07 квітня 2015 року м. Чернігів Справа № 825/294/15-а
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Смірнової О.Є.,
за участю секретаря Хрущ Т.М.,
представника позивача Сальви В.О.,
представника відповідача Куліша Ю.А,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Папернянський кар'єр скляних пісків» до Державної податкової інспекції у Ріпкинському районі Головного управління ДФС в Чернігівській області про визнання протиправною вимоги,-
02.02.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю «Папернянський кар'єр скляних пісків» (далі - ТОВ «Папернянський кар'єр скляних пісків») звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ріпкинському районі Головного управління ДФС в Чернігівській області (далі - ДПІ у Ріпкинському районі) та остаточно просить визнати протиправною вимогу ДПІ у Ріпкинському районі від 01.10.2014 № 53 на суму 351517,64 грн.
Свої вимоги мотивує тим, що відповідно до податкової декларації з податку на прибуток ТОВ «Папернянський кар'єр скляних пісків» за 2013 рік податкове зобов'язання зі вказаного податку (рядок 11 декларації) складає 2698802,00 грн. Сума авансових внесків з цього податку та інших податків, які зараховуються в рахунок зменшення нарахованої суми податку за 2013 рік (рядок 13 декларації) становить 3035882,00 грн. Таким чином, за результатами 2013 року сума переплати з податку на прибуток становить 337080,00 грн. Зазначає, що згідно декларації з податку на прибуток за 2013 рік сума щомісячних авансових внесків на 2014 рік, починаючи з березня 2014 року, становить 224900,00 грн., тобто переплати податку на прибуток достатньо на зарахування сплати авансових внесків з податку на прибуток за березень 2014 року і частини сплати за квітень 2014 року в розмірі 114280,64 грн. Отже, на думку представника ТОВ «Папернянський кар'єр скляних пісків» вимога ДПІ у Ріпкинському районі від 01.10.2014 № 53, згідно якої сума податкового боргу ТОВ «Папернянський кар'єр скляних пісків» за узгодженими грошовими зобов'язаннями станом на 30.09.2014 становить 351517,64 грн. у зв'язку з несплатою самостійно визначених позивачем податкових зобов'язань зі сплати авансових внесків є протиправною.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та додаткових поясненнях.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що ТОВ «Папернянський кар'єр скляних пісків» шляхом подачі до ДПІ у Ріпкинському районі податкових декларацій з податку на прибуток задекларовано протягом березня - грудня 2014 року авансових внесків у сумі 2015906,02 грн., сплачено до бюджету станом на 30.09.2014 - 1676726,00 грн. Таким чином, у зв'язку з неповною сплатою задекларованих авансових внесків по особовому рахунку позивача з урахуванням переплати, нарахованих штрафних санкцій та пені виник податковий борг у сумі 351517,64 грн. На вказану суму боргу ДПІ у Ріпкинському районі 01.10.2014 прийнято податкову вимогу за № 53, яку отримано платником 02.10.2014 року. Тому представник відповідача вважає, що оскаржувана податкова вимога винесена на підставі та відповідно до норм податкового законодавства, а вимоги позивача є безпідставними.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку про наступне.
ТОВ «Папернянський кар'єр скляних пісків» (код ЄДРПОУ - 22830723) зареєстровано в якості юридичної особи, про що 15.03.2006 в ЄДР зроблено запис, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 22.12.2014 (а.с. 37-39).
Основним видом діяльності ТОВ «Папернянський кар'єр скляних пісків» є 08.12 добування піску, гравію, глин і кіоліну, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 22.12.2014 (а.с. 37-39).
Відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.
Згідно із п. 59.3 ст. 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Відповідно до п. 59.4 ст. 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
ДПІ у Ріпкинському районі 01.10.2014 винесено податкову вимогу № 53, згідно якої сума податкового боргу ТОВ «Папернянський кар'єр скляних пісків» за узгодженими грошовими зобов'язаннями станом на 30.09.2014 становить 351517,64 грн., в т.ч. 347512,05 грн. за основним платежем та 4005,59 грн. пені (а.с. 13). Вказана сума боргу виникла у зв'язку з несплатою самостійно визначених позивачем податкових зобов'язань зі сплати авансових внесків протягом березня - грудня 2014 року.
