Справа: № 826/1440/15 Головуючий у 1-й інстанції: Добрівська Н.А.
Суддя-доповідач: Грибан І.О.
Іменем України
14 травня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючий-суддя Грибан І.О.
судді Беспалов О.О., Парінов А.Б.
розглянув в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії -
Позивач звернувся в суд з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльності відповідача, яка виявилась у ненаданні повідомлення про пересилання скарги від 02.01.2015 року за належністю відповідному органу чи посадовій особі;
- зобов'язати відповідача надати повідомлення про пересилання скарги від 02.01.2015 року за належністю відповідному органу чи посадовій особі.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2015 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, просить оскаржувану постанову скасувати, ухвалити нову, якою в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що позивач 06 січня 2015 року направив на адресу Генеральної прокуратури України скаргу, в якій, посилаючись на невиконання ГУ Міндоходів у м. Києві і ГУ МВС України в м. Києві покладеного Прокуратурою міста Києва обов'язку по вжиттю певних заходів щодо Групи компаній «ЛІГА», просив зобов'язати наведені головні управління провести перевірку підприємства та встановити, чи належним чином воно зареєстровано та чи правомірно здійснює господарську діяльність.
Листом від 14.01.2015р. за №19-р, Генеральна прокуратура України направила зазначену скаргу до Прокуратури міста Києва для розгляду і прийняття рішення відповідно до вимог чинного законодавства.
Також, зазначеним листом повідомлено заявника про передачу звернення до Прокуратури міста Києва.
Прокуратура міста Києва супровідним листом від 17.01.2015 року №07/1/5-р-15 на підставі ст.7 Закону України «Про звернення громадян» направила за належністю до ГУ Міндоходів у м. Києві і ГУ МВС України в м. Києві для розгляду в межах компетенції звернення позивача щодо здійснення господарської діяльності групи копаній «ЛІГА» та з інших питань.
Копію даного супровідного листа направлено позивачу, якому також було додатково повідомлено, що відповідно до п.33 розділу ХІІ Закону України «Про прокуратуру», який набрав чинності з 26 жовтня 2014 року, прокуратура не здійснює нагляд за дотриманням законодавства про звернення громадян.
Відповідно до реєстраційної картки звернень громадян, скарга позивача зареєстрована в ГУ МВС України в м. Києві 19.01.2015 року за №К-403.
В подальшому, Шевченківське районне управління Головного управління МВС України в м. Києві на ім'я позивача склало лист-відповідь за №59/вх.К-223, датований 03.02.2015р.
Оскільки, повідомлення щодо спрямування скарги позивача до Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві на розгляд по суті і для надання відповіді, останній не отримував, то звернувся з даним позовом в суд.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що оскільки, після скерування звернення до Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві, позивач не отримав від відповідача жодної інформації про зазначене, то Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві допустило протиправну бездіяльність.
Колегія суддів, надаючи правову оцінку обставинам та встановленим в справі фактам, звертає увагу на наступне.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Статтею 40 Конституції України встановлено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Питання практичної реалізації громадянами закріпленого в Конституції України права регулюється Законом України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 року № 393/96-ВР ( далі по тексту -Закон № 393).
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України № 393 громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Частина 1 ст. 19 Закону № 393 встановлює обов'язок органу (посадової особи) об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги, письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.
Відповідно до ч.3 ст. 7 Закону № 393, якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень вони в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.
Частинами 3 та 4 статті 15 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Згідно зі ст.20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання; якщо в місячний термін вирішити порушені у звернення питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення; при цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів; на обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну; звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.
Порядок приймання, реєстрації, розгляду, узагальнення та аналізу звернень громадян, а також контролю за його дотриманням в системі Міністерства внутрішніх справ України визначається Положенням про порядок роботи зі зверненнями громадян і організації їх особистого прийому, затвердженим наказом МВС України від 10.10.2004 N 1177 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2004 р. за N 1361/9960).
Відповідно до п.2.1 Положення № 1177, письмові звернення громадян, оформлені належним чином і подані в установленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю, реєстрації та первинному розгляду з метою визначення їх належності до компетенції органів внутрішніх справ та призначення за ними конкретного виконавця.
Відповідно до п. 5 Положення № 1177 термін розгляду звернень обчислюється з дня їх надходження та реєстрації в органі внутрішніх справ до дня направлення заявнику відповіді на його звернення. Якщо останній день терміну розгляду звернення припадає на неробочий день, то за останній день терміну вважається перший після нього робочий день (п.5.1).
Щодо кожного звернення не пізніше ніж у п'ятиденний термін повинно бути прийняте одне з таких рішень: прийняти до свого провадження; передати на вирішення до підпорядкованого чи іншого органу внутрішніх справ; надіслати за належністю до іншого органу виконавчої влади, якщо питання, порушені у зверненні, не входять до компетенції органів внутрішніх справ, про що одночасно повідомити автора; залишити без розгляду за наявності підстав, визначених у статті 8 Закону України «Про звернення громадян».
У разі направлення звернення для перевірки й прийняття рішення до підвідомчих органів внутрішніх справ термін розгляду такого звернення обчислюється з дня надходження його до органу внутрішніх справ вищого рівня й закінчується днем надання відповіді тим органом внутрішніх справ, який його розглядав по суті. В інших випадках термін розгляду звернень громадян обчислюється від дня їхньої реєстрації.
Про пересилання звернення до іншого органу внутрішніх справ необхідно обов'язково інформувати автора звернення (п.5.3 Положення № 1177).
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві звернення позивача для проведення перевірки та інформування заявника не надсилалося до іншого органу виконавчої влади та не пересилалося до іншого органу внутрішніх справ, а було передано на вирішення до підпорядкованого органу - Шевченківського районного управління Головного управління МВС України в м. Києві.
Відповідно до Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого Указом Президента України від від 06.04.2011, № 383/2011 МВС України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління, управління МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на транспорті, районні, районні в містах, міські управління (відділи), лінійні управління (відділи).
Згідно ст. 1 Закону України «Про міліцію» міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.
Відповідно до ст. 7 зазначеного Закону міліція є єдиною системою органів, яка входить до структури Міністерства внутрішніх справ України, виконує адміністративну, профілактичну, оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну, виконавчу та охоронну (на договірних засадах) функції. Вона складається з підрозділів: кримінальної міліції; міліції громадської безпеки; державної автомобільної інспекції; міліції охорони; судової міліції; спеціальної міліції; внутрішньої безпеки;особливого призначення.
Таким чином, Шевченківське районне управління Головного управління МВС України в м. Києві є територіальним підрозділом Головного управління МВС України в м.Києві.
Отже, відповідач, доручаючи розгляд звернення по суті підпорядкованому підрозділу не зобов'язаний був про це повідомляти заявника.
Враховуючи, що обов'язок інформувати автора звернення про пересилання звернення виникає саме в разі пересилання останнього до іншого органу внутрішніх справ, відповідачем не було допущено бездіяльності щодо неповідомлення позивача про таке перенаправлення.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги відповідача Головного управління МВС України в м.Києві спростовують висновки суду першої інстанції, а тому вбачаються підстави для скасування постанови.
Згідно з п. 3 ч. 1.ст. 198, 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо є невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи або, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 197,198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві- задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2015 року - скасувати.
Ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії відмовити.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий-суддя І.О.Грибан
Суддя О.О.Беспалов
Суддя А.Б.Парінов
Головуючий суддя Грибан І.О.
Судді: Беспалов О.О.
Парінов А.Б.