Справа: № 810/86/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кушнова А.О. Суддя-доповідач: Грибан І.О.
Іменем України
14 травня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючий-суддя Грибан І.О.
судді Беспалов О.О., Парінов А.Б.
за участі :
секретар с/з Печенюк Р.В.
розглянув в судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державного підприємства «Регіональні енергетичні мережі» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області до Державного підприємства «Регіональні енергетичні мережі» про стягнення коштів з рахунків у банках платника -
Вишгородська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області звернулася в суд з позовом про стягнення з відповідача Державного підприємства «Регіональні енергетичні мережі» податкового боргу в сумі 3 799 777,00 грн.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2015 року позовні вимоги задоволено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій вказує на необґрунтованість вказаного рішення, оскільки суд першої інстанції постановив його на неповно з'ясованих обставинах справи, зазначає про порушення судом першої інстанції матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.
Сторони, що були належним чином повідомлені, в судове засідання на апеляційний розгляд не з'явилися. Представник апелянта подав клопотання про відкладення розгляду справи через перебування юристів підприємства у відрядженні або відпустці, однак доказів щодо існування таких підстав не надав. Таким чином, Відповідачем не було забезпечено явку свого представника в суд.
Колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін. Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини справи, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Судом першої інстанції встановлено, що Державне підприємство «Регіональні електричні мережі» (далі - відповідач) є юридичною особою, утвореною 07.09.2009 року в результаті перетворення та перебуває на податковому обліку у Вишгородській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області.
Загальна сума податкового боргу платника податків за узгодженими грошовими зобов'язаннями станом на 20.02.2012 року становила 68311336,06 грн., який сплачено не було.
В зв'язку з чим, ДПІ у Вишгородському районі Київської області виставлено податкову вимогу від 20.02.2012 року №217 на суму 68 311 336,06 грн., яка була отримана представниками ДП «Регіональні електричні мережі» 23.02.2012 року, про що свідчить відмітка на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.
Податкова вимога в адміністративному чи судовому порядку оскаржена не була. Заборгованість погашена не була.
ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПА України 29.02.2012р. прийнято рішення про опис майна у податкову заставу.
В подальшому відповідачем подано до Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2014 року №9067644258 від 20.11.2014р., відповідно до якої сума податкових зобов'язань становила 70 201 261 грн. Також, згідно даної декларації податковий кредит становив 66 401 484 грн. Позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту складала 3 799 777,00 грн.
Тобто, податкове зобов'язання з податку на додану вартість за звітний період самостійно визначене платником податків у сумі 3 799 777,00 грн.
Зазначені податкові зобов'язання відповідачем сплачені не були, що обумовило звернення податкового органу в суд з вимогами про стягнення заборгованих сум з рахунків у банках, що обслуговують платника податків.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з правомірності дій відповідача.
Надаючи правову оцінку встановленими обставинам та фактам, колегія суддів не може не погодитися з такими висновками суду першої інстанції враховуючи наступне.
Відповідно до п.п. 14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Згідно п.57.1 ст.57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Згідно п.п.14.1.153 ст. 14 Податкового кодексу України податкова вимога - це письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
Згідно п.п.20.1.18 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України слідує, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
У відповідності до п.95.3. ст.95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Що стосується доводів апелянта про не надіслання позивачем податкової вимоги щодо податку на додану вартість в сумі 3 799 777,00 грн., колегія суддів зазначає на наступне.
Відповідно до п 95.2. ст.95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Разом з тим, відповідно до п.59.5 ст.59 Податкового кодексу України, у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.
У разі, якщо після надіслання(вручення) податкової вимоги сума податкового зобов'язання змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається.
Податкова вимога також не надсилається платнику податків незалежно від того, з якого податку збільшився податковий борг - із того, який був зазначений у податковій вимозі, чи з іншого податку.
З викладеного слідує, що право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги, надісланої на раніше існуючий податковий борг, і реалізація такого права у часі не обмежена, а право на стягнення новоствореного податкового боргу - на наступний день, що настає за днем граничного строку сплати узгодженого грошового зобов'язання.
Таким чином, в даному випадку підлягає стягненню вся сума податкового боргу, який утворився на час звернення позивача в суд з даним позовом.
В апеляційній скарзі відповідач не заперечує проти наявності станом на час звернення податкового органу з даним позовом заборгованості по сплаті податку на додану вартість, однак вказує що строк 60 днів, визначений п.95.2 ст.95 ПК України не сплинув.
Щодо посилань апелянта на недотримання судом першої інстанції вимог ст. 263 КАС України, то колегія суддів звертає увагу, що згідно вимог зазначеної статті КАС України, питання відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є компетенцією суду першої інстанції на стадії виконання судового рішення.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції ухвалене законне та обґрунтоване рішення, на підставі матеріального та з дотриманням процесуального права. Висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваній постанові відповідають обставинам справи та ґрунтуються на наявних в справі доказах.
Керуючись ст.ст. 160, 196, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Регіональні енергетичні мережі» залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2015 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий-суддя І.О.Грибан
Суддя О.О.Беспалов
Суддя А.Б.Парінов
Повний текст виготовлено - 15.05.2015 р.
.
Головуючий суддя Грибан І.О.
Судді: Беспалов О.О.
Парінов А.Б.