14 травня 2015 року справа № 823/994/15
10 год. 10 хв. м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Рідзеля О.А.,
при секретарі судового засідання Педані О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом державної податкової інспекції у Черкаському районі Головного управління ДФС у Черкаській області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
встановив:
До Черкаського окружного адміністративного суду звернулася державна податкова інспекція у Черкаському районі Головного управління ДФС у Черкаській області (далі - позивач) з адміністративним позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення податкового боргу в розмірі 3124 грн 20 коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач всупереч вимог чинного законодавства, не виконує податкові зобов'язання, внаслідок чого за ним обліковується податковий борг з єдиного податку у сумі 3124 грн 20 коп.
Представник позивача в судове засідання не прибув, надіславши 14.05.2015 заяву, в якій просив розглянути справу без його участі, додатково зазначивши, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи в судове засідання повторно не прибув, свого представника не направив, причини неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності, заперечення на позов не надходило.
Відповідно до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 року № 2747-IV (далі - КАС України) у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
За таких обставин, суд вирішив провести розгляд справи за відсутності сторін на підставі наявних матеріалів справи.
Згідно з частини 1 статті 41 КАС України не здійснювалось фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
З письмових доказів у справі суд встановив, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа - підприємець 28.10.2013, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, перебуває на обліку у контролюючому органі як платник податків, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців (а.с. 5).
Отже, відповідач, зважаючи на вищевказане та вимоги частини 8 статті 19, частин 1, 2 статті 55, частини 1 статті 58 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року № 436-IV (далі - ГК України), визнається суб'єктом господарювання та зобов'язаний вести первинний (оперативний) облік результатів своєї роботи, складати та подавати відповідно до вимог закону статистичну інформацію та інші дані, визначені законом, а також вести (крім громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які провадять господарську діяльність і зареєстровані відповідно до закону як підприємці) бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.
Відповідно до статті 67 Конституції України від 28 червня 1996 року № 254к/-96-ВР кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (надалі за текстом - ПК України).
Відповідно до підпункту 10.1.2. пункту 10.1. статті даного кодексу до місцевих податків належать, зокрема єдиний податок.
Положеннями п.п. 16.1.4 п. 16.1 статті 16 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до пункту 291.3 статті 291 ПК України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Згідно пункту 298.1 статті 298 цього кодексу порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування платниками єдиного податку першої - третьої груп здійснюється відповідно до підпунктів 298.1.1 - 298.1.4 цієї статті.
Пунктами 293.1, 293.2 статті 293 ПК України встановлені ставки єдиного податку для платників першої - другої груп встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), та третьої групи - у відсотках до доходу (відсоткові ставки).
Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць, зокрема, для другої групи платників єдиного податку - у межах до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.
Відповідно до пункту 294.1 статті 294 ПК України податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої, другої та четвертої груп є календарний рік.
Так пунктами 295.1, 295.4 статті 295 даного кодексу передбачено, що платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.
Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.
Сплата єдиного податку платниками першої - третьої груп здійснюється за місцем податкової адреси.
Згідно пункту 122.1 статті 122 несплата (неперерахування) фізичною особою - платником єдиного податку, визначеною підпунктами 1 і 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, авансових внесків єдиного податку в порядку та у строки, визначені цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків ставки єдиного податку, обраної платником єдиного податку відповідно до цього Кодексу.
Контролюючі органи мають право відповідно до підпункту 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 ПК України проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
З письмових доказів у справі суд встановив, що відповідач є платником податку другої групи, ставка відповідно до виду економічної діяльності, обраної відповідачем складає 229 грн 40 коп.
Головним державним ревізором - інспектором відділу доходів і зборів з фізичних осіб державної податкової інспекції у Черкаському районі 26.02.2014 року проведено камеральну перевірку своєчасності сплати єдиного податку від здійснення підприємницької діяльності відповідача за період 01.01.2013 по 26.02.2014. Перевіркою встановлено, що фізична особа - підприємець ОСОБА_1 порушив термін сплати суми єдиного податку від здійснення підприємницької діяльності, не сплатив чергові платежі за періоди: листопад - грудень 2013 року в розмірі 458 грн 80коп, за січень - вересень 2014 року - 2192 грн 40 коп., що тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків ставки єдиного податку, обраної платником. За результатами проведеної перевірки складено акт № 625/23-25-17-008.
Відповідно до даного акту 06.03.2014 винесено податкове повідомлення - рішення № 0002171700, яким збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 473 грн 00коп.
Згідно пункту 56.1, підпункту 56.17.1 пункту 56.17 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Процедура адміністративного оскарження закінчується днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк. День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.
Відповідно до п.59.1. ст.59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
З письмових доказів у справі суд встановив, що у зв'язку з несплатою узгодженої суми грошового зобов'язання позивач прийняв податкову вимогу форми "Ф" від 09.12.2014 № 1048-25 на суму 3124 грн 20 коп. Вказана вимога отримана відповідачем, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. В установленому законом порядку відповідач вимогу не оскаржив і до часу судового розгляду справи узгоджені зобов'язання не сплатив.
Згідно пункту 87.11. статті 87 Податкового кодексу України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, не спростовані відповідачем, а отже підлягають до задоволення в повному обсязі.
Судові витрати з відповідача не стягуються, оскільки згідно з частиною 4 статті 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем-фізична чи юридична особа, судові витрати здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 86, 158 - 163, 254, 255 кодексу адміністративного судочинства України, суд,
постановив:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1), на користь державного бюджету через державну податкову інспекцію у Черкаському районі Головного управління ДФС у Черкаській області (18003, Черкаська область, м. Черкаси, вул. В'ячеслава Чорновала, 157, ідентифікаційний код 39494893) податковий борг в розмірі 3124 (три тисячі сто двадцять чотири) грн. 20 коп.
Копію постанови направити сторонам.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку, передбаченому статтями 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.А. Рідзель