енергію;
- визначено порядок дій гарантованого постачальника щодо подання Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг (далі по тексту - Комісія) переліку теплопостачальних і теплогенеруючих організацій та їх структурних підрозділів, які за відповідними договорами купують у гарантованого постачальника природний газ для виробництва теплової енергії;
- урегульовано порядок дій Комісії при отриманні розрахунків нормативів та дій уповноваженого банку щодо перерахування коштів за спожиту теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води із спеціальних рахунків, відкритих структурними підрозділами теплопостачальних і теплогенеруючих організацій, на спеціальні рахунки теплопостачальних і теплогенеруючих організацій;
- передбачено порядок розподілення коштів, що надійшли на спеціальний рахунок, відкритий теплопостачальною організацією, як плата за теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води від споживачів, залежно від характеру діяльності теплопостачальної організації;
- визначено формули нормативів перерахування коштів гарантованому постачальникові;
- встановлено порядок врахування коштів, перерахованих на спеціальні рахунки гарантованого постачальника за природний газ;
- визначено порядок дій у разі неподання теплопостачальними та теплогенеруючими організаціями нормативів разом з довідками, зазначеними у пункті 9 цього Порядку, або подання їх з порушенням вимог цього Порядку та дії Комісії щодо включення нормативів до реєстру нормативів.
Позивач вважає постанову Кабінету Міністрів України від 18 червня 2014 року №217 в частині пунктів 8-19, затвердженого нею Порядку такою, суперечить нормам частини третьої статті 15 Закону України «Про оплату праці» та пункту 36.3 статті 36 Податкового кодексу України, оскільки:
- перерахування коштів гарантованому постачальнику (НАК «Нафтогаз України») природного газу здійснюється відразу (одночасно) після розподілу банком коштів, які надходять на рахунок позивача, тобто цей платіж має ознаки першочергового;
- оскаржувані норми Порядку не передбачають першочергового перерахування на поточний рахунок теплопостачальних організацій сум, необхідних для виплати заробітної плати та виконання податкового обов'язку;
Крім того, позивач зазначає, що оскаржувана постанова прийнята без аналізу регуляторного впливу, експертного висновку щодо регуляторного впливу проекту постанови, висновку Міністерства юстиції України за результатами правової експертизи до проекту постанови, без протоколу узгодження пропозицій та довідки про погодження проекту постанови.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що постанова КМУ № 217 від 18.06.2014 року, якою затверджений Порядок, винесена з порушенням процедури прийняття регуляторного акта, без здійснення аналізу регуляторного впливу та без врахування пропозицій і зауважень до проекту постанови, що суперечить принципам державної регуляторної політики та не відповідає порядку, встановленому Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», а тому є незаконною.
З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що пункти 8-19 Порядку відповідають вимогам частини третьої статті 15 Закону України «Про оплату праці» та пункту 36.3 статті 36 Податкового кодексу України, оскільки у пунктах 8-19 Порядку не заперечується першочерговість здійснення витрат на оплату праці і на виконання податкового обов'язку.
У зв'язку з чим, твердження позивача про те, що норми пунктів 8-19 Порядку суперечать вимогам частини третьої статті 15 Закону України «Про оплату праці» та пункту 36.3 статті 36 Податкового кодексу України, є помилковими та не підтверджуються відповідними доказами.
Разом з тим, суд першої інстанції безпідставно вийшов за межі позовних вимог, якими пропонувалось скасувати окремі пункти Порядку, та дійшов висновку, що оскаржувана постанова є незаконною в цілому, оскільки прийнята з порушенням процедури, встановленої Законом України «Про засади державної регуляторної політики».
Пунктом 4 Закону України № 1198-VII від 10.04.2014 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» були внесені зміни, в тому числі до Закону України № 2633-IV від 02.06.2005 року «Про теплопостачання», та доповнено його новою статтею 19-1.