Позивач оскаржив податкову вимогу від 01.10.2014 № 53 у адміністративному порядку. Проте, Державна фіскальна служба України рішенням від 15.01.2015 № 485/6/99-98-23-05-15 залишила без змін дану податкову вимогу (а.с. 14).
Відповідно до п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Підпунктом 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Відповідно до п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до ст. 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Згідно із п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов'язань. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.
Відповідно до п. 49.1 ст. 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
Згідно із п. 49.2 ст. 49 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.
Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.
Судом встановлено, що відповідно до податкової декларації з податку на прибуток ТОВ «Папернянський кар'єр скляних пісків» за 2013 рік податкове зобов'язання зі вказаного податку (рядок 11 декларації) складає 2698802,00 грн. Сума авансових внесків з податку на прибуток та інших податків, які зараховуються в рахунок зменшення нарахованої суми податку за 2013 рік (рядок 13 декларації) становить 3035882,00 грн. Таким чином, за результатами 2013 року сума переплати з податку на прибуток становить 337080,00 грн. (а.с. 15-30).
Відповідно до пп. 14.1.115 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України надміру сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.
Згідно із пп. 17.1.10 п. 17.1 ст. 17 Податкового кодексу України платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.
Умови щодо повернення надміру сплачених грошових зобов'язань вказані у ст. 43 Податкового кодексу України.
Відповідно до п. 43.1 ст. 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
Згідно із п. 43.3 ст. 43 Податкового кодексу України обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку (п. 43.4 ст. 43 Податкового кодексу України)
Відповідно до п. 43.5 ст. 43 Податкового кодексу України контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.
Згідно із п. 87.1 ст. 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Джерелом самостійної сплати грошових зобов'язань з податку на додану вартість є суми коштів, що обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, та джерела, зазначені в абзаці першому цього пункту. Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.
Судом встановлено, що ТОВ «Папернянський кар'єр скляних пісків» подано заяву до ДПІ у Ріпкинському районі про зарахування переплати з податку на прибуток в розмірі 339180,64 грн. в оплату чергового авансового внеску з податку на прибуток за березень - квітень 2014 року від 04.03.2014 № 333 (а.с. 31). Листом від 18.03.2014 № 302/10/20-026 відповідач повідомив, що сума переплати зарахована в сплату наступних авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств (КБК 11024000) за березень місяць 2014 року (а.с. 32). На час розгляду справи вищевказаний лист ДПІ у Ріпкинському районі не відкликано, що не заперечується представниками сторін.
Суд зазначає, що сплата авансових внесків ТОВ «Папернянський кар'єр скляних пісків» здійснювалась своєчасно і в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями від 16.01.2014 № 113, від 29.01.2014 № 243, від 27.02.2014 № 560, від 29.04.2014 № 145, від 28.05.2014 № 304, від 25.06.2014 № 531, від 29.07.2014 № 834, від 28.08.2014 № 1153, від 26.09.2014 № 1485 (а.с. 69-79), а за березень і частково за квітень 2014 року сплата авансових внесків здійснена шляхом зарахування переплати з податку на прибуток (224900,00 грн. за березень і 114280,00 грн. за квітень).
Крім того, суд звертає увагу, що позивачем у встановленому законом порядку подано податкову декларацію з податку на прибуток, затверджену наказом Міністерства доходів і зборів України від 30.12.2013 № 872 (а.с. 15-18).
Представником відповідача роз'яснено, що алгоритм формування значення рядка 13.5.1 Додатка ЗП до податкової декларації з податку на прибуток підприємств, відповідно до листа Міністерства доходів і зборів України від 07.02.2014 № 3194/7/99-99-19-03-01-17 «Про подання податкової звітності за податку на прибуток за 2013 рік», здійснювався на рівні Міністерства доходів і зборів України в автоматичному режимі та заносився до картки особового рахунку платника, зокрема до рядка 13.5.1 Додатка ЗП (а.с. 49-51).
