ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
14 травня 2015 року письмове провадження № 826/4031/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., розглянувши адміністративну справу
за позовом
Дочірнє підприємство «Артек»
до
Київської міської митниці ДФС
про
скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 18.12.2014 № 10027/0001/2014/000004/2
Дочірнє підприємство «Артек» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 18.12.2014 № 100270001/2014/000004/2.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, в порушення норм Митного кодексу України, було необґрунтовано використано другорядний метод визначення митної вартості товарів, які переміщувались позивачем через митний кордон України, що призвело до того, що митна вартість товару була значною мірою збільшена. Позивач також зазначає, що у відповідача не було підстав для непогодження із заявленою ним митною вартістю, визначеною за основним методом №1 (ціною договору), а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню.
Представник відповідача в судове засідання не прибув. Подав через канцелярію суду письмові заперечення проти позову, в яких просив суд в позові відмовити, посилаючись при цьому на недотриманні позивачем вимог ч.2 ст.53 Митного кодексу України в частині надання всіх необхідних для митного оформлення документів.
Справа розглянута в порядку письмового провадження з огляду на положення ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності необхідності заслуховувати свідків чи експертів.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
18 грудня 2014 року відповідачем прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №100270001/2014/000004/2, яким митну вартість товару, що імпортується, скориговано із застосуванням другорядного методу, відповідно до ст. 59 Митного кодексу України. Визначена митна вартість імпортованих товарів ґрунтується на митній вартості товару, митне оформлення якого вже здійснено за МД № 500060001/2014/040836.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття вказаного спірного рішення про коригування митної вартості стали наступні обставини, про що зазначено в графі 33 рішення, а саме.
Так, митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), адже надані декларантом документи містять розбіжності: 1) відповідно до умов контракту № 14sy0326/ar/001 вартість вказується в додатках до контракту. У додатку № 2 до контракту вказана вартість лише за артикул А551, артикул А558 не вказаний у даному додатку; 2) у додатку № 1 до контракту вказана вартість 0,38 дол. США за 1 кг., в той час як в Інвойсі вказана вартість за товар А558 в сумі 0,36 дол. США за 1 кг.
Декларанту запропоновано надати додаткові документи: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, прайс-листи виробника товару; інші документи на підтвердження заявленої митної вартості. Декларант відмовився від надання додаткових документів.
За таких обставин, митну вартість товарів визначено на підставі митної вартості товарів, ідентичних за якісними характеристиками, митне оформлення яких вже завершено.
Інших підстав для визначення митної вартості за другорядним методом оскаржуване рішення в собі не містить.
На думку відповідача, вказані обставини є достатніми підставами для відмови позивачу у визначенні митної вартості товарів за основним методом за ціною контракту.
Окружний адміністративний суд м. Києва критично ставиться до таких тверджень відповідача, як до належних та допустимих доказів коригування митної вартості імпортованих товарів за другорядним методом, враховуючи наступне.
Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.
Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.
Згідно з частиною першою статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Відповідно до частини першої статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Згідно із частиною першою статті 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.
Відповідно до частини шостої статті 264 Митного кодексу України митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою митного органу, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.
Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.
Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із приписами статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Так, відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з митним оформленням товару, що надійшов на адресу ДП «Артек» в межах зовнішньоекономічного контракту № AM 14SY0326/AR/001 від 26.03.2014, позивачем до Київської міської митниці ДФС (М/п «Столичний») подано вантажну митну декларацію № 100270001.2014.223932.001 від 16.12.2014.
Митна вартість імпортованих товарів була визначена декларантом на підставі основного методу визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.
На підтвердження обґрунтованості визначення митної вартості товару, ДП «Артек» були подані наступні документи:
- контракт № AM 14SY0326/AR/001 від 26.03.2014 з Додатками № 1, 2, 3 до нього;
- проформа-інвойс № WT2014SY082 від 17.10.2014;
- коносамент № MWSHODE14100782FD від 29.10.2014;
- пакувальний лист б/н від 17.10.2014;
- платіжне доручення № 45 від 22.10.2014;
- листи ДСУ з контролю за наркотиками № 09/02-2968 від 08.08.2014 та 09/02-4632 від 05.12.2014;
- ВМД країни відправлення № 223120140813562256 від 07.11.2014;
- договір транспортного експедирування № 03/01-13 від 03.01.2013;
- довідка про транспортні витрати б/н від 16.12.2014.
З урахуванням положень ст.53 Митного кодексу України, вбачається за можливе прийти до висновку, що позивачем до митного оформлення імпортованих товарів було надано повний пакет необхідних документів, згідно з переліком частини 2 вказаної статті МК України.
Втім, як вже зазначалось, під час митного оформлення товару та визначенні митної вартості товарів, приводом для висновку відповідача про те, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються та витребування від декларанта додаткових документів і, як наслідок, прийняття рішення про коригування митної вартості стало те, що: 1) відповідно до умов контракту № 14sy0326/ar/001 вартість вказується в додатках до контракту. У додатку № 2 до контракту вказана вартість лише за артикул А551, артикул А558 не вказаний у даному додатку; 2) у додатку № 1 до контракту вказана вартість 0,38 дол. США за 1 кг., в той час як в Інвойсі вказана вартість за товар А558 в сумі 0,36 дол. США за 1 кг.
