Справа: № 754/1475/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Лісовська О.В. Суддя-доповідач: Петрик І.Й.
Іменем України
12 травня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого суддіПетрика І.Й.
СуддівКлючковича В.Ю.,
Собківа Я.М.,
При секретарі судового засіданняВаляєвій Х.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного Фонду України у Деснянському районі м. Києва на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 31 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Управління Пенсійного Фонду України у Деснянському районі м. Києва про призначення пенсії,-
ОСОБА_5 пред'явила позов до Управління Пенсійного Фонду України у Деснянському районі м. Києва, в якому просить визнати дії Управління щодо відмови їй у виплаті пенсії за вислугу років незаконними, а також зобов'язати Управління нараховувати та виплачувати їй пенсію за вислугу років, починаючи з 29.12.2014 року.
Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 31 березня 2015 року позов задоволено.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким у задоволені позовних вимог позивачу відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач має педагогічний стаж роботи більше 26 років, що підтверджується трудовою книжкою.
У період з 01.09.1988 року по 19.11.2001 рік ОСОБА_5 працювала на посаді викладача по класу баяна у дитячій музичній школі № 37, що підтверджується трудовою книжкою.
У грудні 2014 року позивачка звернулася до Управління Пенсійного фонду України у Деснянському районі м. Києва із заявою про призначення їй пенсії за вислугу років, як працівнику освіти, відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Листом від 24.01.2015 року Управління відмовило позивачці у призначенні пенсії, зважаючи на те, що у неї відсутній необхідний спеціальний стаж, а також музична школа не є загальноосвітнім навчальним закладом, а є позашкільним навчальним закладом, тоді як посада викладача позашкільного навчального закладу не передбачена серед посад, які мають право на пільгове призначення пенсії.
Позивачка вважає таку відмову незаконною, у зв'язку з чим і звернулася до суду з даним позовом.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів погоджується із огляду на наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, у період з 01.09.1988 року по 19.11.2001 року ОСОБА_5 працювала на посаді викладача Дитячої музичної школи № 37 м. Києва.
Відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Постанова Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 року № 433 «Про затвердження переліку типів позашкільних навчальних закладів і Положення про позашкільний навчальний заклад» відносить музичні школи до переліку позашкільних навчальних закладів.
Згідно із статтею 21 Закону України «Про позашкільну освіту», педагогічні працівники позашкільних навчальних закладів мають право на пенсію за вислугу років за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років.
Постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 року № 963 «Про затвердження переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників» викладачів всіх спеціальностей включено до переліку посад педагогічних працівників.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року № 909 затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, серед яких і музичні школи.
Відповідно до листа Міністерства соціального захисту населення від 01.02.1995 року № 01-3/133-02-2, порядок призначення пенсій за вислугою років, передбачений постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року № 909, поширено на викладачів музичних, художніх, хорових, хореографічних шкіл, шкіл мистецтв та інших шкіл естетичного виховання.
Згідно із дорученням Кабінету Міністрів України від 06.01.1996 року № 397/21, дію постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року № 909 поширено, в тому числі, і на викладачів шкіл мистецтв без внесення змін до постанови, а отже посада позивача в повній мірі підпадає під дію вказаної постанови.
Аналогічна правова позиція викладена в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26 березня 2015 року у справі № К/800/7047/15 та в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 07 жовтня 2014 року у справі № к/800/40357/14.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 41, 160, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України у Деснянському районі м. Києва на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 31 березня 2015 року залишити без задоволення.
Постанову Деснянського районного суду м. Києва від 31 березня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: Петрик І.Й.
Судді: Ключкович В.Ю.
Собків Я.М.
.
Головуючий суддя Петрик І.Й.
Судді: Ключкович В.Ю.
Собків Я.М.