Справа: № 810/4979/14 Головуючий у 1-й інстанції: Головенко О.Д Суддя-доповідач: Петрик І.Й.
Іменем України
12 травня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого суддіПетрика І.Й.
СуддівКлючковича В.Ю.,
Собківа Я.М.,
При секретарі судового засіданняВаляєвій Х.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного квартирно-екплуатаційного управління Збройних Сил України, Міністерства оборони України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 пред'явив позов до Головного квартирно - експлуатаційного управління Збройних Сил України (надалі - відповідач 1) та Міністерства оборони України (надалі - відповідач 1) про визнання дій неправомірними щодо відмови у переведенні в розряд не службових двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 та зобов'язати Міністерство оборони України виключити з числа службового житла двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 06 березня 2015 року в задоволені позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах України на посаді командира військової частини А - 2860 Васильківського гарнізону Київської області.
Відповідно до наказу Міністерства оборони України від 22.03.2012 за № 244 позивач був звільнений з лав Збройних Сил України за станом здоров'я. Вислуга років служби позивача становить 26 років.
Позивач перебував на черзі на отримання постійного житла, яке згодом отримав разом зі своєю родиною за адресою: АДРЕСА_2 . Дане житло входить до розряду службових.
З метою реалізації свого права щодо отримання житла у приватну власність та на підставі Інструкції № 737 позивач звернувся за заявою до начальника Васильківського гарнізону генерал-майора ОСОБА_2 , та просив перевести в розряд неслужбових двохкімнатну квартиру по АДРЕСА_2 .
21.03.2013 Київське квартирно-експлуатаційне управління надало відповідь за № 303/25/6-350, у якій повідомило про те, що комісія з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України тимчасово не приймає документи на виключення житлових приміщень із складу службових до окремого розпорядження Міністра оборони України.
Не погодившись з таким рішенням позивач 04.02.2014 вирішив звернутися безпосередньо до Міністра оборони України з проханням перевести з розряду службових квартиру на безплатне одержання у приватну власність жилого приміщення, яке вони займають у будинках державного житлового фонду.
Рішенням від 18.02.2014 Головне квартирно-експлуатаційне управління Збройних Сил України за дорученням Міністерства оборони України відмовило позивачу з посиланням на п. 3.5 Інструкції, в редакції зі змінами, що внесені наказом Міністра оборони України від 12.02.2013 № 91, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.03.2013 за № 349/22881, про те що службові жилі приміщення не підлягають виключенню з числа службових, крім випадків, коли його виключено з числа житлових приміщень: та у зв'язку з тим, що нібито ОСОБА_1 вже було отримано квартиру на підставі ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Не погоджуючись із вищевказаною відмовою, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи, що на час звернення позивача щодо переведення його житла з розряду неслужбового діяла нова редакція Інструкції № 737, якою не передбачено право виключення із числа службового жилого приміщення, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів погоджується із огляду на наступне.
Пунктом 8 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, у разі звільнення з військової служби за станом здоров'я, віком, у зв'язку із скороченням штатів, а також звільнені з військової служби особи, які стали інвалідами I чи II групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, мають право на безплатне одержання у приватну власність жилого приміщення, яке вони займають у будинках державного житлового фонду.
Позивач у своїй позовній заяві посилається на п. 3.4 Інструкції № 737, відповідно до якої жиле приміщення включається (виключається) до (із) числа службового на підставі рішення Міністра оборони України виконавчим органом сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад або районною державною адміністрацією за клопотанням, однак колегією суддів було встановлено, що на час звернення 04.02.2014 позивача з проханням перевести надану йому двохкімнатну квартиру набрали чинності зміни до вказаної Інструкції № 737, що внесені наказом від 12.02.2013 № 91 Міністра оборони України, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.03.2013 за № 349/22881 та набули чинності з моменту опублікування, про те що службові жилі приміщення не підлягають виключенню з числа службових, крім випадків, коли його виключено з числа житлових приміщень.
Тобто, можна зробити обґрунтований висновок про те, що на час звернення позивача щодо переведення його житла з розряду неслужбового діяла нова редакція Інструкції № 737, якою не передбачено право виключення із числа службового жилого приміщення.
Що стосується тверджень апелянта, що на момент звернення із заявою до Головного квартирно - експлуатаційного управління Збройних Сил України діяла ще стара редакція Інструкції, яка передбачала можливість виключення житла з числа службових, колегія суддів зазначає, що підставою для відмови позивачу було те, що комісія з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України тимчасово не приймає документи на виключення житлових приміщень із складу службових до окремого розпорядження Міністра оборони України.
Також згідно з п. 32 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 № 1081 та п. 4.1. Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 30.11.2011 № 737, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10.01.2012 за № 24/20337 військовослужбовці забезпечуються жилими приміщеннями для постійного проживання згідно з чергою, тобто зняття статусу службової з квартири заявника призвело б до порушення прав та інтересів інших військовослужбовців, які раніше від заявника стали на облік у Васильківському гарнізоні та потребують поліпшення житлових умов.
Як вбачається з матеріалів справи позивач - ОСОБА_1 перебуває у загальній черзі військовослужбовців Васильківського гарнізону, які потребують поліпшення житлових умов, під № 737, та під № 288 у черзі пільговиків (копія витягу із списку міститься в матеріалах справи).
Також, судом під час розгляду справи було встановлено, що ОСОБА_1 вже забезпечувався жилим приміщення для постійного користування під час проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 .
Судом першої інстанції зроблено судовий запит до Квартирно - експлуатаційного відділу м. Миколаєва та встановлено, що позивачем у 2003 році при проходженні військової служби у м. Первомайськ було отримано двокімнатну квартиру житловою площею 28,93 кв., що підтверджується копією рішення Первомайської міської ради від 31.10.2003 року № 570.
Згідно зі ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла.
Щодо тверджень апелянта про, те що на час отримання позивачем двокімнатної квартири у м. Первомайськ Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не передбачалось права лише на одноразове отримання житла, колегія суддів звертає увагу на те, що на час його звернення до Міністерства оборони України наявний факт отримання двокімнатної квартири у АДРЕСА_3 , яка на теперішній час перебуває у власності матері позивача - ОСОБА_3 .
Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем доведено правомірності відмови позивачу у переведенні житлового приміщення у розряд неслужбового та надано суду належні та достатні докази, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 41, 160, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 березня 2015 року залишити без задоволення.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 березня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: Петрик І.Й.
Судді: Ключкович В.Ю.
Собків Я.М.
.
Головуючий суддя Петрик І.Й.
Судді: Ключкович В.Ю.
Собків Я.М.