Однак, посилання податкового органу на лист Міністерства доходів і зборів України від 07.02.2014, як на підставу виключення суми авансових внесків з податку на прибуток в розмірі 2578088,00 грн., є необґрунтованим, оскільки згідно листа Міністерства доходів і зборів України від 07.02.2014 з метою дотримання вимог пп. 153.3.4 Податкового кодексу України щодо зменшення податкових зобов'язань з податку на прибуток на суму сплаченого авансового внеску при виплаті дивідендів, розрахунок суми такого внеску буде перевірятись в автоматичному режимі з урахуванням наступного: у декларації з податку на прибток підприємства, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України від 28.09.2011 № 1213, значення рядка 13.5.1 Додатка ЗП не може перевищувати значення (рядок 11 + рядок 12 + сума податку на прибуток від операцій з торгівлі цінними паперами - (рядок 13.1 + рядок 13.2 + рядок 13.6 + рядок 13.7 Додатка ЗП до рядка 13)).
Проте, ТОВ «Папернянський кар'єр скляних пісків» подано декларацію за 2013 року за формою затвердженою наказом Міністерства доходів і зборів України від 30.12.2013 № 872 «Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємства».
У свою чергу, листом Міністерства доходів і зборів України від 18.01.2014 № 1097/7/99-99-19-03-01-16 «Про податкову звітність з податку на прибуток» роз'яснено, що показники податкових декларацій за наказом Міністерства доходів і зборів України № 872 в повній мірі приведено у відповідність до внесених у Податковий кодекс України змін та доповнень. Зокрема, податкова декларація підприємств містить чіткий розрахунок авансових внесків з податку на прибуток як для 2014 року, так і майбутніх звітних (податкових) років.
Відповідно до абз. 2 п. 46.6 ст. 46 Податкового кодексу України до визначення нових форм декларацій (розрахунків), які набирають чинності для складання звітності за податковий період, що настає за податковим періодом, у якому відбулось їх оприлюднення, є чинними форми декларацій (розрахунків), чинні до такого визначення.
Тобто, ТОВ «Папернянський кар'єр скляних пісків» на виконання вимог Податкового кодексу України та рекомендацій Міністерства доходів і зборів України щодо подання декларації з податку на прибуток підприємства за новою формою, так і вчинило, подавши декларацію за 2013 рік за формою, затвердженою наказом Міністерства доходів і зборів України № 872, яка на момент подання декларації набула чинності, задля «запобігання виникнення непорозумінь між контролюючими органами та платниками податків».
Податковий орган, керуючись листом Міністерства доходів і зборів України від 07.02.2014 привів у відповідність програмне забезпечення так, як він це мав робити виключно у разі подання позивачем декларації за 2013 рік за формою затвердженою наказом Міністерства фінансів України № 1213, а не затвердженою наказом Міністерства доходів і зборів України № 872 (як у ТОВ «Папернянський кар'єр скляних пісків»).
Отже, суд робить висновок, що станом на 30.09.2014 позивач не мав податкового боргу зі сплати авансових внесків з податку на прибуток, як стверджував податковий орган.
Згідно із пп. 153.3.1 п. 153.3 ст. 153 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, проводить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав незалежно від того, чи є оподатковуваний прибуток, розрахований за правилами, визначеними статтею 152 цього Кодексу, чи ні.
Підпунктом 153.3.2 п. 153.3 ст. 135 Податкового кодексу України визначено, що крім випадків, передбачених підпунктом 153.3.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку в розмірі ставки, встановленої пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, нарахованої на суму дивідендів, що фактично виплачуються, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.
Обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку за визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, є такий емітент або отримувач дивідендів платником податку чи має пільги зі сплати податку, надані цим Кодексом, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена в пункті 151.1 статті 151 цього Кодексу (крім платників цього податку, які підпадають під дію статті 156 цього Кодексу).
