15 травня 2015 року справа № 823/1041/15
12 год. 05 хв. м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Бабич А.М.,
за участю:
секретаря судового засідання - Демченко Н.Ю.,
представника позивача - не прибув,
відповідача - не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Звенигородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
24.04.2015 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов адміністративний позов Звенигородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області (далі-позивач) про стягнення з ОСОБА_1 (далі-відповідач) на користь держави через позивача податкового боргу з єдиного податку за вересень 2013 року - березень 2014 року в сумі 2850,66грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач у добровільному порядку не сплатив вищевказані узгоджені зобов'язання.
Позивач надав до суду клопотання про розгляд справи без участі представника за наявними у справі матеріалами.
Відповідач не прибув в судове засідання, явку свого представника не забезпечив з невідомих причин, заперечень на позов не надав, хоча повідомлений про час та місце судового розгляду справи в установленому законом порядку.
Згідно з ч.1 ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не здійснювалось фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
Дослідивши письмові докази у справі, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок їх у сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Суд встановив, що відповідач до 04.08.2014 був зареєстрований як фізична особа-підприємець та був платником єдиного податку з 01.04.2012, про що свідчить свідоцтво єдиного податку серії НОМЕР_2 (а.с.15). Як вбачається із заяви про застосування спрощеної системи оподаткування від 29.03.2012 (а.с.13) відповідач обрав 2 групу єдиного податку за ставкою 14% від розміру мінімальної заробітної плати. Видом діяльності відповідача була роздрібна торгівля залізними виробами та будівельними матеріалами.
Відповідно до п.291.2 ст.291 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України) спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Згідно з п.291.3 ст.291 ПК України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Ставки єдиного податку встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, та у відсотках до доходу (відсоткові ставки) відповідно до п.293.1. ст.293 ПК України.
П.293.2. ст.293 ПК України визначено, що фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць.
Згідно з рішенням Чаплинської сільської ради Черкаської області від 04.07.2011 №4-4/УI ставка єдиного податку для платників другої групи з видом діяльності відповідача становить 14% від розміру мінімальної заробітної плати.
Відповідно до абз.2 ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» від 06.12.2012 №5515-VI мінімальна заробітна плата станом на 1 січня 2013 року становила 1147,00грн. Мінімальна заробітна плата станом на 01.01.2014 становила 1218,00грн. згідно з ч.1 ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 16.01.2014 №719-VIІ.
Отже ставкою єдиного податку для позивача у 2013 році було 160,58грн., а у 2014 році - 170,52грн. щомісячно (14% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на початок кожного року).
З даних облікової картки відповідача з єдиного податку суд встановив, що він не сплачував цей податок за період вересень 2013 року - березень 2014 року, у зв'язку з чим виникла недоїмка за вказаний період в сумі 1150,45грн.
П.295.1 ст.295 ПК України встановлений обов'язок платника єдиного податку першої і другої груп сплачувати його шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.
Відповідно до п.295.2 ст.295 ПК України нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється органами державної податкової служби на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку. Сплата єдиного податку здійснюється за місцем податкової адреси згідно з п.295.4 ст.295 ПК України.
П.300.1 ст.300 ПК України встановлено, що платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку.
Отже, суд дійшов висновку, що грошове зобов'язання відповідача з єдиного податку з фізичних осіб за вересень 2013 року - березень 2014 року в сумі 1150,45грн. є узгодженим.
З письмових доказів у справі суд встановив, що 24.04.2014 позивач прийняв ППР №0001311700 та №0001301700, яким застосував до відповідача штраф у сумі 170,00грн. та 1369,26грн. відповідно.
Суд звернув увагу, що вищевказані ППР отримані відповідачем, однак в установленому законом порядку не оскаржені. Станом на час судового розгляду справи грошові зобов'язання, визначені ними, не сплачені.
Відповідно до п.57.3. ст.57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Тому, суд дійшов висновку про узгодженість визначених вказаними ППР грошових зобов'язань.
Підп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання визнається податковим боргом.
Відповідно до п.59.1. ст.59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Суд встановив, що у зв'язку з несплатою узгодженого зобов'язання позивач прийняв податкову вимогу форми «Ф» від 23.07.2014 №95-19 на суму 3201грн. 77коп., яка отримана відповідачем 15.10.2014, що підтверджується даними копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.23).
В установленому законом порядку відповідач вимогу не оскаржив і до часу судового розгляду справи узгоджене зобов'язання з єдиного податку у повному обсязі сплатив, що підтверджується даними зворотного боку облікової картки відповідача з відповідного податку.
Тому, сума узгодженого та не сплаченого грошового зобов'язання відповідача з єдиного податку з фізичних осіб у сумі 2850,66грн. є податковим боргом.
Згідно з п.95.2. ст.95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Суд встановив, що з часу прийняття податкової вимоги до часу судового розгляду справи заборгованість відповідача з єдиного податку не переривалась. Тому, погашенню підлягає вся сума податкового боргу відповідача.
Суд звернув увагу, що 04.08.2014 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про припинення підприємницької діяльності відповідача за власним рішенням.
Водночас, абз.2 підп.65.10.8. п.65.10. ст.65 ПК України передбачено, що державна реєстрація (реєстрація) припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Державного реєстру запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов'язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов'язань та застосування санкцій за їх невиконання.
Тому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення податкового боргу відповідача з єдиного податку з фізичних осіб за вересень 2013 року - березень 2014 року в сумі 2850,66грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Суд звернув увагу, що єдиний податок згідно з підп.10.1.2. п.10.1. ст.10 ПК України належить до місцевих податків та зараховується до бюджетів місцевого самоврядування, що передбачено п.2 ч.1 ст.71 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 № 2456-VI.
Щодо позовної вимоги стягнути податковий борг з відповідача через орган податкової служби (через позивача), суд взяв до уваги таке.
Підп.20.1.34 п.20.1 ст.20 ПК України встановлено право контролюючого органу звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
На підставі п.87.11 ст.87 ПК України орган стягнення може звернутися до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. При цьому, за рішенням суду він стягується державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Тому, зазначений позивачем спосіб виконання рішення не відповідає вищевказаній нормі ПК України, а отже в цій частині позов задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 159 - 163, 254 - 256 КАС України, суд
1. Адміністративний позов Звенигородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області задовольнити повністю.
Стягнути із ОСОБА_1 (19310, АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платка податків НОМЕР_1) до місцевого бюджету податковий борг з єдиного податку з фізичних осіб за вересень 2013 року - березень 2014 року в сумі 2850,66грн. (дві тисячі вісімсот п'ятдесят гривень 66коп.).
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
2. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з моменту проголошення постанови. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
3. Копію постанови направити сторонам.
Суддя А.М. Бабич