ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
24 квітня 2015 року № 826/819/15
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Келеберда В. І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії, відшкодування матеріальної та моральної шкоди
Обставини справи:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Комунального підприємства «Київблагоустрій», третя особа - ОСОБА_2 з вимогами про визнання протиправними дії відповідачів щодо демонтажу встановленої металевої конструкції вхідної групи - пандусу для квартири інваліда та зобов'язання Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), комунальне підприємство "Київблагоустрій" відшкодувати вартість матеріальної шкоди і витрат щодо реконструйованої квартири ОСОБА_1 з облаштованою вхідною групою-пандусом для інваліда в первісний стан, який існував до демонтування і проіндексований на індекс інфляції в розмірі 6430,98 грн. та відшкодувати моральну шкоду, завдану порушенням відповідних прав в розмірі 19292,93 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує про протиправність дії відповідачів у зв'язку зі скасуванням рішення суду на підставі якого реконструйовано квартиру позивача, а саме: пандус для інваліда, яка була введена в експлуатацію Декларацією про готовність об'єкта до експлуатації та зареєстрована 17.04.2013 року за № КВ141131070031. Відновивши за власний кошт руйнування квартири та привівши її у відповідність до технічного паспорта позивач зазначає також про нанесення йому значної матеріальної та моральної шкоди, а тому просить суд здійснити їх відшкодування.
Відповідачі проти позовних вимог заперечували з підстав, викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи. В якості безпідставності позовних вимог відповідачі зазначають, що при проведенні демонтажу металевої конструкції на АДРЕСА_1 Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) діяв виключно у відповідності з вимогами Закону України «Про виконавче провадження» з метою виконання судового рішення, яке набрало законної сили станом на момент вчинення оскаржуваних дій.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 явку свого уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про місце, дату та час судового розгляду справи. Письмових пояснень суду не направив.
24.03.2015 року в судовому засіданні з урахуванням положень ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України судом ухвалено про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Ухвалою суду від 03.04.2015 року в порядку письмового провадження задоволено клопотання позивача визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду.
Ухвалою суду від 03.04.2015 року в порядку письмового провадження закрито провадження у справі в частині позовних вимог до Комунального підприємства «Київблагоустрій».
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.10.2013 по справі №826/13802/13-а за позовом ОСОБА_2 до Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання демонтувати самовільно встановлені металеві конструкції (східці) на АДРЕСА_1 позовні вимоги задоволено частково, а саме зобов'язано Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) демонтувати самовільно встановлені металеві конструкції (східці) на АДРЕСА_1.
13.12.2013 року Окружним адміністративним судом міста Києва видано виконавчий лист № 826/13802/13-а про виконання вищевказаного рішення суду.
17.02.2014 року на виконання вищевказаної Постанови Окружного адміністративного суду міста Києва в порядку виконавчого провадження № 41489094 Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) шляхом залучення КП "Київблагоустрій" були проведені дії з демонтажу металевої конструкції на АДРЕСА_1.
03.03.2014 року Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України закінчено виконавче провадження у зв'язку з фактичним виконанням.
При цьому Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.03.2014 року задоволено заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.10.2013 по справі №826/13802/13-а, скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.10.2013 по справі №826/13802/13-а та відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2014 року та Ухвалою Вищого адміністративного суду від 16.09.2014 року постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.03.2014 року залишена без змін.
Позивач вважає, що за наявності вищевказаного рішення суду, яке набрало законної сили відповідач незаконно вчинив дії щодо демонтажу встановленої металевої конструкції вхідної групи - пандусу для квартири інваліда, а тому звернувся до суду за захистом своїх прав.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як було встановлено судом, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.10.2013 по справі №826/13802/13-а за позовом ОСОБА_2 до Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання демонтувати самовільно встановлені металеві конструкції (східці) на АДРЕСА_1 позовні вимоги задоволено частково, а саме зобов'язано Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) демонтувати самовільно встановлені металеві конструкції (східці) на АДРЕСА_1.
Вищезазначена постанова набрала законної сили 04 листопада 2013 року.
Відповідно до статті 129 Конституції України одним із основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду. З конституційною нормою кореспондуються приписи статей 7, 14 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких принципом здійснення правосуддя в адміністративних судах є обов'язковість судових рішень, що набрали законної сили.