На підставі ч.3 ст. 53 Митного кодексу України митним органом запропоновано декларанту протягом 10 календарних днів надати додаткові документи, а саме:
- виписку з бухгалтерської документації;
- каталоги, прайс-листи виробника товару.
Позивачем додатково витребуваних документів надано не було. Як зазначив представник позивача на останньому аркуші МД-2 № 100270001/2014/224143: «надати додаткові документи на протязі 10 днів не має можливості. Процедуру консультацій проведено».
Разом з тим, посадовою особою контролюючого органу залишено поза увагою той факт, що згідно додатку № 3 до контракту № AM 14SY0326/AR/001 від 26.03.2014, який (додаток № 3) був наданий до митного оформлення, вартість артикулу А558 була змінена сторонами та погоджена в розмірі 0,36 дол. США за 1 кг., що в подальшому і було відображено у відповідному інвойсі.
Дана обставина підтверджується належним чином завіреними копіями додатку № 3 та інвойсу, які наявні в матеріалах справи.
Твердження митного органу про те, що відповідно до умов контракту № 14sy0326/ar/001 вартість вказується в додатках до контракту, в той час як у додатку № 2 до контракту вказана вартість лише за артикул А551, артикул А558 не вказаний, судом відхиляються, адже як чітко видно зі змісту гр. 44 МД-2 № 100270001/2014/224143, позивачем до митного оформлення були надані всі три додатки до контракту, що виключає необхідність дублювання артикула А558 в додатку № 2 до контракту, адже даний артикул був зазначений в додатку № 1 та, в подальшому, в додатку № 3.
За таких обставин, оскільки гр. 33 оскаржуваного рішення фактично не містить в собі викладення обставин наявності розбіжностей, ознак підробки тощо (ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України) в конкретних наданих позивачем документах, то суд приходить до висновку про передчасність та помилковість витребування у позивача додаткових документів, а зазначення з власних мотивів посадовою особою митного органу недостовірних відомостей про наявність розбіжності в інформації про товар, яка міститься у відповідних додатках до контракту, не є підставою для витребування у декларанта додаткових документів.
При цьому, матеріалами справи підтверджується, що 23.01.2015 позивач звернувся до відповідача з заявою № 21 про перегляд рішення про коригування митної вартості. До заяви позивачем було долучено: рішення про коригуванння митної вартості товарів № 100270001/2014/000004/2 від 18.12.2014; договір №180714 від 18.07.14; договір №03/01-13 від 03.01.13; платіжне доручення №45 від 22.10.14; заява №30/10 від 30.10.14; акт надання послуг №178 від 18.12.14; податкова накладна № 15 від 18.12.14; рахунки оплата транспортних послуг №433,435 від 17.12.14 та від 18.12.2014; податкові накладні №40,41 від 17.12.14; платіжне доручення №1386 від 17.12.14; платіжне доручення №1430 від 14.01.14; бухгалтерська документація; експертний висновок ДП «Держзовнішінформ» № 11/1306 від 05.12.14; лист виробника № б/н від 13.11.14; прайс-лист виробника № б/н від 02.10.14.
Листом від 04.02.2015 № 675/10/26-70-63-05 відповідач зазначив, що подані документи прийняті до уваги, однак Київська міська митниця ДФС не вбачає підстав для перегляду рішення про коригування митної вартості.
У вищевказаному листі відповідач зазначає, що надані договори на транспортне обслуговування від 18.07.2014 № 180714 та від 03.01.2013 № 03/01-13 та заявка від 30.10.2014 № 30/10 не дають можливості встановити повну вартість перевезення вантажу, включаючи додаткові витрати на страхування та вартість послуг експедитора.
На переконання суду, таке твердження відповідача є безпідставним та не може бути обґрунтуванням визначення митної вартості товарів за другорядним методом, адже відповідач не вказує, чому саме документація з транспортного перевезення, надана позивачем, не дає можливості встановити повну вартість такого перевезення.
Доводи контролюючого органу, викладені в листі від 04.02.2015, з приводу неналежності оформлення прайс-листа та експертного висновку, судом також відхиляються, адже, по-перше, вказані документи, в розумінні ч. 2 ст. 53 МК України, не є основними документами, що підтверджують митну вартість товарів, а, по-друге, чинне законодавство України не містить в собі вимог до форми і змісту прайс-листа.
Враховуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно та необґрунтовано застосовано другорядний метод визначення митної вартості, а тому оскаржуване рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 18.12.2014 № 100270001/2014/000004/2 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.
Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги, в даному випадку, підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 69-71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
1. Адміністративний позов Дочірнього підприємства «Артек» задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Київської міської митниці ДФС від 18.12.2014 № 100270001/2014/000004/2.
3. Судові витрати в сумі 73,08 грн. присудити на користь ДП «Артек» за рахунок Державного бюджету України.
4. Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської митниці ДФС .
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Р.О. Арсірій