16 квітня 2015 року м. Київ К/9991/65474/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Карася О.В. (головуючого), Олендера І.Я., Рибченка А.О.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11.01.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2011 у справі № 2а-4851/09/0270
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4
до Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області
про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -
Підприємець звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції, у якому заявлено вимоги визнати протиправним та скасувати рішення від 12.08.2009 № 0001182300/0 та № 0001192300/0, якими позивачу визначено штрафні (фінансові санкції) санкції за порушення вимог Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та приписів Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, затвердженого Постановою правління НБУ від 15.12.2004 № 637.
Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, позовні вимоги задоволено частково: рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 12.08.2009 № 0001182300 скасовано; в решті позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі Державна податкова інспекція, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у позові відмовити повністю.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що при проведенні перевірки господарської одиниці (магазину-кафе), належного позивачу, фахівцями контролюючого органу встановлено порушення господарюючим суб'єктом пунктів 9, 11, 13 ст. 3 Закону № 265/95-ВР та п. 2.6 Положення № 637, що полягало у незабезпеченні зберігання у книзі обліку розрахункових операцій (КОРО) фіскальних звітних чеків (Z-звітів), порушенні режиму попереднього програмування товарів у РРО, невідповідності готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена у денному звіті РРО, у розмірі 929,98 грн., та у несвоєчасному оприбуткуванні готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у КОРО на підставі фіскальних звітних чеків на суму 264,52 грн.
На підставі акту перевірки за правилами статей 17, 22 Закону № 265/95-ВР та відповідно до ст. 1 Указу Президента від 12.06.1995 № 436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" до позивача згідно оспорюваних рішень застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірах 5 414,90 грн. та 1 322,60 грн.
Розв'язуючи спір та задовольняючи позовні вимоги в частині, суд першої інстанції, з думкою якого погодився апеляційний суд, враховуючи отримані пояснення сторін у ході розгляду справи, зміст акту перевірки, який згідно Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 № 327, є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, інші документів (КОРО), та обставини, що у межах однієї торгової площі здійснює діяльність також інший суб'єкт господарювання, дійшов висновку, що штрафні санкції за порушення Закону № 265/95-ВР застосовані до позивача неправомірно.
Зокрема, суд зазначив, що за незабезпечення зберігання фіскальних звітних чеків (Z - звітів) №№ 1664, 1723 за 29.05.2009 та за 27.07.2009 в КОРО розмір штрафних (фінансових) санкцій було визначено контролюючим органом із порушенням п. 4 ст. 17 Закону № 265/95-ВР.
Відповідно до п. 9 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.
Згідно з п. 4 ст. 17 цього Закону у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій за рішенням відповідних органів державної податкової служби України до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Аналіз змісту цих норм дає підстави для висновку, що зазначена фінансова санкція встановлена за порушення суб'єктами підприємницької діяльності вимоги закону щоденно друкувати фіскальний звітний чек та зберігати його в КОРО.
Невиконуючи протягом певного періоду обов'язок щодня друкувати фіскальний звітний чек, суб'єкт підприємницької діяльності вчиняє продовжуване порушення, а не зберігаючи цей чек у КОРО - триваюче.
Враховуючи, що згідно зі ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, за дії (бездіяльність), які у своїй сукупності складають єдине продовжуване чи триваюче правопорушення, можливо притягнути до відповідальності лише один раз.
Отже, за вчинення порушень, про які йдеться у п. 4 ст. 17 Закону № 265/95-ВР, відповідний орган державної податкової служби України може застосувати лише одну фінансову санкцію у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від кількості виявлених під час перевірки суб'єкта підприємницької діяльності, який здійснює розрахункові операції за товари (послуги), випадків невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку та/або його незберігання в КОРО.
Таким чином, враховуючи положення п. 4 ст. 17 Закону № 265/95-ВР, розмір штрафної (фінансової) санкції за незберігання в КОРО фіскальних звітних чеків за 29.05.2009 та за 27.07.2009 №№ 1664, 1723 повинен становити 340,00 грн., у той же час, попередніми судовими інстанціями було встановлено, що відповідачем було застосовано фінансові санкції у розмірі 680,00 грн. (20 Х 17,00 грн. Х 2).
Суди також дійшли вірного висновку щодо протиправності прийнятого рішення в частині застосованої на підставі п. 6 ст. 17 цього ж Закону фінансової санкції у розмірі п'яти неоподаткованих мінімумів доходів громадян за проведення розрахункових операцій через РРО без використання режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості.
Так, судами факт відсутності попереднього програмування не встановлений, а окремі недоліки такого програмування, що було встановлено у ході перевірки, не становлять складу правопорушення.
Обґрунтованою є позиція судів стосовно висновків перевірки про недотримання позивачем п. 13 ст. 3 Закону № 265/95-ВР.
Положеннями п. 13 ст. 3 Закону № 265/95-ВР встановлено обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.
У разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній у денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, згідно зі ст. 22 Закону № 265/95-ВР до суб'єктів господарювання застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.
Оскаржувані позивачем санкції у сумі 4629,90 грн. було застосовано державним податковим органом на підставі висновків неправомірно проведеної перевірки, оскільки як встановлено судами перевірка була проведена з порушенням процедури проведення перевірки та без врахування фактичних даних господарської діяльності суб'єкта.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не надано доказів того, що перевіряючими було враховано ту обставину, що у межах однієї торгової площі здійснює діяльність також інший суб'єкт господарювання, у касі якого також знаходилися грошові кошти, які, як встановлено судами, були враховані під час перевірки як кошти на місці проведення розрахунків позивача.
Статтею 19 Конституції України передбачається обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, у суду відсутні правові підстави для висновку про законність оскарженого рішення від 12.08.2009 № 0001182300/0.
Щодо визнання протиправним рішення від 12.08.2009 № 0001192300/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 1 322,60 грн., то в цій частині постанова суду першої інстанції, з думкою якого погодився апеляційний суд, не оскаржена сторонами, відповідає закону і залишається без змін з мотивів, наведених у постанові.
З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області відхилити.
Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11.01.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2011 у справі № 2а-4851/09/0270 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-239 КАС України.
Головуючий О.В. Карась
Судді І.Я. Олендер
А.О. Рибченко