Отже цей принцип як одна з основних засад судочинства сприяє утвердженню режиму законності й зміцненню правопорядку в державі.
Згідно із приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
У Рішенні від 30.06.2009 №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що відповідно до положень Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України; обов'язковість рішень суду є однією із основних засад судочинства, яка гарантує ефективне здійснення правосуддя. Конституційний Суд України вважає, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.
В контексті практики Європейського Суду з прав людини, обов'язковість судових рішень виступає однією із організаційно-правових гарантій доступності правосуддя та характеризує судову владу не лише з процесуальної, а й з організаційної сторони.
Обов'язковість судових рішень гарантується, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод: право на судовий захист було б примарним, якби правова система держави дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове судове рішення залишалось недіючим на шкоду одній зі сторін (Хорнсбі проти Греції).
Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у справі Брумареску проти Румунії однією з основних складових верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким, зокрема, остаточне рішення судів у вирішеній ними справі не може піддаватись сумніву.
Судом встановлено, що 13.12.2013 року Окружним адміністративним судом міста Києва видано виконавчий лист № 826/13802/13-а про виконання вищевказаної Постанови Окружного адміністративного суду міста Києва.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року №606-ХІV зі змінами та доповненнями (далі - Закон №606).
У відповідності до статті 1 Закону N 606-XIV виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Основною функцією державної виконавчої служби є задоволення вимог виконавчого документа, забезпечення дотримання при цьому прав та законних інтересів громадян та юридичних осіб, сприяння їм у реалізації своїх процесуальних прав.
Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 5 Закону N 606-XIV вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.
Відповідно до статті 75 Закону України "Про виконавче провадження" після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.
Згідно з статтею 89 Закону України "Про виконавче провадження", у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення нароботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподаткованих мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - віл сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк для виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.
Таким чином, 17.02.2014 року на виконання вищевказаної Постанови Окружного адміністративного суду міста Києва в порядку виконавчого провадження №41489094 Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) шляхом залучення КП "Київблагоустрій" були проведені дії з демонтажу металевої конструкції на АДРЕСА_1.
Отже з аналізу вищезазначеного вбачається, що оскаржувані дії Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо демонтажу встановленої металевої конструкції вхідної групи - пандусу для квартири інваліда були спрямовані на виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.10.2013 по справі № 826/13802/13-а в межах виконавчого провадження №41489094.
Враховуючи, що Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) шляхом залучення КП "Київблагоустрій" були проведені дії з демонтажу металевої конструкції на АДРЕСА_1 на підставі постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.10.2013 по справі №826/13802/13-а, що набрала законної сили і є обов'язковими до виконання, судом не встановлено протиправності в діях відповідача, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Стосовно позовних вимог щодо зобов'язання Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відшкодувати вартість матеріальної шкоди і витрат щодо реконструйованої квартири ОСОБА_1 з облаштованою вхідною групою-пандусом для інваліда в первісний стан, який існував до демонтування і проіндексований на індекс інфляції в розмірі 6430,98 грн. та відшкодувати моральну шкоду, завдану порушенням відповідних прав в розмірі 19292,93 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до частини першої статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Частиною 2 цієї статті встановлено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом.
Статтею 1173 Цивільного кодексу України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Згідно зі статтею 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Пунктом 2 даної статті визначено, що моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
У постанові Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 №4 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного суду №5 від 25.05.2001 та від 27.02.2009 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації. Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду встановлені ст. 1166 ЦК України, згідно ч. ч. 1, 2, 4 якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
Для визначення підстав застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, суду необхідно з'ясувати наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, розміру шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача і шкодою, вину відповідача.
При цьому на позивача покладено обов'язок доведення факту протиправної поведінки, розміру завданої шкоди та прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання та шкодою.
Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).
Згідно до ст. 1166, ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України, відповідно до яких майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Оскільки суд дійшов висновку про відсутність ознак протиправності в діях відповідача, тому відповідно не підлягає і задоволенню позовна вимога про стягнення моральної та матеріальної шкоди.
Оцінивши докази на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, недоведеними та такими, що задоволенню не підлягають.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 11, 69, 70, 71, 128 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В. І. Келеберда