14 травня 2015 року м. ПолтаваСправа № 816/1369/15
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Удовіченка С.О.,
за участю:
секретаря судового засідання - Шулик Н.І.,
представника позивача - Крамаренко О.П.,
представника відповідача - Неленя С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства " Аліна" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -
28 квітня 2015 року Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приватного підприємства " Аліна" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в загальному розмірі 5 432,18 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідачем в 2014 році не виконано норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів установлений статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" на 1 робоче місце, в зв'язку з чим він повинен був до 16 квітня 2015 року самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції в розмірі 5 362,50 грн. Оскільки зазначену суму відповідачем не сплачено, то на підставі частини другої статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" на суму заборгованості було нараховано пеню в розмірі 69,68 грн.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову, у письмових запереченнях посилався на те, що на виконання вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" у 2014 році відповідачем було розраховано, виділено та створено 3 робочих місця для інвалідів. Протягом 2014 року Приватним підприємством "Аліна" подавались звіти до служби зайнятості із визначеними місцями для працевлаштування осіб з обмеженими можливостями, а також надавались оголошення в газету про наявність у підприємства вакантних робочих місць для інвалідів. Наголосив також, що Глобинським районним центром зайнятості особи, яким встановлена інвалідність на роботу до Приватного підприємства "Аліна" не направлялись. З огляду на це вважає, що відповідачем було вжито усіх передбачених чинним законодавством заходів по забезпеченню працевлаштування інвалідів, тому до нього не повинна застосовуватись відповідальність, передбачена статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".
Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною третьою статті 18 України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21 березня 1991 року № 875 (далі - Закон № 875) передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 19 Закону № 875 для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Відповідно до поданого відповідачем до Полтавського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2014 рік форми № 10-ПІ від 16 лютого 2015 року (а.с. 5), згідно якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві в цей період становила 8 осіб. У відповідності до вимог статті 19 зазначеного Закону норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів становить 1 робоче місце. Разом з тим, згідно вказаного Звіту на підприємстві в 2014 році робоче місце для працевлаштування інваліда зайнято не було.
Згідно статті 20 Закону № 875 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Судом встановлено, що норматив для працевлаштування інвалідів для Приватного підприємства "Аліна" складає 1 особу проте фактично на підприємстві не було зайнято робоче місце, що призначалося для забезпечення працевлаштування інваліда. Позивач розцінив даний факт як невиконання нормативу та нарахував відповідачу адміністративно-господарські санкції в сумі 5 362,50 грн, а через їх несвоєчасну сплату нарахував 69,68 грн пені за період прострочення з 16 квітня 2014 року по 28 квітня 2014 року включно.
Разом з тим, частиною третьою статті 19 Закону № 875 передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць, виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Так, статтею 18 вказаного Закону встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, у тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 18-1 Закону № 875 інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний.
Рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів.
Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для інвалідів, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
З аналізу норм Закону № 875 вбачається, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця, натомість вимагає від нього вжиття заходів для працевлаштування інвалідів, визначених у статті 18 Закону.
Наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316 "Про затвердження форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії) та Порядку її подання" (чинний) формою звітності роботодавців про наявність вакантних місць, в тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, є форма № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)".
У пункті 3 розділу II цього звіту вказується кількість вакансій, на які можуть бути працевлаштовані громадяни, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню (відповідно до статті 14 Закону України "Про зайнятість населення"), і за необхідності в пункті 4 зазначаються категорії таких громадян, зокрема "інваліди".
Судом встановлено, що згідно наказу директора Приватного підприємства "Аліна" № 3-П від 08 січня 2014 року на підприємстві створено вакантні робочі місця для інвалідів, а саме: газозварника VI розряду, юриста-консультанта, інженера з проектно-кошторисної документації (а.с. 80). Підприємством також подавалось оголошення до газети "Зоря Придніпров'я" від 05 квітня 2014 року про наявність робочих місць для інвалідів, копія витягу з якої наявна в матеріалах справи. Крім того, згідно листа Глобинського районного центру зайнятості від 12 травня 2015 року № 484/03-16, відповідачем в січні - грудні 2014 року надавались звіти про наявність вакансій форми 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" для працевлаштування осіб з обмеженими можливостями. Листом також зазначено, що особи із обмеженими можливостями для працевлаштування на зазначене підприємство не направлялись (а.с. 20-21).
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем виконано обов'язок щодо створення робочих місць для інвалідів та вжито всіх залежних від нього заходів щодо підшукування таких працівників з подальшим працевлаштуванням на підприємстві.
При вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій, суд виходить із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій, при цьому враховує, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками.
Позивач, посилаючись на порушення з боку відповідача норм законодавства про працевлаштування інвалідів, не надав суду доказів того, що останнім не створено робочі місця для працевлаштування інвалідів або ним безпідставно відмовлено у працевлаштуванні інваліда.
Доказів того, що інваліди самостійно зверталися до відповідача з метою працевлаштування, і що відповідач безпідставно відмовив у прийнятті інвалідів на роботу, суду не надано.
Таким чином, відповідачем вживалися заходи, спрямовані на запобігання порушення прав інвалідів на працевлаштування.
Враховуючи, що відповідач вживав необхідних заходів для працевлаштування інвалідів, а саме: створив робочі місця для працевлаштування інвалідів, надавав державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, вини в діях відповідача судом не встановлено, а отже, застосування до нього адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць є необґрунтованим.
Таким чином, позовні вимоги Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У задоволенні адміністративного позову Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства "Аліна" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови складено 15 травня 2015 року
Суддя С.О. Удовіченко