Статтю 19-1 Закону України «Про теплопостачання» № 2633-IV від 02.06.2005 року передбачено, що оплата теплової енергії, для виробництва якої повністю або частково постачається природний газ гарантованим постачальником, здійснюється споживачами теплової енергії шляхом перерахування коштів на рахунки із спеціальним режимом використання, які відкривають теплопостачальні організації в уповноваженому банку. Оплата теплової енергії шляхом перерахування коштів на інші рахунки забороняється.
Оплата споживачем теплової енергії шляхом перерахування коштів на рахунок із спеціальним режимом використання є обов'язковою умовою договору на постачання теплової енергії, укладеного між теплопостачальною організацією та споживачем теплової енергії.
Кошти, що надійшли на рахунки із спеціальним режимом використання, перераховуються банками згідно з порядком розподілу коштів, затвердженим Кабінетом Міністрів України, виключно на рахунок:
гарантованого постачальника;
теплогенеруючої організації;
теплопостачальної організації;
теплотранспортуючої організації.
Цим порядком також визначається механізм перерахування коштів такими організаціями для проведення розрахунків з гарантованим постачальником за весь обсяг спожитого природного газу.
На кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, не може бути звернено стягнення за зобов'язаннями гарантованого постачальника, теплогенеруючих, теплопостачальних та теплотранспортуючих організацій.
Операції на поточних рахунках із спеціальним режимом використання не підлягають зупиненню.
Отже, вказаною нормою Закону України «Про теплопостачання» надано Кабінету Міністрів України повноваження встановлювати порядок розподілу коштів, що надійшли на рахунки із спеціальним режимом використання, як оплата споживачами теплової енергії, для виробництва якої повністю або частково постачається природний газ гарантованим постачальником.
Відповідно до Розділу II Прикінцеві положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» № 1198-VII від 10.04.2014 року Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом прийняти нормативно-правові акти, необхідні для реалізації цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.
На виконання вимог статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 217 від 18.06.2014 року, якою затверджено Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу.
Колегія суддів також вважає, що відповідачем дотримано процедури прийняття постанови КМУ № 217 від 18.06.2014 року.
Частинами 2, 3 статті 50 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» № 794-VII від 27.02.2014 року передбачено, що проекти актів готуються та вносяться на розгляд КМУ міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, державними колегіальними органами.
Відповідно до завірених копій пояснювальної записки та довідки про погодження, які містяться у матеріалах справи, проект постанови КМУ №217 від 18 червня 2014 року «Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу» розроблений та внесений до Уряду Міністерством енергетики та вугільної промисловості України та попередньо 24 червня 2014 року розміщений на веб-порталі цього міністерства.
Оскаржуваний проект постанови прийнятий з урахуванням висновку Міністерства юстиції України за результатами правової експертизи до проекту постанови, протоколу узгодження пропозицій із зацікавленими міністерствами та відомствами, довідки про погодження проекту постанови.
Постанова КМУ № 217 від 18.06.2014 року була опублікована 2 липня 2014 року у офіційному виданні - Урядовий кур'єр 2014, 07, 02.07.2014 № 116, та набрала чинності з дня опублікування.
Разом з цим, належних і допустимих доказів того, що позивач мав намір та не зміг висловити свої зауваження та (або) пропозиції щодо проекту постанови КМУ № 217 від 18.06.2014 року до набрання її чинності з дня офіційного публікування - 02.07.2014 року, до матеріалів справи не надано.
Відповідно до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06 березня 2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень КАС України під час розгляду адміністративних справ» - підставами для визнання будь-якого акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.
Оскільки, оскаржений Порядок прийнято уповноваженою особою, в межах наданої компетенції відповідно до норм Закону України «Про теплопостачання» та з дотриманням відповідної процедури, підстави для його скасування відсутні.
Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, зроблені з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2015 року скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
Судді:
Повний текст рішення складено 18.05.2015 року
Головуючий суддя Міщук М.С.
Судді: Бєлова Л.В.
Гром Л.М.