Згідно з пп. 153.3.3 п. 153.3 ст. 153 Податкового кодексу України платник податку - емітент корпоративних прав, державне некорпоратизоване, казенне чи комунальне підприємство зменшує суму нарахованого податку звітного періоду на суму авансового внеску, попередньо сплаченого протягом такого звітного періоду у зв'язку з нарахуванням дивідендів згідно з підпунктом 153.3.2 цього пункту. Не дозволяється проведення зазначеного заліку з податком, передбаченим статтею 156 цього Кодексу.
Відповідно до пп. 153.3.4 п. 153.3 ст. 153 Податкового кодексу України у разі якщо сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом звітного періоду, перевищує суму податкових зобов'язань підприємства - емітента корпоративних прав за податком на прибуток такого звітного періоду, сума такого перевищення переноситься у зменшення податкових зобов'язань наступного податкового періоду, а при отриманні від'ємного значення об'єкта оподаткування такого наступного періоду - на зменшення податкових зобов'язань майбутніх податкових періодів.
Авансовий внесок із податку, сплачений у зв'язку з нарахуванням/сплатою дивідендів, є невід'ємною частиною податку на прибуток та не може розцінюватися як податок, який справляється при репатріації дивідендів (їх сплаті на користь нерезидентів) відповідно до норм статті 160 цього Кодексу або чинних міжнародних договорів України (пп. 153.3.8 п. 153.3 ст. 153 Податкового кодексу України).
Аналізуючи приведені вище вимоги Податкового кодексу України суд приходить до висновку, що емітент у випадку прийняття рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (засновникам) (яке приймається щорічно за результатами діяльності юридичної особи) виплачує їх незалежно від наявності прибутку. При цьому згідно із пп. 153.3.5 він нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку в розмірі встановленої Кодексом ставки. Сума авансового внеску нараховується на суму фактично виплачуваних дивідендів; сума виплат акціонерам (засновникам) при цьому не зменшується. Нарахований авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів. Сума авансового внеску вноситься до бюджету обов'язково і у випадках перевищення суми податкових зобов'язань чи від'ємного його значення переноситься в рахунок наступних податкових періодів.
Правомірність дій позивача щодо врахування сплачених авансових внесків податку на прибуток при виплаті дивідендів, що зменшують авансові внески з податку на прибуток за результатами Декларації за 2013 рік, підтверджуються листом Міністерства доходів і зборів України «Щодо нарахування та сплати авансових внесків при виплаті дивідендів» від 12.09.2013 р. №17802/7/99-99-19-03-02-17, відповідно до якого сплачені протягом 2013 року авансові внески з податку на прибуток при виплаті дивідендів, а також не враховані у зменшення податку суми авансових внесків при витраті дивідендів за попередній рік зменшують суму податкових зобов'язань платника, що підлягають сплаті, у декларації за 2013 рік.
Враховуючи наведене, суд вважає, що податкова вимога ДПІ у Ріпкинському районі від 01.10.2014 № 53, згідно якої сума податкового боргу ТОВ «Папернянський кар'єр скляних пісків» за узгодженими грошовими зобов'язаннями станом на 30.09.2014 становить 351517,64 грн., в т.ч. 347512,05 грн. за основним платежем та 4005,59 грн. пені, є протиправною.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій та рішення.
Суд вважає, що оскаржувана податкова вимога від 01.10.2014 № 53 прийнята ДПІ у Ріпкинському районі не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з порушенням використаного повноваження з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без врахування усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення; не добросовісно та не розсудливо.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача належить задовольнити повністю.
Згідно із ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674 за вказаний позов позивачу необхідно було сплатити судовий збір в розмірі 4872,00 грн.
Під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.
Позивачем під час подання адміністративного позову сплачено судовий збір в розмірі 487,20 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Тому згідно із ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір в розмірі 487,20 грн. присуджується на користь позивача за рахунок Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною вимогу Державної податкової інспекції у Ріпкинському районі Головного управління Міндоходів в Чернігівській області від 01.10.2014 № 53.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Папернянський кар'єр скляних пісків» (код ЄДРПОУ - 22830723) судовий збір в розмірі 487,20 грн.
Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Суддя О.Є. Смірнова
Повний текст постанови виготовлений 15 травня 2015 року.