ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
13 травня 2015 року № 826/5987/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом
Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Інтербанк"
до
Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві
про
визнання протиправними та скасування податкової вимоги та рішення про опис майна
Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Інтербанк» звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкової вимоги від 12.03.2015 №3305-23, рішення про опис майна у податкову заставу від 12.03.2015 №26-58-23-01-23; визнання протиправними дій щодо формування та направлення вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу.
Позов обґрунтовано тим, що постановою правління Національного банку України від 22.07.2014 №432 та рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 23.07.2014 №61 розпочато процедуру ліквідації ПАТ КБ «Інтербанк», отже відповідно до ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» податковий орган не мав правових підстав для формування оскаржених податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу.
Відповідач - Державна податкова інспекція у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві - заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи, з яких вбачається, що при формування оскаржених податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу податковий орган діяв відповідно до Податкового кодексу України, оскільки позивач має податковий борг.
В судовому засіданні за згодою сторін відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,
Постановою правління Національного банку України від 22.07.2014 №432 та рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 23.07.2014 №61 розпочато процедуру ліквідації ПАТ КБ «Інтербанк» та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Інтербанк».
Податковий борг ПАТ КБ «Інтербанк» виник на підставі декларації з податку на прибуток банку №9080977798 від 25.02.2015, в якій позивачем самостійно визначено суму грошового зобов'язання у розмірі 31 979 482 грн.
Отже, податковий борг позивача виник після початку процедури ліквідації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Інтербанк».
З матеріалів справи вбачається, що 12.03.2015 податковим органом сформовано податкову вимогу від 12.03.2015 №3305-23 на суму 31 979 482 грн. та прийнято рішення про опис майна у податкову заставу від 12.03.2015.
Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Податкового кодексу України цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з банків, на які поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.
Процедура виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.
Отже, вчинення дій щодо стягнення з позивача податкового боргу в порядку ст. 57, п. 59.1 ст. 59, п. 89.3 ст. 89 Податкового кодексу України є протиправним.
Пунктом 16 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до пункту 6 статті 2 цього Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.
За змістом частини п'ятої статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, зокрема щодо майнових зобов'язань, які здійснюються виключно у межах процедури ліквідації банку.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Уповноважена особа Фонду від імені Фонду виконує функції з ліквідації банку відповідно до цього Закону та приступає до виконання своїх обов'язків негайно після прийняття Фондом рішення про призначення уповноваженої особи Фонду.
З дня призначення уповноваженої особи Фонду: строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав; припиняється нарахування відсотків, неустойки (штрафу, пені) та застосування інших санкцій за всіма видами заборгованості банку, а також не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку.
Під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.
Вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 цього Закону.
Оголошення про призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку та початок процедури ліквідації ПАТ КБ «ІНТЕРБАНК» було оприлюднене відповідно до норм Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Тобто станом на чай прийняття оскаржених рішень податковий орган був обізнаний про ліквідацію ПАТ КБ «ІНТЕРБАНК».
Атому податкова вимога від 12.03.2015 №3305-23 та рішення про опис майна у податкову заставу від 12.03.2015 №26-58-23-01-23 підлягають скасуванню.
Разом з тим, позовні вимоги про визнання протиправним дій із винесення названих податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу, не підлягають задоволенню, оскілки самі дії по складанню таких вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу не порушують права платника податків, так як є технічним оформленням самих рішень.
Враховуючи зазначені обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Інтербанк» підлягають задоволенню частково.
Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправними та скасувати податкову вимогу від 12.03.2015 №3305-23 та рішення про опис майна у податкову заставу від 12.03.2015 №26-58-23-01-23 прийняті Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві.
3. Відмовити в задоволенні решти позовних вимог.
Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.І. Келеберда